Структура злочинної діяльност

                                     Запорізький національний університет

                               Кафедра  кримінального права і правосуддя

      

 

 

 

                                                                                     Курсова робота на тему:

Структура злочинної діяльності. Криміналістична  характеристика 
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………………………..8

1.1. Поняття злочинної діяльності та її види…. ……………………………....8

1.2. Злочин як суспільно-небезпечне діяння………………………………......15

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………………………24

2.1. Структура злочинної діяльності і криміналістична характеристика її елементів………………………………………………………………………...24                               

2.2. Особливості злочинної діяльності, що пов’язані з порушенням

податкового законодавства……………………………………………………33

 Висновок……………………………………………………………………….41

Список використаної літератури………………...............................................44

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                

 

 

 

 

 

 

            

                                                         ВСТУП

Загальні причини злочинної  діяльності криються у суспільних суперечностях, які існують як "по вертикалі", так і "по горизонталі". Від початку свого існування й до сьогодні людству властива злочинна діяльність як соціальний феномен, обумовлений об'єктивною реальністю, тому справедливим є вислів: кожне суспільство має таку злочинність і злочинців, яких воно заслуговує. І якщо відійти від нормативного розуміння злочинної діяльності (наявність держави і права як інститутів, що визначають, які діяння є злочинами, а які ні), то можна сказати, що так звана вічна злочинна діяльність, тобто посягання на власність і людину, існувала ще за первіснообщинного ладу і згідно зі звичаями каралася стратою або вигнанням з племені, що було рівнозначно смерті. Ці "вічні" посягання становлять ядро і сучасної злочинної діяльності, незважаючи на зміни суспільно-економічних формацій.  Отже, можна погодитися з думкою, що злочинна діяльність вічна. Більше того, з інтенсифікацією розвитку суспільства злочинна діяльність стає дедалі глобальнішим і всеохоплюючим явищем, яке все більше "конкурує" з легальним бізнесом, переплітається з ним, набуває реальної влади. Нині її можна назвати, за висловом  Президента України Л. Кучми, "п'ятою владою".

У різні форми кримінальної діяльності потягнулася частина людей, які  за нормальних умов цього б не зробили. Цьому значною мірою сприяли безробіття, різке падіння життєвого рівня, наркотизація  алкоголізація населення. Особливо небезпечні процеси відбуваються у молодіжному середовищі, яке найбільше вражене безробіттям.

В умовах, коли значна частина населення  перебуває за межею бідності або, працюючи, не без складностей зводить "кінці з кінцями", одночасно спостерігаючи, як деякі особи, не відмічені ніякими талантами, "крім кримінальних, на очах збагачуються і стають "поважними людьми", відбувається переоцінка цінностей, у ході якої протизаконна діяльність сприймається як нормальна ділова активність або як неминуча альтернатива чесному, але далеко не" кращому способу життя. В свою чергу найбільш далекозорі представники "нових” українців" намагаються "відмити" не тільки гроші, а й свою репутацію, виступаючи спонсорами благодійних акцій, підтримуючи молодіжні клуби, діячів мистецтва тощо.

На жаль, Україна визнана корумпованою країною з оцінкою 2,6 бала за 10-бальною  шкалою. Цей висновок зробила спеціалізова на міжнародна організація "Трансперенсі інтернейшнл". Такому стану речей сприяли надзвичайно велике втручання держави в економіку, несправедлива система оподаткування, величезні витрати на утримання органів державної влади, недосконале законодавство. Все це призвело до масового ухилення від сплати податків, формування тіньового сектора економіки (до 60 %), вкрай низького рівня забезпечення тих, хто працює у бюджетній сфері. Звідси корумпованість чиновницького апарату.

Корупційна діяльність у свою чергу "бумерангом" впливає на погіршення економічного становища в  Україні.

Так, на початок 2001 р, було зареєстровано  у центрах зайнятості населення 1234 тис. осіб (серед них 62 % — жінки, 32 % — молодь). .Проте фахівці вважають, що реальний рівень безробіття у кілька разів вищий і становить до 40 % від загального числа працюючих. На кожне робоче місце претендує в середньому 15 осіб (на Херсонщині — 3, Львівщині — 10). Багато людей, які вважаються працюючими, фактично перебувають у довготривалих неоплачуваних відпустках, працюють неповний робочий тиждень. Значна частина людей .працює "в тіні" або вже перебуває "на дні" суспільства (бродяги, алкоголіки, наркомани тощо). Саме вони і поповнюють ряди правопорушників.

