Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини

Якщо права  власника патенту порушено, він може вимагати: припинення дій, що порушують  або створюють загрозу порушення  його прав, і відновлення стану, що існував до порушення прав; стягнення  завданих збитків, включаючи нео-держані доходи; відшкодування моральної шкоди; застосування інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

 

 

1.4. Патентна  інформація та документація. Патентні  дослідження

 

Створення нових конкурентоспроможних зразків техніки, технології та матеріалів можливе лише на основі всебічного аналізу науково-технічної інформації, яку в найбільш концентрованому вигляді подано передусім у патентній документації.

Науково-технічна інформація (документовані або публічно оголошені відомості про вітчизняні й зарубіжні досягнення науки, техніки та виробництва, одержані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності) сьогодні стає одним із найважливіших джерел відомостей про процес матеріалізації нових знань. Тому інформаційна підготовка сучасного фахівця – один з потрібних компонентів у його продуктивній і ефективній роботі.

Патентні документи  містять величезний обсяг інформації. Вони містять майже всі дані про досягнення людства в галузі техніки й технології, тому надзвичайно важливо, щоб ця інформація була доступна всім, кому вона потрібна. Для цього потрібні системи, які певним чином ідентифікували б патентні документи, що належать до тієї чи тієї галузі техніки, а отже, які дозволили б знайти потрібну інформацію.

Натепер створено й широко застосовуються спеціальні інструменти для вирішення цієї проблеми - міжнародні класифікації об'єктів  промислової власності, а саме: міжнародна патентна класифікація (МПК), міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП), міжнародна класифікація зображальних елементів знаків (КЗЕ) і міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ).

 

У багатьох державах історично склалися національні (внутрішні) патентні класифікації (НПК): США, Великій Британії, Японії та інших, проте міжнародна співпраця патентних відомств багатьох держав сприяла створенню міжнародної патентної класифікації. (Раніше цю систему часто називали міжнародною класифікацією винаходів - МКВ.) Вона базується на Страсбурзькій угоді 1971 р., підготовленій Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

Основне призначення  МПК - бути інструментом для пошуку патентної та науково-технічної  інформації щодо конкретного технічного рішення.

Міжнародну  класифікацію патенту періодично переглядають з метою вдосконалення системи  з урахуванням розвитку техніки  і кожні п'ять років затверджують її нову редакцію.

Перша редакція МПК діяла з 01.09.68 до 30.06.74. Сьома  редакція МПК набрала чинності з 01.01.2000. При цьому рекомендується, щоб патентні документи, які публікують і класифікують згідно з певною редакцією МПК, містили посилання на номер цієї редакції за допомогою відповідної арабської цифри (крім цифри 1): МПК, МПК2, МПКЗ, МПК4, МПК5, МПК6, МПК7 або МПК, МПК2, МПК3, МПК4, МПК5, МПК6, МПК7. Використовують також скорочення англійської назви «ІПІ.С1».

Міжнародна  патентна класифікація охоплює такі аспекти науки, техніки й технології, які можуть бути об'єктом патентного захисту. її поділено на вісім розділів, кожен з яких позначено великою літерою латинського алфавіту від А до Н. Заголовки розділів лише наближено відображають їх зміст:

А - Задоволення  життєвих потреб людини;

В ~ Різні технологічні процеси, транспортування;

С - Хімія, металургія;

Д - Текстиль, папір;

Е - Будівництво, гірнича справа;

Е -Механіка, освітлення, опалення, двигуни й насоси, зброя, боєприпаси, вибухові роботи;

О - Фізика;

Н - Електрика.

Розділи поділяють  на класи, індекс кожного з яких складають  з індексу розділу та двозначного числа, наприклад В 01, Г 28. Заголовок класу відображає зміст класу, наприклад:

В 01 Способи  й пристрої загального призначення  для виконання різних фізичних і  хімічних процесів;

F 28 Теплообмін.

 

Кожний клас містить один або більше підкласів. Індекс підкласу складають з індексу класу й великої літери латинського алфавіту, наприклад, В 01 F. Заголовок підкласу з максимальною точністю визначає зміст підкласу, наприклад:

В 01 F Змішування, наприклад розчинення, емульгування, диспергування.

Кожний підклас складають з окремих рубрик, які називають «дробовими рубриками». Дробові рубрики поділяють на основні групи та підгрупи.

Індекс дробової рубрики складають з індексу  підкласу, за яким розміщено два  числа, відокремлені одне від одного навскісною рискою.

Індекс основної групи складають з індексу  підкласу, за яким розміщено одно-, дво- або тризначне число, навскісна  риска та два нулі, наприклад В 01 Е 9/00. Текст основної групи визначає галузь техніки, яку вважають доцільною  для проведення пошуку, наприклад:

В 01 F 9/00 Змішувачі  з обертовими резервуарами.

