Міжнародні фінансово-кредитні установи

Найбільшою філією групи  Світового банку є Міжнародний  банк реконструкції та розвитку (The International Bank for Reconstruction and Development).  Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у західно-європейських країнах після Другої світової війни. МБРР заснований у червні 1944 р. на валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) під егідою ООН. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших джерел. Метою діяльності МБРР є сприяння економічному прогресу країн, що розвиваються. Банк надає позики цим країнам і таким чином допомагає підняти життєвий рівень, фінансуючи капіталовкладення і цим сприяючи економічному розвитку.

Перші позики Світового банку  допомогли профінансувати зруйновану війною економіку країн Західної Європи. Сьогодні пріоритетним напрямком  діяльності Банку є надання позик  країнам Африки, Азії, Латинської Америки, Ближнього Сходу та Європи, особливо Східної.

Роботу Світового банку  координує Рада управляючих. Кожна  з країн-учасниць представлена у  Раді одним управляючим, як правило  посадовою особою у ранзі міністра. Місце розташування Ради – Вашингтон. Рада директорів-розпорядників відповідає за рішення у сфері політики, щодо операцій Світового банку і за затвердження позик. Президент Світового  банку є одночасно президентом  Ради директорів-розпорядників. Керівництво  та щоденні операції Банку виконуються  більш ніж 7 тисячами співпрацівників  із більш ніж 100 країн світу [11, c.175]. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ. Право голосу в органах МБРР визначається розміром внеску до його капіталу. Статутний капітал МБРР формується шляхом підписки держав-членів на його акції. Квоти держав у капіталі банку встановлюються на основі квот у МВФ. На сьогодні, згідно з часткою участі країн в акціонерному капіталі, США має найбільший відсоток голосів (17,07%), тоді Японія (7,09%), і Великобританія (5,26%). МБРР отримує більшість своїх ресурсів завдяки операціям на світових фінансових ринках. Банк продає бони та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, іншим банкам, а також фізичним особам.

Діяльність банку зосереджена на двох сферах – макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15-20 років, включаючи п'ятирічний термін відстрочення платежів. Певна частина кредитів банку надається на розвиток малорентабельних галузей з високим строком окупності витрат, куди приватний капітал не вкладається: інфраструктура, сільське господарство. МБРР бере високу плату за кредити - на рівні ринкових умов.

Проекти МБРР в Україні  можна поділити на системні (для реформування цілих секторів економіки) та інвестиційні.

Міжнародна асоціація  розвитку (The International Development Association) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) надає безпроцентні кредити на строк до 50 років (з 1986 р. – строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш розвинутих країн та до 35 років - для інших країн "третього світу"). Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кредитів мають країни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835 дол. США. Грошові надходження, які потім МАР дає у борг, формуються за рахунок вкладів найрозвинутіших країн. Незважаючи на те, що МАР юридично є незалежною від Світового банку організацією, вона використовує його персонал і організаційно-технічні засоби.

Міжнародна фінансова  корпорація (The International Finance Corporation) була організована у 1959 р. за ініціативою США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від п'яти до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень процентів відповідає процентам, що існують на міжнародних фінансових ринках. МФК надає позики приватним компаніям і не вимагає гарантій від урядів, яким надається допомога. Корпорація також здійснює інвестиції в основний капітал бізнесових підприємств у країнах, що розвиваються, надає додаткові позики та фінансування основного капіталу на міжнародних фінансових ринках. Звичайно МФК фінансує не більше 25% від загальної суми затрат на проект. Попри те, що МФК може придбати до 35% акційного капіталу, вона ніколи не купує контрольного пакету акцій і не бере участі в менеджменті фірми. Корпорація може надавати додаткову фінансову підтримку з допомогою контингенту фінансування повних чи часткових гарантій з інших джерел фінансування. Вона перевіряє техніко-економічне обґрунтування, потенційні ринки, структуру управління, можливості фінансування та технологію.

Для фінансування проекту  з боку МФК необхідно виконати дві основні умови: він повинен  бути корисним для країни та прибутковим  для інвесторів.

20% своїх фондових потреб  вона отримує у вигляді позики  від Світового банку. Статутний  капітал МФК створено з внесків  країн-членів, їх розмір пропорційний  частці їх внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки  члени МБРР.

Багатостороння агенція  гарантування інвестицій (The Multilateral Investment Guarantee Agency) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів. Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ) була заснована в 1988р. для допомоги інвесторам. Основна мета БАГІ – сприяння поширенню потоку іноземних інвестицій шляхом їх страхування від некомерційного (політичного) ризику і створення сприятливого клімату для інвесторів [16, c.87].

Із допомогою Консультативної  служби з питань іноземних інвестицій – спільного підприємства Світового  банку та МФК – БАГІ допомагає  країнам розробляти напрямки політики та створювати установи, необхідні  для отримання прямих іноземних  інвестицій. БАГІ доповнює діяльність інших міжнародних страхувальників і пропонує чотири основних типи гарантій:

1. Неконвертованість валюти – це захист від втрат, які виникли у зв'язку з неможливістю конвертувати місцеву валюту в іноземну для її переказу за межі країни перебування.

2. Експропріація – захист від втрат, які викликані діями уряду країни перебування у зв'язку з обмеженням або ліквідацією права власності чи контролю над нею, а також права на застраховані інвестиції.

3. Війна і громадянські заворушення – це захист від збитків, викликаних військовими діями або громадянськими заворушеннями.

4. Порушення умов контрактів – це відмова від зобов'язань за контрактом з отримувачем гарантій або його порушення з боку уряду країни перебування, коли отримувач гарантій не має змоги звернутися до суду чи арбітражного суду для розгляду позову про відмову від контракту або порушення його умов.

