Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Таким чином, окремі підприємства або групи осіб, що виходять на 
світовий ринок, можуть самостійно здійснювати зовнішньоекономічну 
діяльність, створюючи при цьому зовнішньоторгові фірми, які можуть 
створюватися на загальному балансі підприємства або на самостійному балансі 
з     правом     юридичної     особи. У     випадку     невеликого     обсягу

зовнішньоекономічної  діяльності підприємства можуть удаватися  до послуг посередницьких організацій, до яких належать зовнішньоторгові об'єднання, різні об'єднання підприємств, створених для здійснення експортно-імпортних операцій (асоціації, консорціуми, торгові доми тощо).

Критерієм вибору способу виходу на світовий ринок  у будь-якому випадку служить  мінімізація витрат на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, в будь-якому випадку менеджери, управляючі господарською, у тому числі і зовнішньоекономічною діяльністю підприємства повинні знати валютно-фінансові, правові аспекти виходу на світовий ринок, кон'юнктуру ринку, систему цін і визначити ефективність здійснення експортно-імпортних операцій. Отже, різноманітність форм і методів зовнішньоекономічної діяльності підприємства вимагає від керівників підприємств уміння не тільки управляти виробництвом, а й приймати рішення про реалізацію продукції, вибираючи найефективніші способи її збуту на різних зовнішніх ринках з урахуванням їх кон'юнктури.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється державою у  ході здійснення зовнішньоекономічної політики, спрямованої на регулювання економічних взаємовідносин з іншими країнами. Здійснення зовнішньоекономічних взаємовідносин з іншими країнами. Здійснення зовнішньоекономічної політики передбачає визначення цілей держави у зовнішньоекономічній сфері в цілому, зокрема з окремими групами країн і країнами, а також вироблення методів і засобів, за допомогою яких ці цілі будуть досягнуті.

Розглядають два  основні напрямки зовнішньоекономічної політики:

а) протекціонізм, який передбачає захист власної економіки  від іноземної конкуренції;

б) вільна торгівля, яка передбачає знаття різних обмежень на шляху іноземних товарів.

Як економічна категорія, міжнародний кредит виражає  відносини між кредиторами і  позичальниками різних країн із приводу  надання, використання і погашення  залучених коштів.

Міжнародний кредит - це рух позичкового капіталу в  сфері міжнародних економічних  відносин. Міжнародний кредит означає  кредитні відносини між державами, банками і підприємствами (фірмами) різних країн. В основі міжнародного кредиту - передача грошових (валютних) чи товарних ресурсів з однієї країни в іншу країну на засадах принципів кредитування. Необхідність використання міжнародного кредиту визначається потребами поглиблення міжнародного поділу праці і розвитку світогосподарських зв'язків.

На міжнародний кредит впливають багато чинників: платіжний баланс країн, розмір відсоткової ставки, вид валюти, валютний курс, цільове призначення та рівень рентабельності кредитних операцій тощо.

Крім загальних  ознак (повернення, терміновість, платність, забезпеченість) міжнародному кредиту властиві і певні специфічні риси, обумовлені функціонуванням міжнародного фінансового механізму

 

 

(недотримання  валюти кредиту і валюти його  погашення; трансфертні ризики; втрати, пов'язані зі зміною курсу валют  тощо), тобто підвищений кредитний ризик.

В зовнішньоекономічних операціях міжнародний кредит виконує  такі функції:

1. Сприяє процесу  накопичення капіталів в рамках  усього світового господарства;

2. Прискорює    процес    реалізації   товарів,    послуг,    інтелектуальної 
   власності у всесвітньому масштабі, розсуваючи тим самим рамки 
   розширеного відтворення;
3. Забезпечує    перерозподіл    фінансових    ресурсів    між    сторонами - 
   учасниками;

4. Сприяє економії витрат обертання в сфері міжнародних розрахунків;

5. Здійснює регулювання економіки.

