Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини

Відповідно  до законодавства України щодо охорони  прав на об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і  послуг, топографії ІМС і сорти  рослин - ліцензійний договір вважається дійсним, якщо його складено в письмовій формі й підписано всіма сторонами. При цьому договір набуває чинності щодо третіх осіб лише після його реєстрації в патентному відомстві. Неподання ліцензійного договору для реєстрації може призвести до визнання цього договору недійсним. Це робиться для того, щоб ліцензійні договори не накладали невиправданих обмежень на ліцензіата, у результаті яких договір у цілому може виявитися економічно недоцільним для держави-одержувача технології.

 

Ноу-хау, як уже  було зазначено, - це конфіденційна інформація (наукова, технічна, виробнича, адміністративна, фінансова, комерційна або інша), яку застосовують у практичній діяльності юридична або фізична особи і яка ще не стала загальним надбанням.

Ноу-хау, як і  охоронювані об'єкти інтелектуальної власності, може бути предметом ліцензійного договору, який складають зазвичай за принципом ліцензійного.

Ноу-хау можна  передавати в матеріальній (речовій) формі: у вигляді документів, фотокарток, мікрофільмів тощо. У такій формі  можна передавати архітектурні плани споруд, Діаграми, схеми розміщення обладнання, креслення машин і апаратів, характеристики сировини й матеріалів, інструкції Для технічного персоналу та спеціалістів тощо. Ноу-хау в матеріальній формі ще називають технічною інформацією або технічними даними.

Ноу-хау можна  передавати також і в нематеріальній формі (наприклад, у вигляді пояснення  процесів особою, що передає ноу-хау, особі співробітнику одержувача ноу-хау).

Так форму ноу-хау  іноді називають технічними послугами.

 

Технічною допомогою  або управлінськими послугами.

Основна відмінність  процесу передавання ноу-хау - це великий ризик, пов'язаний з розкриттям конфіденційної суті ноу-хау до укладання  договору, а також несанкціоноване  передавання ноу-хау його одержувачем  третім особам після укладання договору.

На відміну  від охоронюваних об'єктів інтелектуальної  власності ноу-хау в більшості  держав не має прямого правового  захисту. Проте для його охорони  можна використати інші закони, наприклад, про захист від недобросовісної конкуренції.

 

1.7. Інші форми  передавання то придбання технологій  на комерційній основі. 

 

Інжиніринг - це виконання різних інженерних робіт, а також надання інженерно-консультаційних  послуг на комерційній основі. До них  належать: проведення попередніх досліджень; підготовка техніко-економічних обґрунтувань проектів; консультації; будівельний, інвесторський і технічний нагляди; розроблення нової технології; розроблення рекомендацій щодо організації виробництва й управління; умови експлуатації обладнання; реалізація продукції тощо.

Часто надання  інжинірингових послуг пов'язане з  продажем обладнання великими фірмами. Контракт на інжинірингові послуги  зазвичай потребує їх переліку, організаційних умов виконання, вартості і порядку  оплати тощо.

На практиці види інжинірингу найчастіше поділяють на дві групи:

послуги, пов'язані  з підготовкою виробничого процесу (перед проектні, проектні, після  проектні та спеціальні послуги; до спеціальних  послуг належать економічні дослідження, проблеми утилізації відходів, юридичні послуги тощо);

послуги, які  забезпечують нормальний хід виробничого  процесу й реалізації продукції (оптимізація процесі» експлуатації обладнання й управління підприємством; підбір і підготовка кадрів; пропозиції щодо фінансової політики підприємства тощо).

Промислова  кооперація. Значний обсяг технологій передається в процесі промислової  кооперації. Розрізняють такі основні  форми промислової кооперації:

постачання  комплектного обладнання, ліній, ділянок, цехів, підприємств, зокрема проектів «під ключ»;

спільні виробництва, спільні підприємства;

спеціалізація у виробництві готової продукції.

Особливістю укладання  коопераційних угод щодо передавання  технології, є нарахування платежів зазвичай не від обсягу виготовленої продукції, а від одержаного прибутку або економії витрат як результат промислової кооперації.

Франчайзинг (комерційна концесія). Останнім часом у державах з розвиненою ринковою економікою значного поширення набув продаж товарів  і технології, а також надання  послуг на умовах франчайзингу.

Франчайзинг (у широкому розумінні - пільга, привілей, особливе право) позначає спосіб ведення бізнесу, за яким одна сторона (правовласник, франчайзер), яка володіє певною технологією, ноу-хау тощо, надає другій стороні (користувачу, франчайзі) право на здійснення певного виду господарської діяльності з використанням знака для товарів і послуг першої сторони. Крім того, франчайзер консультує франчайзера під час вибору сфери виробництва або послуг, організації торговельної мережі, проведення рекламної компанії, професійної підготовки персоналу тощо. Договори франчайзингу укладаються найчастіше між крупними фірмами з солідною репутацією й невеликими фірмами або приватники особами, які тільки починають бізнес.

