Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Тема 12. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

1.Правовий режим іноземних інвестицій

2. Правовий статус  вільних економічних зон

Ключові слова  теми: інвестиційна діяльність, інвестиційна політика, інвестиції, вільні економічні зони.

1. Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.

Види

• іноземна валюта, що визнається конвертованою НБУ;
• будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;
• акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права, виражені у конвертованій валюті;
• грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками та мають вартість у конвертованій валюті;
• будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора чи міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні;
• права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства чи договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.

Об'єкти

• основні фонди діючих підприємств та об'єктів соціального призначення (щодо їх реновації впровадження нової техніки та новітніх технологій);
• основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об'єктів соціального призначення;
• оборотні кошти підприємств та організацій усіх сфер і галузей народного господарства;
• цінні папери; цільові грошові вклади; науково-технічна продукція; інтелектуальні цінності; інші об'єкти власності, в т. ч. майнові права.

Форми здійснення

• участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях; (господарські товариства, виробничий кооператив, господарське об'єднання, промислово-фінансова група);
• створення іноземних  підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;
• придбання нерухомого чи рухомого майна, яке не заборонене законами України включаючи об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або придбання  акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
• придбання інших майнових прав;

Перелік майна, що не може перебувати у власності осіб держав на території України:

• зброя, боєприпаси (крім мисливської зброї та боєприпасів до неї, а також спортивної зброї та боєприпасів до неї, що придбані громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна техніка, ракетно-космічні об'єкти;
• вибухові речовини й засоби вибуху;
• всі детектори ракетного палива, спец. матеріали та обладнання його виробництва;
• бойові отруйні речовини;
• наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних за призначенням лікаря);
• протиградові установки; державні еталони фізичних величин;

Захист  інвестицій –комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню мети викладення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів.

Гарантії –підкріплена силою держави система юридичних засобів і умов, що посилюють права управнених суб'єктів і обов'язки зобов'язаних суб'єктів правовідносин, забезпечуючи їх реалізацію опосередковано особливою процедурою

 

Гарантії для іноземних інвесторів

• застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції (на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії, які визначаються законодавством, що було чинним на момент вкладення інвестицій);
• гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб (іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації; не можуть бути реквізовані, крім випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій та в порядку, передбаченому законодавством);

Основні напрями формування інвестиційного іміджу України:

• лібералізація ділової та інвестиційної активності;
• створення стабільної нормативно-правової бази з питань регулювання інвестиційної діяльності;
• поліпшення корпоративного та державного управління, реформування адміністративної системи;
• усунення обмежень для залучення міжнародного капіталу;
• удосконалення фінансової системи;
• проведення антикорупційних заходів;
• мінімізація політичних ризиків.

2. Cпеціальні режими господарювання:

• спеціальні (вільні) економічні зони (глава 39, статті 401-405);
• концесії (глава 40, статті 406-410);
• виключна (морська) економічна зона України (ст. 411);
• прикордонна територія (господарська діяльність на державному кордоні України - ст. 412);
• охоронні зони (території та об'єкти) - ст.413;
• спеціальні режими господарювання в окремих галузях народного господарства (ст. 414);
• території пріоритетного розвитку (ст. 415);
• режими господарювання в умовах надзвичайного (ст. 416) та воєнного стану (ст. 417).

Серед вищезгаданих спеціальних режимів господарювання особливе місце посідають спеціальні (вільні) економічні зони (ВЕЗ) та значною  мірою подібні до них території  пріоритетного розвитку.

ВЕЗ –частина території України, на якій установлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і чинності законодавства України.

Використання  інституту ВЕЗ забезпечує досягнення важливих для країни цілей:

• залучення інвестицій (як внутрішніх, так і іноземних) та ефективного їх використання;
• активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
• впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;
• розвитку інфраструктури ринку;
• поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів;
• прискорення соціально-економічного розвитку України.

