Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Віддача основних фондів є відношенням виручки  від реалізації продукції до середньої  за період вартості основних фондів і  нематеріальних активів (ф1, р.010+030).

Оберненість оборотних  коштів (кількість оборотів) визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості оборотних коштів.

Оберненість запасів  і витрат - це відношення виручки  від реалізації продукції до середньої  за період вартості запасів і витрат.

Оберненість дебіторської заборгованості - відношення виручки від реалізації продукції до середньої за період суми дебіторської заборгованості.

Оберненість найбільш ліквідних активів - відношення виручки  від реалізації продукції до середньої  за період суми найліквідніших активів, тобто грошових коштів і короткотермінових фінансових вкладень.

Віддача власного капіталу - відношення виручки від  реалізації продукції до середньої  за період величини джерел власних  коштів.

Досліджуючи ринкову  сталість акціонерних товариств, корисно  використовувати відносні показники: чистий прибуток на одну акцію, дивіденди на одну акцію, відношення дивідендів на одну акцію до ринкового курсу акції та ін.

Розмір відсотка залежить від розміру кредиту, його тривалості, типу валюти, ризику неплатежу  і виду забезпечення (банківська гарантія, акредитив тощо) (рис. 2.3.)

Зокрема, чим  триваліший термін кредиту, тим, як правило, вища ставка річного відсотка. Тому, наприклад, ціна кредиту в розмірі 6-8% річних може виявитися занадто  високою для 3-міячного кредиту і  нормальною для 1-1,5-річного. Крім того, якщо валюта кредиту сильна і стійка, кредитні відсотки будуть нижчими, ніж у випадку використання слабких валют, курс яких має тенденцію до значних коливань.

 

 

 

 

Рис. 2.3. Вплив чинників на розмір відсотків  за надання кредиту  [43, с.233]

 

 

При визначенні показників відсоткових ставок у міжнародній  торговельній практиці вчаровуються також  економічні та політичні умови країни-імпортера, що визначають характер ринку збуту. Зокрема, нестабільні політичні  та економічні умови, ризикований характер ринку призведуть до збільшення плати за кредит.

У світовій практиці використовують таку формулу обчислення відсотків, нарахованих за фірмовий кредит:

(2.1)

Б*Ср*Д

360*100%

де В - вартісна величина нарахованих відсотків;

Б - величина основного  боргу;

 

С_р - річна відсоткова ставка за кредит;

Д - кількість  днів користування кредитом;

360 - кількість  днів у році прийнята за  базу (може використовуватись 365 днів).

Розмір відсотка залежить від розміру кредиту, його тривалості, типа валюти, акредитивів  і т.і. зокрема, чим триваліше термін кредиту, тим, звичайно, вища ставка річного  відсотка і тому, наприклад, ціна кредиту  в розмірі 6-8% річних може виявитися  занадто високою для 3-місячного кредиту і нормальною для 1-1,5 річного кредиту. Крім того, якщо валюта кредиту сильна і стійка, кредитні відсотки будуть нижчими, ніж у випадку використання слабких валют, чий курс може бути схильний до значних коливань.

При визначенні показників процентних ставок в міжнародній торговій практиці враховуються також такі фактори, як економічні і політичні умови країни-імпортера, які визначають характер ринка збуту, зокрема, нестабільні політичні і економічні умови, ризикований характер ринка ведуть до збільшення плати за кредит.

У світовій практиці використовують слідуючи формулу розрахунку величини відсотків, зарахованих за кредит:

Б*Ср*Д

                         В = ---------------                    (2.2)

                                                  360*100%

 

де В - вартісна величина нарахованих відсотків;

Б - величина основного  боргу;

Ср - річна відсоткова ставка по кредиту;

Д - кількість  днів користування кредитом;

360 - кількість  днів у році, прийнята за базу (може використовуватись 365 днів).

Наприклад, підприємством "К" був наданий фірмовий кредит фірмі "Z" на суму 180 000 дол. США на строк 45 днів за ставкою 6% річних. При цьому величина нарахованих відсотків буде розрахована наступним чином:

 

          180000*6*45

В =     ----------------  + 1350 дол. США

              360*100       

у торгових контрактах може бути передбачена поступова  оплата продукції. Наприклад, при поставці товару на 180000 дол. США на умовах розстрочки платежу, при процентній ставці 5% річних в контракті зафіксовано, що 90000,00 дол. США - через 90 днів з дати відвантаження. В подібних випадках у світовій практиці використовують такі способи калькуляції нарахованих процентів: лінійний (іноді називають прогресивний) і штафельний (або регресивний) та пропорційний.

