Загальні вимоги до огляду трупу на місці події. Функції учасників огляду місця події

 Отже, огляд місця  події складається з трьох  стадій і двох фаз - статичної  та динамічної. Спочатку оглядають  обстановку місця події й документують  це шляхом опису, відео-, кіно-, фотозйомки, складання схем, планів та ін. У процесі статичного огляду ні до чого не торкаються, не змінюють положення предметів, речей тощо. Потім переходять до динамічної частини, тобто ретельно оглядають виявлені на місці події об'єкти, порушуючи їх первісний стан і положення, проводять зовнішнє дослідження трупа. 

 Під час заключної стадії огляду завершується складання протоколу, перевіряється якість опису виявлених слідів, речових доказів тощо, способів їх фіксації й вилучення. Відібрані предмети, зліпки, відкопійовані сліди, речовини та інші об'єкти запаковуються з дотриманням застережних заходів. Все відібране та підготовлене до вилучення опечатується, супроводжується відповідними надписами і засвідчується підписами слідчого та понятих (Е. О. Разумов, М. П. Молибога, А. С Лісовий, Ю. П. Шупиктаін.). 

 Безумовно, ще  до детального огляду трупа,  лікар, який бере участь в  огляді місця події, повинен пересвідчитися, що перед ним мертва людина. На це вказують абсолютні ознаки смерті (трупні плями, трупне заклякання, охолодження, висихання тощо). Смерть можна діагностувати й за наявності несумісних з життям ушкоджень тіла. Якщо ж достовірні трупні явища відсутні, то лікар повинен негайно надати потерпілому медичну допомогу, почати реанімаційні заходи і проводити їх до відновлення вітальних функцій або ж до появи абсолютних ознак смерті. Дуже рідко спостерігаються випадки, коли живу людину помилково приймають за труп і навіть привозять до моргу. 

 Після закінчення огляду трупа його відправляють для судово-медичного дослідження. 

 Одним з найважливіших  завдань при огляді місця події  є пошук, закріплення та вилучення  речових доказів. Деякі з них  можна виявити при звичайному  огляді (знаряддя травми, сліди транспортних  засобів тощо), для встановлення  інших доцільно використати відповідні апарати, інструменти, прилади - лупи, джерела інфрачервоних та ультрафіолетових променів, металошукачі і т. ін.). 

 Використання  цих технічних засобів значно  розширює можливості слідчого  та судово-медичного експерта  при огляді місця події, підвищує якість та результативність оперативних дій. Нині у спеціальних валізах (чемоданах, сумках) слідчого та судово-медичного експерта є прилади для виявлення слідів крові, слини, сперми, волосся, тобто речових доказів,біологічного походження. Після детального огляду та опису цих речових доказів їх треба направити для подальшого лабораторного дослідження. Найбажаніщим та найраціональнішим способом, є вилучення предметів-носіїв з наявними на них слідами (речовими доказами) цілком (одяг, зброя, постільна білизна тощо). Якщо вилучити предмети-носії чи їх частини неможливо, то виявлені сліди описують, фотографують та фіксують, складають схеми чи роблять малюнки. Найзручніше з цією метою використовувати аркуші прозорого поліетилену. їх обережно накладають на ділянку предмета з виявленими слідами і чорнилом наносять їх контури, намагаючись з максимальною точністю відтворити первісний вигляд слідів (форму, розміри, взаємо-розташування тощо). 

 Вказаний спосіб  простий, зручний, наочний, дозволяє  використати отримані малюнки  як ілюстрації «Протоколу огляду  місця події». Занотувавши сліди описаним методом, їх вилучають способом змивання або зшкрібання. Ці речові докази фіксують, і слідчий, керуючись нормами закону, направляє їх для відповідних лабораторних досліджень, додавши до них копію «Протоколу...».

2. Судово-медична  експертиза вогнепальної травми 

 Під вогнепальними ушкодженнями розуміють травми, які виникли при пострілах з усіх видів вогнепальної зброї, від вибухів боєприпасів (патронів, гранат, мін, вибухових речовин) чи їх частин (детонаторів, запалів, капсулів). Вогнепальною називають зброю, в якій травмуючий снаряд виштовхується енергією, що утворилася внаслідок перетворення твердої речовини (пороху) на газоподібну. Постріл - це процес виштовхування снаряда з каналу ствола енергією порохових газів. 

 Наслідками вогнепальних  травм є тяжкий перебіг, значний  процент інвалідизації поранених,  висока смертність. Значні труднощі  виникають при їх діагностиці  і судово-медичній експертизі. 

