Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

4. спосіб видачі та погашення кредиту;

5. забезпечення кредиту;
6. вартість кредиту тощо.

Порядок проведення етапу структуризації позички.

1. Розробляючи   умови   позички,   банк   повинен   перш   за   все 
   визначити    вид    кредиту.    Банківський    кредит    можна   використати   для 
   формування як оборотного, так і основного капіталу. Грошові кошти, необхідні 
   для повернення позички, що була видана на ці цілі, акумулюються по-різному. 
   Запозичені кошти, які були використані для формування оборотного капіталу, 
   вивільняються після закінчення процесу його кругообігу, тобто, як правило, 
   після реалізації продукції у позичальника з'являється можливість повернути 
   кредит. Цей кругообіг не перевищує одного року. Тому позички, вкладені в 
   оборотний    капітал,    належать    до    короткострокових.    Якщо    позичка 
   використовується для придбання обладнання, транспортних засобів та інших 
   видів основних фондів, то кошти для її погашення будуть отримані в процесі 
   тривалого періоду експлуатації, тобто понад один рік, тому тут потрібен 
   довгостроковий   кредит.   Банк   повинен   запропонувати   клієнтові   той   вид 
   кредиту, що найбільше відповідає характеру операції, що кредитується.
2. Успіх кредитної операції значною мірою залежить від правильно 
   встановленого   терміну   кредитування.   Якщо   кредитною   угодою   будуть 
   передбачені дуже напружені строки, то позичальник може втратити капітал, що 
   безпосередньо призведе до спаду виробництва. Якщо ж будуть встановлені 
   дуже ліберальні строки та умови погашення позички, то позичальник деякий 
   час користуватиметься неконтрольованими банком коштами. Термін кредиту - 
   важливий засіб конкурентної боротьби на світових ринках. Розрізняють повні 
   та середні строки.
3. Неабияке значення у  структуризації позички має правильне 
   визначення її розміру. Зниження суми позички може призвести до порушення 
   строків повернення, оскільки кредитна операція не буде здійснена в строк, а 
   завищення - до нецільового використання частини позички. Сума позички 
   звичайно повинна бути в межах вартості витрат, що кредитуються.
4. Повернення кредиту може здійснюватися різними способами: 
   одночасним внеском по закінченні строку позички; рівномірними внесками 
   протягом усього періоду дії кредитної угоди; шляхом спрямування виручки від 
   реалізації продукції на  повернення  позички.  У  разі  повернення  кредиту 
   рівномірними внесками розробляється графік повернення згідно зі строком 
   оборотності того виду капіталу, на формування якого була надана позичка.
5. Більшість банківських позичок надається під відповідний вид 
   забезпечення. Визнаючи цей елемент структури позички, працівник банку 
   повинен керуватися традиціями, що склались у банківський практиці.
6. Велика увага при структуризації позички приділяється вартості 
   кредиту, що складається з процентної ставки, комісії за видачу та оформлення 
   кредиту та інших елементів. При визначенні величини процентної ставки 
   необхідно врахувати фактори, що властиві конкретній кредитній операції, її 
   місцю та часу.  Тут банку необхідно звернути увагу  на всю гаму своїх 
   взаємовідносин з клієнтом. Якщо ці відносини різносторонні, мають широкі 
   масштаби (наприклад, клієнт зберігає значний стабільний залишок на своєму 
   рахунку, користується різноманітними банківськими послугами), в результаті 
   чого банк отримує додатковий дохід, то він повинен прагнути зберегти та 
   закріпити відносини з клієнтом. Таким клієнтам можна встановити пільговий 
   процент по позичці.

Четвертий етап. Переговори про складання кредитної  угоди з клієнтом.

У процесі четвертого етапу клієнта знайомлять з умовами  майбутньої кредитної операції (процентна  ставка, комісія, забезпечення тощо). Ці пропозиції можуть суттєво відрізнятися від умов, що містяться в кредитній  заявці клієнта. Зближення позиції банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.

Після того, як узгоджені всі умови кредитної  операції, кредитний інспектор готує  висновок. Цей документ подається  кредитному комітету для затвердження. Одночасно підписується кредитна угода.

П'ятий етап. Відкриття  позичкового рахунка і надання  кредиту.

