Умови підприємницької діяльності

Умови підприємницької  діяльності

Ефективна підприємницька діяльність можлива лише за певних соціально-економічних  умов при певному політичному  устрої, який заохочує підприємництво. Історична практика підтверджує  це. Зокрема, в країнах, де підприємництво бурхливо розвивалося й розвивається, як правило, завдяки цілеспрямованим  зусиллям держав, створювався соціально-економічний  клімат, сприятливий для цієї діяльності (СІЛА, Японія, ФРН, Гонконг, Сингапур і т.д.). Які ж умови найбільш сприяють розвитку підприємництва? Незважаючи на специфіку кожної країни, їх можна звести в таку систему:

- стабільність державної  економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

- позитивна суспільна  думка по відношенню до підприємців  і підприємництва;

- пільговий податковий  режим, який забезпечує дійовий  стимул для підприємництва;

- наявність розвинутої  інфраструктури підтримки підприємництва (наявність інноваційних центрів;  спеціалізованих фірм, що надають  фінансову допомогу початкуючим  підприємцям; консультативних центрів  з питань управління, маркетингу, реклами; курсів і шкіл підготовки  підприємців і т.д.);

- існування ефективної  системи захисту інтелектуальної  власності, дія якої розповсюджується  не лише на винаходи, але й  на всю продукцію, новаторські  ідеї, концепції і методи ділової активності;- дебюрократизація процедур регулювання господарської діяльності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

- підприємницька етика.

Слід зазначити, що формуванню цих умов певною мірою сприяє Закон  України "Про підприємництво", який гарантує загальні й майнові  права підприємців, передбачає державну підтримку підприємництва й державне його регулювання (ст. 12, 13, 14, 15). Але  мало прийняти закон (Це робиться досить швидко); треба створити умови для  його реалізації. А цього поки що в Україні немає. З одного боку, стара бюрократично-адміністративна  система всілякими методами гальмує  Й9го виконання, бо розвиток підприємництва неминуче веде до зламу старих структур, робить непотрібною діяльність цілої  армії бюрократів-чиновників. З іншого боку, нові чиновники, які прийшли  у владні структури на хвилі руйну­вання, основу своєї діяльності, як правило, вбачають лише в особистому збагаченні і тому процес державної реєстрації та забезпечення державних прав і  гарантій підприємництва, передбачених Законом, обставляють цілою системою хабарництва, поборів, що, звичайно, робить неможливим розгортання підприємництва в потрібних масштабах, прищеплює  йому криміногенні риси.

Але в умовах відродження  капіталістичної системи господарювання зупинити розвиток підприємництва неможливо. Підприємницька революція стає об'єктивно  неминучою. Тому ми повинні бути готові до майнового розшарування суспільства, бо зняття обмежень на підприємницьку діяльність неминуче приведе до значного збільшення осіб з великими доходами. Будуть і люди з доходами незначними і зовсім без доходів. Це є об'єктивні  результати дій закону вартості, який в умовах ринкової економіки є визначальним.

Матеріальну основу підприємницької  діяльності становить власність. Власність  як економічна категорія - це відносини  між людьми з приводу речей, які  полягають у присвоєнні або в  належності матеріальних благ одним  особам і відповідно у відчуженні цих благ від усіх інших осіб.

• Власник має право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери тощо) для підприємницької діяльності. Власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
• Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству.  Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Всі суб'єкти права власності рівні перед законом.
• Суб'єкти підприємництва. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".
• Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. та ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. державним службовцям або іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави, заборонено займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо, через посередників або підставних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.
• Заборона безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування встановлена Декретом Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 р. Це, однак, не виключає їхнього права отримувати дивіденди по акціях, а також доходи від інших корпоративних прав (доходи відповідно до своєї частки майна в статутному фонді господарського товариства тощо).
• Посадовими особами, на яких поширюється дія зазначеного Декрету, вважаються працівники, діяльність яких пов'язана зі здійсненням державно-владних повноважень, виконанням організаційних, розпорядчих, адміністративних і господарських функцій, прийняттям управлінських рішень. Збереження за цими особами лише права на отримання дивідендів (доходів) означає, що право на управління належним їм майном (це друга складова корпоративного права) зазначені в Декреті посадові особи на період зайняття вказаних посад можуть передавати довіреним особам відповідно до чинного законодавства.
• Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не лише не можуть бути зареєстровані як підприємці, а й не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах їх спілках (об'єднаннях) керівні посади та посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Свобода підприємницької діяльності.

• Суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці) мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Проте в деяких видах діяльності у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління підприємництво застосовуватися не може. Перелік таких видів діяльності встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Обмеження у здійсненні підприємницької  діяльності.

Крім обмеження суб'єктивного  складу підприємництва законодавством України, зокрема Законом України "Про підприємництво", встановлено  певні обмеження" які стосуються здійснення окремих видів підприємницької  діяльності. Ці обмеження полягають, по-перше, у тому, що окремі види підприємництва (господарської діяльності) мають право здійснювати лише певні суб'єкти.

• Діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".
• Діяльність, пов'язану з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробкою, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, можуть здійснювати тільки державні підприємства та організації, а проведення ломбардних операцій - також і повні товариства. Частинами 2-4 ст. 4 Закону України "Про підприємництво" встановлено також інші обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності.

По-друге, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності полягають у забороні здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлює Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р.1, без спеціального дозволу (ліцензії). Цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Дія Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, проте ліцензування банківської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах (ст. 2 Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності:

• пошук (розвідка) корисних копалин;
• виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, певної пневматичної зброї, а також торгівля зазначеними видами зброї та боєприпасами до неї;
• виробництво вибухових речовин і матеріалів (за переліком, що його визначає Кабінет Міністрів України);
• видобування уранових руд;
• видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння тощо (всього стаття налічує 60 найменувань видів господарської діяльності, що. підлягають ліцензуванню).

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид  господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений  ним орган чи особу звертається  до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про  видачу ліцензії.

Однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва.

Заняття підприємницькою  діяльністю без державної реєстрації тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян з  конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої (ст. 164 Кодексу про  адміністративні правопорушення). Якщо ці дії вчинено протягом року після  накладення адміністративного стягнення  за такі ж порушення, фізична особа, винна у їх вчиненні, може бути притягнена до кримінальної відповідальності у  вигляді штрафу від ста до двохсот  п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або  обмеженням волі на той самий строк (ч. 1 ст. 202 КК).

Державна реєстрація суб'єктів  підприємницької діяльності здійснюється відповідно до ст. 8 Закону України "Про  підприємництво" і детально регулюється  Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів  України від 25 травня 1998 р. № 740.

Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку. Як зазначається у Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" від 12 вересня 1996 p., якщо у державній реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності відмовлено або її не проведено за наявності усіх необхідних для цього документів у встановлений строк (не більше 5 робочих днів), засновник суб'єкта підприємницької діяльності, який є юридичною особою, має право відповідно до ч. 13 ст. 8 Закону України "Про підприємництво" звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання недійсним акта відповідного органу про відмову в реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або про спонукання його провести таку реєстрацію.

При цьому спір про визнання згаданого акта недійсним підпадає під дію ч. 4 ст. 5 Арбітражного процесуального кодексу України, а на спори про  спонукання до проведення державної  реєстрації поширюються вимоги щодо арбітражного врегулювання спорів (розділ II Арбітражного процесуального кодексу  України).

Скасування державної  реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької  діяльності статусу юридичної особи  і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру  підприємств і організацій України.

Для здійснення підприємницької  діяльності підприємець має право  укладати з громадянами договори про використання їхньої праці. При  укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити  умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в Україні  мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне  й медичне страхування та соціальне  забезпечення відповідно до чинного  законодавства. При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому  відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом. За заподіяні шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Суб'єкт підприємництва - юридична особа - може бути визнана  арбітражним судом банкрутом  у порядку, передбаченому Законом  України "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом".

Список використаної літератури

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Ч.1; Ч.2: Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. – 527 с.
2. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Бо-Т78 лотіної, Г.І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. -564 с.
3. Зуб И.В. Трудовое право России и Украины: общие проблемы; общие решения (сравнительное исследование) / / Государство и право. — 1997. — №10. — С. 33—38.
4. Пашков А. С. Собственность и труд: правовые аспекты взаимодействия // Советское государство и право. — 1991. - №11.
5. Пилипенко Л.Д. Про концепцію трудового права України // Право України. - 1993. - №3. - С. 63-70.