Структура злочинної діяльност

              РОЗДІЛ 2.  ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1.  Структура злочинної діяльності і криміналістична

характеристика її елементів

                 У спеціальній літературі злочинна діяльність тлумачиться як різновид соціальної. Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за суспільне небезпечне діяння, діяльність (бездіяльність), результати якої можуть мати ознаки адміністративних, цивільних, фінансових правопорушень. Тому не всяка протиправна діяльність є злочинною. Злочинна діяльність - це посягання особи на об'єкти кримінально-правової охорони і об'єктивні умови, пов'язані з ними. Через це, діяльність становить собою акт зовнішньої дії суб'єкта. Тому ознаки діяльності, які складають об'єктивну сторону злочину - місце, час, спосіб діяння, вимірювання матеріальної обстановки, в якій відбувалося злочинне діяння, знаходяться як би на поверхні і передусім потрапляють в поле зору слідчого на місці події.

Разом з тим діяльність як зовнішньодинамічний вияв особи не можна порівнювати з простим фізичним актом руху тіла людини (тілорухом). Діяння складається з послідовних рухів, результати яких, як правило, усвідомлені і відповідають поставленій мету. Проте це тільки частина руху, в діяльності їх значно більше, оскільки все складне дискретно. Звідси всякий рух треба розглядати як складне явище. Щоб пізнати будь-яку діяльність, тим більше побачити в ній ознаки злочину, треба її розділити на прості елементи руху. Виділення їх є одним із логічних прийомів розкриття структури діяльності та пізнання її суті.

Авторами виділяються різні  за назвою і кількістю елементи діяльності, що визначається не розходженням позицій  у характеристиці даної категорії, а підходами і метою їх аналізу.  Розглянемо два із них.

Злочинна діяльність - це система  обдуманих дій (бездій) суб'єкта, які  викликають зміни в матеріальному  середовищі (природі, суспільстві), і  вважаються суспільне небезпечними, винними і кримінальне караними.

Дана структура злочинної діяльності складається з таких елементів:

-суб`єкт;

-способи підготовки і приховування  злочину;

-засоби діяльності;

-предмет злочинної діяльності;

-сліди злочину;

Суб'єкт злочинної діяльності - фізична особа, здатна діяти, вступати у взаємодію, проводити роботу і таким чином відображати себе. Суб'єкт злочину не просто фізична особа, він має бути осудним, усвідомлювати свої дії, вміти визначати мету, складати план її реалізації, мати відповідний вік.

Способи підготовки, вчинення, приховування злочину. У криміналістиці найбільш дослідженими є способи вчинення злочину. Узагальнення сучасної практики показує, що при вчиненні злочинів особливо в сфері економіки присутні три елементи - підготовка до злочину (розвідка, підбір засобів (зброї і т. п.)), безпосереднє вчинення злочину і, насамкінець, приховування слідів вчинення злочину (свідків, майна і т. п.).

Засоби злочинної діяльності. У  соціальній діяльності засоби дістали  назву знарядь праці. Це предмети, інструменти, механізми та їхні системи; тварини і живі істоти; речовини природного і синтетичного походження, які суб'єкт вміщує між собою і предметом праці для досягнення поставленої мети.

У структурі злочинної діяльності засоби вчинення злочину - це засоби «праці»  злочинця, до яких належать не тільки матеріальні предмети, але й не матеріальні діяння, слова, мімічні рухи тощо. Знаряддя праці бувають пристосованими предметами та приладами, за допомогою яких виконується певна робота або ж дія (машина, інструмент, транспорт і т. д.) і не пристосованими (палка, камінь тощо).

Пристосовані засоби вчинення злочину  на початку розвитку криміналістики називали «злодійськими інструментами», на відміну від інструментів столярних, слюсарних, які, проте, можуть використовуватись  для вчинення злочину, але які  не можна назвати знаряддям учинення злочину.

Здійснюючи свою мету, злочинець  діє на об'єкти посягання різними  предметами, в тому числі і знаряддям  праці, перетворюючи їх на засоби вчинення злочину, але не знаряддя (як це інколи буває). Такі звичайні речі, як кухонний ніж, стамеска, сокира називають знаряддям убивства, хоч це предмети інші за призначенням.

Розслідування багатьох злочинів розпочинається саме із виявлення засобів учинення злочину, якщо вони залишені на місці  події.

Предмет злочинної діяльності можна інтерпретувати як природне середовище людини, оскільки діяльність - це спосіб її буття, її здатність вносити зміни в дійсність. Тому природа є «універсальним» предметом всякої діяльності, в тому числі й злочинної.

Щодо криміналістики, то предмет  злочинної діяльності (предмет злочину) можна уявити як кінцевий продукт, результат протиправної діяльності суб'єкта, перед яким опиняється слідчий на стадії порушення кримінальної справи.

Предмет злочинної діяльності треба  відрізняти від такого кримінально-правового поняття, як «предмет злочину». Останній знаходиться у сфері суспільних відносин. Предмет злочинної діяльності - це об'єкт, з яким безпосередньо взаємодіє суб'єкт, але сам об'єкт (як самосприймаючий) не завжди є предметом злочину. При убивстві, зґвалтуванні, заподіянні тілесних ушкоджень предметом безпосередньої злочинної діяльності є фізичне тіло людини, тим часом як предметом злочину - життя, здоров'я і честь громадянина.

Предмет злочинної діяльності і  взаємодіючі з ним об'єкти утворюють  багатокомплексну систему. Якщо змінити властивості одного елемента системи, то в ній порушиться весь характер відносин. У зв'язку з цим законодавець у ряді випадків прямо вказує на предмет злочину, наприклад, контрабанди. Це - товари, історичні і культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини і таке інше.

Предмет злочинної діяльності і  предмет злочинного посягання відрізняють  від предмета злочину і засобів  учинення злочину. Якщо предмет злочинної  діяльності може бути предметом злочину, то знаряддя і засоби вчинення злочину знаходяться поза сферою суспільних відносин і такими не являються. Разом з тим застосування деяких з них під час вчинення злочину, приміром, вогнепальної і холодної зброї, становить собою кваліфікуючу ознаку, а виготовлення, зберігання, збування деяких засобів учинення злочину складають самостійний склад злочину.

Таким чином, предмет злочинної  діяльності у криміналістичній інтерпретації  це фізичне тіло органічного або  неорганічного походження, яке перебуває  у твердому, сипучому, рідкому і газоподібному стані, і зазнає на собі безпосередній вплив суб'єкта злочину та відображає його механізм.

Сліди злочинної діяльності, або  сліди, розглядаються в трьох  планах: глобальному, загальному і частковому. В глобальному - це зміни у природній сфері і суспільстві, внесені суб'єктом злочинної діяльності. Вони становлять собою матеріальні та ідеальні відбитки, наприклад, сліди екологічного злочину. Характер глобальних слідів залежить від багатьох факторів, соціальних умов і обставин. Щодо загального аспекту, то глобальні сліди потрібно розглядати як продукт соціальної діяльності взагалі і злочинної зокрема. У частковому аспекті, особливо в трасологічному, сліди злочинної діяльності є результатом контактної взаємодії слідоутворюючого предмета з матеріальним середовищем.

Сліди злочинної діяльності - це явні і неявні зміни, які призводять до порушень функцій людини, речей і  відношень між ними. Більшість  явних слідів одержується під  час проведення огляду місця події, на підставі яких слідчим приймаються процесуальні рішення. Сліди злочинної діяльності одночасно можуть бути предметом злочину і безпосередньо предметом посягання, але переважно вони знаходяться поза сферою суспільних відносин. Це предмети матеріального середовища, в якому відбувається злочинна діяльність.

Ось така структура злочинної діяльності і криміналістична сутність її елементів  у першому випадку.

         Щодо вивчення  злочинної діяльності, то я притримуюсь  думки за необхідне розглянути такі змістовні елементи діяльності: мета, об'єкт, суб'єкт, засоби і процес діяльності. Тому, що саме мета злочинної діяльності є основною причиною її здійснення. У загальному плані метою злочинної діяльності є забезпечення умов існування осіб, що її здійснюють.    

Мета злочинної діяльності і  вчинення злочинів можуть бути найрізноманітніші - збагачення, помста, бажання прославитися, соціальний протест тощо, тобто практично все, про що може мріяти людина. Отже, щодо даного елемента злочинна діяльність відповідає соціальній характеристиці діяльності.

Об'єктом діяльності виступає те, на що спрямована ця діяльність для реалізації її мети. Загалом — це об'єктивна дійсність (природа і соціальне середовище). Залежно від конкретного виду діяльності її об'єктом можуть бути природне середовище, продукти попередньої Діяльності людини, система суспільних відносин,  люди  тощо. Об'єкт злочинної діяльності складають предмети матеріального світу, люди і правові відносини, оскільки злочин завжди спрямований на перетворення матеріальних об'єктів (руйнування, знищення, зміну), вплив на людину (від елементарного обману до вбивства), зміну характеру правових відносин (позбавлення прав власності, переадресування їх іншим суб'єктам тощо). Таким чином, і об'єкт злочинної діяльності відповідає поняттю даного елемента людської діяльності.

Без суб'єкта взагалі немає діяльності. Суб'єкт злочинної діяльності дієвий, як і будь-яка інша людина в процесі  праці, але він дуже специфічний  за певними своїми характеристиками. По-перше, його відрізняє чітка антигромадська спрямованість особистості та її вчинки. По-друге, пов'язаний із цим протиправний, і в багатьох випадках прихований характер дій.

Для вчинення злочинів суб'єкт злочинної  діяльності повинен володіти певними  знаннями, уміннями, навичками, а нерідко  й характером, що дозволяє йти на жорстокі та зухвалі дії. Як і при будь-якому іншому виді діяльності, злочинці використовують у своїй злочинній діяльності накопичений досвід попередників і свій власний, що дозволяє їм, домагаючись поставленої мети, нерідко залишатися безкарними й удосконалювати способи злочинної діяльності. Індивідуальний досвід, що відбивається у способах вчинення злочинів, має винятково важливе значення для боротьби зі злочинністю, оскільки надає можливість за ознаками попередніх дій (раніше вчинених злочинів) встановлювати виконавців нових злочинних акцій.

Кожний вид діяльності має свій специфічний набір засобів і  способів їхнього використання. Характер засобів злочинної діяльності визначається її метою, умовами здійснення, конкретними видами злочинів, що вчинюються та іншими обставинами. "Мета діяльності завжди співвідноситься із засобом її реалізації, а засіб служить меті, виконує те призначення, ті функції, що продиктовані метою" . З урахуванням цього засоби вчинення злочинів можуть бути розмежовані на дві основні групи:

а) матеріальні предмети, призначені (використовувані) для досягнення визначеного результату впливу на конкретний об'єкт (знаряддя й інструменти, зброя, транспорт тощо);

б) заходи психологічного та іншого характеру, покликані забезпечити досягнення мети без застосування безпосередніх знарядь праці (обман, навіювання, погроза).

           Нерідко  при вчиненні злочинів ці засоби можуть поєднуватися, наприклад, при фальшивомонетництві, контрабанді, використанні підроблених документів та ін.

Засоби діяльності не обмежуються  лише тими предметами, за допомогою  яких здійснюється вплив на предмет  праці, "у ширшому розумінні до засобів процесу праці відносяться всі матеріальні умови, необхідні взагалі для того, щоб процес міг відбуватися" ⁴. У цьому плані до засобів злочинної діяльності можуть бути віднесені способи вчинення злочинів і організація злочинних співтовариств. Спосіб вчинення злочинів являє собою комбінацію всіх необхідних засобів (включаючи акти поведінки) для досягнення запланованого результату.     

Форми організації злочинних груп обумовлені двома основними факторами:

а) потребами кількісного і якісного складу групи для здійснення злочинного задуму, наприклад, коли окремий злочин не може бути здійснений самостійно однією людиною або тривала діяльність потребує об'єднання зусиль декількох осіб, коли для здійснення злочинів необхідні конкретні виконавці-співучасники (у рамках організованої злочинності такими будуть, наприклад, корумповані чиновники) тощо;

б) необхідністю забезпечення умов негласного існування і діяльності злочинної групи.

    Відповідно до цього  злочинні групи, особливо організовані злочинні співтовариства, будуються за принципом органів розвідки, які покликані забезпечувати їм неможливість викриття, а у випадку "провалу" будь-якої окремої частини (найчастіше безпосередніх виконавців - "бойовиків") - мінімальних "втрат" і швидкого відновлення структури організації.

Найбільш характерною відмінністю  будь-якого виду діяльності є сам  процес праці - процес отримання бажаного результату діяльності. Процес злочинної діяльності досить специфічний і своєрідний. Про "роботу" злодія, грабіжника, вбивці говорити в загальновживаному контексті незвично, проте — це активна діяльність субєкта. Вона містить у собі не тільки конкретний акт вчинення злочину, але і широке коло дій із забезпечення життя злочинця, а нерідко і його близьких: створення умов для здійснення злочинної діяльності, підготовку і вчинення злочинів, маскування злочинної поведінки і приховування слідів вчинених злочинів, реалізацію  придбаного у результаті злочинної діяльності, заходи щодо забезпечення життєздатності злочинних організацій (протидія розслідуванню, тощо). Таким чином, необхідно розмежовувати злочин як окремий (нерідко випадковий або емоційний) акт, і злочинну діяльність як цілеспрямоване здійснення дій для забезпечення свого існування. Перше — це елемент другого — злочинної діяльності.