Управління активами та пасивами комерційного банку

  Розроблені практичні рекомендації щодо створення аналітичної системи банку можуть бути корисні при побудові систем підтримки прийняття рішень. Реалізація пропозицій щодо удосконалення організаційної структури банку сприятиме інформаційній і структурній цілісності процесу управління банком, моніторингу відповідності фактичних показників діяльності плановим та побудови сценаріїв майбутнього розвитку банку.

 Структура і зміст випускної роботи. Випускна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, 16 додатків та переліку використаних джерел, який містить 54 найменування. В роботі наведено 13 таблиць та 17 рисунків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, а також представлені методи дослідження даної роботи і її практичне значення. В першому розділі роботи описано теоретичні основи управління активами і пасивами комерційного банку, а в другому проведено аналіз сучасного стану управління та напрями вдосконалення управління активами і пасивами ПАТ КБ «Приватбанк» та охорона праці. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТА ПАСИВАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

 

1.1. Сутність  управління активами і пасивами комерційного банку та його особливості

 

 

Сутність активів  та пасивів банків обумовлюється  їхньою роллю в економіці як фінансових посередників, що акумулюють тимчасово  вільні кошти суб`єктів господарської  діяльності і розміщують їх на умовах повернення, строковості та платності  в тих суб`єктів господарства, які потребують цього для забезпечення виробничого процесу [21].

В економічній  літературі єдиного підходу щодо визначення активів комерційного банку  немає. Автори «Банківської енциклопедії»  під активом розуміють «частину бухгалтерського балансу (як правило ліву), яка характеризує склад, розміщення і використання грошових коштів, згрупованих за їх економічним призначенням у процесі відтворення». Англійські вчені - автори посібника «Основи банківської справи» - акцентують на джерелах ресурсів комерційного банку. Вони вважають, що «активи банку, наведені у його балансі, показують, як банк розпорядився коштами, одержаними від своїх власників (акціонерів) і від кредиторів (вкладників)». Цю думку продовжують автори «Банківського портфелю-2», наводячи таке визначення: «активи банку - напрямки розміщення власного капіталу банку і коштів вкладників з метою одержання прибутку», але це визначення, на мою думку, є не зовсім коректним, враховуючи те, що активи приносять комерційному банку дохід, проте не всі активи є дохідними. Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку призвів до появи інших підходів у визначенні активів банку. У рахунках бухгалтерського обліку під активами мають на увазі ресурси, «що контролюються установою, як результат минулих дій, що в майбутньому дадуть економічну вигоду, яка призведе до притоку грошових коштів». Згідно з Інструкцією НБУ «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків», актив - «це будь-який об'єкт, право контролю якого закріплене за банком і який відповідає хоча б одній з таких вимог:

1) приносить  дохід банківській установі;

2) може бути  обмінений на інший об'єкт,  який у свою чергу проноситиме дохiд банківській установі [1].

Отже, активні операції - це розміщення й використання банком власних і залучених коштів для одержання прибутку за раціонального розподілу ризиків з окремих видів операцій та підтриманні ліквідності [1].

Пасивні операції - це залучення банком коштів із різних джерел з метою підтримання ліквідності й забезпечення прибуткової роботи банку [2,c.17].

Пасиви банку  – частина бухгалтерського балансу, що відображає в грошовому вираженні  джерела утворення коштів банку. Залежно від характеру джерел коштів усі пасиви банку різняться  за термінами залучення і вартістю. Від вартості термінів залучення коштів залежить спроможність банку забезпечити їх раціональне розміщення і допустимий прибуток акціонерів банку [2,c.16].

Пасиви комерційних  банків – це ресурси, за рахунок  яких здійснюються кредитні, інвестиційні та інші активні операції. Ресурси поділяються на власні та залучені [2,c.15].

До власних ресурсів, або до банківського капіталу, належать статутний, резервний та інші фонди, які створюються для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності банку, а також нерозподілений прибуток поточного і минулого років. Власний капітал комерційного банку виконує в основному захисну функцію – страхування інтересів вкладників та кредиторів, а також покриття поточних збитків від банківської діяльності.

Власний капітал комерційного банку поділяється на основний і додатковий. До основного капіталу відносять статутний і резервний фонди, а також нерозподілений прибуток минулих років. Додатковий капітал складається із загальних резервів за активними операціями і поточних прибутків.

 Залучені кошти – це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських організацій та різноманітних фондів, які розміщуються в активі з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Залучені кошти формують переважну частину ресурсів, які використовуються для виконання активних операцій банків.

           Основними завданнями сучасного комерційного банку є надання різноманітних видів позик своїм клієнтам, для чого є необхідним залучення коштів із різних джерел на відповідні терміни, здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів і проведення платежів, здійснення операцій з купівлі та продажу валютних коштів як за дорученням клієнтів, так і за власний рахунок.

Такі цілі досягаються  банком при проведенні різноманітних  активних і пасивних операцій, при  цьому формуються активи і пасиви банку.

За сучасних умов розвитку банківської діяльності головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників та підтримання життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, способів, систем та розробки нових підходів до управління активами і пасивами банку.

В усьому світі  рівень ефективності управління активами і пасивами розглядається як один з найважливіших чинників підвищення стабільності, надійності, ліквідності  та прибутковості діяльності. В умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно вдосконалювати системи та форми управління активами і пасивами, швидко оволодівати нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкретному середовищі або, принаймні нормальні умови розвитку організації. Банківська діяльність у сучасному світі - одна з найбільш конкурентних, тому успіх та життєдіяльність банку Істотно визначаються рівнем управління.

