Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

Фірмовий кредит - це традиційна форма кредитування експорту, при якій експортер надає  кредит іноземному покупцеві (імпортеру) у формі відстрочки платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс  покупця (імпортера), який виплачується експортеру після підписання контракту.

Вексельний  кредит - це кредит, що оформлюється шляхом виставлення переказного векселя  на імпортера, який акцептує його після  одержання товаросупровідних і  платіжних документів. Строк вексельного  кредиту залежить від виду товару. Постачання машин і устаткування зазвичай кредитуються на строк до 3-7 років. При експорті сировини і матеріалів даються короткострокові вексельні кредити.

Обліковий кредит - це купівля векселя банком до настання терміна оплати  по ньому.  Купівля такого  векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселетримача), у результаті чого вексель, а разом із ним і право вимоги платежу за ним цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселетримач одержує кредит від банку.

Таким чином, обліковий  кредит - це кредит, наданий банком векселетримачу шляхом купівлі векселя до настання терміна платежу по ньому. Облік  векселя проводиться банком за плату. Плата, стягнута банком за авансування грошей при дисконті векселя, називається обліковою ставкою.

Банки, здійснюючи операції з векселями, можуть одночасно  застосовувати декілька облікових  ставок. Ці дисконтні ставки називаються  приватними обліковими ставками. Облікова ставка, яку застосовує центральний банк в операціях із кредитними установами називається офіційною обліковою ставкою. Рівень її звичайно нижче рівня приватних облікових ставок.

На додаток  до процентних і акцептних платежів банки можуть стягувати премію за ризик із номінальної вартості переказного векселя, поданого для обліку. Така премія називається лодинг (loading). Ставка лодинга варіюється в залежності від репутації, престижу і кредитоспроможності платника за векселем та індосантів, а в ряді випадків - також і від операції, що послужила підставою для оформлення векселя.

Кредит за відкритим  рахунком надається в розрахунках  між постійними контрагентами особливо при періодичних постачаннях  партій однорідних товарів. Це те ж, що і розрахунки за відкритим рахунком.

Експортер відносить  вартість відвантаженої продукції  в дебет рахунку, відкритого ним  іноземному покупцеві, що погашає свою заборгованість в обумовлені контрагентом терміни (один раз на місяць, квартал  і т.д.).

Овердрафт (англ.. overdraft) являє собою негативний баланс на поточному рахунку клієнта банку. Овердрафт - це форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється шляхом списання банком коштів з рахунку клієнта понад його залишок. У результаті такої операції утворюється негативний баланс, тобто дебетове сальдо - заборгованість клієнта перед банком. Банк і клієнт укладають між собою угоду, у який встановлюються максимальна сума овердрафта, умови надання та порядок погашення кредиту, розмір відсотка тощо.

У погашенні  заборгованості при овердрафті направляються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. В наслідок чого обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів, що відрізняє овердрафт від звичайного кредиту. Відсотки стягуються по узгоджених або чинних ставках. Для окремих зарубіжних банків, які мають у них рахунок тривалий час, овердрафт може надаватися безкоштовно.

Форма кредиту "овердрафт" вперше виникла в Англії і в даний час практикується в більшості розвинених країн.

Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін. При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя авторитетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. При акцептному кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від вексельного кредиту акцептом векселя виступає банк. Видаючи акцепт, банк не надає кредиту і не вкладає в операції. Свої кошти, але зобов'язується оплатити тратту при настанні терміна платежу. У тих випадках, коли експортер вимагає платежу готівкою, проводяться операції рефінансування, тобто банк імпортера акцептує тратту, виставлену на нього імпортером, обліковує її і сплачує експортерові готівку. Вартість акцептного кредиту складається з двох елементів: комісії за акцепт і дисконтної ставки, яка зазвичай нижче ставки по обліку векселя.

Термін акцептний  кредит застосовується зазвичай в тих  випадках, коли банки акцептують тратти експортерів тільки своєї країни. Різновидом акцептного кредиту є  акцептно-рамбурсний кредит.

Рамбурс (франц. rembourser) у міжнародній торгівлі означає  оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером.

Термін "акцептно-рамбурсний кредит" застосовується в тих  випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами. У цьому випадку в операції по акцепту тратти включаються банки інших країн, які відіграють допоміжну роль і приймають на себе відповідальність перед банками-акцептантами за своєчасний переказ (рамбурсування) на їхні рахунки валютних коштів необхідних для оплати акцептованих тратт.

Факторинг (англ. factor - посередник) являє собою торгово-комісійні і посередницькі послуги банку чи спеціалізованої фактор-фірми. Він є специфічним різновидом короткострокового кредитування експорту і посередницької комерційної діяльності.

Форфейтування (франц. a forfait - цілком, загальна сума) являє  собою форму кредитування експорту банком або фінансовою компанією  шляхом купівлі ними без обороту  на продавця векселів і інших боргових вимог по зовнішньоторговельних операціях. Форфейтування, як правило, застосовується при постачаннях машин, устаткування на значні суми з тривалою розстрочкою платежу (до 5-7 років).

Особливу роль в сучасних міжнародних економічно-фінансових відносинах відіграє лізинг. Це особлива форма руху позикового капіталу, який надається насамперед у формі кредиту з наступним правом купівлі товару. Серед інших форм лізингу найбільш поширеним є фінансовий лізинг як різновид    довгострокового    кредитування,    що    за    своїми    результатами рівнозначний продажу товару в розстрочку. При цьому обладнання здається на термін, який близький або дорівнює строку амортизації.