 Частота вогнепальних  ушкоджень залежить від поширення  вогнепальної зброї серед населення.  В Україні процес її придбання  регламентується відповідними законодавчими  актами, де зазначено категорії  осіб, яким дозволяється купувати або зберігати зброю. Окрім того, кримінальним законодавством передбачена відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення й збут вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових пристроїв (ст. 263 КК - до 5 років позбавлення волі), та за недбале зберігання вогнепальної зброї і боєприпасів (ст. 264 - до 3 років позбавлення волі). 

 Ці заходи спрямовані на запобігання випадковим чи навмисним вогнепальним ушкодженням. Адже часто вогнепальні травми - результат того, що зброя, здебільшого Мисливська, потрапляє до рук «несерйозних», а інколи і злочинних. А ще варто назвати тих горе-винахідників, в основному - школярів-підлітків, чия невгамовна енергія шукає вихід і не завжди його знаходить. І якщо не спрямувати їх допитливий розум, живу думку, молоде завзяття й технічну кмітливість у потрібному напрямку, може статися біда, інколи непоправна. 

 Вогнепальна зброя  поділяється на артилерійську  та стрілецьку, остання ж на групову (кулемети, міномети) та ручну (індивідуальну). 

 Найчастіше судово-медична  практика має справу з ушкодженнями  від пострілів з ручної стрілецької зброї, яка поділяється на такі групи: 

1. За призначенням: 

 а) бойова (автомати, гвинтівки, карабіни, пістолети, револьвери); 

 б) мисливська (одно-, дво-5 трицівкові рушниці, штуцери); 

 в) спортивна  (гвинтівки, пістолети, револьвери); 

 г) спеціального  призначення (будівельно-монтажні, сигнальні, стартові пістолети). 

2. За способом  виготовлення: 

 а) штатна (стандартна); 

 б) саморобна  (самопали); 

 в) дефектна (обрізи). 

3. За довжиною  цівки: 

 а) довгоцівкова (понад 500 мм) - автомати, гвинтівки, карабіни, рушниці); 

 б) середньоцівкова  (200-500 мм) - револьвери, автомати; 

 в) короткоцівкова (до 200 мм) - пістолети, револьвери. 

4. За характером  цівки: 

 а) нарізна  (автомати, гвинтівки, пістолети); 

 б) гладкоцівкова  (мисливські рушниці); 

 в) комбінована  (мисливські та спортивні рушниці,  штуцери). 

5. За механізмом  пострілу: 

 а) автоматична  (автомати); 

 б) напівавтоматична (пістолети, карабіни); 

 в) неавтоматична  (мисливські рушниці). 

6. За діаметром  цівки (калібром): 

 а) дрібнокаліберна (4-6 мм); 

 б) середньокаліберна  (7-9 мм); 

 в) великокаліберна  (більш як 9 мм). 

 Найчастіше для  спорядження вогнепальної зброї  використовуються набої, які складаються  з кількох елементів: гільзи, заряду (пороху), снаряда (куля, дріб, шрот) та капсуля з вибуховою речовиною (гримуча ртуть, азид чи стифнат свинцю). 

 Гільза, якою всі інші складові з'єднуються в одне ціле, в набоях для бойової зброї - металічна, а для мисливської - виготовлена з картону, пластмаси чи комбінована. Для спорядження бойових набоїв використовується тільки бездимний порох (нітроцелюлоза), а в мисливських, поряд з ним, і димний (суміш вугілля, калійної селітри та сірки). 

 Снарядом найчастіше  слугує куля. Вона може бути  свинцева (безоболонкова) або ж  оболонкова - свинець, покритий латунню,  мельхіором тощо. Застосовуються  також кулі спеціального призначення (трасуючі, розривні, бронебійні, запалювальні). 

 Форма, маса  та калібр куль залежать від  системи зброї. Останнім часом  з'явилися набої, де одна куля  відсутня, її замінено значною  кількістю тонких дротинок, виготовлених  з надзвичайно міцного металу. Власне, це вже не куля, а своєрідний шріт. Окрім того, зроблено спроби відмовитися від гільзи - порох спресовано, до нього у головній частині приклеєно кулю, а знизу нанесено капсульну суміш. Постріл відбувається так само, як і при звичайних набоях, а у зброї відсутні пристрої для викидання порожньої гільзи та потовщена цівкова коробка. 