 

Отже, франчайзинг можна  розглядати як угоду, за якої виробник чи одноособовий розповсюджувач продукту або послуги, захищених товарним знаком, надає ексклюзивні права на розповсюдження на певній території цієї продукції та послуг незалежним підприємцям в обмін на одержання від них платежів (роялті) за умови дотримання технологій виробничих і обслуговуючих операцій.

Наведемо декілька прикладів  використання франчайзингової системи  в бізнесі.

У сфері суспільного харчування Ларрі Аронсон одним з перших запропонував американцям піцу. 1956 р. він відкрив свій перший ресторан у Чикаго, який майже миттєво окупився. Отриманий прибуток дав змогу йому відкрити в наступні роки ще 28 подібних ресторанів. Натепер у Чикаго є понад 3500 ресторанів і кафе-піцерій, багато з яких входять до складу франчайзингової системи. Як приклад можна також навести етапи розвитку й розширення бізнесу на основі франчайзингу компанії «МакДональдс» з новою стратегією швидкого обслуговування клієнтів у США і за кордоном.

 

В індустрії пляшкових  безалкогольних напоїв компанії «Кока-Кола», «Пепсі» і «Севен-Ап» завдяки франчайзингу одержали можливість виготовляти концентрований сироп централізовано й поставляти його спеціалізованим на розливі місцевим заводам, власники яких у результаті ставали керуючими місцевого роздрібного продажу.

Найчастіше виділяють три основні види франчайзингу: виробничий, товарний і сервісний.

За виробничого франчайзингу франчайзер, який володіє технологією  певного продукту, надає франчайзі  сировину (зазвичай один чи декілька найважливіших  інгредієнтів) для виробництва цього  продукту, а також забезпечує франчайзі технічною інформацією і надає йому повноваження на виробництво і продаж товарів з товарним знаком франчайзера. Прикладами такого франчайзингу можуть бути, наприклад, ресторани й підприємства швидкого обслуговування.

За товарного франчайзингу франчайзі набуває право розповсюджувати товари франчайзера з його товарним знаком. Прикладами такого франчайзингу можуть бути, наприклад, продаж автомобільного палива, косметики або побутової техніки.

 

За сервісного франчайзингу франчайзер розробляє систему певних послуг, які за умовами договору франчайзі обов'язково надає своїм споживачам. Прикладами такого франчайзингу можуть бути, наприклад, послуги з техобслуговування й ремонту автомобілів або з обслуговування за кредитними картками.

Основні переваги, які отримують  всі сторони франчайзингу:

франчайзер набуває можливості одержувати вигоду від швидкого розширення свого бізнесу, не вдаючись до кредитів і не беручи на себе серйозних фінансових зобов'язань (відповідні витрати має  франчайзі); франчайзеру успіх франчайзі може бути більш вигідний, ніж експлуатація власного підприємства або торговельної точки з менеджером, що не вклав власних коштів у справу; розширюється мережа розподілу власного товару (послуг), особливо з укладенням франчайзингових контрактів, за якими франчайзі зобов'язаний купувати у франчайзера потрібне обладнання та інгредієнти для виготовлення кінцевого товару; у випадку міжнародного франчайзингу фран-чайзер ближче ознайомлюється із закордонним законодавством і веденням бізнесу в місцевих умовах, тобто набуває знань, одержання яких іншими шляхами коштувало б йому набагато дорожче;

франчайзер набуває спеціальних  знань за допомогою програм навчання і професійних консультацій з  управління підприємством, які дають  йому змогу конкурувати на ринку; використання відомого товарного знака або знака обслуговування франчайзера спрощує входження франчайзі в ринок (крім того, франчайзер провадить постійну рекламну кампанію на загальнонаціональному й місцевому рівнях у таких масштабах, які не під силу малій або середній фірмі; це дозволяє франчайзі повністю зосередитися на організації та роботі свого підприємства і не турбуватися про просування товару на ринку); франчайзі надається можливість придбання у франчайзера обладнання або інгредієнтів, потрібних для виробництва кінцевого товару або надання послуг, за цінами, нижчими за ринкові;

споживач товарів або  послуг набуває можливості одержати товари й послуги, які відповідають сучасному рівню; за рахунок надходження  іноземних інвестицій створюються нові робочі місця на території розповсюдження товарів і надання послуг; створюються умови для надходження коштів від оподаткування до бюджету держави франчайзі, а також розвитку суміжних галузей промисловості.