Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини

 

Міжнародні  договори, учасницею яких є Україна:

Конвенція, про  заснування всесвітньої організації  інтелектуальної власності (14.07.1967), 19.09.1968.

Всесвітня конвенція  з авторського права (06.09.1952), 23 12.1993.

Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (24.07.1971), 31.05.1995.

Конвенція про  охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення  їхніх фонограм (29.10.1971), 15.06.1999.

Паризька конвенція  про охорону промислової власності (20.03.1883), 25.12.1991.

Договор про  патентне право (1.06.2000), 22.11.2002.

Договор про  патентну кооперацію (19.06.1970), 25.12.1991.

Будапештський договор про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з  метою патентної процедури (28.04.1977), 01.11.1996.

Міжнародна  конвенція про охорону нових  сортів рослин (02.12.1961), 02.06.1995.

Мадридська  Угода про міжнародну реєстрацію знаків (14.04.1891), 25.12.1991.

Договор про  закон відносно товарних знаків (27.10.1994), 13.10.1995.

Ніццька угода  про Міжнародну класифікацію товарів та послуг для регістрації знаків (15.06.1957), 01.06.2000.

Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (28.06.1989), 29.12.2000.

Найробський договор  про охорону Олімпійського символу (26.09.1981), 13.03.1998.

 

 

1.5.Міжнародна система інтелектуальної власності

 

Адмініструє міжнародні договори у сфері інтелектуальної  власності Всесвітня організація  інтелектуальної власності (ВОІВ), яка  була заснована у 1967 р. на Дипломатичній  конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.

Головними завданнями ВОІВ є:

поліпшення  взаєморозуміння і розвиток співробітництва  між державами в інтересах  їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;

заохочення  творчої діяльності, сприяння охороні  інтелектуальної власності в  усьому світі;

модернізація  та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Функції ВОІВ є:

сприяє укладенню  нових міжнародних договорів  та удосконалює національні законодавства;

надає технічну допомогу країнам, що розвиваються;

збирає і  поширює інформацію;

забезпечує роботу служб, що спрощують одержання охорони винаходів, знаків і промислових зразків, коли відповідна охорона отримується у кількох країнах;

сприяє розвитку інших видів адміністративного  співробітництва між державами-членами.

Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна  Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї.

 Конференція  беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Конференція затверджує свій дворічний бюджет.

 Членами  Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна.  Координаційний комітет - це виконавчий  орган Генеральної Асамблеї і  Конференції, що виконує консультативні  функції.

 

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет – щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін.

Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія): готує і проводить наради ВОІВ і її органів, надсилає рішення нарад усім зацікавленим сторонам і організаціям, розробляє нові проекти міжнародних договорів у сфері охорони інтелектуальної власності і здійснює іншу поточну роботу, спрямовану на розвиток міждержавного співробітництва. Має три служби міжнародної реєстрації: товарних знаків, промислових зразків та найменувань місць походження.

 

 

 

Тема 5.

«Економіка  інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності.»

Зміст:

Об’єкт правової охорони. Його патентоспроможність. Оформлення патентних прав.

Права та обов’язки, що випливають з патенту.

Припинення  дії патенту та визнання його недійсним. Захист прав власника патенту.

Патентна інформація та документація. Патентні дослідження.

Джерела патентної  інформації.

Ліцензування  та передача технології.

Інші форми  передавання та придбання технологій на комерційній основі.

 

 

1.1. Об’єкт правової  охорони. Його патентоспроможність.  Оформлення патентних прав

 

Визнання об'єктів  промислової власності об'єктами правової охорони засвідчується  виданими на них установленим законодавством порядком охоронними документами, якими  в Україні є патенти на винаходи, деклараційні патенти на винаходи, деклараційні патенти на корисні моделі, патенти на промислові зразки, патенти на сорти рослин, а також свідоцтва на знаки для товарів і послуг та свідоцтва на топографії ІМС.

Патент - це охоронний  документ, що засвідчує пріоритет, авторство  і право власності на об'єкт  промислової власності.

Саме право  власності забезпечує можливість патентовласнику  в межах строку дії патенту  виготовляти й реалізовувати  запатентовану продукцію на монопольній  основі. Тим самим виключають довільний  доступ конкурентів до запатентованого  технічного рішення й забезпечують умови для одержання додаткового прибутку, поки це рішення після закінчення строку дії патенту не стане доступним для будь-якої особи.

 

Створюваний технічний  об'єкт, який розглядають як товар, має  подвійний характер: індивідуальний під час створення і суспільний під час його використання. Індивідуальний характер об'єкта зумовлено тим, що під час його створення витрачаються як розумові, так і фізичні ресурси, які відволікаються від іншої діяльності, пов'язаної з виробництвом і споживанням. Але, якщо інформація про об'єкт стає доступною, він втрачає свій індивідуальний характер. Проте виникає запитання: «Якщо кожна особа може вільно використати новий об'єкт, хто ж відповідатиме за витрати, пов'язані з його розробленням?» Одним з головних завдань системи патентування технічних розробок є забезпечення стимулів для створення й використання нових об'єктів. Це досягається за рахунок того, що патентовласник дістає виключні права на комерційне використання запатентованих технічних рішень на обмежений період часу в обмін на публічне розкриття суті цих рішень. При цьому виключні права, забезпечувані патентом, стосуються лише комерційного використання запатентованого об'єкта, але в цьому разі залишається можливість іншим особам без відома патентовласника використовувати технічну інформацію, розкриту, наприклад, в описі винаходу або корисної моделі. Отже, зазначену інформацію можна вільно використовувати, наприклад, для удосконалення існуючого об'єкта чи створення на його основі нового.

