Попередня злочинна діяльність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

 

Вступ

Злочин -  це історичний феномен, зло, яке породжується конкретною людиною і направлене проти людини. Він виступає як наслідок нездатності суб′єктів знайти дозволені форми вирішення життєвих проблем. Сам термін „злочин” має декілька значень. З однієї сторони цей термін охоплює всі передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні дії, які в силу їх суспільної небезпеки тягнуть покарання. З іншої сторони, злочин розуміється, як закінчене діяння. Проте, розуміння злочину є неповним, якщо даним поняттям не охоплюється незакінчене злочинне діяння, тобто попередня злочинна діяльність. Так, в чинному законодавстві передбачена (ст.ст. 14, 15 КК України) незавершеність злочинного діяння та кримінальна відповідальність за неї (ст. 16 КК України).

Оскільки, боротьба зі злочинною  діяльністю є ефективною, коли з  нею боряться не в загальному, а  в кожному конкретному випадку вчинення злочину, незалежно від того чи закінчений злочин, чи незакінчений. Тому, не останню роль відіграє вірне визначення в кримінальному законі поняття незакінченого злочину, стадій вчинення злочину та відповідальності за попередню злочинну діяльність ( готування до злочину і замах на злочин ).

Для суспільних відносин, що існують на сьогодні в нашій  країні, небезпечним є не тільки завершені в повній мірі злочини, а й умисні дії, що входять до складу попередньої злочинної діяльності, і які виражаються у створенні умов для подальшого вчинення злочину ( готування до злочину ), а також і дії, безпосередньо спрямовані на його вчинення ( замах на злочин ), але, які не призвели до закінчення злочину через певні причини. З цих причин дії такого роду наділені суспільною небезпечністю і відповідальність за них, що  передбачена в законі, є важливою умовою дотримання суспільного порядку, прав і свобод людини і громадянина.

Отже, актуальність та доцільність  існування кримінальної відповідальності за попередню злочинну діяльність зумовлена об′єктивною необхідністю, оскільки діяння особи, навіть перерване на певному із його етапів, становить певну суспільну небезпечність, а притягнення особи до відповідальності є виконанням принципу невідворотності кримінальної відповідальності. З іншого боку, встановлення такого роду відповідальності спрямовується на превенцію злочинів, відвернення настання  шкоди, що може бути завдана закінченим злочином.

 

 1. Поняття готування до злочину, як виду попередньої злочинної діяльності

Кримінальне право з  перших років свого існування  використовує інститут кримінальної відповідальності за вчинення готувальних дій для  припинення, придушення в зародковому  стані посягань на основи суспільного  устрою, для придушення найбільш тяжких злочинів вже в момент їх виникнення.

Готування до вчинення злочину  – це діяльність по створенню умов для вчинення злочину.

Готування до вчинення злочину  за своїми фактичними властивостями  не відрізняється від готувальних  дій, свідомо спрямованих на досягнення будь-якого не суспільно-небезпечного результату. В усіх випадках готувальні дії створюють умови для подальшої діяльності.

Як вказувала Н.Ф.Кузнєцова: “Умови – це сукупність обставин, що готують і визначають можливість існування явища”.

При будь-яких готувальних діях немає ще самого здійснення дій, що безпосередньо призводять до результату, досягнення якого було ціллю в певному визначеному випадку. Розуміється, в дійсності, особливо коли дія створюється декількома людьми, коли використовуються складні механізми, коли дії є лише ланкою в цілому ланцюзі дій, межі між готувальними діями і безпосереднім здійсненням діяння по досягненню цілі, як правило, не виразні і не завжди можуть бути з точністю встановлені.

В якості дій, спрямованих  на створення умов для вчинення злочину, готування дії в кінцевому рахунку можуть призвести до одного із слідуючих наслідків, що мають різне юридичне значення:

1. до закінченого злочину;
2. до замаху на злочин, коли, почавши безпосереднє вчинення злочину, особа не здійснює його за обставин, що не залежать від його волі;
3. до припинення готувальних дій з причин, що не залежать від волі винного;
4. до припинення злочинно. діяльності до її завершення актом добровільної відмови від вчинення злочину.

Саме, коли мова йде в  кримінальному праві про  відповідальність за готування до злочину, мається на увазі саме третій випадок (результат), тобто, коли ці дії були припинені за обставин, що не залежать від волі винного до того, коли особа приступила безпосередньо до вчинення злочину.

Так, сутністю готувальних дій до вчинення злочину є те, що вони є умовами вчинення злочину, вміщають в себе реальну можливість настання злочинного результату, яка внаслідок подальших дій виконання не реалізується в реальний злочинний результат за обставин, що не залежать від полі винного. Саме в створенні реальної можливості вчинення злочину і настання злочинного результату виявляється суспільна небезпечність готування до вчинення злочину.

Виходячи із сутності готувальних дій до вчинення злочину  можна встановити наступні ознаки готування до злочину:

1. Реальна можливість якого-небудь явища є реальністю об’єктивного світу. Тому в кожному конкретному випадку караності готувальних дій передусім повинно бути встановлено наявність в цих діях реальної можливості настання злочинного результату. Якщо дії настільки віддалені від вчинення злочину, що з них не витікає закономірна  спрямованість їх на вчинення певного злочину, то не можна говорити про наявність в цих діях реальної можливості вчинення злочину. Їх навіть неможливо назвати готуванням. Наприклад, якщо особа купує взуття на легкій підошві, яке збирається використати для крадіжки майна, то самі вказані дії настільки віддалені від самої крадіжки, що не можна говорити про наявність в них реальної можливості настання злочинного наслідку, а тому карати особу за такі дії ще не можна.
2. Особливості вчинення готування до злочину в часі мають суттєве значення для визначення наявності, а також характеру і степені суспільної небезпечності. Так, готувальні дії, що продовжуються систематично протягом тижнів, місяців, характеризують за загальним правилом, більш значиму суспільну небезпечність діяння і особи, що його вчинення. Отже, готувальні дії в часі передують безпосередньому вчиненню злочину.  Проте, невірним є твердження деяких авторів, що злочинець приступає до вчинення злочину, тільки тоді, коли він закінчив готувальні дії.
3. Готування, як будь-яка можливість, має значення не саме по собі, а лише у відношенні до того злочину, умови вчинення якого воно створює. Ми завжди говоримо, що особа вчинила “готування до того чи іншого злочину”, а не просто, що особа вчинила, які-небудь самостійно карані абстрактні готувальні дії. Тому, зміст готувальних дій, так як і їх суспільна небезпечність визначаються в першу чергу складами злочинів, умови виконання яких вони створюють. готування до вбивства різко відрізняється від крадіжки.

В винному створені готувальними діями умов для виконання злочину, в реальності можливість настання злочинного наслідку полягають умови кримінальної відповідальності за готування до злочину.

4. Готування до злочину, як будь-яка можливість, за своєю природою є двоякою. В готувальних діях міститься не одна тенденція необхідного настання результату, як це має місце в подальших діях злочинця, а дві – настання і ненастання злочинного результату. Можливість настання злочинного результату в готуванні до злочину може перетворитися лише внаслідок вчинення злочину, але може перетворитися і в неможливість його настання.

Проте, про реальну  можливість настання злочинного результату можна говорити лише в тому випадку, коли закономірна тенденція до спричинення злочинного результату в готувальних діях є основною і вирішальною. Суд робить висновок про суспільну небезпечність готування в тих випадках, коли встановить, що, якщо б не втручання зовнішніх обставин, то послідувало б вчинення (виконання) злочину і реальна можливість настання злочинного результату, що міститься в готувальних діях була б перетворена в дійсний злочинний результат. Так, наприклад, в діях особи, що цілиться в іншу особу, з наміром вбити, безспірно, міститься реальна можливість настання злочинного результату.

5. Готувальні дії до вчинення злочину дії можуть створювати більшу чи меншу можливість для вчинення злочину. Так, наприклад, набуття пістолету створює певну можливість для вбивства, бо без нього неможливо вчинити вбивство вогнепальною зброю. Але купівля пістолету створює меншу можливість для вбивства, ніж дії особи, що прицілилась в свою жертву. Найбільшу можливість настання злочинного результату містять готувальні дії, що забезпечують всі необхідні умови для його настання. Наступним актом повинно бути уже саме виконання (вчинення) злочину. Тому, реальна можливість вчинення злочину залежить від суттєвості даних готувальних дій для настання злочинного результату, наближеності готування до злочину до вчинення самого злочину, від серйозності перешкод, які має подолати особа, від суб’єкту злочину.
6. Готування не рівнозначне закінченому злочину, коли злочинний результат став уже реальним. Тому, як правило, суд призначаючи покарання за готування визначає нижчу міру покарання, ніж за закінчений злочин.
7. Реальна можливість ніколи не може сама по собі перетворитися в дійсність. Так, дії по готуванню, що створюють лише реальну можливість для настання злочинного результату, самі по собі, без дій по виконанню не можуть вчиняти злочинний результат. Для того, щоб можливість настання результату, що містяться в готувальних діях, перетворити в дійсне настання, потрібна діяльність суб’єкта злочину, що спричинить такий результат такою діяльністю є вчинення злочину, дії замаху на злочин. Дії по виконанню злочину по мірі звичайного наростання закономірно і необхідно призводять до злочинного результату.
8. Готування до злочину на відміну від дії по вчиненню злочину, як правило, віддаленні в просторі від конкретного об’єкта посягання. Наприклад, готувальні дії до вчинення вбивства, такі як набуття зброї і засобів вчинення злочину, можуть мати місце за десятки і сотні кілометрів від місця знаходження жертви. Внаслідок, готувальні дії можуть бути розпочаті і завершені без безпосереднього зіткнення з об’єктом посягання і навіть на значній відстані від нього.

В статті “О составе преступления”  Т.В.Церетелі та В.Г.Макашвили, ставили  в ряд цікавих питань про суспільну  небезпечність при здійсненні готування  і замаху на злочин, дещо перебільшують значення віддаленості готувальних дій в часі і в просторі від вчинення злочину. Вони пишуть, що, оскільки дії пов’язані з готуванням до злочину в просторовому і часовому відношенні знаходяться ще далеко від задуманого особою злочинного результату, це відкриває широку можливість для втручання різних сил та обставин. Готувальні дії, вказують вони, створюють лише дуже віддалену можливість настання суспільно-небезпечних наслідків.

Проте, як стверджує Дурманов Н.Д., що в такій загальній формі це твердження не може бути прийнято. Деякі готувальні дії за характером їх вчинення і їх значенню для скоєння злочину можуть представляти значну небезпеку і свідчити про стійкість умислу, не дивлячись на їх значну віддаленість в часі і просторі.

Таким чином, готування знаходиться в такому відношенні до злочинного результату і воно створює умови, реальну можливість настання злочинного результату. Готування розв’язується із злочинними результатами обумовленими зв’язками. Без подальшої злочинної діяльності готування (дії, що його становлять), як будь-яка можливість, скільки б не збільшувались, ніколи не зможуть призвести до  злочинного результату.

Готування до злочину  є початковою стадією вчинення злочину, одним із видів незакінченого  злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує діяння, яке є необхідною ознакою складу злочину.

Як зазначала  Кузнєцова  Н.Ф., що відповідно до закону, готування  створює умови для вчинення злочину, тобто дії, що його складають поза самим вчиненням злочину. Як правило, готування знаходиться поза складом злочину, що передує виконанню злочину. Проте, цього твердження не потрібно робити висновок про те, що готування взагалі не пов’язано з складом злочину.

Як уже вказувалось, зміст готування та дії, що його становлять і їх суспільну небезпечність  визначає склад злочину, умови виконання  якого вони створюють. Саме склад  злочину поновлює дії, що становлять готування конкретним змістом, саме він визначає видове поняття готування – готування до вбивства, готування до грабежу та інші види готування до конкретних злочинів.

Готування є небезпечним  своїм зв’язком зі складом злочину. Так, Наумов А.В., вказує, що готування  його складові дії мають свої особливості порівняно зі складом закінченого злочину, і що специфіка відноситься до об’єктивних ознак і суб’єктивної сторони готування:

1. при готуванні до злочину ще відсутнє безпосереднє посягання на об’єкт задуманого злочину;
2. будь-яке готування до злочину утворюють об’єктивну сторону готування до злочину, проте, дані дії не входять в об’єктивну сторону злочину, що готується.

Таким чином, склад готування  до вчинення злочину характеризується власною (самостійною) об’єктивною  стороною.

Для того, щоб визначити особливості готування необхідно розглянути детально його співвідношення зі складом злочину.

Об’єкт злочину самим  безпосереднім чином впливає  на зміст готувальних дій. За об’єктом злочину ми можемо визначити до якого  злочину вчиняється готування. Життя та здоров’я особи потребують одних готувальних дій для посягання на них, винність обумовлює необхідність в інших. Дурманов Н.Д. також вказує, що вчинення готувальних дій конкретний об’єкт і предмет посягання в ряді випадків може бути ще точно не визначений, наприклад, особа, що готується до вчинення крадіжки, як правило, ще тільки в самих загальних рисах передбачає майбутній злочин, винний ще не знає, чи вчинить він крадіжку державного чи особистого майна та ін.

Проте об’єкт не тільки визначає зміст готувальних дій, але й їх суспільну небезпечність. Порівняно невелика цінність до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ст.14 ч.2 КК України).

Велике значення для  визначення наявності в діях суб’єкта готування до того чи іншого злочину має об’єктивна сторона складу злочину: спосіб дії, передбачувана суб’єктом шкода. Предмету і знаряддя злочину, а також обстановка вчинення злочину.

З об’єктивної сторони  готування до злочину може проявитися у різноманітних діяння, але загальним для них є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення конкретного закінченого злочину. Це витікає також із законодавчого визначення готування до вчинення злочину (ч.1 ст.14 КК України), оскільки кримінальний закон перераховує лише активні форми даної стадії вчинення злочину. Очевидно, що ні одна з цих форм злочинної поведінки не може бути реалізована шляхом бездіяльності. Специфіка об’єктивної сторони готування до злочину полягає і в тому, що злочин при цьому не був доведений до кінця через причини, що не залежали від волі винного. При цьому потрібно враховувати два моменти:

1. готування та дії, що його складають не повинні утворювати самостійний закінчений злочин;
2. необхідно, щоб злочинна діяльність особи по підготовці задуманого особою злочину не була доведена до кінця незалежними від особи  обставинами. Це значить, що злочинна діяльність обмежилась готуванням до злочину, будучи перерваною не по волі винного.