Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Економічна  сутність лізингу робить його застосування найефективнішим у галузях, що випускають продукцію високого ступеня готовності, збут якої багато в чому зазначається її конкурентноздатністю і наявністю засобів у користувача цієї продукції.

У міжнародному бізнесі набули розповсюдження такі форми лізингу (рис 1.3.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Форми організації лізингових операцій [19, с.272]

 

 

 

 

Оперативний лізинг - це лізингові контракти, що укладаються  на короткий і середній термін (коротше  амортизаційного періоду), відповідно до яких орендарю надається (при дотриманні визначеного терміна) право в будь-який інший час розірвати договір. Як правило, це об'єкт лізингу, при якому орендарі швидко змінюють один одного. Орендодавець тут несе підвищений ризик. А орендарі, що швидко змінюються, змушують лізингову компанію виявляти особливий інтерес до гарного утримання предмета лізингу. Часто лізингова компанія бере на себе технічне обслуговування об'єкта лізингу, тобто регламентний ремонт, страхування, здійснюючи тим самим повно сервісний лізинг або частково сервісний лізинг (у контракті визначається поділ зобов'язань). Після завершення терміна дії договору лізингу предмет договору може бути повернутий власнику або знову зданий в оренду.

Фінансовий  лізинг характеризується тривалим терміном контракту (від 5 до 10 років) і амортизацією всієї або більшої частини вартості устаткування. Фактично фінансовий лізинг являє собою форму довгострокового кредитування купівлі. Після закінчення терміна дії фінансового лізингового контракту орендар може повернути об'єкт оренди, продовжити угоду або укласти нову, а також купити об'єкт лізингу по залишковій вартості вона носить чисто символічний характер).

При майновому  лізингу розрізняють лізинг нового майна (із перших рук) і лізинг майна, яке було в користуванні (із других рук), тобто підприємець продає майно, власником якого він є і ним уже користується.

По об'єктах  угод розрізняють лізинг рухомого (дорожній транспорт, повітряний і морський транспорт, вагони, контейнери, техніка зв'язку) і нерухомого майна (торгові і  конторські будинки, виробничі помешкання, склади й ін.).

При лізингу  нерухомості орендодавець будує  або купує нерухомість за дорученням орендаря і надає йому для використання в економічних і виробничих цілях. Так само, як і в угоді із рухомим  майном, контракт укладається на термін менший або рівний амортизаційному періоду об'єкт; орендар несе всі ризики, витрати і податки під час дії контракту.

При зворотному лізингові укладається договір  лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем  майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг.

При пайовому лізингові  здійснення лізингових операцій відбувається за участю суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох  кредиторів, які беруть участь у  здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти.

Міжнародний лізинг передбачає укладання договору лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які  перебувають під юрисдикцією  різних держав, або у разі коли майно  чи платежі перетинають державний  кордон.

Як уже було відзначено, лізинг підрозділяється на оперативний і фінансовий. Наприклад, при оперативному лізингу автотранспортних засобів від орендаря потрібна гарантія того, що після закінчення терміна оренди, машина буде мати певну залишкову вартість. Оренда з такою гарантією називається орендою відкритого типу (open-end), а без неї - закритого типу (closed-end).

Різновидом  лізингу, застосовуваного в міжнародній  сфері стали угоди "дабл діп". їхній зміст полягає в комбінації податкових пільг у двох і більше країнах. Наприклад, у 80-ті роки придбання ряду літаків було кредитовано через "дабл. діп" між США й Англією. Вигода від податкових пільг в Англії більше, якщо орендодавець має право власності, а в США - якщо орендодавець має тільки право володіння. Лізингова компанія в Англії купує літак, віддає його в оренду американській лізинговій компанії, а та в свою чергу - місцевим авіакомпаніям. Такого роду угоди можуть здійснюватися між різними країнами.

Так, у 80-х роках "Pan American" фінансував свої нові аеробуси по угодах "дабл. діп" між Францією і США.

Механізм лізингових операцій показаний на рис 1.4.

 

 

Лізингодавець (лізингова компанія)

1

 

1 - заявка на  устаткування;

2. плата за устаткування;
3. устаткування;
4. орендні платежі.

 

Рис. 1.4. Загальна схема механізму проведення лізингу [19, с.274]

 

Оскільки лізинговим компаніям часто не вистачає власних коштів для здійснення лізингових операцій, вона може залучати позички. Така операція одержала назву лізингу з додатковим залученням коштів (рис. 1.5.)