Значення функцій  міжнародного кредиту нерівноцінне і змінюється у міру розвитку національного  та світового господарства.

Об'єктивна потреба  у міжнародному кредиті пов'язана  з:

необхідністю  одночасних великих капіталовкладень для розширення

виробництва;

• кругообігом засобів у світовому господарстві;
• особливостями міжнародного виробництва і реалізації;
• розходженнями в обсязі і термінах міжнародних угод. 
  Джерелами   міжнародного   кредиту   служать:   частина   капіталу,   що

тимчасово вивільняється в підприємства в процесі кругообігу в грошовій формі; грошові нагромадження держави й особистого сектора що мобілізуються банками. Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавною міграцією й укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їхнього залучення з ряду країн.

Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни, кредиторами  і позичальниками - представники різних країн. Залежно від суб'єктів міжнародних кредитних відносин виділяють: кредит між підприємствами (фірмами) різних країн; банківський кредит у міжнародній торгівлі; міждержавні (урядові) кредити; кредити міжнародних і валютно-фінансових організацій.

Міжнародний кредит у сучасних умовах обслуговує широке коло світо господарських зв'язків: міжнародну торгівлю, інвестиційні процеси, регулювання платіжних балансів і зовнішнього боргу різних країн тощо.

Міжнародний кредит за своїм характером поділяється  на грошовий і товарний. При наданні позик у грошовій формі об'єктом позики виступають міжнародні платіжні засоби, вільно конвертовані національні валюти. Товарна форма міжнародного кредиту зв'язана з комерційним, або фірмовим кредитом - товари надаються підприємствам (фірмам) різних країн з відстрочкою платежу.

Можна вважати, що існують три основні види міжнародного кредиту:

1. державний кредит, що надається на двосторонній і багатосторонній основі, 
   включаючи позики міжнародних організацій;
2. банківський кредит, пов'язаний з кредитними відносинами між банками 
   різних країн;

комерційний кредит, що безпосередньо обслуговує зовнішню торгівлю та

послуги підприємств (фірм).

Міжнародний кредит являє собою рух позичкового  капіталу у сфері міжнародних  економічних відносин, пов’язаних з наданням товарних і валютних ресурсів.

Функціонує  міжнародний кредит на принципах  зворотності, терміновості,   платності, забезпеченості, цільового характеру  за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел.

Форми міжнародного кредиту:

За джерелами:

1. внутрішні;

2. зовнішні. 
   За призначенням:

3. комерційні (пов'язані із зовнішньою торгівлею);
4. фінансові (прямі інвестиції);
5. проміжні  (кредити  для  обслуговування  змішаних  форм

вивозу капіталу).

За видами:

1. товарні (кредити у вигляді відстрочки платежу за продані товари);
2. валютні (надані банками в грошовій формі);

3. у міжнародній рахунковій грошовій одиниці ЄВРО.

За забезпеченістю:

1. забезпечені (цінними паперами);
2. бланкові (під зобов'язання  боржників).

З погляду форми  надання:

1. готівкові;
2. акцептні;
3. депозитні сертифікати;
4. облігаційні позики;
5. консорційні кредити;

За термінами:

1. надстрокові (до 3-х місяців);
2. короткострокові (до 1 року);
3. середньострокові (від 1 до 5 років);
4. довгострокові (понад 5 років).

Кредити бувають:

1. грошові (банк-клієнту);
2. державні (держава - державі);
3. споживчі (кредит для виробників);
4. товарні (товар на реалізацію).

У міжнародній  торгівлі досить широко використовується механізм акцептно-рамбурсного кредиту, який поєднує в собі кредитну і  гарантійну операції. За своїм змістом такий вид кредиту передбачає: по-перше, акцепт банком  векселів  експортера;  по-друге,  переведення (рамбурсування)  суми векселя імпортером банку-акцептанту. Банк надає гарантію на користь клієнта на певну суму шляхом акцепту виставлених на даний банк переказних векселів (трат). Банки беруть за такий акцепт певну винагороду з імпортера. Подібні міжнародні кредитні операції розширюють для експортерів можливості реалізації товарів, а для імпортерів полегшують їх купівлю.