Характерні ознаки ВЕЗ :

• територіальна обмеженість ВЕЗ;
• строковість ВЕЗ;
• юридична підстава запровадження ВЕЗ на певній території - спеціальний закон про конкретну ВЕЗ;
• мета створення ВЕЗ - досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-технічних завдань;
• спеціальний суб'єктний склад ВЕЗ: обов'язковими учасниками господарських відносин у ВЕЗ є органи управління ВЕЗ та суб'єкти господарювання ВЕЗ, які набувають цього статусу в спеціальному порядку за умови дотримання встановлених вимог;
• спеціальний режим господарської діяльності для суб'єктів господарювання ВЕЗ, що може включати пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва;
• здійснення управління ВЕЗ із застосуванням спеціально створених органів.
• створюються ВРУ за ініціативою Президента України, КМУ або місцевих Рад та місцевої державної адміністрації.
• середовище ВЕЗ повинно гарантовано залишатися незмінним принаймні впродовж 10 років.

Суб'єкт ВЕЗ–інвестор, який реалізує на території зони, затвердженої відповідним уповноваженим органом, інвестиційний проект чи проекти на підставі договору (контракту) щодо його реалізації та зареєстрований органом господарського розвитку й управління відповідної спеціальної економічної зони як суб'єкт данної зони.

Види(ст. 403 ГК)-вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні, страхові, банківські тощо; а також економічні зони, що поєднують в собі функції, властиві різним типам згаданих ВЕЗ).

Зовнішньоторговельні– частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням.

Мета  створення –активізація зовнішньої торгівлі за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставкової діяльності

Форми організації–вільні порти ("порто-франко"), вільні митні зони (зони франко), митні склади;

Комплексні -частина території держави, на якій запроваджується спеціальний режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зв'язків ЗЕД, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення.

Територія пріоритетного розвитку –територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць.

Новою організаційною формою функціонування СЕЗ та ТПР  може бути кластер, які користуються популярністю у світі й використовуються для підвищення конкурентоспроможності продукції.

В Україні прийнято рішення про створення таких  ВЕЗ: "Донецьк" і "Азов" - у Донецькій, "Закарпаття" - в Закарпатській, "Яворів" та "Курортополіс Трускавець" - у Львівській, "Славутич" - у Київській, "Інтерпорт Ковель" - у Волинській, "Миколаїв" - у Миколаївській, "Порто-франко" - в Одеській областях, "Порт Крим" - в АРК.

Ефективність ВЕЗ виявляється через 8-10 років після початку їхнього функціонування.

Фактори впливу: політична стабільність, інвестиційні гарантії, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, спрощення адміністративних структур.

    Офшорна зона –різновид ВЕЗ, що створюються на території всієї держави або суб'єкта федерації, особливістю якої є створення для суб'єктів господарювання сприятливого валютно-фінансового, податкового режиму, високого рівня захищеності банківської та комерційної таємниці, лояльність державного регулювання, спрощені вимоги до ліцензування. Відмінність –поширення зазначеного режиму виключно на суб'єктів господарювання - нерезидентів, які не здійснюють господарської діяльності і не мають джерел доходу на її території.

Використовуються підприємцями в цілях легального зменшення податкових платежів, для захисту капіталу від експропріації в політично нестабільних країнах.

Групи поділу залежно від  виду та обсягу пільг, що надаються  при реєстрації суб'єктам-нерезидентам:

1. Країни "податкової  гавані", такі, що повністю звільняють  компанії від сплати будь-яких  податків, за умови, що управління  компанією здійснюється за межами  території реєстрації і вона  не має там джерел доходу-Беліз,  Гібралтар, Кайманові острови,  Панама.

2. Країни, де іноземним  компаніям надаються суттєві  податкові пільги і висуваються  мінімальні вимоги щодо фінансової  звітності-Кіпр, Уругвай, Естонія  .

3. Країни, де податкові  пільги та привілейований режим  таємності мають суб'єкти господарювання - нерезиденти, що здійснюють лише  визначені законодавством країни  види господарської діяльності-Швейцарії,  Люксембург, Греція тощо.

Офшорна компанія –суб'єкт господарювання, що перебуває у власності нерезидентів тієї держави, де вона зареєстрована, отримує прибуток за її межами, керується з-за кордону, не сплачує податок на прибуток.