В Україні діють декілька видів патентів на винаходи й корисні моделі.

Патент на винахід  — це різновид патенту, що видається  за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

 

Деклараційний патент на винахід - це різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Деклараційний патент на корисну модель — це різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну  модель.

Крім того, розрізняють  патент і деклараційний патент на секретний винахід і деклараційний патент на секретну корисну модель. У цьому разі і винахід, і корисна модель належать до державної таємниці (відомості, що становлять державну таємницю, регламентує Закон України «Про державну таємницю» та інші нормативно-правові акти).

Строк дії патенту  України на винахід становить 20 років  від дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності  Міністерства освіти і науки України (далі - Установа).

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи, а строк дії деклараційного патенту на корисну модель - 10 років від дати подання заявки до Установи.

Строки дії  патенту на секретний винахід  та деклараційних патентів на секретний  винахід і секретну корисну модель дорівнюють строку засекречення винаходу або корисної моделі, але не можуть бути довшими від зазначених строків охорони винаходу або корисної моделі.

 

Умови патентоспроможності

Згідно із Законом  України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він новий, має винахідницький рівень і промислово придатний, а корисна модель, якщо вона нова і промислово придатна.

Є й інші вимоги щодо надання винаходу або корисній моделі правової охорони. Так, винахід і корисна модель, крім відповідності умовам патентоспроможності, мають не суперечити суспільним інтересам, а також принципам гуманності й моралі.

Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо), спосіб і застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням (при цьому дія патенту або деклараційного патенту, виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом). Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

 

Винахід (корисну  модель) визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у  світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому на визнання винаходу (корисної моделі) патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Винахід має  винахідницький рівень, якщо для фахівця  він не очевидний, тобто не випливає явно з рівня техніки. Іншими словами, відповідність технічного рішення винахідницькому рівню означає, що воно має бути продуктом творчості. Продукт творчості не тільки завжди відрізняється від відомих результатів творчості, що були раніше, але и навіть якщо його створено на основі відомих об'єктів, сам результат має бути несподіваним.

Винахід (корисна  модель) визнається промислово придатним, якщо його можна використати у  промисловості або в іншій  сфері діяльності.

Право на одержання  патенту має передусім винахідник або винахідники, які спільно  створили винахід (корисну модель). При цьому зазначені винахідники мають однакові права додержання патенту, якщо інше не передбачено угодою винахіднику також належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник при цьому має право на присвоєння свого імен! створеному ним винаходу (корисній моделі).

 

Право на одержання  патенту на службовий винахід (корисну  модель) має роботодавець винахідника. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним  службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть технічного рішення. Після цього роботодавець повинен протягом чотирьох місяці подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір про розміри та умову виплати йому (або його правонаступнику) винагороди. Якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому разі за роботодавцем залишається переважне право на придбання.

Строк збереження роботодавцем чи його правонаступником службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації, якщо його не використано, має бути не більше чотирьох років. У противному разі право на одержання патенту переходить до винахідника чи його правонаступника.

Якщо винахід (корисну модель) створили два чи більше винахідників незалежно один від одного, то право на одержання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету (за умови, що зазначена заявка не вважається відкликаною, не відкликана, або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту).

 

 

Особа, яка бажає  одержати патент (деклараційний патент) і має на це право, подає до Установи заявку - сукупність документів, потрібних для видачі установою патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель.

За дорученням заявника заявку можна подавати через  представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

Якщо винахід (корисну модель) створено з використанням  інформації, що становить державну таємницю, чи цей винахід (корисна  модель) згідно із Законом України  «Про державну таємницю» стосується державної таємниці, то заявка подається до Установи через компетентні органи.

Заявка на винахід  має стосуватися одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдності винаходу), а заявка на корисну  модель — однієї корисної моделі (вимога єдності корисної моделі).

Заявку складають  українською мовою. Вона має містити: заяву про видачу патенту на винахід  з проведенням кваліфікаційної  експертизи чи деклараційного патенту  на винахід (корисну модель); опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є посилання в описі); реферат.

У заяві про  видачу патенту (деклараційного патенту) слід зазначати заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також навести  дані про винахідника (винахідників).

Винахідник  має право вимагати, щоб його не згадували як винахідника винаходу (корисної моделі) у будь-якій публікації Установи.

Опис винаходу (корисної моделі) має викладатися  визначеним порядком та розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно й повно, щоб його зміг реалізувати фахівець у зазначеній галузі.

 

Формула винаходу (корисної моделі) має виражати його суть, базуватися на описі й викладатись  визначеним порядком зрозуміло й  стисло.

Реферат складають  лише для інформаційних цілей. Його не можна брати до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.