   Як стверджують міжнародні  експерти, допустимий рівень безробіття  у суспільстві не повинен перевищувати 10 % населення у соціальне активному віці. Вищі показники загрожують соціальній стабільності у державі.

Однак важливим політичним чинником злочинної діяльності в Україні  є конфлікти, непорозуміння між  різними гілками влади, особливо законодавчою і виконавчою, нерозвиненість судової влади. При цьому парадокс полягає в тому, що політики в ажіотажі, викликаному тими чи іншими амбіціями, ніби не помічають (чи не хочуть помічати), що самі стимулюють злочинну діяльність, з якою потім закликають боротися. Представники опозиції до існуючої влади завжди спекулюють на цьому питанні.

Вседозволеність для "верхів" та їх розбещеність відлунюються у широких  масах населення, стимулюючи таку ж  поведінку пересічних громадян за принципом: якщо їм можна, то чому не дозволено нам.

І, врешті-решт, саме від культури, духовності людини залежить, буде її діяльність суспільне корисною чи злочинною. Важливу  роль у цьому відіграє і правова  культура громадян. Демонстрування неповаги до закону, прав людини з боку окремих чиновників, непродуманість деяких законів загострює у населення неповагу до правових норм і до влади, породжує, особливо у молоді, цинізм і аморальність. Характерним прикладом може бути ставлення до виконання вимог податкового законодавства.

Заради прибутків насаджується психологія вседозволеності, сексуальної свободи. Скажімо, статеве життя широко демонструється на екранах і в книжковій продукції під приводом того, що це є невід'ємною частиною людського буття.

Широко рекламується проституція, дискутується доцільність її легалізації. Порнографія, хоч формально і визнана предметом злочинної діяльності, фактично широко розповсюджена, в тому числі серед підлітків.

Пряме відношення до стимулювання злочинної  діяльності мають пияцтво і наркоманія, яким суспільство протистоїть у нерівній боротьбі, адже асигнування на неї не відповідають ступеню загрози наркотизації країни. Більше того, лунають голоси, що вживання "слабких" наркотиків не згубне для здоров'я людини, що потрібно дозволити їх легальне розповсюдження і це, мовляв, може  збити хвилю поширення.

Потрібно зазначити , що криміналістичне  вивчення злочинної діяльності за допомогою  слідів, що утворилися або залишилися в процесі вчинення злочинів, не забезпечує вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Тепер настала необхідність вивчення всіх аспектів виникнення і функціонування злочинної діяльності, як самостійного явища в цілому, так і на рівні здійснення конкретної злочинної діяльності. У зв'язку з цим виникає питання: що саме з цього багатогранного явища повинна вивчати криміналістика, крім прямих безпосередніх слідів злочину? Вичерпний перелік об'єктів і питань дати неможливо. На мою думку  тільки  криміналістика  повинна вивчати у злочинній діяльності усе те, що відбиває і характеризує життєдіяльність і функціонування  злочинних  співтовариств, груп та окремих злочинців у вигляді будь-яких слідів цієї діяльності, що можуть сприяти вирішенню завдань просування від конкретного злочину і злочинця до виявлення і викриття всієї злочинної структури, що стоїть за конкретним фактом, особою.