Залежно від  терміну розстрочки розрізняють  короткострокові (до одного року), середньострокові (до 5-ти років) і довгострокові (на 5-8 років) кредити (рис. 1.1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Класифікація міжнародних кредитів [40, с.97]

Однак ця узагальнена  класифікація коригується кредитним  законодавством кожної країни і залежить, в першу чергу, від загального рівня кредитоспроможності підприємств  і платіжної дисципліни.

Тривалість кредитування визначається, з одного боку, залежно від стадії руху товару, що покривається кредитом. Так кредити, пов'язані з процесом обороту, як правило, короткострокові, а кредити, призначені для використання імпортного товару у процесі виробництва, надаються на більш тривалий строк. З іншого боку, на тривалість кредиту прямо впливає характер товару, який постачається . Традиційно склалась практика, коли короткострокові кредити надаються при поставках товарів народного споживання, продуктів харчування з відносно тривалим строком використання, побутової техніки, приборів, серійного обладнання. При поставках складнішого і дорожчого обладнання строк кредиту частіше обмежується 5 роками. Довгострокові кредити надаються при поставках комплектного, складного і дуже коштовного обладнання (судо-, авіатехніка) і зазвичай гарантуються урядовими органами або банками країни-продавця.

Конкретний  строк кредиту залежить також  від величини угоди, фінансового  стану покупця і постачальника, ціни кредиту, наявності усталених зв'язків між постачальниками і покупцями, гостроти конкуренції між постачальниками, якості товару, який пропонується різними постачальниками тощо.

Дослідження використання різних платіжних умов, у міжнародній 
торговій практиці дозволяє виявити слідуючи тенденції. Починаючи з 60-х 
років при заключенні торгових угод у цілому світі існує стійка тенденція 
використання оплати в розстрочку. Це обумовлено рядом факторів. З одного 
боку, у більшості товарів до того часу уже сформувався стійкій "ринок 
покупця" і постачальники змушені все більше прислухатися до думки покупців 
відносно умов платежу. Таким чином, розстрочка платежу стала 
використовуватись постачальниками       для       підвищення       своєї

конкурентоспроможності  і залучення покупців. З іншого боку, у більшості випадків товари закуповуються посередницькими фірмами-імпортерами, які не володіють достатніми засобами для авансового або негайного платежу. У зв'язку з чим імпортер може або взяти кредит у банку, або наполягати на комерційному кредиті, що дозволить йому погасити заборгованість перед постачальниками після реалізації товару своїм власним покупцям. У результаті зараз біля 40% світової торгівлі базується на умовах комерційного кредиту, а по ряду товарів угоди здійснюються виключно на умовах розстрочки платежу.

 

 

1.2. Комерційний  кредит, як форма розрахунків  в міжнародній діяльності підприємств.  Інші види кредитування

У світовій торгівельній практиці широко використовується комерційний (фірмовий) кредит, який реалізується шляхом надання постачальником покупцеві відстрочки платежу за поставлений товар.

Відстрочка  платежу припускає взаємозв'язок торгової і кредитних угод. Закінчення торгової операції тут співпадає  з початком кредитної угоди, яка  в свою чергу буде завершена при  погашенні підприємством-позичальником заборгованості за позикою. Особливість відстрочки платежу полягає у тому, що угода позики не є головною метою. Вона є лише супутньою угоді купівлі-продажу, сприяючи реалізації товарів.

Як вже зазначалося, під фірмовим кредитом розуміється не тільки розстрочка платежу, але і авансовий платіж (рис. 1.2.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Сутність фірмового кредиту  [40, с.112]

 

 

Хоча це знаходиться  у відповідній суперечності з  загальноприйнятою світовою практикою, при який авансовий платіж, являючись специфічною формою розрахунків, виступає лише як платіжний механізм, як двобічна угода партнерів і не має вираженої кредитної направленості. Тому обґрунтовано використовувати термін "комерційний кредит" лише при дослідженні розсрочки платежу.

При наданні фірмового кредиту у контракті встановлюються: його вид, строк і ціна; валюта отримання і валюта погашення кредиту; спосіб погашення основного боргу; умови нарахування і виплати відсотків; гарантії та ін. Крім того, в контракті обговорюється графік поставки товару і графік погашення основного боргу і відсотків.

Організація міжнародних  лізингових операцій.

В загальному розумінні  лізинг являє собою договір, що передбачає надання лізингодавцем лізингоотримувачу  належних йому устаткування, машин, комп'ютерної  та оргтехніки, транспортних засобів, споруджень виробничого, торговельного і складського призначення у виключне користування на певний термін за визначену винагороду - орендну плату, що включає відсоткову ставку, яка покриває вартість залучення засобів лізингодавцем на грошовому ринку з урахуванням необхідного прибутку банку та амортизації майна.

Лізинг визначається як підприємницька діяльність, яка  спрямована на інвестування власних  чи залучених фінансових коштів і  полягає в наданні лізингодавцем  у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу  може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена  державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду). В Україні майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює   управління   цим   майном   у  порядку, встановленому   Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об'єктом лізингу:

об'єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 Закону України   "Про   оренду   державного   майна",   крім   окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств; земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом  не в грошовій, а у виробничій формі, що зближує лізинг з інвестуванням.

Лізингові операції близькі до кредитних операцій із усіма правами, що випливають із цього, і нормами державного регулювання. Проте лізинг відрізняється від кредиту тим, що після закінчення терміна лізингу і виплати всієї обумовленої суми договору об'єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо угодою не передбачений викуп суб'єкта лізингу по залишковій вартості або передача у власність лізингоодержувачу). При кредиті ж банк лишає за собою право власності на об'єкт, як заставу позики.