Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Подальшого  дослідження потребує проблема об'єктивної обмеженості потенціалу ФПГ саме у вирішенні проблем структурних зрушень у зовнішньоекономічному секторі вітчизняної економіки, де вже склалася усталена спеціалізація, й інтереси українських ФПГ пов'язані саме з нею.

Досліджуючи ринкову  сталість акціонерних товариств  корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди до ринкового курсу акції та ін. Як свідчить досвід рейтингової експертизи світової економічної преси (Financial Times-500, Business Weer-1000, Forbes-500, Euromoney, Fortune, агентства Moody's Investors Servis тощо), в основу розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності і ділової активності з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати по всіх порівняльних підприємствах. Таким чином, базою підрахунку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати, які склалися в реальній ринковій конкуренції із усієї сукупності порівняних об'єктів. Еталоном порівняння є самий успішний конкурент, у якого всі показники краще.

Методика комплексної  оцінки фінансового стану, яка розглядалася, має наступні переваги.

По-перше, вона базується на комплексному багатомірному  підході до оцінки такого складного явища, як фінансова діяльність підприємства.

По-друге, рейтингова оцінка господарсько-фінансової діяльності здійснюється на основі даних публічної  звітності підприємства. Для її отримання  використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, які використовуються на практиці в ринковій економіці.

По-третє, рейтингова оцінка являється компаративною., вона враховує реальні досягнення всіх конкурентів.

По-четверте, для  отримання рейтингової оцінки використовується плаваючий обчислювальний алгоритм, який реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства-позичальника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином  в результаті здійсненої аналітичної  оцінки сучасного стану кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств ми можемо зробити наступні висновки.

1. На стадії надання  кредиту дуже  важливим  є здійснення аналізу 
бухгалтерської звітності та фінансового стану позичальника. Форми звітності, 
що надходять, можуть бути різними, але банк повинен уніфікувати ці дані. 
Гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самої корпорації, так і 
її партнерів може бути компаративний комплексний аналіз фінансового стану, 
рентабельності та ділової активності корпорації.

Отже, якщо оцінка бізнес-ризику позичальника була задовільною, доцільно здійснити фінансово-майновий аналіз його діяльності, який передбачає:

1. компаративний     комплексний     аналіз     фінансового    стану, рентабельності та ділової активності підприємства;
2. аналіз грошового потоку підприємства;
3. визначення якості майна під заставу.

Клієнти, які  не мають позитивного кредитного досвіду, повинні бути особливо ретельно перевірені.

Вид та термін кредиту  повинні відповідати меті кредитування, можливості погашення боргу та джерелу погашення.

2. Аналіз кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два 
основні    напрями:    оцінку    бізнес-ризику    і    фінансово-майновий    аналіз 
позичальника.

Для оцінки бізнес-ризику необхідно проаналізувати такі фактори:

1. зовнішнє ринкове середовище фірми;
2. якість управління фірми;
3. характер взаємовідносин з клієнтами фірми.

3. Кінцева   рейтингова   оцінка   повинна   містити   всі   найважливіші 
показники фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, 
тобто господарської активності загалом. При її визначенні використовують дані 
про   виробничий   потенціал   підприємства,   рентабельність   його   продукції, 
ефективність   використання   виробничих   і   фінансових   ресурсів,   стан   і 
розміщення коштів, їх джерела та інші показники.

Розмір відсотка залежить від розміру кредиту, його тривалості, типу валюти, ризику неплатежу  і виду забезпечення (банківська гарантія, акредитив тощо).

При визначенні показників відсоткових ставок у  міжнародній торговельній практиці вчаровуються також економічні та політичні умови країни-імпортера, що визначають характер ринку збуту. Зокрема, нестабільні політичні та економічні умови, ризикований характер ринку призведуть до збільшення плати за кредит.

4. Кредитування   складається   з  ряду   етапів   кожен  з  яких  окремо 
забезпечує вирішення певних завдань, а у сукупності досягаються головні цілі 
кредитних операцій - їх надійність і прибутковість для банку

Перший етап. Розгляд заявки на отримання кредиту.

Другий етап. Кредитний аналіз.

Третій етап. Підготовка до укладання кредитної  угоди.

Четвертий етап. Переговори про складання кредитної  угоди з клієнтом.

П'ятий етап. Відкриття  позичкового рахунка і надання  кредиту.

Шостий етап. Погашення позички.

Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитної угоди. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником процентів за користування позичкою. Оскільки по кожній позичці існує неповернення боргу внаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати кредити найнадійнішим клієнтам. Однак, він не повинен упускати можливості розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання позичок, що пов’язані з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять вищий дохід.

 

 

В останній період часу спостерігається тенденція до відносної стабілізації відсоткових ставок за кредитами наданими суб'єктам підприємницької діяльності в іноземній валюті. Це свідчить про позитивні явища в економіці України.