Часто лізинг здійснюється не напряму, а через посередника.

Основний орендодавець одержує переважне право на одержання  орендних платежів. У договорі зазвичай обумовлюється, що у випадку банкрутства  третьої ланки орендна плата  буде надходити основному орендодавцю. Подібні угоди одержали назву  сублізинг.

Останнім часом одержала поширення практика укладання угоди між виробниками устаткування і лізинговими компаніями. Відповідно до цих угод виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування своєї продукції за допомогою лізингу. Таким чином, лізингова компанія використовує торгову мережу постачальника, а постачальник розширює межі збуту своєї продукції.

Ці угоди, що одержали назву "поміч у продажі" (seles-aid), застосовуються зазвичай для устаткування низької вартості - від 5 до 20 тис. дол.

При постійному і тісному співробітництві підприємств із лізинговими компаніями можливе укладання угод по наданню лізингової лінії (lease-line). Ці угоди аналогічні банківським кредитним лініям і дозволяють орендарю брати додаткове устаткування в лізинг без укладання щоразу нового контракту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. заявка на устаткування;
2. позичка без права регресу на лізингодавця;
3. плата за устаткування;
4. платежі за позикою;
5. устаткування;
6. орендні платежі.

 

Рис. 1.5. Схема лізингу з додатковим залученням коштів [19, с.276]

 

Лізинг - операція, що відрізняється досить складною організацією. У багатьох угодах мають місце  як мінімум три контракти: 1) між  орендарем і орендодавцем; 2) між  постачальником і орендодавцем; 3) між  орендодавцем і банком.

 

При міжнародних  лізингових операціях орендар одержує податкові пільги країни-орендодавця, що досягається зниженням виплат, а також додаткові послуги (головним чином при оперативному лізингу) орендодавця або його представників (наприклад, технічне обслуговування і ремонт орендованого устаткування, консультації по його експлуатації, передача ноу-хау, постачання запчастин і ін.).

Однією з  найпоширеніших міжнародних посередницьких послуг комерційних банків у даний  час є факторинг - викуп платіжних  вимог у постачальника товарів (послуг). Мета факторингу - усунення ризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції. У країнах із розвиненою ринковою економікою серйозна увага приділяється дотриманню термінів платежів. Діяльність факторингових компаній і факторингових відділів банків саме і покликана вирішувати проблеми ризиків і термінів платежів у відносинах між постачальниками і покупцями та надавати цим відносинам більшої стійкості.

Слово "factor" у перекладі з англійської означає агент, посередник. З економічної точки зору - це посередницька операція. Факторинг - це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з поступкою банкові клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу по них, тобто з інкасуванням дебіторської заборгованості клієнта одержанням коштів по платіжних документах. Банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньої несплати, хоча кредитоспроможність боржників попередньо перевіряється. Відповідно до договору банк зобов'язується оплатити суму переданих йому платіжних вимог незалежно від того чи сплатили свої борги контрагенти-постачальники. У цьому полягає відмінність між факторингом і банківською гарантією. При банківському гарантуванні банк зобов'язується у випадку несплати клієнтом у термін належних сум здійснити платіж за свій рахунок. Метою ж факторингового обслуговування є негайне інкасування коштів (або одержання їх на визначену у факторинговому договорі дату) незалежно від платоспроможності платника. У нашій країні негайно або через 2-3 дні постачальник одержує від факторингового відділу банку визначений відсоток від суми вимог.

Джерелами формування коштів для факторингу є власні кошти  банку (прибуток, фонди), залучені і  позикові кошти. Співвідношення між власними і невласними коштами встановлюється правлінням банку . крім того, якщо у факторингового відділу виникає потреба у залученні надпланових кредитів для виконання своїх зобов'язань, то банк може надати йому короткостроковий кредит. Господарські органи також можуть виділити факторинговому відділу тимчасово вільні кошти на певний строк за плату, що визначається в договорах за згодою сторін. Існують також і інші засоби залучення коштів для діяльності факторингового відділу, наприклад, притягнення термінових депозитів або випуск і продаж облігацій із фіксованим річним прибутком.

Основою факторингових  операцій є договір факторингу.

