Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

При укладанні  генеральної угоди дати надання  та кількість траншів не визначено, а видача кожного траншу повинна супроводжуватися обов'язковим проведенням соціального та фінансово-економічного аналізу та затвердженням кредитним комітетом (радою) банку.

Обов'язковою  умовою видачі відновлюваних кредитних  ліній є їх затвердження заступником  начальника відділу організації  проекту мікрокредитування (регіональним менеджером, який курує відповідний  регіон, або безпосередньо начальником  відділу організації проекту мікрокредитування.

Кількість одночасно  діючих (паралельних) разових мікро  кредитів в межах максимального  ліміту заборгованості не може перевищувати 3-х кредитів, наданих позичальнику та спорідненим з ним особам. Як виключення, позичальник та споріднені з ним особи можуть мати більше 3-ох одночасно діючих кредитів за умови погодження з начальником відділу організації проекту мікрокредитування. При цьому, максимальна кількість одночасно діючих кредитів не може бути більше 5 кредитів.

З метою мінімізації кредитного ризику за мікроелементами, що взагалі не мають в банку (інших банках) кредитної історії, видача мікрокредитів здійснюється банком за системою випробувальних (перевірочних) кредитів.

Економічна  суть системи випробувальних (перевірочних) кредитів полягає в тому, що кредитні відношення банк - мікропозичальник починаються з незначних сум кредитів - не більше 10000 доларів США або еквіваленті інших валют (гривня, євро, російський рубль) за курсом Національного банку України на дату проведення операцій та строком мікро кредиту - до 6 місяців, із збільшенням сум та строків мікро кредитів за наступними договорами кредиту, паралельно зі зростанням обсягів бізнесу мікро позичальника та появи у нього архіву кредитних історій.

Валютою мікро  кредитів є - національна валюта (гривна) та іноземна валюта (долар США, ЄВРО, російський рубль).

Мікро кредити  в національній валюті надаються  Приватним підприємцям і Підприємствам  в безготівковій формі, на цільове  кредитування конкретного заходу, шляхом оплати з позичкового рахунку платіжних доручень мікро позичальника на користь його контрагентів або на поповнення оборотних коштів (поточні витрати), шляхом зарахування кредитних коштів на поточний (картковий) рахунок мікро позичальника в Банку.

З поточного (карткового) рахунку в Банку, мікро позичальник може отримати за грошовим чеком (корпоративною банківською платіжною карткою емітованою Банком) готівку, відповідно до нормативних документів Національного банку України, які регламентують питання отримання готівки з поточних (карткових) рахунків та внутрішніх документів АКБ " Райффайзенбанк Аваль".

Отримання суб'єктом  підприємницької діяльності мікро  кредиту у готівковій формі з  позичкового рахунку можливе  лише для розрахунків із здавальниками  сільськогосподарської продукції (п.4.19. постанови Національного банку України від 19.02.2001 "Про затвердження Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України").

Цей пункт не відноситься до мікро кредитів, які  надаються в готівковій формі з оформленням на фізичну особу на споживчі потреби.

Мікро кредити  в іноземній валюті надаються  Приватним підприємцям та Підприємствам  в безготівковій формі, на цільове  кредитування конкретного заходу, шляхом оплати з позичкового рахунку  зовнішньоекономічних контрактів контрагентів - нерезидентів або на подальшу конвертацію валюти в гривню через міжбанківський валютний ринок України, в відповідності з нормативними актами Національного банку України з питань валютного регулювання та внутрішніх документів АКБ " Райффайзенбанк Аваль".

Мікро кредити  в іноземній та національній валюті можуть надаватись мікро позичальникам  в готівковій формі, з оформленням  на фізичну особу (споживчий кредит) (приватного підприємця або засновника юридичної особи), в відповідності  з нормативними актами Національного банку України з питань валютного регулювання, якщо при цьому дотримуються всі параметри мікро кредиту. При цьому моніторинг цільового використання даного виду мікро кредиту, у випадку зазначення мети мікро кредиту - "споживчі потреби" проводити  не  обов'язково,  у  всіх  інших  випадках  цільове  використання проводиться відповідно до визначеної в договорі мети мікрокредиту.