Зазначена тенденція  свідчить про поступову переорієнтацію банків на зростання попиту на інвестиційні ресурси відповідно до потреби фінансування процесів оновлення матеріальної бази суспільного виробництва.

5. Серед позитивних тенденцій у  валютному  фінансуванні  банками 
економіки зазначимо його зорієнтованість на реальний сектор економіки.

В останні роки швидше зростає довгострокове кредитування суб'єктів не фінансового сектору  в іноземній валюті.

Зазначені структурні зрушення у валютному фінансуванні свідчать про тенденції щодо використання іноземної валюти на потреби, непов'язані з функціонуванням зовнішньоекономічного сектору та підтверджують наявність ефекту внутрішнього відпливу капіталу. Це свідчить про певну незрілість вітчизняної фінансової системи і її неповну відповідальність тим завданням, які постають перед національною економікою на сучасному етапі.

6. Банк надає мікро кредити мікро позичальникам в формі:

1. разового кредиту;
2. разового кредиту в рамках діючої Генеральної угоди;
3. кредитної лінії (відновлюваної, не відновлюваної);
4. технічного   кредиту   (кредит  джерелом   повернення  якого   є іноземна валюта, що закуповується на УМВБ, кредит джерелом повернення якого є виручка в іноземній валюті); овердрафту;
5. кредитного   ліміту   на   корпоративну   пластикову   банківську

картку.

7. Проблеми модернізації зовнішньоекономічного сектору є нагальними і 
потребують максимальної концентрації ресурсів на ключових напрямках. З 
огляду на це доцільно розробити механізм, який би поєднував адміністративні 
та ринкові  важелі.  

 Зважаючи  на  провідні  позиції банківських установ у 
структурі національної фінансової системи на сучасному етапі її формування, 
саме їх кредитна діяльність має опосередковувати зазначені процеси.

Вирішення проблеми ефективнішого забезпечення банками  процесів структурної трансформації зовнішньоекономічного сектору вітчизняної економіки передбачає макроекономічні та мікроекономічні аспекти створення передумов для зниження ризиків інвестування.

Значний потенціал  у цьому напрямі - вдосконалення  механізмів регулювання Національним банком процесів перерозподілу ресурсів комерційними банками.

8. Використання позичок в іноземній валюті пов'язане для позичальників 
із ризиками високих трансакційних витрат, які загрожують звести нанівець 
цінові переваги цих кредитів та втратами внаслідок валютного ризику. Отже, 
зменшити  вплив  ефекту  внутрішнього  відпливу  капіталу  на  формування 
валютної   структури   кредитного   портфелю   можна   шляхом   стабілізації 
валютного курсу та зниження інфляційних очікувань суб'єктів економіки.

Певний потенціал щодо поліпшення процесу формування інвестиційних ресурсів мають також адміністративні обмеження, спрямовані на оптимізацію умов кредиту, передусім вартості запозичення за рахунок обмеження рівня банківської маржі.

Мікроекономічні аспекти пов'язані зі зниженням  ризиків банків та диференціацію  механізмів надання кредитних ресурсів інвестиційного призначення. Проблема ефективності управління банківськими ресурсами потребує стандартизації методики прийняття інвестиційних рішень, що дасть змогу знизити ризики, оптимізувати цінові умови фінансування, а отже, зробити інвестиції доступними для позичальників.

 

Значний потенціал  має також впровадження фінансових інновацій, нових банківських продуктів. Фінансування інвестицій - це складний процес: у цій сфері діяльності банків необхідно застосовувати такі механізми кредитування, які дають змогу мінімізувати ризики.

Традиційні  методи кредитування, активно використовувані  у вітчизняній банківський практиці, передбачають застосування різноманітних видів застав із метою мінімізації ризиків.

9. Серед   механізмів   зниження   ризиків,   пов'язаних   із   наданням 
довгострокових ресурсів,  доцільно  ширше  використовувати у вітчизняній 
практиці механізми спільного кредитування.

10.  Подальшого дослідження потребує проблема об'єктивної обмеженості 
потенціалу   ФПГ   саме   у   вирішенні   проблем   структурних   зрушень   у 
зовнішньоекономічному   секторі   вітчизняної   економіки,   де   вже   склалася 
усталена спеціалізація, й інтереси українських ФПГ пов'язані саме з нею.

Досліджуючи ринкову  сталість акціонерних товариств  корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди до ринкового курсу акції та ін. Як свідчить досвід рейтингової експертизи світової економічної преси (Financial Times-500, Business Weer-1000, Forbes-500, Euromoney, Fortune, агентства Moody's Investors Servis тощо), в основу розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності і ділової активності з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати по всіх порівняльних підприємствах. Таким чином, базою підрахунку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати, які склалися в реальній ринковій конкуренції із усієї сукупності порівняних об'єктів. Еталоном порівняння є самий успішний конкурент, у якого всі показники краще.