У договорі оговорюються умови здійснення факторингових  операцій, у тому числі реквізити  платіжних вимог, частка сум платежу від суми по операціях факторингу, розмір компенсаційної винагороди, умови розірвання факторингового договору й інші умови за домовленістю сторін. Також у ньому оговорюється відповідальність кожної із сторін у випадку невиконання або неналежного виконання узятих на себе зобов'язань. При цьому вони відповідають один перед одним. Якщо факторинговий відділ не може виконати прийняті зобов'язання, то майнову відповідальність несе банк, при якому він створений. Але сам відділ не несе відповідальності за невиконання договірних зобов'язань по поставках.

Договором факторингу визначається вид факторингу (рис. 1.6.)

За видами здійснюваних операцій розрізняють два види факторингу конвенційний (широкий) і конфіденційний (обмежений). Історично першим виник конвенційний факторинг. У сучасних умовах це - універсальна система фінансового обслуговування клієнтів, що включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками і покупцями, страхове кредитування, представництво і т.д. за клієнтом зберігається тільки виробнича функція. Така система дозволяє підприємству-клієнту скорочувати витрати виробництва і реалізації продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.6. Види факторингу [18, с. 74]

Таке факторне обслуговування звичайно створюється  з "дисконтуванням фактур". Це означає, що банк купує у свого клієнта право на одержання грошей від покупців, при цьому відразу ж зараховує на його рахунок біля 80% вартості вивантаження, а іншу суму - в обумовлений термін незалежно від надходження грошей від дебітора. По суті це кредит під товари відвантажені за які клієнт сплачує оговорений відсоток.

У останні роки широке поширення одержав конфіденційний факторинг, що обмежується виконанням тільки деяких операцій: поступка права  на одержання грошей, сплата боргів і т.п.

Він є формою надання постачальникові - клієнту факторингу - кредиту під товари відвантажені, а покупцеві - клієнту факторингу - платіжного кредиту. За проведення факторингових операцій клієнти вносять передбачену в договорі на обслуговування плату, що за своїм економічним змістом є відсотком за кредит.

Як правило  у факторингових операціях беруть участь три сторони:

1. факторингова компанія (або факторинговий відділ банку), тобто спеціалізована установа, що купує рахунки -фактури у своїх клієнтів;
2. клієнт  (постачальник  товару,   кредитор)  -  промислова  або торгова фірма, що уклала угоду з факторинговою компанією;
3. підприємство (позичальник) - фірма-покупець товару,    (рис. 1.7.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.7. Організація факторингової операції та її учасники [18, с.76]

Здійсненню факторингової угоди передує серйозна аналітична робота. Отримавши заявку від підприємства, факторингова компанія вивчає протягом 1-2 тижнів економічний і фінансовий стан потенційного клієнта, характер його ділових зв'язків. Для цього необхідно одержати таку інформацію: чи виробляє фірма продукцію, що користується попитом або чи надає вона послуги високої якості, чи виконує роботу на високому рівні; які темпи зростання виробництва і чи стійкі їх перспективи; наскільки кваліфікований управлінський персонал фірми; чи налагоджений внутрішній контроль; наскільки твердо визначені умови торгівлі з контрагентами.

Проте, слід враховувати, що факторингові операції не проводяться:

1. по боргових зобов'язаннях приватних осіб;
2. по вимогах, запропонованих бюджетним організаціям;
3. по зобов'язаннях госпорганів, знятих банком із кредитування або оголошених неплатоспроможними;
4. по зобов'язаннях філій або відділень госпорганів;
5. якщо   оплата роботи  проводиться  поетапно  або  авансом  у випадку компенсаційних або бартерних угод по договорах про продаж, відповідно до яких покупець має право повернути товар протягом визначеного часу, а також за умови після продажного обслуговування.

Якщо підприємство стало клієнтом факторингової компанії, то клієнт спрямовує факторингові компанії всі рахунки-фактури, виставлені на покупців. По кожному документу клієнт повинен дістати згоду на оплату (за аналогією з акцептом платіжних вимог). Факторингова компанія вивчає всі рахунки-фактури, визначаючи при цьому платоспроможність покупців. Це продовжується від 24 часів до 2-3 днів. Факторингова компанія може оплатити рахунок у момент настання терміна платежу або достроково. У останньому випадку вона виконує функції банку, тому що дострокове надання коштів клієнтові рівноцінне видачі йому кредиту. Найважливішою послугою тут є гарантія платежу клієнтові.