З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та забезпеченням нарахування процентів  видача позичок проводиться з  окремих позичкових рахунків. Кредит може надаватися одночасно або частинами в строки, обумовлені кредитною угодою. Надана позичка може зараховуватися на розрахунковий рахунок, окремий депозитний рахунок позичальника, депонуватись на рахунках "Чекові книжки", "Акредитиви", переводитись як платіж на рахунки господарських партнерів позичальника, використовуватись в іншому порядку, визначеному кредитною угодою.

Надання позички  оформлюється розпорядженням кредитного відділу банку своїй бухгалтерії  про відкриття позичкового рахунка. У разі необхідності в запозичених  коштах клієнт надає банку платіжні доручення, що сплачуються з позичкового рахунка. Платежі проводяться в розмірі суми, що обумовлена кредитною угодою. При разовій видачі позичка може оформлятися заявою клієнта, що містить, крім прохання клієнта розпорядження кредитного відділу банку своїй бухгалтерії на видачу позички та меморіальний ордер.

Якщо в процесі  кредитування змінилися умови здійснення кредитованого проекту і це призвело до додаткової потреби в коштах, банк може задовольнити цю потребу  на умовах укладання додаткової кредитної угоди.

Шостий етап. Погашення позички.

Порядок та конкретні  строки погашення кредиту передбачаються кредитною угодою. Якщо позичка надається  не одночасно, а в міру здійснення видатків, то суми і строки її повернення можуть оформлятися строковим зобов'язанням.  При  настанні  строку  повернення  позички,  що  оформлена строковим зобов'язанням, позичальник повинен надати банку доручення на списання відповідної суми зі свого рахунка для сплати боргу.

Як уже зазначалось, повернення позички може здійснюватись одночасно чи траншами (частинами). У першому випадку весь борг по позичці повинен бути повернутим у день настання строку погашення кредиту. У другому - встановлюється періодичність повернення позички. Можливе дострокове повернення позички за узгодженням сторін (банку і позичальника).

Банк може надавати клієнту відстрочку погашення позички. Це допускається в окремих випадках при виникненні у позичальника тимчасових фінансових труднощів. Така відстрочка надається на обумовлений банком період під підвищений процент і повинна бути зазначена у кредитній угоді.

Якщо в день повернення позички у позичальника немає коштів для сплати боргу, банк своїм розпорядженням стягує кредит шляхом реалізації свого права на заставу чи переведення строкової  заборгованості на рахунок прострочених позичок. Процентна ставка за простроченими кредитами, як правило, збільшується вдвічі.

Процес кредитування включає контроль з боку банку  за виконанням умов кредитної угоди. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником процентів за користування позичкою. Оскільки по кожній позичці існує неповернення боргу внаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати кредити найнадійнішим клієнтам. Однак, він не повинен упускати можливості розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання позичок, що пов'язані з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять вищий

ДОХІД.

Динаміка вимог  банків за кредитами наданими в економіку  впродовж 1991-2005 p.p. свідчать про означену залежність.

Таблиця 2.1.

Вимоги  банків за кредитами, наданими в економіку України (за видами валют та строками) [20, с.85]

 

Період	В іноземній  валюті	Кредитів
			Короткострокових  в інозем. валюті	Довгострокових  в інозем. валюті
УСЬОГО
1991	-		-
1992	3	3	-
1993	21	21	-
1994	359	359	-
1995	1049	980	69
1996	1350	1192	158
1997	2100	1840	260
1998	3756	2801	954
1999	6071	4428	1643
2000	9006	7157	1848
2001	12528	9184	3344
2002	17572	11497	6076
2003	28272	12545	15727
2004	37372	13711	23660
2005	37406	13540	23866
Суб'єкти господарювання
1995	1040	971	68
1996	1347	1189	158
1997	2097	1839	258
1998	3723	2770	953
1999	6015	4372	1642
2000	8859	7015	1843
2001	12098	8760	3338
2002	16231	10870	5361
2003	23290	11659	11631
2004	29220	12708	16512
2005	29330	12390	16939

 

В структурі  вимог банків за кредитами наданими в інвалюті за період 2002-2005 p.p. суб'єктам  господарювання спостерігається чітка  тенденція до зростання питомої  ваги довготермінових кредитів у  всьому об'ємі виданих банківських  позик. Якщо у 2002 році це складало 33%, то в 2005 р. це 56,7%. Це свідчить про сталість банківської системи і стійкі темпи економічного зростання. Одночасно з цим зростання інфляційних очікувань протягом другої половини 90-х років активізувала ринок кредитів в іноземній валюті, а в 2003 році зумовило тенденцію випереджальної динаміки валютних кредитів.