Підгрупи утворюють  рубрики, підпорядковані основній РУпі. Індекс підгрупи аналогічний індексу  основної групи, проте після навскісної риски розміщено щонайменше дві  цифри, крім 00, наприклад В 01 Г 9/10.

Кожну третю  або четверту цифру після навскісної риски слід розуміти як подальше додаткове  ділення попередньої цифри. Отже, підгрупу з індексом 3/426 треба поставити  після підгрупи 3/42, але перед підгрупою 3/43.

Текст підгрупи завжди розглядають у межах обсягу її основної групи і визначає тематичну галузь, у якій вважають найбільш доцільним проведення пошуку. Перед текстом підгрупи ставлять одну або більше крапок, які визначають ступінь її підпорядкованості, тобто вказують на те, що підгрупа є рубрикою, підпорядкованою найближчій розміщеній вище рубриці, надрукованій з меншим відступом, тобто такий, що має на одну крапку менше (рис. 4.1).

У будь-якому  разі текст підгрупи слід розглядати в межах змісту розміщеної вище рубрики, якій підпорядковано цю групу, наприклад:

В 01 Г 9/00 Змішувачі  з обертовими резервуарами; 9/10 . навкруги вертикальної осі.

 

Текст підгрупи В 01 Р 9/10 треба розуміти так: «Змішувачі з резервуарами, які обертаються  навкруги вертикальної осі».

Отже, повний класифікаційний  індекс складають з комбінації символів, які використовують для позначення розділу, класу, підкласу та основної групи або підгрупи.

Приклад повного  класифікаційного індексу згідно з  МПК Часто за заголовком класу, підкласу або за рубрикою слідує фраза в  дужках, яка містить посилання на іншу рубрику МПК. Така фраза вказує на те, що тематика, яку визначають посиланням, охоплюється іншою рубрикою (або рубриками) МПК. Посилання може мати одне з таких значень: - обмеження обсягу (звуження меж рубрики, яку розглядають); ~ вказівку про перевагу (іншої рубрики над тією, яку розглядають); ~ інформативну вказівку (інша рубрика «має перевагу» порівняно з рубрикою, яку розглядають). Технічна суть винаходу стосується або створення (вдосконалення) будь-якого об'єкта, або вказує на те, як цей об'єкт використовується. Цей факт знаходить своє відображення в побудові МПК, яка поєднує в собі два підходи до оцінки класифікованого об'єкта: функціонально-орієнтований і галузевий.

Винаходи, суть яких полягає в природі або  функції об'єкта, називають функціонально-орієнтованими. їх класифікують у функціонально-орієнтованих підрозділах МПК, наприклад:

В 01 D Розділення;

С 01 Неорганічна  хімія;

С 07 Органічна  хімія.

Винаходи, суть яких полягає в застосуванні або  використанні об'єкта в певній галузі, називають галузевими винаходами і класифікують у галузевих підрозділах МПК, наприклад:

С 01 В Неметалічні  елементи; їх сполучення;

С 07 С Ациклічні  й карбоциклічні сполуки.

При цьому слід зазначити, що не завжди підрозділи МПК  можна розглядати як повністю функціонально-орієнтовані або повністю галузеві.

Часто єдиною інформацією, що розкриває суть певного технічного рішення, є інформація про галузь його використання. У цьому разі винахід буде повністю класифіковано  в галузевому підрозділі МПК. Якщо ж  конструктивні або функціональні особливості об'єкта винаходу належать до кількох галузей застосування та якщо застосування об'єкта в певній галузі не є технічно суттєвим, винахід буде класифіковано у функціонально-орієнтованому підрозділі МПК.

Правильна класифікація технічної суті можна виконати, дотримуючись таких послідовних дій: вибрати найбільш відповідний розділ, потім клас, підклас і, нарешті, основну групу або в її межах найбільш відповідну підгрупу з найбільшою кількістю крапок, обсяг якої буде достатнім, щоб охопити всі найважливіші особливості технічної суті розглядуваного об'єкта.

 

Як альтернативу групу можна знайти за допомогою  алфавітно-предметного покажчика  до МПК.

Основні елементи довідково-пошукового апарату (ДПА) до МПК такі: покажчики класів до МПК  відповідних редакцій класифікації, алфавітно-предметні покажчики (АПП), У яких усі технічні поняття, що містяться в МПК, розміщено в алфавітному порядку; покажчики відповідності між технічним змістом рубрик різних редакцій МПК.

Покажчики відповідності  доцільно використовувати як на стадії визначення області пошуку, так і безпосередньо під час пошуку для постійного коректування та уточнення пошукової області. Особливо це стосується, наприклад, класу В 29 «Оброблення пластиків; оброблення речовин у пластичному стані взагалі», зміст якого значно змінився, починаючи з четвертої редакції МПК.

