Міжнародні фінансово-кредитні установи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….….....4

РОЗДІЛ І. Міжнародні фінансово-кредитні відносини…………………………...6

1. Міжнародних рух капіталів…………………………………...…6
2. Світовий ринок позичкових капіталів………………………….10
3. Міжнародні кредитні відносини………………………………..13

РОЗДІЛ ІІ. Міжнародні фінансово-кредитні організації…………………….…..17

1. Суть і структура міжнародної фінансово-кредитної системи………………………………………………………..….17
2. Група Світового банку……………………………………….….19
3. Банк міжнародних розрахунків та кредиторські клуби……....24
4. Міжнародний валютний фонд ………………………………....26
5. Регіональні  міжнародні фінансово-кредитні інституції……..28

РОЗДІЛ ІІІ. Роль України  у світовому фінансовому просторі…………………..34

1. Діяльність МВФ в Україні…………………………………...…34
2. Сучасний стан інтеграції  банківської  системи  України у світовий фінансовий простір…………………………………...37

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….42

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У курсовій роботі розглядаються міжнародні фінансово-кредитні установи, їхня організація  та діяльність, а також роль України у світовому фінансовому просторі.

Міжнародні та регіональні  валютно-кредитні організації – це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головною установою Групи Світового банку. Штаб-квартири організацій розташовані у Вашингтоні. Вказані установи було засновано на Міжнародній валютно-фінансовій конференції, яка відбулася у 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). СРСР та Україна хоча і брали участь у конференції, але не ратифікували угоди про МВФ та МБРР і не вступили до складу цих організацій. Наслідком стала багаторічна ізоляція СРСР та його союзників від світової економічної та валютно-фінансової системи, що значною мірою було зумовлено політичними та ідеологічними мотивами. Але вже у 1992 р. членами МВФ було прийнято країни, що входили до колишнього СРСР, у тому числі й Україну. Завдяки цьому фактично завершено процес глобалізації економічного простору валютного регулювання, що здійснюється цією важливою міжнародною організацією.

Актуальність даної теми полягає в тому, що в останнє десятиріччя суб'єкти господарської діяльності, громадяни нашої країни, все ширше залучаються до фінансових операцій на внутрішньому та світовому ринках. Вони активно діють на міжнародних валютних ринках, світових ринках капіталу та цінних паперів і виступають суттєвим сегментом споживання фінансових послуг. В Україні операції з надання фінансових послуг здійснюються переважно комерційними банками, які потребують значних структурних змін для досягнення світового рівня.

Міжнародні та регіональні фінансово-кредитні організації мають ціль сприяти розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном. Вони відіграють усе більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Це пояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн із перехідною економікою, які здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості. Все це актуалізує тему курсової роботи і робить її  невід’ємною у вивченні світової та державної економіки.

Основна мета курсової роботи: дослідити суть, функції та структуру світового фінансово-кредитного простору в контексті процесу глобалізації, що відбувається у світі, прослідкувати за статистикою діяльності МВФ в Україні, встановити передумови виходу українських банків на світовий ринок фінансових послуг.

В курсовій роботі поставлені і вирішені такі завдання:

1. Визначити суть і структуру міжнародних фінансово-кредитних відносин.
2. Дослідити формування міжнародної фінансово-кредитної системи, структуру і організацію групи Світокого банку, Банку міжнародних розрахунків, Паризького та Лондонського кредитних клубів, МВФ, а також діяльність регіональних міжнародних фінансово-кредитних інституцій.
3. Простежити за діяльністю МВФ в Україні.
4. Визначити основні аспекти інтеграційної діяльності банківської системи України.

 

РОЗДІЛ І

 

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ

1. Міжнародних рух капіталів

Міжнародні фінансово-кредитні відносини – це відносини, що виникають  між суб'єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, тобто з приводу переміщень з одних країн в інші вартостей  у товарній і/або грошовій формах з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів чи інших здобутків  та вигод. Міжнародна міграція капіталів  ще називається міжнародним рухом  капіталів. Міжнародний рух капіталу  –  це переміщення капіталу між  країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування. Міжнародний  рух капіталів здійснюється одночасно  у формі експорту для одних  країн і у формі імпорту  для інших країн. Експорт капіталу  –  це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох видів:

• Експорт підприємницького капіталу.
• Експорт позичкового капіталу.
• Міжнародна економічна допомога (рис.1.1.).

Експорт підприємницького капіталу  – це капіталовкладення в закордонні інвестиції у вигляді створення  філій, дочірніх компаній, спільних підприємств  і просто у вигляді участі в  капіталі. Систематизація міжнародних  інвестицій подана схематично на рис.1.2. Цей вид експорту капіталу має  дві форми: прямі закордонні інвестиції й портфельні закордонні інвестиції.