При лінійному  методі величина розраховується для  кожної частини кредиту окремо з  дати надання кредиту. У наведеному прикладі за допомогою цього метода загальна величина відсотків буде нараховуватися в три етапи:

 

                 90000*5*45

1)  В1 = ------------------  = 562,5 дол. США

                360*100

 

                 90000*5*90

2) В2 =  ------------------ = 1125 дол. США

                 360*100

 

3) В = В1 + В2 = 562,5 + 1125 + 1687,5 дол. США

 

При штафельному  способі нарахування відсотків відбувається на залишок основного боргу за час з дати його використання до дати погашення. В нашому прикладі загальна сума нарахованих відсотків згідно штафельному методу калькулюється за формулою:

 

           (180000*45+90000*45)*5

В =   -----------------------------------  =  1687,5 дол. США

                     360*100

 

Пропорційний (змішаний) спосіб нарахування відсотків полягає  у підрахуванні загальної суми відсотків  з кредиту і її поділ на число  платежів (траншів О. при такому способі  відсотки виплачуються рівними внесками. В нашому прикладі загальна сума відсотків з кредиту становить 1687,5 дол. США;

Поділивши цю суму на кількість траншів, визначаємо величину одноразової виплати відсотків:

В(1,2) = 1687,5:2 = 843,75

Відсотки за кредитом зазвичай починають нараховувати з моменту закінчення поставки, а їхню виплату здійснюють послідовними внесками одночасно з оплатою кожної частини платежу за контрактом. Поширеною є практика виставлення векселів на підлягаючу сплаті частину основного боргу і нарахованих відсотків. У контракті, а також у рахунку-фактурі зазвичай суворо фіксуються графік оплати основного боргу і нарахованих відсотків.

Покупець зазвичай виграє при нарахуванні відсотків  прогресивним способом і виплаті  їх більш рідкими внесками, наприклад, піврічними, а не квартальними. Продавець же, навпаки, об'єктивно зацікавлений у використанні регресивного способу і виплаті частішими внесками.

Доцільність купівель на умовах фірмового кредитування визначається реальною економічною ефективністю отримуваної продукції в порівнянні з ціною кредиту. Ціна кредиту не обмежується лише величиною нарахованих процентів, а комплексно відображає всі витрати імпортера, які з'явилися у зв'язку з отриманням розстрочки платежу. Вона складається із основних і додаткових витрат. До основних відносяться ті витрати, які надходять як доход кредитору; до додаткових - усі ті, які будучи витратами для позичальника, не складають доходу для кредитора, а йдуть у руки третіх осіб, залучених до розрахункової операції - банків і т.п. До додаткових витрат, наприклад відноситься комісія, які сплачує імпортер банку, що гарантує експортеру своєчасне погашення боргу. Ці витрати по кредиту входять у розряд одноразових і прихованих. На наш погляд, при оцінці доцільності купівель на умовах фірмового кредиту для імпортера важливо визначити як абсолютну суму витрат на цей кредит, включаючи усі можливі витрати, так і відсоткове значення цієї суми до ціни товару. Покупцю також важливо співставити загальну суму витрат на фірмовий кредит з витратами, які виникають у випадку купівлі цього ж товару на умовах негайної оплати.

Загальна сума витрат по кредиту може бути також  представлена в процентах річних. Для цього треба перш за все  відобразити величину всіх додаткових витрат по кредиту у вигляді річної процентної ставки. Наприклад, за кредит в 180000 дол. США передбачена процентна ставка 5% річних. Крім того додаткові витрати (виплата за гарантію, комісія по інкасо і т.п.) складають в загальній кількості 650 дол. США. Кредит підлягає поверненню через 45 днів.

Для  визначення  процентного  вираження  додаткових     витрат  по  кредиту використовуємо формулу:

 

650*360*100

Ср =   --------------------  =  2,9 % річних

180000*45

Сума основних і додаткових витрат по кредиту, виражених  в процентах річних, відображає загальні витрати по кредиту в процентах річних. В цьому прикладі загальні витрати по кредиту становлять 7,9% річних.