 

 

1.5. Джерела патентної  інформації

 

Патентна інформація - це сукупність відомостей про результат  науково-технічної діяльності, які  містяться в описах, прикладених  до заявок на винаходи або до охоронних документів, про правовий статус патентних документів, а також про умови реалізації прав, що випливають з патентних документів.

Розрізняють первинні та вторинні джерела патентної інформації.

До первинних  джерел патентної інформації належать патентні документи в тому вигляді, у якому їх публікують відомства промислової власності (наприклад, патенти на винаходи й корисні моделі, авторські свідоцтва на винаходи). До вторинних джерел патентної інформації належать документи, які є результатом аналітико-синтетичного перероблення первинних джерел (реферати або анотації описів винаходів, видання інформаційних центрів, що спеціалізуються на публікації первинних джерел патентної інформації або широко використовують їх, наприклад, офіційні бюлетені патентних відомств держав та ін.).

Майже будь-яке  джерело (первинне чи вторинне) патентної  інформації містить два види інформації: бібліографічну й технічну.

 

Бібліографічні  дані, використовувані у патентних  документах, ідентифікують за допомогою  «кодів ІНІД» (ІНІД - скорочення найменування «Узгоджені на міжнародному рівні цифрові коди для ідентифікації даних» англійською мовою), які визначають згідно зі стандартом ВОІВ 8Т.9 «Рекомендації, що стосуються бібліографічних даних патентних документів і свідоцтв додаткової охорони».

Розглянемо  основні коди ІНІД, використовувані  в джерелах патентної інформації.

(10) Ідентифікація  охоронного документа.

(11) Номер документа.

Зазвичай номери документів утворюють послідовність, яка зростає (починаючи з числа 1, наприклад, в Україні; а в Російській Федерації номери патентів на винаходи, щоб їх не плутати з номерами авторських свідоцтв і патентів СРСР, утворюють серію, номери якої починаються з 2 000 000).

 

(13) Код виду  документа.

Код у загальному випадку містить літеру й цифру; літера А — це документи, які обов'язково містять текст первісної заявки, але такі, що не належать до наданих прав промислової власності (наприклад, патенти України на винаходи зі строком дії 6 років (до 01.06.2000 - 5 років)); літера В - це документи, які містять текст заявки необов'язково в первісному вигляді, але такі, що не належать до наданих прав промислової власності; літера С — це документи, які належать до наданих прав промислової власності (наприклад, патенти України зі строком дії 20 років); літера U - це документи, які обов'язково містять текст первісно поданої заявки на корисну модель, але такі, що не належать до прав, наданих на корисну модель; цифра найчастіще позначає рівень публікації документа, наприклад СІ. (Код виду документа зазвичай визначають згідно зі стандартом ВОІВ 8Т.16 «Рекомендовані стандартні коди для ідентифікації різних видів патентних документів».)

(15) Дата реєстрації  документа.

(19) Код держави,  відомства або організацій, що  здійснила публікацію документа.

Так, Україна має код UА, Російська Федерація - RU, СРСР - SU, США - US, Велика Британія - GВ, Німеччина - DЕ, Франція - FR, Швейцарія - СН, Японія - JP, Канада - СА, Норвегія - N0, Швеція - SE, Італія - ІТ і т. ін. (згідно зі стандартом ВОІВ ST.3 «Рекомендовані стандартні дво-буквені коди для представлення держав, адміністративних одиниць і міжнародних організацій»; цей стандарт визначає також коди міжнародних організацій, наприклад, ВОІВ - WО, Європейського патентного відомства — ЕР, Євразійської патентної організації - ЕА і т. ін.).

 

(20) Дані, що стосуються  заявки на охоронний документ.

(21) Номер заявки.

Для нумерації  заявок на патенти застосовують дві  основні серії:

1) річні серії,  у яких номер заявки складається  здебільшого з цифр; що позначають  рік подання заявки, і порядкового номера, що зростає і надається заявкам протягом цього року (причому щорічно починаються нові серії). Така система діє, наприклад, в Україні й Російській Федерації. В Україні до 01.01.2000 перші дві цифри номера заявки позначають рік подання заявки, третя й четверта - місяць подання заявки, а наступні чотири - порядковий номер, що присвоюється заявці протягом цього року (щорічно починаються нові серіі); починаючи з 01.01.2000 номери заявки на винаходи й корисні моделі мають 10 цифр: перші чотири - рік подання заявки, п'ята й шоста - місяць подання заявки, а останні чотири ~ порядковий номер, що присвоюється заявці протягом цього року (щорічно починаються нові серії);

2) серії, які  продовжуються, — заявкам під  час їх реєстрації присвоюють номери в послідовності, яка зростає протягом періоду, що перевищує рік. Така серія існувала в СРСР, номери якої перевищили 5 000 000.