 Прямі закордонні інвестиції  –  це внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції; пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Портфельні закордонні інвестиції – це вкладення капіталу в акції закордонних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій.

 

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Види, форми та цілі експорту капіталу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Систематизація міжнародних  інвестицій

           Експорт позичкового капіталу відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту

            Міжнародна економічна допомога – це надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення тобто безвідходності. Міжнародна економічна допомога має дві форми:

• Фінансова допомога (безоплатний кредит чи безвідходне фінансування соцпроектів суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн).
• Матеріальна допомога – це безплатна передача суб’єктами одних країн суб’єктам інших товарів і послуг виробничого та побутового призначення.

        За приналежністю капітал, що експортується ділиться:

• Приватний капітал – експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги.
• Державний капітал – експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.

       Цілі вивозу капіталу можна звести до таких чотирьох груп:

1. Прагнення контролювати діяльність підприємств, місцевий ринок.

2. Отримання підприємницького прибутку.

3. Отримання процентів за позичковий капітал.

4. Прагнення задовольнити свої економічні, політичні та інші інтересів на території тієї чи іншої країни.

 Якщо розглянути іноземні інвестиції, то можна визначити їхні позитивні (корисні) та негативні (шкідливі) риси.

 Користь від імпорту капіталу:

• Отримання нових технологій при порівняно низьких затратах.
• Порівняно швидкий розвиток виробництва.
• Підвищення рівня класифікації працівників, нові робочі місця.
• Розширення експорту, розвиток сфери послуг, набуття іноземного досвіду в господарюванні.
• Поповнення національного бюджету.

Шкідливий бік імпорту:

• Іноземне втручання у національну банківську справу та         захоплення його капіталом основних сфер економіки країни.
• Вивезення у прихованому виді прибутків з країни.
• Деякі втрати політичної свободи, можливе вивезення сировини

 

2. Світовий ринок позичкових капіталів

 

 

Світовий ринок позичкового  капіталу (СРПК) – це сукупність міжнародних кредитних відносин, тобто тих, які виникають між суб’єктами різних країн з приводу позики грошей з умовою повернення в назначений термін і сплати відповідного позичкового процента, та інфраструктури, яка сприяє здійсненню таких відносин. Сучасний СРПК, який сформувався на основі інтернаціоналізації та інтеграції національних ринків на початок 60-х років, включає в себе: світовий кредитний ринок, світовий фінансовий ринок та євроринок. На практиці постійно відбувається взаємне переливання капіталів цих секторів [15, c.115].

Світовий кредитний ринок  – це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється рух капіталу на основі терміновості, повернення та сплати відсотків.

Світовий фінансовий ринок  – це частина ринку позичкових капіталів, де переважно здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, у тому числі й в євровалютах.

Євроринок – це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому проводяться операції з кредитів та позик в євровалюті.

Розрізняють ринок короткострокових позичкових капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо- та довгострокових капіталів (ринок капіталів), що включає  і фінансовий ринок.

В наш час СРПК виступає як механізм акумуляції й розподілу фінансових ресурсів, які з високою якістю і без втрат можливо здійснити тільки за допомогою відповідальних посередників.

Виходячи з попереднього аналізу і особливостей, які характеризують розвиток СРПК, у ньому можна виділити декілька структурних елементів. Розглянемо досконаліше функціональні складові світового ринку позичкового капіталу – світовий грошовий ринок та світовий ринок капіталів.

Світовий грошовий ринок – це система відносин, яка формується на підставі аналізу попиту і пропозицій на короткостроковий капітал, що функціонує як міжнародний купівельний та платіжний засіб. До світового грошового ринку входять:    

• Міжнародний ринок (система або сукупність відносин між банком з приводу надання короткострокових позик).
• Обліковий ринок (особлива система відносин, де основними інструментами виступають казначейські та комерційні векселі).
• Валютний ринок (система відносин з обслуговування міжнародного платіжного обігу, а також оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності).

Розглянемо механізм світового  ринку капіталів. Він виступає джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів і формує систему відносин з приводу узгодження попиту і пропозиції на капітал для фінансування довгострокових капіталовкладень. Світовий ринок капіталів поділяється на:

1. Світовий кредитний ринок (система кредитних відносин, що розвиваються і функціонують у світовому господарстві).
2. Світовий ринок цінних паперів (система відносин з узгодження попиту і пропозицій на цінні папери на міжнародному рівні).

Функціональна структура  СРПК постійно змінюється і удосконалюється. Однак, сьогодні можливо окреслити певні тенденції, що йому притаманні. Це постійна активізація і удосконалення ринку цінних паперів, завдяки майже постійному зростанню попиту на них, та поступове переключення позичальника з кредитних форм надання позики на випуск цінних паперів.