Механізм акцептно-рамбурсного  кредитування полягає в тому, що банк імпортера в межах узгодження лімітів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, який бере на себе зобов'язання акцептувати переказні векселі (трати) й оплатити їх з настанням терміну оплати. Товарний акредитив - це зобов'язання банку за дорученням та за рахунок покупця-імпортера впродовж встановленого терміну видати експортеру (через його банк) обумовлену суму в певній валюті. Після відвантаження товару експортер направляє платіжні й товарні документи до свого банку. Банк експортера після цього акцептує переказний вексель, здійснюючи його облік, і виплачує експортерові вартість товару (за відрахуванням облікової ставки та акцептної комісії). Потрібні для цього кошти банк експортера отримує через переоблік трати на світовому грошовому ринку.

Акцептно-рамбурсне  кредитування здійснюють, як правило, найбільш надійні і відомі міжнародні банки.

У міжнародній  торговельній практиці використовуються і так звані резервні кредити  типу "Stand-by", в основі яких лежить встановлення сумарних кредитних лімітів і отримання позики протягом певного періоду в міру виникнення у клієнтів потреби у такому кредитуванні.

Для полегшення міжнародних платежів застосовується механізм факторингу. Спеціальна факторингова компанія здійснює купівлю грошових вимог експортера до імпортера. Експортер передає компанії-фактору вимоги до покупця, а фактор за певну винагороду (відсотки) бере на себе зобов'язання щодо отримання платежу за ними.

Поширеним механізмом міжнародного банківського кредитування є форфейтування (від фр. a forfait - повністю, загальною сумою). За своїм економічним змістом форфейтинг означає надання певних прав в обмін на здійснення платежу.

В банківській  практиці механізм цієї кредитної операції пов'язаний з купівлею не певний строк на заздалегідь встановлених умовах векселів та інших боргових і платіжних документів. Банк - покупець вимог бере на себе комерційні ризики, що пов'язані із неплатоспроможністю імпортера, без права регресу (обороту) цих документів на попереднього власника. Тим самим експортна угода із кредитної перетворюється в розрахункову, що є безумовно вигідним для експортера.

Міжнародні  кредити мають різні види і  форми, різноманітні варіанти механізмів кредитування.

За формою міжнародні кредити можна полити на фінансові і комерційні.

Фінансовий  кредит - це грошовий кредит, наданий  банками на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості.

 

Багато держав, використовуючи створені системи кредитування експорту і страхування експортних кредитів, здійснюють фінансову підтримку своїм банкам-кредиторам і фірмам-експортерам.

У міжнародному бізнесі поширена практика надання  синдикованих кредитів.

Синдиковані (консорціальні  від лат. Consortium - участь) кредити - це кредити, надані двома і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикованого кредиту група банків-кредиторів об'єднує на визначений термін свої тимчасово вільні кошти.

Кожен банк встановлює свій порядок видачі кредитів, перелік  обов'язкових документів, наданих позичальником банку. Переважно це установчі документи; ліцензія, якщо діяльність, для здійснення якої береться кредит,    підлягає    ліцензуванню; баланс позичальника; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту (договір поручництва, гарантія, договір про заставу, договір страхування); економічне обґрунтування одержання прибутку, достатнього для своєчасного погашення кредиту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала кредитний договір та інші документи.

Комерційний кредит - це кредит як різновид розрахунків, тобто  розрахунків із розстрочкою платежів.

Основними видами комерційного кредиту є:

• фірмовий кредит;
• вексельний кредит;
• обліковий кредит;
• кредит за відкритим рахунком;
• овердрафт;
• акцептний кредит;
• факторинг;
• форфейтування;
• лізинг.