Загальні вимоги до огляду трупу на місці події. Функції учасників огляду місця події

3. З якої відстані зроблено постріл? 

4. Який напрямок  має рановий канал? 

5. З якої зброї зроблено постріл? 

6. Яка послідовність вогнепальних ушкоджень? 

7. Власною чи сторонньою  рукою заподіяно поранення? 

8. Чи був здатний  смертельно поранений до самостійних  дій? 

9. Яке було положення  потерпілого та стрільця у момент пострілу? 

10. Одним чи кількома пострілами спричинено поранення? 

 Окрім того, залежно  від конкретних обставин справи, слідчим можуть бути поставлені й інші запитання. 

 Відповіді на  перелічені запитання можна одержати  при ретельному дослідженні всіх виявлених ушкоджень на тілі (шкіра, внутрішні органи, порожнини тіла) та одязі. 

 Питання про  характер ушкоджень вирішується  виходячи з результатів дослідження особливостей вхідного та вихідного отворів (ран). Великий вплив на характер кульових ран має відстань (дистанція) пострілу, бо за різних дистанцій вихідні рани набувають різного вигляду. 

 Встановлення  відстані (дистанції) пострілу. В судовій медицині та криміналістиці виокремлюють такі дистанції пострілу: 

1) впритул; 

2) з близької відстані; 

3) з неблизької  відстані. 

 Визначення дистанції  пострілу є одним з основних  питань експертизи вогнепальних  травм. В основу диференціації  відстаней пострілів покладено  такі ознаки: 

 а) наявність  і характер слідів дії додаткових  факторів пострілу (газів, кіптяви, полум'я, порошинок); 

 б) ступінь  розсіювання дробового заряду при ушкодженнях з мисливської зброї. 

 Власне, щодо нарізної  зброї можна користуватися таким  визначенням: постріл зроблено  у межах зони додаткових факторів - близький постріл, поза межами такої зони - неблизький постріл. Хоча цей поділ є дуже умовним. Характер впливу додаткових факторів залежить від якості та кількості пороху, довжини цівки, особливостей об'єкта, на який діють такі фактори. Обґрунтовано на це питання можна відповісти тільки після всебічного вивчення об'єкта, зокрема й шляхом дослідження експериментальних мішеней. Бажано при проведенні експериментів використовувати зброю та набої одного ґатунку. 

 Найсуттєвішим  завданням судово-медичного експерта  та лікаря є детальне вивчення  характеру та особливостей змін в організмі людини при вогнепальних ушкодженнях.

3. Судово-медична  ідентифікація особи за черепом 

 Експертиза по  встановленню особистості невпізнаних  трупів шляхом відновлення особи за черепом дозволяє встановити особистість трупів, спотворених гнильними змінами, пораненнями в області черепа або навмисного спотворення обличчя злочинцями, а також у випадках виявлення тільки черепа і скелета. 

 Метод заснований  на закономірному взаємозв'язку  кісток черепа та м'яких тканин і складається з двох етапів: відновлення голови і відтворення маски обличчя. 

 Експертизою може  бути встановлено: 

 • стать людини, якій належить череп; 

 • вік особи; 

 • чи міг  виявлений череп належати даній  особі; 

 • наявність  на черепі будь-яких ушкоджень. 

 При огляді  голови звертають увагу на  наявність, колір, довжину та особливості волосся (завитки, штучне фарбування, сивина, лисина). Шляхом обмацування встановлюють, чи немає патологічної рухливості кісток голови (склепіння чи основи черепа) і обличчя, що свідчить про їх переломи, а також інших ушкоджень. 

 Оглядаючи обличчя,  зазначають колір шкіри, стан і колір очей, форму, рівномірність та розміри зіниць, наявність «плям Лярше», колір сполучних оболонок, повік, наявність крововиливів у кон'юнктиву та рогівку. Встановлюють цілість кісток і хрящів носа, обмацуючи їх, досліджують вміст носових ходів, 

 При огляді  порожнини рота відзначають: закритий  він чи відкритий, колір слизових оболонок ротової порожнини, присутність сторонніх предметів. Потім перевіряють стан зубів - наявність хворобливих змін (карієс), протезів (вказуючи, де вони розміщені та з якого матеріалу виготовлені), коронок (занотовуючи дані про матеріал, з якого вони виготовлені, наприклад — метал жовтого чи білого кольору, пластмаса, порцеляна), ушкодження або відсутність зубів, стан альвеол на місці відсутніх зубів. Зазначають стан вушних раковин, акцентуючи увагу на наявності крові, гною, сукровиці у просвіті вушних ходів, зазначають наявність і стан барабанної перетинки.

