Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Згідно з міжнародною практикою, банківський кредит під забезпечення повинен мати пріоритет над іншими кредитами.

Банк, який кредитує, повинен визначити, які типи активів  слід використовувати. Порівняльна  характеристика можливих форм забезпечення наведена у таблиці 2.8.

Оскільки для  багатьох банків основна частина  портфелю складається із забезпечених кредитів, то юридичні аспекти застави  є також дуже важливими. Треба  забезпечити підконтрольність застави, повідомлення про місцезнаходження застави, а також проаналізувати та забезпечити механізм вступу у володіння. До надання кредиту перевірити активи, що пропонуються, як застава на предмет того:

1. чи не закладені вони десь раніше, чи не накладений на них арешт, чи не має по них судового позову;
2. зареєструвати права на заставу нотаріально;
3. вести   записи   обліку   застави   та   проводити   періодичні   і неочікувані позичальником перевірки місцезнаходження і стану застави.

Якщо у якості застави виступають дебіторські  рахунки, необхідно рекомендувати  позичальнику: направляти в банк щомісячно списки дебіторів, імена, адреси, суми заборгованості і термін отримання; в письмовому вигляді проінструктувати своїх клієнтів про те, що вони повинні, сплачувати свої рахунки на рахунок позичальника в кредитую чому банку, надрукувавши свої інструкції на рахунку-фактурі (назва, адреса банку і номер рахунку позичальника); підтвердити письмово, що ніяка інша організація не претендує на дебіторські рахунки.

 

 

 

 

Таблиця 2.8

Порівняльний  аналіз форм забезпечення зобов'язань  позичальниками [40, с.90]

 

Форма	Недоліки	Переваги
Гарантії	2.         Важко     скористатися     на практиці. 3.         Цінність      залежить      від фінансового стану гаранта. 4.         Складно  точно оцінити	2.         Легко отримати. 3.         Юридично забезпечено застосування. 4.         Дешево отримати. 5.         Можуть           бути           підтверджені матеріальними активами. 6.         Створюють додатковий психологічний  аргумент   для   позичальника   на   користь погашення боргу.
Переуступка дебіторської заборгованості	1.          Нематеріальна.  2.          Може    довго    залишатися  непогашеною  3.           Постійно змінюється	2.         Легко    оцінити    (якщо   дебітори   - добросовісні платники). 3.         Легко    продати    (якщо    погашення заборгованості проводиться регулярно).
Забезпечення  у вигляді товарних запасів	1.         Можуть бути товарами, які швидко  стають непридатними або перебувають  у поганому стані.  2.         Право власності може бути  оскаржено.  3.         Важко контролювати. 4.         Складно     оцінити,     якщо тільки це не споживчі  товари.	2.    Матеріальні. 3.    Можуть  бути оцінені.  4.    Можуть  бути продані.  5.    Можуть  бути передані як застава.
Нерухоме майно	2.         Рента, якщо вона виплачується, з часом збільшується. 3.         Експлуатаційні        витрати, податки, якщо є.  4.         Договори       про       оренду можуть ускладнювати процедуру  банкрутства.  5.         Наявність мешканців.  6.         Можливість    труднощів    з продажем,   якщо   споруда   дуже велика.	2.       Матеріальні.  3.        Може бути оцінено.  4.       Може бути перевезено в інше  місце.  5.        Може використовуватися як застава.
Рухоме майно	2.           Важко    оцінити,    вартість  сильно залежить від технічного стану. 3.           Може бути легко вкрадено.	1.         Матеріальні. 2.         Може бути оцінено. 3.         Може бути перевезено в інше  місце. 4. Може використовуватися  як застава.
Цінні папери	2.         Ціна коливається.  3.         Ринок          може          бути обмеженим.	1.         Легко та дешево держати. 2.         Легко одержати право власності. 3.         Звичайно  легко продати. 4.         Можна встановити вартість.

 

Для позик, що забезпечені  запасами необхідно рекомендувати  позичальнику щомісячно направляти список закладених запасів із інформацією щодо місцезнаходження, обсягів, виду і строків знаходження в запасах; підтвердити в письмовому вигляді, що на ці запаси не існує ніяких інших претендентів такого роду; якщо це можливо, перевести закладені запаси в спеціалізовані склади (якщо такі існують) для того, щоб забезпечити повний контроль над запасами шляхом ведення надійного і незалежного обліку третьою особою.

Для того, щоб  забезпечити можливо повною мірою  достатність застави, вартість застави необхідно протягом строку кредиту перевіряти. Слід враховувати моральне старіння застави. Деякі активи втрачають свою первісну вартість швидше, ніж інші, хоча строк їх придатності - на відміну від строку збереження    може    бути    більшим.    Наприклад    електронне    обладнання (комп'ютери), автомобілі.

Позики, забезпечені  фізичною заставою, як правило, лишаються  вразливими для шахрайства з боку позичальника. Кредитуючий банк повинен  залишатись пильним по відношенню до того, як позичальник виконує умови кредитної угоди і договору про заставу.

На стадії надання  кредиту дуже важливим є здійснення аналізу бухгалтерської звітності  та фінансового стану позичальника. Форми звітності, що надходять, можуть бути різними, але банк повинен уніфікувати ці дані. Гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самої корпорації, так і її партнерів може бути компаративний комплексний аналіз фінансового стану, рентабельності та ділової активності корпорації.

Отже, якщо оцінка бізнес-ризику позичальника була задовільною, доцільно здійснити фінансово-майновий аналіз його діяльності, який передбачає:

• компаративний комплексний аналіз фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства;
• аналіз грошового потоку підприємства;
• визначення якості майна під заставу.

Клієнти, які  не мають позитивного кредитного досвіду, повинні бути особливо ретельно перевірені.

Вид та термін кредиту  повинні відповідати меті кредитування, можливості погашення боргу та джерелу  погашення.

Аналіз кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два основні напрями: оцінку бізнес-ризику і фінансово-майновий аналіз позичальника.

Для оцінки бізнес-ризику необхідно проаналізувати такі фактори:

1. зовнішнє ринкове середовище фірми;
2. якість управління фірми;
3. характер взаємовідносин з клієнтами фірми.

Кінцева рейтингова оцінка повинна містити всі найважливіші показники фінансово-господарської  та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності загалом. При її визначенні використовують дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів, стан і розміщення коштів, їх джерела та інші показники.

Розмір відсотка залежить від розміру кредиту, його тривалості, типу валюти, ризику неплатежу і виду забезпечення (банківська гарантія, акредитив тощо).

При визначенні показників відсоткових ставок у  міжнародній торговельній практиці вчаровуються також економічні та політичні  умови країни-імпортера, що визначають характер ринку збуту. Зокрема, нестабільні політичні та економічні умови, ризикований характер ринку призведуть до збільшення плати за кредит.

Кредитування  складається з ряду етапів кожен  з яких окремо забезпечує вирішення  певних завдань, а у сукупності досягаються  головні цілі кредитних операцій - їх надійність і прибутковість для банку

Перший етап. Розгляд заявки на отримання кредиту.

Другий етап. Кредитний аналіз.

Третій етап. Підготовка до укладання кредитної  угоди.

Четвертий етап. Переговори про складання кредитної  угоди з клієнтом.

П'ятий етап. Відкриття  позичкового рахунка і надання  кредиту.

Шостий етап. Погашення позички.

Процес кредитування включає контроль з боку банку  за виконанням умов кредитної    угоди.    Особлива    увага    приділяється    своєчасності    сплати позичальником процентів за користування позичкою.

Оскільки по кожній позичці існує неповернення боргу внаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати кредити  найнадійнішим клієнтам. Однак, він  не повинен упускати можливості розвивати  свої позичкові операції і за рахунок надання позичок, що пов'язані з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять вищий дохід.

В останній період часу спостерігається тенденція  до відносної стабілізації відсоткових  ставок за кредитами наданими суб'єктам  підприємницької діяльності в іноземній валюті. Це свідчить про позитивні явища в економіці України.

Зазначена тенденція  свідчить про поступову переорієнтацію банків на зростання попиту на інвестиційні ресурси відповідно до потреби фінансування процесів оновлення матеріальної бази суспільного виробництва.

Серед позитивних тенденцій у валютному фінансуванні банками економіки зазначимо  його зорієнтованість на реальний сектор економіки.

В останні роки швидше зростає довгострокове кредитування суб'єктів не фінансового сектору  в іноземній валюті.

Зазначені структурні зрушення у валютному фінансуванні свідчать про тенденції щодо використання іноземної валюти на потреби, непов'язані  з функціонуванням зовнішньоекономічного  сектору та підтверджують наявність  ефекту внутрішнього відпливу капіталу. Це свідчить про певну незрілість вітчизняної фінансової системи і її неповну відповідальність тим завданням, які постають перед національною економікою на сучасному етапі.