11. Методика  комплексної оцінки фінансового стану, яка розглядалася, має наступні переваги.

 

По-перше, вона базується на комплексному багатомірному  підході до оцінки такого складного  явища, як фінансова діяльність підприємства.

По-друге, рейтингова оцінка господарсько-фінансової діяльності здійснюється на основі даних публічної звітності підприємства. Для її отримання використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, які використовуються на практиці в ринковій економіці.

По-третє, рейтингова оцінка являється компаративною, вона враховує реальні досягнення всіх конкурентів.

По-четверте, для  отримання рейтингової оцінки використовується плаваючий обчислювальний алгоритм, який реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства-позичальника.

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України "Про оренду державного майна"//Офіційний сайт 
   Верховної ради України // www.rada.gov.ua.
2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Законодавчі і 
   нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - №1. - С.3-47.
3. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. 
   №1576-ХП   //   Офіційний   сайт   Верховної   ради   України   // 
   www.rada.gov.ua.
4. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва ". 
   Ухвалено Верховною Радою України  19 жовтня 2000 року // 
   Відомості Верховної Ради України. - 1992р. - №47.
5. Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку 
   малого підприємництва в Україні" №2157-111 21.12.2000р.//3акон 
   України. - К., 2002. - Т.1. - с.468.
6. Закон   України   "Про   страхування"   від   07.03.1996   №85/96.   - 
   ВР//Законодавство України про страхування. - К.: Аніта. - 1999. - 
   С.18-39.
7. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / 
   Затверджена постановою Правління Національного банку України 
   №368 від 28.08.2001р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської 
   діяльності. - 2001. - №6. - С.3-35.
8. Положення про кредитування / Затверджено постановою правління 
   Національного  банку  України №246  від  28  вересня   1995р.  // 
   www.bank.gov.ua.
9. Положення про порядок формування та використання резерву для 
   відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків / 
   Затверджено     постановою     Правління     Національного     банку 
   України№279 від 6 липня 2000р. // Законодавчі і нормативні акти з 
   банківської діяльності. - 2000. - №9. - С.54-73.
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 3.04.1995року № 294 
    "Приоритеты напрямки розвитку економіки"
11. Положення "Про порядок залучення  і  використання іноземних 
    кредитів  та  надання  гарантій  Кабінету  Міністрів  України для 
    забезпечення  зобов'язань  юридичних  осіб  резидентів  щодо їх 
    погашення " Затверджена Постановою Кабінету Міністрів № 414 
    від 05.05.1997 р.
12. Банківське право: Навч.посібник / Упорядник М.П. Кучерявенко. - 
    Харків, 1999.-784 с
13. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп. / A.M. 
    Мороз, M.I. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; за ред. д-ра екон. наук, 
    проф. A.M. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002. - 476с.
14. Бізнес-середовище України - Міжнародна Фінансова Корпорація, 
    2003.-С.29.
15. Бобров В. Основи ринкової економіки підприємство. - Київ: Т-во 
    «Знання», 2000. - С.646-653.
16. Боринець   С.   Міжнародні   валютно-фінансові   відносини.   -  К.: 
    Наукова думка. - 1999.
17. Бровко С,  Руденко С. Валютно-фінансовий механізм в організації 
    міжнародного бізнесу. - К.: Наукова думка, 2001. - С.245.
18. Бровкова Е.Г., Продис И.П. Внешнеэкономическая деятельность. - 
    К.: Сирин, 2000.-196с.
19. Бровкою   СМ.,   Руденко   Л.В.   Валютно-фінансові   механізми   в 
    міжнародному бізнесі: світовий досвід і українська практика. - К.: 
    Агентство Україна, 2001. - 380с.
20. Бюлетень Національного банку України. - №3. - 2005.
21. Васильченко    З.М.    Комерційні    банки:    реструктуризація    та 
    реорганізація. - Харків, 2001. - С.249.
22. Введение в банковское дело. Уч. пособие под ред Г.Асхауэр. - М.: 
    Из-во Научная книга, 1996. - 640с.
23. Введение   в   банковское   дело.   Учебное   пособие.   Под.   Ред. 
    Г.Асхауэра (Перевод с немецкого). - М.: Научная книга, 1996. - 
