Загальні вимоги до огляду трупу на місці події. Функції учасників огляду місця події

      1)  анатомічного призначення, розмірів, форми, характеристики відчленованої поверхні, товщини підшкірної жирової клітковини;

      2)  ступеня розвитку трупних змін та їх характеристики;

      3)  наявності будь-яких пошкоджень на відчленованих частинах;

      4)  наявності забруднень і нашарувань, татуювання (малюнок, колір тощо), шрамів, бородавок. Сліди крові та інші біологічні об’єкти описують за звичайними правилами. Детально розглядаючи лінію розчленування, особливу увагу звертають на характер країв шкіри ділянці різаних, рубаних ран, лінії розрубів або розпилів кісток, хрящів, на яких вдається виявити сліди трас, що допомагають встановити, чим був скоєний злочин.

      Методика  дослідження і опису частин трупа  спрямована на встановлення особи покійного, а також з’ясування, чи належать розчленовані частини одній чи кільком  особам.

      З метою приховання злочину іноді  після розчленування трупа його частини закопують у землю  в різних місцях або викидають  у водоймища, а іноді спалюють. Дослідженням вітчизняних вчених (М.М.Стрілець, 1972; Ю.П.Шупик, 1974; Л.Л.Голубович, 1992) доведена можливість встановлення видової, групової, а також індивідуальної приналежності  кісток на різних ступенях їх спалення, аж до попелу.

      Особливості дослідження скелетованих трупів. Такі трупи у вигляді цілого скелета або окремих його кісток виявляють, як правило, випадково при спорудженні будівель, археологічних розкопках, копанні колодязів, проведенні різних сільськогосподарських робіт тощо. Проте бувають випадки, коли слідчі органи при зникненні людини мають підозру на поховання в певних місцях. Для виявлення останків трупа слідчий за участю лікаря — фахівця з судової медицини і понятих організує розкопки. При цьому вручну просівають грунт, фіксуючи всі виявлені знахідки. Під час огляду місцевості, де проводять розкопки, звертають увагу на рельєф, характер рослинності, глибину поховання кісток скелета, їх колір, структуру, склад грунту, флору і фауну в землі та на поверхні кісток, відзначаючи стадію їх розвитку.

      Усі етапи виявлення скелетованого  трупа фотографують і дуже обережно відчищають від грунту кістки, поки не буде виявлений весь скелет, який вилучають для подальшого дослідження. На цьому етапі беруть грунт для  фізико-хімічного аналізу.

      Наступним етапом дослідження є огляд кісток. Насамперед потрібно зіставити їх взаємне  розташування, визначити його відповідність  нормальному положенню в скелеті, наявність пошкоджень, характер забруднень на їх поверхні. При цьому кожну  кістку розглядають окремо.

      У разі наявності волосся, його вилучають  та описують (колір, довжина, пряме, закручене  тощо). Вилучають також залишки  одягу і взуття, а також предмети, які з часом не змінюються, —  ґудзики, пряжки, ювелірні прикраси тощо.

      Скелетовані трупи, виявлені у воді, досліджують  і описують у протоколі так  само, за винятком того, що фіксують особливості  водоймища, берега, навколишньої рослинності, властивості дна, температуру води і повітря, глибину промерзання  води. Огляд трупа проводять за звичайною схемою в такій самій  послідовності.

      Використовувати різні щупи і трали для виявлення  останків трупа в грунті і воді слід дуже обережно. Результати досліджень потрібно занотовувати в протоколі. Зразки грунту з місця виявлення  трупа та на відстані від нього, а  також комах та їх останки, як правило, відправляють для спеціального дослідження.

      Одним із найважливіших  питань, яке розв’язують під час дослідження скелетованого трупа, є ідентифікація особи покійного, тобто встановлення статі, віку, зросту, наявності різних хвороб, давності поховання (В.І.Добряк, С.Т.Джигора).

      Усі частини розчленованого або скелетованого  трупа, виявлені в різних місцях і в різні часи, направляються слідчими органами в той самий морг із копіями протоколів огляду і постановою для призначення експертизи, в якій перелічують питання, що їх потрібно розв’язати. Дослідження скелета має проводитись у медико-криміналістичних відділеннях бюро судово-медичної експертизи.

      Особливості дослідження трупів та огляду їх на місці виявлення при різних видах  смерті розглянуто у відповідних  розділах підручника.