Банк надає  мікро кредити мікро позичальникам  в формі:

1. разового кредиту;
2. разового кредиту в рамках діючої Генеральної угоди;
3. кредитної лінії (відновлюваної, не відновлюваної);
4. технічного   кредиту   (кредит   джерелом   повернення якого   є іноземна валюта, що закуповується на УМВБ, кредит джерелом повернення якого є виручка в іноземній валюті);
5. овердрафту;
6. кредитного   ліміту   на   корпоративну   пластикову   банківську картку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  З

ПРОБЛЕМИ  КРЕДИТУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТА ШЛЯХИ ЙОГО

ВДОСКОНАЛЕННЯ

3.1. Проблеми міжнародного кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні

Завдання, які  постають перед вітчизняною економікою в умовах сучасних глобальних технологічних  та інституційних змін, спонукають до вирішення проблем перерозподілу  валютних ресурсів, залучених в економіку, переорієнтації фінансових потоків на потреби формування інвестиційної моделі розвитку національної економіки та її зовнішньоекономічного сектору. На необхідності використання потенціалу перерозподільчих механізмів наголошується в останні роки у низці досліджень вітчизняних економістів. Так, зокрема, І.В. Крючкова зазначає, що для "формування інвестиційної моделі розвитку в умовах недостатнього масштабу надходження ПИ необхідно забезпечити зміну рівня нагромадження основного капіталу за рахунок ендогенних структурних чинників... Це означає, що економічна політика...при визначенні пропорцій розподілу доходів між інституціональними секторами економіки має враховувати нагальні потреби забезпечення випереджальної інвестиційної динаміки відносно ВВП... з тим, щоб сприяти системному технологічному переозброєнню виробництва і створенню базових умов для подальшого стабільного розвитку" [33, с.134].

Проблеми модернізації зовнішньоекономічного сектору  є нагальними і потребують максимальної концентрації ресурсів на ключових напрямках. З огляду на це доцільно розробиш механізм, який би поєднував адміністративні та ринкові важелі. Зважаючи на провідні позиції банківських установ у структурі національної фінансової системи на сучасному етапі її формування, саме їх кредитна діяльність може  опосередковувати зазначені процеси.

Вирішення проблеми ефективнішого забезпечення банками  процесів структурної трансформації  зовнішньоекономічного сектору  вітчизняної економіки передбачає макроекономічні та мікроекономічні аспекти створення передумов для зниження ризиків інвестування.

Значний потенціал  у цьому напрямі - вдосконалення  механізмів регулювання Національним банком процесів перерозподілу ресурсів комерційними банками. Вітчизняні фахівці, які працюють над проблемами банківської діяльності, наголошують на необхідності запровадження диференційованих підходів до вимог, які висуваються до банків щодо нормативів кредитного ризику, встановлення диференційованих критеріальних значень окремих економічних нормативів для тих інвестиційних ресурсів, які спрямовуються у реальний сектор економіки [54, с.45]. Такі підходи можна застосувати при кредитуванні у валюті, проте його потенціал обмежується додатковими ризиками, які виникають у цій сфері, що потребує узгодженої розробки валютної та інвестиційної політики.

Використання  позичок в іноземній валюті пов'язане  для позичальників із ризиками високих  трансакційних витрат, які загрожують звести нанівець цінові переваги цих  кредитів та втратами внаслідок валютного  ризику. Отже, зменшити вплив ефекту внутрішнього відпливу капіталу на формування валютної структури кредитного портфелю можна шляхом стабілізації валютного курсу та зниження інфляційних очікувань суб'єктів економіки.

Певний потенціал  щодо поліпшення процесу формування інвестиційних ресурсів мають також адміністративні обмеження, спрямовані на оптимізацію умов кредиту, передусім вартості запозичення за рахунок обмеження рівня банківської маржі.

Мікроекономічні аспекти пов'язані зі зниженням  ризиків банків та диференціацію механізмів надання кредитних ресурсів інвестиційного призначення. Проблема ефективності управління банківськими ресурсами потребує стандартизації методики прийняття інвестиційних рішень, що дасть значний потенціал.

Значний потенціал  має також впровадження фінансових інновацій, нових банківських продуктів. Фінансування інвестицій - це складний процес: у цій сфері діяльності банків необхідно застосовувати такі механізми кредитування, які дають змогу мінімізувати ризики. Традиційні методи кредитування, активно використовувані у вітчизняній банківський практиці, передбачають застосування різноманітних видів застав із метою мінімізації ризиків. Вітчизняні фахівці зауважують, що заставні вимоги становлять своєрідне гальмо збільшення попиту на кредитні ресурси банку [54, с.45].