    629с.
24. Вісник Національного банку України. - 2005. - №2.
25. Вісник Національного банку України. - 2005. - №3.
26. Внешнеэкономическая деятельность банков. - М.: ВЕЧЕ, 1994.- С. 
    249.
27. Гуцал     І.С.     Банківське     кредитування     суб'єктів    ринку     в 
    трансформаційній економіці України (питання теорії, методики, 
    практики). - Львів: ВАТ "БІБЛЬОС", 2001. - 244с.
28. Дзюблюк    О.В.    Особливості    оцінювання    грошового    потоку 
    підприємства в системі банківського аналізу кредитоспроможності 
    позичальника // Банківська справа. - 2001. - №1. - С.8.
29. Дзюблюк  О.В.   Ринок  банківських  послуг:   теоретичні  аспекти 
    організації і стратегія розвитку в Україні /Банківська справа. - 2005. 
    -№3.-С.24-33.
30. Дробчук   Ю.    Прострочена   заборгованість   за   гарантованими 
    державою кредитами і методи роботи з нею в Україні //Банківська 
    справа.-2005.- №4.-С.15-22.
31. Едронова В.Н., Касянова СЮ. Оценка рейтинга кредитной заявки // 
    Фінансьі и кредит. - 2002. - №7 (97). - С.2-8.
32. Економіка підприємства За ред Харіва С. Тернопіль, 1999.-353-368.
33. Крючкова І.В. Структурні чинники в розвиту економіки України. - 
    Київ: Наукова думка, 2004. - С.5-7.
34. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч.посіб. - К.: Т-во 
    "Знання", КОО, 2000. - 368с.
35. Луцишин    3.0.    Міжнародні   валютно-фінансові   відносини.   - 
    Тернопіль: Збруч, 1997. - 348с.
36. М.Ю.  Лаврик Работа с  клиентами  в процессе  факторингового 
    обслуживания //Банковское дело №2. - 2005. - С.8-12.
37. Моринець СЯ. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання - 
    Прес, 2002.-311с.
38. Основы    международных    валютно-финансовых    и    кредитных 
    отношений. Учебн. пособие под ред. СВ. Котелкин. - М.: ИНФРА, 
    2000.-189с.
39. Плотніков О.В. "Ultima ratio" кредитних реформ. - Київ: Кондор, 
    2003.-С.51.
40. Руденко Л. В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових 
    операцій в банках. Посібник К.: Видавничий центр Академія. - 
    2002.- 376с.
41. Руденко    Л.В.    Міжнародні    кредитно-розрахункові    і   валютні 
    операції. - 2003. -К.: Т-во Знання. - 388с.
42. Руденко Л.В.  Організація міжнародних кредитно-розрахункових 
    операцій в банках: Посібник. - К.: Академія, 2002. - 375с.
43. Руденко Л.В.  Організація міжнародних кредитно-розрахункових 
    операцій банку. - К.: Вид-во Академія, 2002. - 200с.
44. Руденко Л.В.,  Подольська В.О., Яриш О.В.  Аналіз фінансово- 
    господарської діяльності підприємства. Навч. посібник. - К.: НМЦ 
    Укоопосвіта, 2000 - 422с.
45. С.   Руденко   Організація   міжнародних   кредитно-розрахункових 
    операцій в банках. - К.:2002. - С199-259.
46. Садеков   А.А.,   Лісова   И.О.   Кредитний   скоринг   -   методика 
    оптимізації управління кредитними ризиками // Фінанси України. - 
    2000. - №8. -СІ 18-122.
47. Соловйова   О.А.   Перспективи   розвитку   страхування   в   сфері 
    зовнішньоекономічної діяльності //Фінанси України. - 2005. - №5.
48. Софіщенко   І.    Особливості   та   основні   тенденції   валютного 
    фінансування    банками    національної    економіки    //    Вісник 
    Національного Банку України. - 2006. - №1. - С.36-41.
49. Ткачук   О.   Мікро   кредит   як   одна   з   перспективних   форм 
    інвестування малих підприємств в Україні // Банківська справа. - 
    2001.-№3.-С.34-36.
50. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навч. посібник під 
    ред. д-ра економічних наук, проф. А.Кредісова. - К.: В-во Алеута, 
    2002. - 425с.
51. Финансовые рынки // Банковское дело. - 2005. - №8. - С. 18-21.
52. Цилюрик Д. Оцінка фінансового стану позичальника - суб'єкта 
    малого бізнесу // Вісник Національного банку України. - 2000. - 
    №10.-С.36-38.
53. Чайковський   Я.І.   Напрями   вдосконалення   кредитного   ризику 
    комерційних банків в умовах переходу до ринкових відносин // 
    Вісник Тернопільської академії народного господарства, 2001. - 
    №15.-С.62-64.
54. Чайковський   Я.І.    Сучасний   стан   та   перспективи   розвитку 
    банківського кредитування // Банківська справа. - 2005.- №2. - 
    С.45.
55. Якубенко Н. Група управління проектами міжнародних кредитних 
    ліній: 10 років діяльності // Вісник НБУ. - 2005. - №2. - С.42-48.
56. www.usb.com.ua.