Загальні вимоги до огляду трупу на місці події. Функції учасників огляду місця події

наявність у  порожнині  рота  і носових ходах часток харчових мас,

порошків чи сторонніх  предметів.

     Визначається  стан  червоної  обвідки і слизової  оболонки губ, 

чи відкритий рот, зімкнуті зуби, чи є защемлення язика  між зубами.

Описується стан   самих   зубів:  їх  загальна  кількість,  колір,

особливості, наявність,  характер і кількість  коронок,  протезів.

Перелічуються згідно   із   зубною   формулою  зуби,  яких  немає,

характеризується  стан альвеолярних поверхонь ясен на їх місці. При

необхідності складається  одонтокарта встановленого зразка.

     2.1.10.г. Оглядається і фіксується стан шиї,  грудей  (форма,

наявність слідів  внутрішньосерцевих  ін'єкцій  та  інше),  живота

(запалий, здутий  чи інше), спини (наявність пролежнів,  горба та

ін.),  верхніх  і   нижніх  кінцівок  (розвиток  відносно  тулуба,

вроджені дефекти),  пахвових западин,  складок шкіри  під молочними

залозами,  промежини   і   ділянки   анального   отвору   (зяяння,

забруднення калом  та ін.).

     2.1.10.д.  При  експертизі  трупів  жінок  описується  форма і

розміри молочних  залоз,  пігментація  навколососкових  кружків  і

білої  лінії  живота,  рівномірність  вистояння сосків,  наявність

виділень із  сосків  при натисканні  на  молочні залози,  рубців

вагітності та інші особливості.

     2.1.10.е.  Досліджуються зовнішні статеві органи і  описується

стан: у  трупів  чоловіків -  крайньої плоті,  зовнішнього отвору

сечовипускного каналу,  мошонки,  у трупів жінок -  статевих  губ,

входу у піхву, дівочої пліви, піхви.

     Зазначається  відсутність чи  наявність   виділень,  ушкоджень, 

рубців, вад  та  інших особливостей.  Досліджується стан анального

отвору.

     2.1.10.є.  Обмацуються кістки скелета,  визначається наявність 

патологічної рухливості або деформацій.

 

     2.1.11. При  експертизі трупів невідомих  осіб:

     2.1.11.а.  Складається   словесний   портрет   і   проводиться 

фотографування трупа,  за  правилами  сигналітичної  фотографії  -

всього трупа, а  також його обличчя в трьох  проекціях (фас, лівий і 

правий профіль). При фотографуванні рекомендується кисті рук трупа

покласти на його груди;

     2.1.11.б.  Представниками   органів    слідства    проводиться 

дактилоскопія трупа.  Підготовка  пальців  трупа  до дактилоскопії

виконується експертом;

     2.1.11.в.  Представниками    органів    слідства   складається 

Розпізнавальна картка,  в якій опис  прикмет трупа,  особливостей

одягу і  викладення  даних  про  час  та  причину  настання смерті

проводиться експертом.  На цю картку представник  слідчих  органів

наносить дактилоскопічні  відбитки  або  наклеює  їх  на неї після

зняття на окремий  аркуш паперу.

     Другий  примірник  картки без відбитків заповнюється експертом

і зберігається у  морзі;

     2.1.11.г.  Якщо   фотографування   трупа   не  було  здійснено 

органами слідства,   то   на   Розпізнавальну   картку   наклеюють 

сигналітичні знімки, що були зроблені у бюро;

     2.1.11.д.  При  наявності  коронок   з  коштовних  металів   їх 

докладно описують  у  висновку  (акті) із зазначенням  їх кольору і 

місцезнаходження в  порожнині  рота.  Зубні  протези  описують  за

такими ж правилами  і зберігають відповідно до викладеного  у п.2.3.

додатку N 2 до цих Правил.

 

     2.1.12. Дослідження    зовнішніх    ушкоджень     проводиться

візуально, а при  необхідності - з допомогою оптичних приладів.

     Описують  всі зовнішні ушкодження,  які  є  на  трупі:  вигляд

(синець, садно,  рана),  їх  точну анатомічну локалізацію  відносно 

щонайменше двох    анатомічних    точок-орієнтирів    тіла    (при 

необхідності -  і  відстань від підошвової поверхні стоп),  форму,

розміри, напрямок по осі тіла,  колір,  характер країв і кінців,

особливостей рельєфу  саден і його взаємовідношення зі шкірою,  що

оточує, наявність ранового каналу, забруднень тощо.

     При  описі  можна  групувати  однотипні ушкодження за ділянками 

із обов'язковим  зазначенням  їх  кількості  і  розмірів  у  кожній

ділянці.

     2.1.13. При  необхідності  ушкодження  на  трупі  фотографують 

і(або) замальовують   на   контурні   схеми  частин  тіла  людини,

вилучають мазки,  виділення та інші  об'єкти,  передбачені  даними

правилами, на лабораторне  дослідження.

     2.1.14. Внутрішнє   дослідження  трупа   обов'язково   повинно

включати розтин порожнини черепа, грудної і черевної порожнин.

     2.1.15. Спосіб  розтину  трупа,   послідовність   і   прийоми

дослідження порожнин  і органів визначаються експертом залежно від

обставин смерті, особливостей випадку, характеру завдання тощо.

     2.1.16. Анатомічні  розрізи,  відсепарування  м'яких  тканин,

виділення і  дослідження  внутрішніх  органів  проводяться   самим

експертом. Розпилювання кісток  черепа,  хребта  і виділення інших

кісток скелета  може  робити  санітар   під   керівництвом   і   в

присутності експерта.