2.3. Управління  кредитним ризиком та обслуговування  банками зовнішньоекономічної діяльності

Визначення ступеня ризику, пов'язаного з конкретним позичальником та з видом кредиту, повинно здійснюватись до моменту видачі кредиту та упродовж всього терміну дії кредиту (ступінь ризику часто змінюється з часом). Кредитний ризик або ризик неповернення боргу може бути визначений як невпевненість кредитора в тому, що позичальник буде здатний і матиме бажання виконати свої зобов'язання у відповідності зі строками та умовами кредитної угоди.

Проведений  нами аналіз дозволив дійти висновку, що ситуація неповернення боргу може бути викликана:

1. непередбаченими несприятливими змінами в діловому, економічному та  політичному  середовищі,  в  якому  працює позичальник;
2. нездатністю   позичальника   створити   адекватний   майбутній грошовий потік;
3. невпевненістю в майбутній вартості і якості (ліквідності та можливості продажу на ринку) заставити під кредит;
4. недоліками в діловій репутації позичальника тощо.

Аналіз можливості кредитного ризику вимагає підготовки анкети стандартного формату, яка повинна  бути заповнена претендентом на кредит і містити всю інформацію стосовно призначення, суми кредиту та графіка обслуговування боргу (виплати процентів та основної суми боргу), а також інформацію про фінансовий стан позичальника, що є дуже важливим у випадку кредитування нових клієнтів або маленьких та середніх фірм, про які практично немає відкритої інформації.

З огляду на це виправданою є вимога щодо ведення  позичальником детальних та належним чином оформлених фінансових звітів, включаючи баланси, декларацію про  доходи, звіт про прибутки і збитки та звіт про рух грошових коштів кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два основні напрями: оцінку бізнес-ризику і фінансово-майновий аналіз позичальника.

З метою оцінки бізнес-ризику доцільно проаналізувати такі фактори:

1. зовнішнє ринкове середовище фірми;
2. якість управління фірмою;
3. характер взаємовідносин з клієнтами фірми.

Знання ринку, на якому функціонує клієнт, необхідне  не тільки для оцінки результатів  минулої діяльності, але й для  розуміння усіх припущень, що лежать в основі фінансових прогнозів.

Існуючи та потенційні ринки компанії повинні бути чітко  визначені як клієнтом так і кредитором. Привабливішими галузями є такі, які  відрізняють стабільно високим  рівнем попиту та відносно невисокою  конкуренцією.

Для оцінки галузі, в який працює клієнт доцільно скористатись такими джерелами інформації, як самостійні дослідження клієнта; пресу та комерційні огляди; економічні огляди; довід інших клієнтів даної галузі; статистичні публікації уряду; банківські класифікації галузей (якщо вони існують).

Циклічна природа  сектору (галузі) та стадія циклу бізнесу  повинні бути обов'язково встановлені (з цією метою слід розробляти та використовувати власну банківську класифікацію по кожній галузі промисловості).

На нашу думку  не всі компанії, які діють в слабких, мало перспективних галузях мають високий рівень кредитного ризику, і не всі клієнти, які "відносяться" до прогресивних галузей є надійними з точки зору кредитного ризику.

Для оцінки частки ринку клієнта необхідно прослідкувати  тенденції протягом останніх декількох років, виявити основних конкурентів та оцінити їх вплив на ринок. Треба спів ставити становище на ринку із ринковою стратегією даної компанії. Але слід пам'ятати, що розмір ніші ринку, яку займає клієнт, не завжди є показником його фінансового добробуту.

Компанія повинна  гарантувати, що її продукція не застаріває. Необхідно оцінити частоту випадків повернення продукції і рекламацій, а також політику компанії у відношенні контролю якості.

Також слід перевірити страхування відповідальності за якість продукції, оцінити ризик, пов'язаний із зміною технології або втратою частини кваліфікованого персоналу. Компанії, пов'язані з високими технологіями є особливо вразливими щодо мінливих потреб ринку.

Керівництво об'єкту кредитування повинно бути досвідченим та компетентним, особливо у сферах торгівлі, виробництва і фінансів. Якісний підбір складу працівників управління є вирішальним фактором для досягнення успіху, і відповідно, кредитоспроможності компанії.