В умовах посилення  конкуренції на ринку товаровиробників постачальники, надаючи розстрочку платежу, часто погоджується на невелику плату за кредит або не беруть ніякої. Однак у таких випадках покупець повинен знати, що далеко не завжди незначна відсоткова ставка відповідає фактичним витратам за кредит. В більшості випадків друга частина плати за кредит береться постачальником у вигляді "прихованого відсотка", шляхом відповідного підвищення ціни товару. При цьому ступінь підвищення ціни, особливо при поставках дорогого обладнання індивідуального виготовлення визначити досить важко. Виключення плати за кредит повністю чи частково в ціну товару обумовлюється, в першу чергу, прагненням постачальника зробити умови свого кредиту більш привабливими для покупця порівняно зі своїми конкурентами.

Доцільно приймати до уваги можливі коливання курсів валюти ціни і валюти платежу, що в  кінцевому результаті відобразиться на прибутку чи втратах у момент здійснення кінцевого платежу. Тому, обираючи метод нарахування відсотків по кредиту, кожному партнерові необхідно оцінити тенденції валютних ринків і спробувати спрогнозувати, який саме метод принесе йому вигоду.

Оскільки при  фірмовому кредитуванні експортер  передає покупцеві товаророзпорядчі документи до того як останній оплачує  товар, він втрачає контроль над  відвантаженим товаром і зобов'язаний у зв'язку з цим визначити форми  і засоби гарантії оплати товару у належному обсязі, і у погоджені строки. Без цієї неодмінної умови будь-яка кредитна угода не тільки не буде економічно ефективною, але й може бути зовсім збитковою.

 

2.2. Механізм  короткострокового кредитування  зовнішньоекономічної діяльності  підприємств. Програми мікрокредитування малого і середнього бізнесу

Кредитування  складається з ряду етапів кожен  з яких окремо забезпечує вирішення  певних завдань, а у сукупності досягаються  головні цілі кредитних операцій - їх надійність і прибутковість  для банку (рис. 2.4.)

 

Рис. 2.4. Механізм банківського кредитування [38, с.91]

 

Перший етап. Розгляд заявки на отримання кредиту.

Для отримання  кредиту позичальник звертається  до банку х обґрунтованим клопотанням (заявкою), в якому вказуються: цільове  призначення кредиту, його сума, термін користування кредитом, конкретні дати його погашення, коротка характеристика кредитованої операції та економічний ефект від її здійснення. За проханням банку, крім клопотання (заявки), позичальник подає до розгляду інші матеріали, що формують кредитну справу позичальника.

Кредитна справа позичальника - це свого роду архів, де концентрується вся необхідна  документація: бухгалтерська та фінансова  звітність, листування, аналітичні огляди й оцінки кредитоспроможності, документи про заставлене майно та ін.

Якщо клієнт уперше звернувся за кредитом, він  подає копію установчого договору, статуту, положення чи інших документів, що підтверджують його правомочність  в отриманні кредиту. Подається  також техніко-економічне обґрунтування  кредиту з розрахунком надходжень від реалізації; копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредитної операції; зобов'язання стосовно забезпечення своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво та інше); бухгалтерська звітність, декларація про доходи, виписка з рахунків, що відкриті в інших банках. Банк може вимагати іншу фінансову звітність та матеріали для визначення фінансового стану й оцінки кредитоспроможності позичальника.

Другий етап. Кредитний аналіз.

Згадані документи  надходять до відповідного працівника банку, який після їх розгляду проводить  попередню бесіду з потенційним  позичальником та здійснює заглиблений  аналіз кредитоспроможності клієнта  та оцінює ймовірний ризик за позичкою.

Третій етап. Підготовка до укладання кредитної угоди.

Даний етап можливий тільки за умови позитивного для  позичальника закінчення попередніх стадій, тобто вивчення кредитоспроможності  та оцінки ризику. Цей етап у практиці роботи західних банків називається  структуризацією позички, в процесі якої банк визначає такі параметри позички:

1. вид кредиту;
2. суму кредиту;
3. термін дії кредиту;