Для характеристики основних напрямів криміналістичного вивчення злочинної  діяльності зазначимо наступне:

а)система і форми організації  злочинних співтовариств, варіанти розподілу функціональних обов'язків, регламентування поведінки членів злочинної організації тощо;

б)прийоми  відбору   нових  членів у злочинну групу;

в)організація навчання "своїх  людей" ;

г)тактичні прийоми злочинної діяльності;

ґ) організація і методи здійснення розвідки, прийоми збору  інформації, необхідної для здійснення злочинної діяльності ;

д)прийоми виявлення своїх "однодумців"  для встановлення "ділових" контактів;

е)характер і зміст міжгрупових  відносин і зв'язків злочинних  організацій, форми здійснення цих  зв'язків, також і міжнародних;

є) використання "відволікаючих маневрів" для створення умов вчинення основної цільової акції або відволікання уваги від конкретних підозрюваних;

ж)система і методи проведення контррозвідки, прийоми виявлення оперативних  працівників та агентів, що працюють проти злочинних угруповань, форми і методи ліквідації   зайвих членів злочинної організації;

з) способи маскування злочинної  поведінки як працюючих у будь-яких організаціях членів злочинного співтовариства, так і непрацюючих;

й) форми і  методи здійснення протидії розслідуванню (як прямі - вихідні від підозрюваних, так і непрямі - з боку інших осіб й організацій, наприклад, особливий інтерес до роботи слідчого у конкретній кримінальній справі, його вищих керівників, які раніше подібної уваги справі не приділяли);

і) способи корумпування державних службовців, варіанти здійснюваної допомоги, засоби зв'язку, міри ''контролю" за їхньою поведінкою тощо;

ї) способи споживання-реалізації того, що вдалося добути злочинним  шляхом;

й) засоби "відмивання" злочинних прибутків;

к) організація  "общака", форми і способи використання його коштів тощо.

Звичайно, наведений  перелік, по-перше, неповний, по-друге, не деталізований стосовно кожної позиції. Але він визначає, які нові аспекти  діяльності злочинців необхідно  вивчати для того, щоб слідчий знав, що саме потрібно виявляти, щоб кожний із них у процесі безпосередньої роботи щодо кримінальних справ не знаходив самостійно шляхи і засоби встановлення повної картини злочинної діяльності.

Викладене  і  обумовило вибір даної теми курсової роботи. Звернемося ж ближче до самої теми роботи  і спробуємо  з`ясувати найбільш двозначливі, суперечливі на даний час питання.

                             РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - ОРГАНІЗАЦІЇНІ АСПЕКТИ                                          

                                              ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

                             1.1.  Поняття злочинної діяльності та її види.

 

              Перш за все потрібно з`ясувати взагалі, що таке діяльність. У тлумачних словниках її інтерпретують, як «спосіб буття людини у світі, здатність її вносити зміни в дійсність».¹ Отже, поняття «діяльність» обумовлене обов'язковою присутністю суб'єкта і його здатністю існувати в суспільстві, оскільки існування відображає «спосіб буття», тобто певну діяльність людини щодо самозабезпечення життєдіяльності.

Діяльність має соціально-перетворюючу направленість, вона пов'язана зі здатністю  людини до вироблення цілеспрямованих  змін в матеріальному середовищі. Зміни як результат людської діяльності охоплюють широке поняття, яке зачіпає перетворення в різних сферах суспільної (духовної) і матеріальної діяльності. Це можуть бути зміни у певній державній структурі, комерційній організації, виробничій технології тощо. Такі зміни дають можливість побачити сліди в широкому розумінні, оскільки вони виникають в результаті людської діяльності. Різні юридичні науки вивчають сліди-зміни як наслідки злочинної діяльності. Саме криміналістика вивчає головним чином наслідки людської діяльності у вигляді матеріальних та ідеальних відображень. На цій підставі механізм діяльності, її види і структура відіграють не останню роль при пізнанні подій злочину, встановленні його учасників та інших обставин.

Діяльність - це здійснення суб'єктом  певної фізичної або інтелектуальної  роботи. В теорії економіки зазначається, що цілеспрямована діяльність людини, скерована на створення за допомогою знарядь виробництва матеріальних і духовних цінностей.

Працедіяльність - це різновидність  соціальної діяльності, вид і характер якої визначаються практичними потребами людини. Отже, всяка діяльність має цілеспрямований характер, який відповідає намірам суб'єкта діяльності або особи, яка її організує. У кримінальному праві визначені організатор і виконавець злочину.

Залежно від потреб суспільства  існують такі види соціальної діяльності: 1) духовна;

2) матеріальна; 

3) виробнича; 

4) трудова і нетрудова та різні  її підвиди. 

          Так,  серед духовної розрізняють просвітительську, літературну, суспільну.