     2.1.17. Вийняття  органів  з  трупа  здійснюється   будь-яким 

методом, аби  він  забезпечував повноту проведення дослідження для

кожного конкретного  випадку.

     2.1.18. Усі  вийняті органи вимірюють і  досліджують з поверхні

і на  розрізах,  при  цьому  треба   обов'язково   зазначити:   їх

консистенцію, вираженість     анатомічної     структури,    колір,

кровонаповнення, виявлені зміни і  ушкодження,  характер  і  обсяг 

вмісту порожнистих  органів.

     2.1.19. Обов'язково  зважують  головний  мозок,  серце,  кожну 

легеню, печінку, селезінку, кожну нирку.

     Зважування  щитовидної, зобної і підшлункової залоз, тимуса (у

дітей), надниркових  залоз,  гіпофіза,  епіфіза  та  інших органів

проводиться у випадку  їх патології.

     2.1.20. При  дослідженні голови повинні бути визначені:

     2.1.21. Стан  м'яких  покривів  голови  з боку   внутрішньої

поверхні (колір,  кровонаповнення),   наявність   або відсутність

крововиливів,  їх  точна   локалізація   згідно   з   анатомічними

ділянками, колір,  форма, розміри (довжина, ширина, товщина), стан

з поверхні і на розрізі  скроневих м'язів;

     2.1.22. Максимальна  і мінімальна  товщина кісток склепіння

черепа на розпилі, стан швів;

     2.1.23. Ступінь  напруження і колір твердої мозкової оболонки,

зрощення її з  кістками склепіння черепа,  кровонаповнення  судин  і 

пазух, наявність  чи відсутність стороннього запаху;

     2.1.24. Прозорість,  ступінь набряку і кровонаповнення  м'яких 

мозкових оболонок;

     2.1.25. Симетричність   півкуль  мозку,  вираженість   рельєфу

борозен і звивин, наявність чи відсутність смуг втиснення;

     2.1.26. Вираженість   загального   малюнка   будови   мозкової 

тканини і   її   анатомічних  структур,  ступінь  її  вологості  і 

кровонаповнення, стан шлуночків і судинних сплетінь, а  також судин 

основи мозку;

     2.1.27. Розміри  гіпофіза,  малюнок і колір  його  тканини на

розрізі;

     2.1.28. Стан  кісток  основи  черепа  після  повного  усунення

твердої мозкової оболонки.

     2.1.29. При  дослідженні хребетного каналу треба зазначити:

     2.1.30. Наявність  в ньому рідини чи крові;

     2.1.31. Стан  і розміщення спинного мозку;

     2.1.32. Стан   оболонок  і  мозкової  тканини   на  поперечних 

розрізах спинного мозку за сегментами після його виймання;

     2.1.33. Наявність    особливостей,   ушкоджень,   деформацій,

хворобливих змін хребців  і міжхребцевих дисків з  боку  хребетного

каналу;

     2.1.34. Наявність   чи  відсутність   крововиливів,   розривів 

зв'язок, переломів.

     2.1.35. При  дослідженні грудної і черевної  порожнин  повинні

бути визначені:

     2.1.36. Колір м'язів,  товщина підшкірного жирового  шару  на

грудях і   животі,   наявність   (відсутність)   травматичних  або

патологічних змін і вмісту;

     2.1.37. Правильність  розміщення органів у порожнинах, ступінь

виповнення легенями плевральної порожнини, наявність  спайок у ній,

стан країв   легенів   і   пристінкової   плеври,  висота  стояння

діафрагми, стан пристінкового і вісцерального  очерев'я,  великого

сальника, брижі,  лімфатичних вузлів, ділянки сонячного  сплетіння,

ступінь здуття шлунка  і  петель  кишечника,  наявність  спайок  у 

черевній порожнині;  наявність  чи  відсутність стороннього  запаху

від порожнин і внутрішніх органів.

     2.1.38. При   дослідженні  шиї з'ясовують стан м'яких тканин і

судинно-нервового  пучка,  розтинаються  магістральні  артерії   і 

фіксується наявність  або  відсутність  патологічної  закрученості

судин і надривів внутрішньої оболонки.

     2.1.39. При   дослідженні   язика  визначають  наявність  або

відсутність ушкоджень,  слідів тиску зубів, нальоту, стан смакових

сосочків, стан м'язів язика на розрізі.

     2.1.40. При    дослідженні    мигдаликів    фіксується     їх

консистенція, розміри, наявність лакун, гнійних пробок тощо.

     2.1.41. При   дослідженні  входу   в   гортань   і   стравохід

визначають наявність  або відсутність сторонніх тіл,  крововиливів,

патологічних змін,  стан голосових зв'язок,  перевіряється цілість

під'язикової кістки і хрящів гортані.

     2.1.42. При   дослідженні   щитовидної   залози   і    тимуса

визначаються їх  розміри,  консистенція,  кровонаповнення  і колір

тканини на розрізі, патологічні або травматичні  зміни.

     2.1.43. При   дослідженні   органів   дихання   повинні  бути

визначені:

     2.1.44. Стан  легеневої плеври,  наявність  або відсутність під

нею крововиливів, їх форма, розмір, поширеність, множинність;

     2.1.45. Колір  і кровонаповнення слизової оболонки дихальних

шляхів, розрізаних аж до дрібних  розгалужень  бронхів,  наявність

або відсутність  у них вмісту, його кількість і  консистенція;