Успіхи та прорахунки в минулій діяльності компанії надають інформацію про якість управління та повинно бути ретельно проаналізувати.

Якщо існує  ймовірність того, що компанію залишить провідний спеціаліст, це може вплинути на майбутню діяльність компанії, ось  чому необхідно оцінити наявність адекватності заміни даним спеціалістам.

Керівництво повинно  ставити реалістичні фінансові  цілі і задачі. Кредиторові необхідно  оцінити здатність керівництва  швидко реагувати на умови діяльності, що змінюються. Слід зауважити, що гнучкість  системи управління є особливо важливою з циклічних секторах ринку.

Клієнти, що не мають позитивного кредитного досвіду, повинні бути особливо ретельно перевірені. При цьому слід проаналізувати інтенсивність  взаємовідносин банку з клієнтом, загальну суму кредитів, виданих спорідненим організаціям клієнта, рівень ризику в операціях з дочірніми компаніями.

Вид та термін кредиту  мають відповідати місті кредитування, можливості погашення боргу та джерелу  погашення. Якщо початковий розмір позики є дуже великим, то необхідно реструктурувати його до прийнятної величини. В той же час потрібно звести до мінімуму ймовірність вимушеного звернення компанії за додатковими коштами. Сума кредиту, що надається, повинна відповідати власним ресурсам компанії. Вважається, що при кредитуванні міжнародних операцій банк не повинен приймати на себе 100% ризику. Частка фінансової участі клієнта в проекті також повинна бути значною (як правило 15-30%). Природно, що прибуток, який передбачається отримати від кредитування, повинен бути виправданий по відношенню до розмірів капіталу, яким банк ризикує.

Таким чином, якщо оцінка бізнес-ризику позичальника була задовільною, доцільно провести фінансово-майновий аналіз його діяльності, який включає:

• компаративний     комплексний     аналіз     фінансового     стану, рентабельності та ділової активності підприємства;

• аналіз грошового потоку підприємства;
• визначення якості майна під заставу.

Аналіз руху грошових коштів дозволяє банку оцінити  ефективність основної звітності, зробити  деякі висновки про обсяги угод клієнта. Банк отримує можливість контролю за банківськими рахунками та касою клієнта.

За допомогою  даних звіту про рух грошових коштів можна виділити та проаналізувати основні джерела та напрями використання грошових коштів позичальника.

Згідно західним стандартам кредитування, аналіз грошового  потоку показує і межу видачі нових  позик. Граничною межею видачі нових позик при цьому виступає розмір перевищення надходжень коштів порівняно з їх відтоком.

В промислово розвинених країнах кредитоспроможність позичальників, що працюють на зовнішньоекономічних ринках, часто була так добре відома, що вони могли отримувати кредити на основі своєї репутації. Іншими словами вони отримували незабезпечений або негарантований кредит. Але в Україні рівень невпевненості в тому, що позичальник сплатить свій борг та проценти за ним настільки високий, що не рекомендується видавати кредити без належного забезпечення. Ось чому найпоширенішим видом кредитування в Україні стали позики під заставу. Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань продавця за кредитною угодою, згідно з якою кредитор має право при невиконанні боржником зобов'язань отримати компенсацію з вартості застави.

Як відомо, позики під заставу - це кредити, які забезпечені  з боку позичальника заставою активів. Існують випадки, коли об'єкти застави  фізично переходять у власність  кредитора, але частіше за все вони залишаються у власності позичальника, який продовжує ними користуватись. В такому випадку, застава активів здійснюється на основі письмового договору застави, який деталізує зв'язок між терміном та умовами позики і закладеним активом. Дуже важливо вірно розробити та дотримуватися вимог щодо заставного забезпечення:

1. застава повинна бути легко оціненою та мати високу ліквідність і стабільну ціну;
2. мінімальні витрати на зберігання та реалізацію застави;
3. банк повинен використовувати професійні оцінки застави;
4. мінімальна маржа по кредиту повинна також забезпечуватись заставою;
5. активи,  що  є заставою  або  виступають  гарантією,  повинні контролюватись банком;
6. фізичне інспектування всієї застави, особливо майна, повинно здійснюватись банком регулярно.