      4. Виявлення, фіксація, вилучення речових   
доказів із місця події 

      Одним з найважливіших завдань експертизи під час огляду місця події (іноді  основного) є виявлення, фіксація і  вилучення речових доказів для  їх подальшого дослідження. Їх також  виявляють і вилучають у разі обстеження осіб, підозрюваних у скоєнні  злочину, під час обшуку та інших  слідчих дій.

      Серед речових доказів при злочинах проти життя і здоров’я людини велике значення для розслідування  справи мають сліди крові, оскільки сучасна наука здатна встановити наявність крові на різних об’єктах, її походження від людини чи тварини, її групову та індивідуальну приналежність, тобто визначити належність —  потерпілому, звинуваченому у вбивстві чи іншим особам.

      Висушені  сліди крові на різних предметах-носіях залежно від механізму їх утворення, характеру і форми поверхні предмету можуть мати форму калюж, плям, крапель, бризок, потьоків, відбитків, комбінованих слідів. Вивчення механізму утворення  цих слідів на одязі, тілі трупа і  підозрюваних у скоєнні злочину  дозволять встановити місце злочину  і пози потерпілого і особи, яка  нападала в момент нанесення пошкоджень і початку кровотечі, траєкторію переміщення пораненого або трупа, напрям переміщення осіб, особливості знаряддя травми злочину тощо. Встановлення умов і механізму утворення слідів крові є різновидом медико-криміналістичних досліджень.

      Якщо  сліди крові добре збереглися і не піддавались знищенню їх виявлення  не становить труднощів. Їх детально оглядають візуально або за допомогою  лупи при достатньому освітленні. Важче виявити сліди крові  на темних, забруднених предметах, у темряві, а також при загниванні крові або в старих плямах, які змінюють колір (сірий, чорний, зелений). Бруд, іржа також утруднюють їх виявлення. Особливо важко виявити сліди крові після намагання їх знищити. У таких випадках слід ретельно оглянути щілини підлоги, місця під паркетом, плінтусами, на меблях (нову і особливо стару обшивку), ручки дверей, шпалери, місця, де злочинець міг мити руки, прати одяг і обмивати знаряддя травми) водопровідні крани, тази, відра (звертаючи увагу на зовнішню поверхню дна) та ін. Слід також оглянути місця, куди могла виливатись кров після вбивства (смітники, подвір’я, туалет).

      У випадку дорожньо-транспортної пригоди  потрібно оглянути виступаючі частини  транспортних засобів — бампер, фари, облицювання радіатора, капот, кути бортів вантажної машини, днище, колеса тощо.

      Одяг  звинуваченого слід оглянути не тільки зверху, а й зсередини, звертаючи  увагу на шви, складки, краї рукавів, місця біля кишень, нижні поли, де нерідко можна виявити замиті сліди крові. Іноді для їх виявлення  потрібне використання приладів і реактивів. Для цього можуть бути використані  проби з перекисом водню, бензидиновим реактивом або розчином люмінолу.

      В затемненому приміщенні сліди крові  іноді виявляють за допомогою  ультрафіолетового випромінювання від переносного люмінесцентного  освітлювача, під дією променів якого  сліди крові флуоресціюють і  мають “оксамитовий” вигляд. Проте  іржа, анілін тощо також мають ці властивості.

      Оскільки  ці чи інші проби для виявлення  крові неспецифічні і дають позитивні  результати з іншими речовинами (соки рослин, дріжджі, хрін тощо), у практиці вони майже не використовуються. Проте  негативні результати цих проб не дають підстави відмовлятися від  подальшого дослідження цих об’єктів в умовах лабораторії.

      Фіксація (опис) слідів у “Протоколі огляду місця  події” має здійснюватись за приблизною схемою, яка передбачає: визначення точної локалізації, найменування слідів, зазначення їх форми, розмірів, кольору  і характеру країв, ступеня просочення, наявність на їх поверхні кірок та інших нашарувань, забруднень. Якщо можливо, їх фотографують за правилами судової фотографії: загальний вигляд місця події, знімки окремих предметів, а також окремих слідів і їх скупчень. Коли ж це неможливо, роблять схематичний малюнок. Іноді використовують копіювання слідів за допомогою прозорої плівки.