 Висновки 

 Судові експертизи відіграють важливу роль у судочинстві. Необхідність їх призначення виникає у разі, коли при провадженні у справі для вирішення чи роз'яснення певних питань, з'ясування обставин, що мають значення для справи, вимагається застосування спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва або інших спеціальних знань. 

 Провадячи експертизу, судовий експерт на основі  спеціальних знань досліджує матеріальні об'єкти, явища і процеси, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду. Фактичні дані, одержані за результатами судової експертизи і викладені у висновку судового експерта, є доказами у кримінальних, цивільних справах, справах, підвідомчих господарським судам, та справах про адміністративні правопорушення. 

 Згідно з процесуальним  законодавством експерт дає висновок  від свого імені і несе за  нього особисту відповідальність. У разі необхідності у справі  може бути призначено декількох  експертів, які дають загальний висновок. Якщо експерти не доходять згоди, то кожний з них має скласти свій висновок окремо. 

 Висновок експерта  не є обов'язковим для особи,  яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, але незгоду  з ним вони повинні мотивувати у своїх постанові, ухвалі, вироку. Суд оцінює фактичні дані, одержані за результатами судової експертизи і викладені у висновку судового експерта, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

 Список використаної  літератури 

1. Білуха М. Судово-бухгалтерська експертиза: Підручник для студентів вузів/ Микола Білуха, Ред. Т. В. Микитенко. - К.: Воля, 2004. - 653 с. 

2. Грязін В. Підготовка та призначення судових експертиз: Посібник/ Володимир Грязін, Володимир Гіжевський, Олександр Рощин,; М-во освіти і науки України, Ін-т економ. і права "Крок". - К.: Школа, 2004. - 559 с. 

3. Експертизи у  судовій практиці: наукове видання/ За заг. ред. В. Г. Гончаренка; Київський науково-дослідний ін-т судових експертиз, Академія адвокатури України. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 386 с. 

4. Соколова О.  Судова медицина: курс лекцій / Олена  Соколова, Юрій Азаров, Борис Михайличенко, ; М-во внутрішніх справ України, Київський юридичний інститут МВС. - К. : Вид. Паливода А.В., 2005. - 232 с. 

5. Судова медицина [Текст] : підручник / За заг. ред. А.С. Лісового, Л. Л. Голубовича ; М-во охорони здоров'я України , Медичний ін-т УАНМ . - Вид. 2-е, доп. і перероб. - К. : Атіка, 2003. - 511 с. 

6. Судові експертизи  в Україні: Збірник нормативних  актів/ Редкол.: В.С. Коваль-ський  (гол. ред.), В.Г. Гончаренко, Е.Ф.  Демський та ін.. - К.: Юрінком Інтер, 2002. – 413 с. 

7. Судово-експертна  діяльність: Довідник для суддів/ Гол. ред. кол. С. Станік; М-во юстиції України. - К.: Ін Юре, 2001. - 343 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 

Реферат на тему:

Огляд трупа на місці  його виявлення

 

       1. Загальні положення

      У тих випадках, коли виявляють труп людини з пошкодженнями або підозрою на насильну смерть, на місце події для з’ясування обставин викликають представників слідчих органів. Під місцем події розуміють територію чи приміщення, де безпосередньо відбулася пригода, яка підлягає слідчому огляду. Якщо скоєння злочину відбулося в іншому місці, то місцеперебування трупа також розглядається як місце події. Згідно з чинним законодавством огляд місця події — це процесуальна і невідкладна слідча дія, яка має надзвичайно велике значення, оскільки є найважливішим джерелом отримання доказів скоєного злочину. Завданням слідчих органів під час огляду місця події є з’ясування певного кола питань, які допомагають вивчити обставини справи, а також розкрити злочин:

      1)  чи мав місце злочин, у чому сутність події;

      2)  чи був злочин скоєний там, де відбувається огляд, чи в іншому місці;

      3)  яким шляхом проникли злочинці на місце події;

      4)  скільки було осіб та які їх характерні ознаки;

      5)  яку мету переслідували учасники злочину;

      6)  протягом якого часу на місці події перебували злочинці і потерпілий;

      7)  коли відбулась подія, яка розслідується;

      8)  які предмети чи сліди залишив злочинець;

      9)  які сліди могли залишитись на злочинцеві;

      10)  хто бачив чи чув те, що відбувалось на місці події;

      11)  виявлення, збирання, фіксація, попереднє дослідження і оцінка та вилучення різних слідів і речових доказів для подальшого дослідження.

      Проведення  огляду трупа на місці події регламентується  кількома статтями КПК України, якими  передбачені мета, завдання, а також  права та обов’язки всіх учасників  огляду. В зв’язку з цим огляд  трупа на місці його виявлення має виконувати слідчий, який несе повну відповідальність за процесуальну сторону справи, об’єктивність і повноту огляду. Він проводиться за участю лікаря-фахівця з судової медицини, а при неможливості його участі — іншого лікаря незалежно від його фаху. Для огляду місця події залучають понятих, якими можуть бути особи (не менше двох) не зацікавлені в наслідках справи, але доцільніше запрошувати тих, які вперше виявили труп або знали покійного раніше. Вони повинні засвідчити факт, зміст і результати дій, при проведенні яких вони були присутні.

      Якщо  потрібно, слідчий може залучити також  відповідних фахівців-криміналіста, інженера з автотехніки та інших, які звертають увагу слідчого на всі особливості конкретного  випадку, дають відповіді на окремі питання, які виникають під час  огляду місця події. Нерідко запрошуються також оперативні працівники міліції, кінолог зі службовою собакою. Всі  учасники огляду мають поводитися так, щоб обстановка не була порушена, а  сліди злочину не були пошкоджені. Тому присутність зайвих осіб у тісному  приміщенні небажана.

      Після повідомлення про подію слідчий  повинен негайно дати розпорядження  працівникам міліції про охорону місця події та необхідність дотримання таких положень:

      1)  до приїзду оперативною групи не торкатися трупа і предметів навколо нього у випадках, коли нема сумнівів у тому, що людина померла і не потребує негайної медичної допомоги;

      2)  якщо потрібно, перемістити тіло (ДТП, потік води тощо), зареєструвати всіх осіб, які брали участь у цьому;

      3)  вжити заходів щодо збереження трупа і слідів різного характеру, а всіх сторонніх осіб попросити залишити це місце. Виїзд на місце події здійснюється негайно і вдень, і вночі, оскільки перші години для огляду трупа і виявлення речових доказів та розкриття злочину найефективніші.

      З’ясувавши  обставини пригоди, слідчий залежно  від особливостей події спрямовує  тактику і характер слідчих дій. Він вирішує, яким чином доцільніше їх проводити — від центра до периферії чи навпаки.

      Під центром розуміють основний предмет слідства; у випадках вбивства — це труп, при ДТП — автомобіль, що потрапив в аварію і т.д.

      Огляд місця події потрібно проводити в певному  порядку, залежно від того, де сталася пригода (в приміщенні чи на відкритій місцевості), а також від характеру події (вбивство, самогубство, нещасний випадок, транспортна травма, отруєння та ін.), від наявності чи відсутності трупа людини.

      Якщо  подія відбулася в приміщенні, спочатку оглядають вхід до нього (стан дверей, вікон, замків тощо), відмічають порядок чи безладдя в ньому, наявність стороннього запаху, досліджують різні сліди, забруднення, залишки їжі тощо. Закінчують оглядом трупа.

      Якщо  подія відбулася на відкритій місцевості, оглядаючи труп, важливо з’ясувати, чи є місце його виявлення місцем смерті людини, знайти при цьому речові докази, звернути увагу на сліди ніг, транспортних засобів, задишки їжі тощо. Огляд місця події в таких випадках можна починати з трупа або з оточуючої місцевості.