Ціна запозичення  є ще одним фактором який формує динаміку запозичення в іноземній  валюті. Зниження ставок впродовж 1998-2004 p.p. майже вдвічі - з 20% до 11,6% - було ваговим  фактором активізації валютних кредитів.

Як бачимо з  таблиці в останній період часу спостерігається  тенденція до відносної стабілізації відсоткових ставок за кредитами  наданими суб'єктам підприємницької  діяльності в іноземній валюті. Це свідчить про позитивні явища в економіці України.

На характер перерозподілу банками валютних коштів .значно вплинула лібералізація  регулювання валютного ринку, скасування низки обмежень на кредитування у  валюті.

 

 

 

 

 

 

Рис.   2.5.   Динаміка  показників  інфляції  та  обсягів  кредитування  в іноземній валюті [48, с.38]

Таблиця 2.2.

Процентні ставки банків України за кредитами  та депозитами (у розрізі валют) [20, с.57]

 

Період	Кредити			Депозити
		Усього	у тому числі		Усього	у тому числі
			у нац. валюті	в інозем. валюті			в інозем. валюті
2003	16,8	19,5	11,2	7,8	6,9
2004	15,5	17,8	12,3	7,4	6,3
2005	15,0	18,3	12,3	9,2	7,9

 

Таблиця 2.3.

ПРОЦЕНТНІ СТАВКИ БАНКІВ УКРАЇНИ ЗА КРЕДИТАМИ (у розрізі валют) [20, с.57]

 

Період	Усього	У тому числі  у доларах СІЛА
Усього
2005	14,6	12,2
Суб'єктам господарювання
2005	14,4	12,0

 

Прийняття рішення  про відміну обмежень на позички  фізичним особам у 1999р. сприяло збільшенню обсягів довгострокового кредитування громадян у 2000р., а зростання ринку  нерухомості - значним структурним  зрушенням; у 2002 році довгострокове  кредитування фізичних осіб у валюті збільшилося у 113 разів і становило 55,2% від усіх наданих їм валютних позичок; у 2003 році ця тенденція набула подальшого розвитку, і частка довгострокових кредитів у валюті зросла до 82% (табл. 2.4.)

Зазначені структурні зрушення у валютному фінансуванні свідчать про тенденції щодо використання іноземної валюти на потреби, не пов'язані з функціонуванням зовнішньоекономічного сектору та, на нашу думку, підтверджують наявність ефекту внутрішнього відпливу капіталу. Це свідчить про певну незрілість вітчизняної фінансової системи, її неповну відповідність тим завданням, які постають перед національною економікою на сучасному етапі.

Таблиця 2.4

Розподіл  кредитів, наданих банками в економіку  України в іноземній валюті, за позичальниками [48, с.38]

 

Види ресурсів	1998р		2001	р	2002	р	2003	р	2004	р	20054	р
		Млн. грн.	%	Млн грн.	%	Млн грн.	%	Млн грн.	%	Млн грн.	%	Млн грн.	%
Усього кредитів, наданих економіку	3756	100	9006	100	12528	100	17572	100	28272	100	37372	100
Кредити, надані суб'єктам господарювання	3723	99,1	8858	98,4	12098	96,6	13236	92,4	23290	82,4	29220	78,2
Кредити, надані фізичним особам	33	0,9	147	1,6	430	3,4	1341	7,6	4982	17,6	8151	21,8
Кредити, надані суб'єктам господарювання   госгосподарювання	3723	100	88587	100	12098	100	16231	100	23290	100	29220	100
В тому числі: - короткострокові  - довгострокові	2770   953	74,4   25,6	15   1843	79,2   20,8	8760     3338	72,4   27,6	10870     5361	67   33	659   631	50   50	12708     16512	43,5     56,5
Кредити, надані фізичним особам	33	100	147	100	430	100	1341	100	4982	100	8151	100
В тому числі: -  короткострокові -    довгострокові	32 1	99,9 0,1	142 5	96,5 3,5	424 6	98,6 1,4	627 714	46,8 55,2	886 96	17,8   82,2	1003   7148	12,3   77,7