 Залежно від  початкової швидкості кулі, кількості  та якості пороху в патроні  і конструктивних особливостей  зброї, вона може бути розділена  на зброю сильного, середнього  чи слабкого бою. Наприклад:  початкова шкідливість кулі при пострілі із автомата Калашникова АКМ-710 м/с, і він належить до зброї сильного бою. При пострілі із пістолета Макарова - початкова швидкість кулі 315 м/с. Незначна потужність патронів малокаліберної спортивної зброї сприяє тому, що куля вилітає з невеликою швидкістю і на близьких відстанях, тобто, справа йде про зброю середнього чи слабкого бою. 

 У мисливських  набоях снарядом слугує різного калібру дріб (шріт), інколи металеві цвяшки, гвинтики, ошурки, пісок, навіть сіль. До складу мисливського набою входять прокладки (пижі, клейтухи) з картону, пластмаси, повсті тощо, вони розміщуються між порохом та Дробом та над дробом. 

 Механізм пострілу. Натискаючи на спусковий гачок,  змушують бойок бити по капсулю,  внаслідок цього останній вибухає  і запалює порох. При згоранні  останнього миттєво утворюється  велика кількість газів, які  через малий простір мають колосальну енергію, і розвивають великий тиск (2000-3000 aтм., або 202,6-303,9 кПа). Завдяки цьому куля (дріб тощо) виштовхується в канал цівки і, набуваючи поступового та обертового руху навколо своєї осі, спричиняє різні ушкодження залежно від її кінетичної енергії. 

 Залежно від  кінетичної енергії кулі розрізняють  чотири пояси (види) її дії - розривний, пробивний, клиноподібний  та забиваючий. 

 Розривний (роздрібний) пояс: дія характеризується тим,  що куля, маючи величезну кінетичну  енергію (сотні кг/м), утворює значні  розриви шкіри, трощить кістки, хрящі, руйнує внутрішні органи. 

 Пробивний пояс: куля, маючи десятки кг/м енергії,  ушкоджує щільні середовища, вибиваючи  невеликий круглястий отвір, що наближується за розміром до діаметра її поперечного перерізу, виносячи з собою часточки пробитого середовища й утворюючи таким чином дефект-мінус тканини. 

 Клиноподібний  пояс дії кулі спостерігається,  коли її енергія послаблюється  до незначних величин (одиниці  кг/м). Куля діє як клин, розсуваючи  щільні тканини і не утворюючи  їх дефекту. Шкіра, як правило,  розривається в напрямку ходу  сполучнотканинних волокон, утворюю*  чи різної форми отвори, краї яких легко сходяться. Коли куля вже втратила свою швидкість, кінетична енергія її стає вкрай малою і в момент зіткнення з тілом людини вона лише вдаряє його, утворюючи садна, крововиливи, а подекуди - й неглибокі рани, тобто діє як тупий предмет, забиваючи тканину. 

 При вогнепальних  ушкодженнях куля діє з великою  силою на дуже малу ділянку тіла. Тканини тут стискаються, потім розриваються, частково втрачають свою структуру. Водночас значна енергія у вигляді ударної хвилі миттєво передається навколишнім тканинам, викликаючи їх коливання. Тому за кулею, що рухається, утворюється пульсуюча порожнина, яка передає коливальні рухи сусіднім тканинам і органам. Отже, дія кулі на тіло людини складається з прямої - удар та бокової - дія енергії, що передається оточуючим тканинам. 

 Якщо куля рухається  із значною швидкістю й потрапляє  у порожнину, де є рідина, або ж у тканини, багаті рідиною, то може мати місце гідродинамічна дія. Внаслідок цього в даному органі чи частині його відбуваються значні руйнування. Найчастіше така картина спостерігається при пораненнях головного мозку, печінки, серця, у стані діастоли, переповненого шлунка, сечового міхура. 

 Вважаємо за  необхідне зупинитися на окремих  питаннях, пов'язаних з механізмом  пострілу та кінетичною енергією, що утворюється під час пострілу. 

 Вище йшлося  про способи спорядження зброї  набоями, які не мають металевих  частин,- гільзи і стаканчика капсуля.  Весь набій обгортається тонкою  плівкою, яка згоряє під час пострілу. В такій зброї постріл викликається електричним розрядом від акумулятора, що вкладається у приклад. 

 Кінетична енергія  кулі залежить від багатьох  факторів зовнішнього середовища: вологості, вітру, наявності перешкод тощо. Все це, як і довжина цівки, впливає на швидкість кулі. 

 Велике значення  для слідства мають відповіді  судово-медичної експертизи вогнепальних  ушкоджень на такі запитання: 

1. Чи є ушкодження  вогнепальним? 

2. Який з отворів  вхідний, а який вихідний?