      Вилучення слідів крові. У випадках, коли кров або підозрілі на кров плями виявляють на знаряддях злочину, одязі, білизні тощо, для дослідження їх вилучають цілком, тому що при цьому легше визначити характер і механізм виникнення плям. Якщо ж вони розташовуються на громіздких предметах, то кров вилучають або у вигляді кірочок після зішкрябування плям, або у вигляді змиву на марлі, для чого використовують фізіологічний розчин. Обов’язково потрібний контроль чистої марлі і коринки з предмета-носія плям крові. Із калюжі кров (не менш як 10 мл) збирають у чисту скляну банку або флакон, а якщо це неможливо, то беруть змив. Закривавлений сніг можна збирати на марлю і після його танення марлю висушують при кімнатній температурі і направляють разом з контролем для дослідження.

      Грунт зі слідами крові беруть з усієї  глибини просочення, просушують тонким шаром на тарілці при температурі  не вище як 37°С, висипають у скляний  посуд або пакет і разом  з контролем направляють для  дослідження в лабораторію.

      5. Вилучення інших  біологічних об’єктів

      Сліди сперми. При розслідуванні статевих злочинів важливу роль відіграють плями сперми на тілі і одязі потерпілих, звинувачених, а також на предметах на місці події. У всіх випадках вбивств за сексуальними мотивами для встановлення факту статевого акту, що відбувся, дослідженню підлягає вміст піхви, прямої кишки, порожнини рота. Лікар разом зі слідчим вирішують, коли брати вміст на тампон або мазки — на місці події чи при дослідженні трупа в умовах моргу. Плями, схожі на сліди сперми, на різних предметах, одязі виявляють часто неозброєним оком, а також за допомогою лупи. На темних тканинах вони мають білуватий колір, на світлих — сірий з жовтим або брунатним відтінком. За щільністю вони нагадують крохмальні плями. Інколи на їх поверхні є сірувато-білі лусочки. Підозрілі на наявність сперми речові докази (одяг та інші предмети) підлягають дослідженню в лабораторних умовах.

      Плями слини на місці події звичайно є на недокурках цигарок, сигарет. Внаслідок того що слина може містити групові антигени АВО, то їх дослідження дозволяє встановити групу крові курця і з’ясувати, одній чи кільком особам належать недокурки. З місця події їх потрібно вилучати лише пінцетом, якщо вони вологі, слід висушити при кімнатній температурі. Кожний недокурок вміщують в окремий конверт. Описуючи їх у протоколі, вказують місце їх виявлення, а також як був погашений недокурок (методом розчавленням чи змоченням слиною тощо). Слина може виявлятися на кляпах, якими закривали рота жертві. Об’єктом дослідження є також анонімні листи, на клапанах конвертів і марках яких можуть бути виявлені сліди слини. Сліди слини виявляються також на залишках їжі. При дослідженні цих залишків звертають особливу увагу на сліди прикусу на таких продуктах, як твердий сир, масло і фрукти (яблуко, груша тощо), за якими можна ідентифікувати особу, що їх залишила. В таких випадках для проведення експертизи запрошують лікаря-стоматолога.

      Сліди поту є об’єктом дослідження у випадках, коли виникає потреба встановлення належності одягу, взуття, гребінців тощо певній особі за наявністю в пото-жирових виділеннях людини групових антигенів системи АВО. Тому слідам рук, ніг також приділяють увагу, бо в них теж можна виявити ці групові антигени. Крім того за відбитками пальців рук проводиться надзвичайно важливе дактилоскопічне дослідження, результати якого дозволяють установити особу, яка їх залишила.

      Сліди ніг на місці події також дозволяють ідентифікувати особу, якій належать. Для збереження і подальшого дослідження їх вилучають різними методами: на рівній поверхні — перемальовують на прозорий папір (кальку), на пухкій поверхні та вдавленій — заливають гіпсовим розчином для отримання зліпка.

      Волосся часто є речовим доказом у кримінальних справах при розслідуванні вбивств, крадіжок, дорожньо-транспортних пригод, статевих злочинів. Нерідко волосся можна виявити на руках трупа, знаряддях травми, одязі, тілі потерпілих і звинувачуваних тощо. При дослідженні волосся можна визначити: належить воно людині чи тварині; якщо людині, то з якої частини тіла воно походить, його статеву приналежність; яким предметом воно відділене від тіла; вирване воно чи випале; пофарбоване воно чи ні; чи подібне воно до волосся певних осіб.

      Виявлення волосся на місці події не становить  значних труднощів, проте потребує достатнього освітлення і огляду за допомогою лупи. Всі схожі на волосся об’єкти вилучають пальцями або пінцетом із гумовим наконечником, щоб не пошкодити їх. Волосся, виявлене в різних місцях, вміщують в окремі пакети, які нумерують і вказують, де воно було знайдене, його кількість, колір, довжину, забрудненість тощо.