Міжнародний центр розв’язання інвестиційних спорів (The International Center for Settlement of Investment Disputes) – це спеціалізована установа правового спрямування, метою якої є стимулювання приватних інвестицій через урегулювання конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами. Засновано МЦРІС в 1966р. для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. До цієї організації входить понад 130 країн [11, c. 182].

 Крім основної функції,  МЦРІС ще здійснює профілактичну  роботу, яка би не призводила  до виникнення суперечок між  членами ГСБ, тобто надає консультації; проводить дослідницьку роботу; здійснює випуск видань з питань  правового врегулювання іноземних  інвестицій.

Варто зазначити, що участь МЦРІС у розв'язанні можливих конфліктних питань передбачається умовами багатьох інвестиційних контрактів, а також дво- і багатосторонніх угод.

 

3. Банк міжнародних розрахунків та кредиторські клуби

 

Важливу роль на світовому  ринку позичкових капіталів грає система групових і регіональних міжнародних фінансово-кредитних  установ. Особливе місце серед таких  установ займає Банк міжнародних  розрахунків – БМР (Baпk for Iпterпatioпal Settleтeпts - BIS), заснований у 1930 році, як міждержавна  фінансова організація. БМР підтримує  ділові стосунки з центральними банками 33 країн-учасниць. БМР знаходиться  в м. Базелі (Швейцарія). Вищим органом  БМР є збори акціонерів, що скликаються  щорічно, а виконавчим органом є  Рада директорів. Голова Ради директорів одночасно виконує обов'язки президента банку. Основні завдання БМР:

• сприяння співробітництву центральних банків країнучасниць;
• надання додаткових коштів для міжнародних фінансових операцій;
• виступ у ролі довіреної особи в міжнародних фінансових угодах.

          БМР може здійснювати операції із золотом та з короткостроковими зобов'язаннями, купувати державні облігації; зберігати кошти центральних банків та надавати їм позики; купувати і продавати валюти різних країн; приймати урядові вклади за особливими угодами; підтримувати валюти окремих країн (разом з МВФ); виконувати  науково-дослідницькі роботи з важливих валютно-фінансових питань. Банк міжнародних розрахунків щорічно публікує звіти, в яких є інформація про розвиток світової економіки, добування й використання золота у світі, стан валютних ринків, платіжні баланси країн.

          У системі міжнародних фінансово-кредитних  організацій діють Паризький  і Лондонський клуби кредиторів, які займаються регулюванням  державної і приватної зовнішньої  заборгованості.

         Паризький клуб (Paris Сlub) є неформальною урядовою організацією країн-кредиторів. Створено в 1956 році. Особливістю такої організації є те, що в ній не передбачено організаційної структури і навіть формального членства. Паризький клуб відкритий для усіх країн, які є кредиторами. Щоправда, основними учасниками роботи цього клубу є країни-члени Організації економічного співробітництва і розвитку. Мета створення клубу:

• спостереження за державною заборгованістю різних країн;
• проведення багатосторонніх переговорів з країнами- боржниками щодо реструктуризації їхніх боргів.

         За результатами  переговорів з боржниками члени  Паризького клубу підписують  Узгоджений протокол, у якому,  як правило, міститься: 

          1. Умова  про консолідацію платежів на  обслуговування боргу і прострочених  платежів.

          2. Дата, станом на яку підписані угоди  про кредити, які підлягають  реструктуризації.

    3. Консолідаційний період, протягом якого повинна бути здійснена реструктуризація боргу.

          4. Частка  боргу, яка підлягає реструктуризації.

          5. Умови  першого внеску за реструктуризованою  заборгованістю 

і графік платежів [15, c.134].

          Умови  узгодженого протоколу набирають  чинності тільки після того, як  країна-кредитор і країна-боржник  домовляться на двосторонній  основі щодо переліку кредитів, які підлягають реструктуризації.

          Базовими  для реструктуризації з 1995 року  слугують так звані Неапольські  умови, доповнені Ліонськими умовами  у 1996 році.

Головою Паризького клубу традиційно є представник міністерства фінансів Франції. Секретаріат Паризького клубу  знаходиться у французькому казначействі.

Лондонський клуб (London Сlub) є організацією найбільших банків-кредиторів. На відміну від Паризького клубу, який займається питаннями державних боргів, Лондонський клуб регулює питання реструктуризації приватної заборгованості. Переговори з боржником (урядом країни, яка має приватну заборгованість), як правило, веде від імені і за дорученням інших банків один представник (банк). Кожного разу в клубі збираються тільки ті банки, які мають найбільші вимоги до боржників даної країни.

Загальні умови реструктуризації приватної заборгованості:

1. Країна-боржник повинна прийняти програму Міжнародного валютного фонду зі структурної перебудови економіки і здійснення економічних реформ.

2. Реструктурувати можна тільки основний борг, а усі інші прострочені суми повинні бути виплачені до моменту підписання угоди про реструктуризацію.

У Лондонському клубі передбачено такі заходи щодо реструктуризації боргу:

1. Викуп зі знижкою урядом країни-боржника приватного боргу своїх компаній у іноземних банків.

2. Обмін боргів із знижкою на інші активи (акції національних компаній, облігації тощо).

3. Скорочення платежів для обслуговування боргу і надання нових позик для виплати старих боргів.

 

4. Міжнародний валютний фонд

 

 

  Міжнародний валютний фонд (The International Monetary Fund - IMF) – це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва, яка була заснована у 1945 р. на основі Бретон-Вудської конференції і має статус спеціалізованого закладу ООН. Його політика та діяльність регулюються статутом, який має назву Статті угоди МВФ. Функції МВФ випливають з повних його МВФ, які закріплені у Статті 1 угоди МВФ: