Попередня злочинна діяльність

Різноманітні готувальні дії суттєво  відрізняються за їх значенням для  майбутнього вчинення злочину. В ряді випадків ця обставина має суттєве значення для визначення наявності, характеру і степені суспільної небезпечності готування та дій, що його складають.

В одних випадках вчинення певних готувальних дій є обставиною, без якої неможливо чи по крайній мірі, дуже ускладнене вчинення злочину. В інших випадках готувальні дії не мають суттєвого значення для вчинення злочину.

В тих випадках, коли той  чи інший спосіб дії чи застосування тих чи інших засобів належить до ознак складу даного злочину, набуття чи пристосування відповідних засобів є обставиною, що має суттєве значення для виникнення злочину.

В дуже багатьох випадках дії, що утворюють готування не є  необхідними для вчинення злочину, останнє може бути вчинено і без  актів готування. Ці акти відіграють вторинну і випадкову роль у вчиненні злочину. Наприклад, набуття мішків для виносу викрадених речей, як правило, не має суттєвого значення для подальшого злочину.

Таким чином, в одних  випадках готування є необхідною ланкою в ланцюгу дій по здійсненню злочину; без вчинення даних дій злочинець не може здійснити злочин. В других випадках злочин може бути вчинений і без готування, воно лише в деякій мірі прискорює чи полегшує вчинення злочину.

При розгляді готування  до злочину необхідно враховувати також його наближення до моменту вчинення злочину і ступінь виконання готувальних дій, що створюють умови вчинення злочину.

В одних випадках особа  вчиняє тільки віддалені від вчинення злочину дії, що деколи називаються  готуванням до готування. В других випадках готування безпосередньо передує вчиненню злочину.

На рахунок суб’єкту злочину, то суб’єктом готування  може бути тільки та особа, яка є  суб’єктом злочину. Тому, якщо  закон  вимагає посадового положення суб’єкта чи певного відношення до жертви (опікун) та інше, то такі ж правила про суб’єкт злочину поширюються і на суб’єкта готування до злочину.

Із суб’єктивної сторони  готування до злочину можливе  лише з прямим учасником, тобто винний усвідомлює, що він створює певні  умови з метою вчинення злочину або бажає створити такі умови. Особа, вчиняючи готування до злочину, усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, передбачає можливість чи необхідність вчинення з їх допомогою задуманого чи спланованого нею злочину і бажає вчинення злочину. При цьому винний має намір не обмежуватися лише підготовкою до злочину, яка може бути закінченою чи незакінченою, а вчинити дії, що призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел, зробити це, довести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі. Відповідальність за готування до злочину може мати місце лише в тому випадку, коли умислом винного охоплюється вчинення конкретного злочину і винний усвідомлює, що після вчинення готувальних дій, якими створюються умови вчинення злочину, він вчинить і цей злочин.

Стаді готування завжди передбачає наявність прямого умислу у відношенні суспільно-небезпечного наслідку, на спричинення якого спрямована діяльність винного. Говорити про підготовку умов вчинення злочину можна лише в тому випадку, коли воля винного прямо спрямована на досягнення суспільно-небезпечного наслідку. Не можна готуватися до спричинення наслідків, настання яких особа не бажає, а тільки допускає їх можливість.

В монографіях та підручниках  з кримінального права нічого не вказується про особливості умислу при готуванні, тим самим передбачається, що умисел при готуванні не має яких не будь специфічних рис в порівнянні з умислом при  закінченому злочині. Проте та обставина, що діяльність особи переривається на першій, дуже ранній стадії розвитку злочину, знаходить своє відображення в характері умислу.

При конкретизованому умислі (визначеному) простому умислі особа  передбачає точку мету і ціль, на досягнення яких і спрямовує свої дії.

В багатьох (в більшості) випадках при готуванні умисел має нерозвитий, неконкретизований чи не в повній мірі визначений характер. Наприклад, суб’єкт вирішив вчинити крадіжку, готується до вчинення цього злочину, але він ще не знає де і коли, яке майно і яким шляхом він вкраде. Конкретизація умислу нерідко   має місце після завершення стадії готування, коли винний вирішує, в залежності від створених ним умов, - вчинити певний злочин чи відмовитись від нього.

В ряді випадків умисел при  готуванні має нестійкий характер. В особливості це можна сказати  про готування до готування, чи про готування, що виражається в набутті чи пристосуванні засобів та предметів побуту.

Як вказує Кузнєцова  Н.Ф., мотиви та цілі злочину також  впливають і на спрямованість  готувальних дій. Так, в залежності від цілей чи мети, якщо вони є обов’язковими елементами суб’єктивної сторони складу злочину, то будуть відрізнятися і дії, що становлять готування до злочинів.

Отже, саме нерозривному зв’язку із складами конкретних злочинів і прямій залежності від них, готування  до злочину зобов’язане своїм існуванням, як інститут кримінального права. Склад злочину визначає зміст і суспільну небезпечність готування до злочину.

Питання про суспільну  небезпечність готування не може бути вирішений в абстрактній  формі. Необхідно враховувати різноманітність дій, що входять до складу готування. Різноманітність готувальних дій потребує диференційованого підходу до них. В ряді випадків дії, що входять до складу об’єкту посягання. Відповідно до ч 1 ст. 14 КК України готуванням до злочину є підшукування, або пристосування засобів чи підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Отже готування виявляється в таких формах:

а) підшукування засобів  чи знарядь для вчинення злочину;

б) пристосування засобів  чи знарядь для вчинення злочину;

в) підшукування співучасників;

г) умова щодо вчинення злочину;

д) усунення перешкод;

е) інше умисне створення  умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів  чи знарядь для вчинення злочину  – це  будь-які дії щодо придбання, отримання, тимчасового запозичення, купівлі, пошуку знайдення засобів чи знарядь для вчинення злочину.  Спосіб підшукування може бути, як правомірним, так і неправомірним, в тому числі і злочинним, наприклад особа може викрасти вогнепальну чи холодну зброю, що необхідна особі для реалізації іншого злочину.

Під засобами вчинення злочину  розуміють предмети матеріального  світу, які застосовуються при вчиненні злочину для його полегшення чи прискорення. Наприклад, підроблені документи для шахрайства, відмички або ключі для проникнення у житло з метою крадіжки, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо.

Знаряддя вчинення злочину  – це предмети, які безпосередньо  використовуються для виконання  об’єктивної сторони складу злочину, зокрема для заподіяння суспільно-небезпечних наслідків. Так, наприклад, зброя. При так званому посередньому вчиненні злочину своєрідними знаряддями можуть визнаватися особи, які через певні психічні хвороби або недосягнення певного віку кримінальної відповідальності не несуть. Транспортні засоби можуть бути віднесені знаряддями злочину не тільки тоді, коли вони використовувались для безпосереднього вилучення майна чи заволодіння ними, а й коли без їх використання вчинення злочину було б не можливим чи надто складним. Автомобіль або інший транспортний засіб може визнаватись знаряддям викрадення майна, якщо він був одним із необхідних засобів вчинення виправдання, коли значна кількість майна могла бути вилучена і переміщена тільки за його допомогою.

Якщо при провадженні досудового слідства не визнано знаряддями злочину предмет, використаний для досягнення злочинної мети, дане питання вирішується судом на стадії віддання обвинуваченого до суду.

Засоби та знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені тільки для злочинної мети, наприклад,  виготовлена отрута для вбивства, або так само можуть використовуватись для інших цілей, наприклад, папір та фарби – для виготовлення фальшивих грошей та предметів живопису.

Приготування засобів  чи знарядь до вчинення злочину –  це такий вплив винного на матеріальні предмети, внаслідок якого вони стають придатними  або більш зручними для застосування при вчиненні злочину. Наприклад, виготовлення обрізу мисливської рушниці, ремонт несправної вогнепальної зброї.

Поняттям пристосування охоплюється також виготовлення засобів і знарядь вчинення злочину. У разі, коли дії з придбання, виготовлення чи пристосування відповідних предметів самі по собі є злочинними, вони потребують самостійної правової оцінки, а все вчинене – кваліфікації за сукупністю злочинів. Наприклад, купівля пістолета з метою вчинити вбивство утворює готування до вбивства і склад незаконного поводження зі зброєю (ст.263 КК України).

Підшукування співучасників  – це будь-які дії щодо притягнення, залучення до вчинення злочину інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підмовника або пособника.

Як готування до злочину  кваліфікуються і невдалі підмова  та пособництво. Так, невдалу підмову  та пособництво Н.Д.Дурманов виділяє  як спеціальний вид готування  до злочину.

Змова на вчинення злочину – це попередній зговір, досягнення угоди між двома або більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб’єкта злочину, спільними зусиллями вчинити конкретний злочин (ч.2 ст.28 КК України).

У випадках, що передбачені  в Особливій частині Кримінального кодексу України, такі види готування, як підшукування співучасників та змова на вчинення злочину можуть утворювати самостійні склади злочинів.

Усунення перешкод –  це дії чи бездіяльність, які полягають  в усуненні перепон, що заважають  реалізації злочинного наміру.

Інше умисне створення  умов для вчинення злочину – це найрізноманітніші дії, що створюють  можливість для вчинення злочину. Наприклад, підготовка місця здійснення злочину, сховища для приховування викраденого, влаштування засідки, підготовка алібі, розробка плану вчинення злочину тощо.

Підшукування або пристосування  засобів чи знарядь для вчинення злочину, підшукування співучасників, змова на вчинення злочину, усунення перешкод – ці дії також охоплюються  поняттям створення умов для вчинення злочину, бо є їх різновидами, але враховуючи їх поширення, законодавець виділяє їх у самостійні види готування злочину.

Крім вказаних форм готування до злочину Н.Д. Дурманов виділив і  спеціальні види готування до вчинення злочину. Він відзначив, що деякі види готування відрізняються суттєвими специфічними особливостями. Це більшим чином, готувальні дії, пов’язані зі співучастю в злочині і готувальні дії, що утворюють склад іншого закінченого злочину. Саме в якості таких видів готування він розглядав:

1. невдале підмовництво та пособництво як види готування до злочину;
2. закінчений злочин, що являє собою готування до вчинення іншого злочину.

Невдале підмовництво та пособництво має місце в тих  випадках, коли особа не сприймає, відкидає пропозицію підмовника, чи посібника вчинити злочин, чи добровільно відмовляється від вчинення злочину. А.А.Піонтковський вірно вважає, що дії підмовника та пособника в таких випадках потрібно розглядати як готування до злочину, оскільки вони своїми діями намагалися створити умови для вчинення злочину. Таку ж точку зору підтримував і А.Н.Трайнін, Тішкевіч І.С.

На сьогодні, таку точку зору підтримує  Тихий В., який вважає, що така діяльність підмовника або підсобника являє  собою створення умов для вчинення злочину у вигляді підшукування співучасників.

Підмовництво та пособництво мають  багато спільних рис з готуваннями  до злочину. Проте, особливістю підмовництва та пособництва є те, що вони створюють  умови не безпосередньо для самого акта вчинення злочину, а для майбутніх  дій виконавця. Це створення умов виражається головним чином у вигляді впливу на свідомість виконавця. Такі дії підмовника чи пособника викликають чи укріплюють рішучість виконавця.

Як вказує науковець Шевчук А.В. із передбаченими в законі значний  теоретичний і практичний інтерес має розгляд питання про підготовчі дії, які самі по собі утворюють склад іншого злочину. Нерідко трапляється, що готування до вчинення одного злочину уже містить у собі всі ознаки іншого закінченого злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Також, на думку Шевчука А.В. доцільно було б охарактеризувати такі суспільно  небезпечні, антисуспільні  фонові явища, зокрема, як проституція, наркоманія, бродяжництво та гомосексуалізм, які  створюють підґрунтя для вчинення злочинів у майбутньому. Окремі види поведінки, які утворюють ці явища нині, самі собою представляють значний ступінь суспільної небезпеки, проте діючим законом передбачені частково. Шевчук А.В. вказує, що існування фонових явищ та діяльність осіб чи злочинних організацій в цій сфері є також спеціальним різновидом готування для вчинення злочинів у майбутньому.

Досліджуючи дану проблему Шевчук А.В. вказує, що поряд із передбаченими  в КК України формами готування  до злочину та виділеними науковими  спеціальними формами готування доцільно було б передбачити на законодавчому рівні такі форми, як мотивація та планування злочину, вибір об’єкту та мети, оскільки ці складові в умовах сьогодення є невід’ємною частиною більшості умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Мотивація злочинної поведінки  – це стимули, як зовнішні так і  внутрішні, які зумовлюють прагнення  вчинити конкретні суспільно-небезпечні діяння. Саме ці стимули, які можуть бути різними, породжують різні мотиви вчинення злочину – користь, помста, заздрість. Однак, слід зазначити, що не завжди мотивація підпадає під ознаки готування, а лише тоді, коли прагнення особи об’єктивовані назовні, знаходять свій прояв в конкретних актах поведінки.