Діяльність  щодо управління активами і пасивами належить до числа стратегічних планів комерційного банку. При цьому визначаються довгострокові завдання, шляхи розвитку банку, а також комплекс заходів  щодо їх реалізації [15].

Завдання визначають вихідні підходи до розвитку банку. Як комерційне підприємство банк повинен орієнтуватися на таку діяльність, яка приносить йому прибуток. А величина прибутку залежить від обсягу та структури активів і пасивів, обсягу прибутків та витрат, ефективності діяльності банку.

        Завдання комерційного банку щодо управління активами і пасивами, зазвичай пов'язуються також із стабільною базою доходів, а це передбачає акцент на розвиток традиційних послуг банку, на довгострокове і комплексне обслуговування клієнтів.

Довгострокові завдання управління банком включають  орієнтацію на забезпечення його надійності і стабільності як умов довіри вкладників до банку.

Надійність  банку є глибинною якісною  характеристикою його діяльності, що формується протягом усього періоду функціонування. Критеріями надійності є достатній обсяг власного капіталу, якість активів, ліквідність, прибутковість і якість управління банком, тобто ефективність управління активами і пасивами банку.

Завдання щодо досягнення надійності комерційного банку передбачають урахування всіх факторів, що забезпечують дотримання вказаних критеріїв.

Поряд з економічними завданнями, що стоять перед управлінням  банком, важливе значення має місце  даного банку в розв'язанні загальногосподарських  завдань. Банк об'єктивно необхідний для розвитку економіки і є важливою його складовою. Тільки за умови активної участі в економічних процесах банк може розвиватися зовнішньо і внутрішньо. Мається на увазі стимулювання росту виробництва та обігу створеного продукту, сприяння підтриманню стабільності грошової одиниці.

Управління  активами й пасивами та його результати мають відповідати певним вимогам. Ці вимоги накладають відбиток на саме управління і повинні обов'язково виконуватися на кожному етапі. Визначимо  найважливіші принципи управління активами й пасивами [15].

1. Управління активами і пасивами має базуватися на державному підході при оцінюванні економічних процесів, явищ, результатів діяльності. Інакше кажучи, при управлінні активами і пасивами необхідно враховувати відповідність державній економічній, соціальній, екологічній, міжнародній політиці та законодавству.

2. Управління повинно мати науковий характер, тобто ґрунтуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень.

3. Управління  має бути комплексним. Комплексність управління вимагає охоплення всіх ланок і сторін діяльності, всебічного вивчення причинних залежностей у діяльності банку.

4. Однією з вимог до управління є забезпечення системного підходу, коли кожний об'єкт, який досліджується, розглядається як складна динамічна система, що включає низку певним чином пов'язаних між собою елементів і зовнішнім оточенням. Вивчення кожного об'єкта має здійснюватися з урахуванням усіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємозалежності та взаємопідпорядкованості його окремих елементів.

5. Управління активами і пасивами має бути об'єктивним, конкретним і точним. Воно має будуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображає об'єктивну дійсність, а висновки мають бути обґрунтовані точними аналітичними розрахунками. З цієї вимоги випливає необхідність постійного вдосконалення процесу збору та обробки інформації з метою підвищення точності і достовірності розрахунків.

6. Управління покликане бути дійовим, активно впливати на процес діяльності банку та його результати, своєчасно виявляючи недоліки, прорахунки, помилки в роботі.

7. Управління активами і пасивами має провадитися за планом, систематично, а не час від часу. З цієї вимоги випливає необхідність планування управлінської роботи в банку, розподіл обов'язків щодо її виконання між виконавцями і контроль за її виконанням.

8. Єдність стратегічного  (перспективного) і тактичного (поточного) планування означає відповідність тактичних планів стратегічним цілям з метою забезпечення безперервності відповідного процесу.

9. Управління має бути оперативним. Оперативність означає вміння швидко й чітко оцінювати ситуації, приймати управлінські рішення і втілювати їх у життя.

10. Моральне і матеріальне стимулювання творчої активності, успіхів і досягнень всього колективу та кожного його члена зокрема - умова досягнення високих результатів діяльності банку.

11. Один з принципів управління - демократизм. Передбачає участь у процесі управління широкого кола співробітників банку, що забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання ресурсного потенціалу банку.

12. Управління має бути ефективним, тобто витрати на утримання управлінського персоналу мають давати багаторазовий ефект.

Таким чином, основними  принципами управління активами і пасивами є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, достовірність, дійовість, єдність планів, оперативність, зацікавленість, демократизм, ефективність. Ними необхідно керуватися при управлінні активами і пасивами на будь-якому рівні.

Процес управління активами і пасивами - це формування стратегії та проведення заходів, які  приводять структуру банківського балансу у відповідність із його стратегічними цілями. Він пов'язаний із балансуванням багато в чому протилежних інтересів акціонерів банку та його клієнтів [2,c.32].

Перші зацікавлені  в максимізації прибутку на вкладений  у банк капітал, який одержують у  формі дивідендів, тому вимагають від керівництва банку збільшення частки дохідних активів та підвищення процентних ставок по депозитах.

Клієнти банку, в свою чергу, хотіли б одержувати вищий дохід на кошти, розміщені  на поточних, депозитних та інших рахунках у банку, а позичати кошти на різні терміни під якомога нижчий відсоток.

Керівництво ж  банку, з одного боку, повинне забезпечити  акціонерам прийнятний рівень дивідендів, що співвідноситься із доходами на капітал, вкладений в інші кредитно-фінансові  установи, та із середнім доходом, який одержують акціонери підприємств інших галузей економіки. Якщо це завдання не буде вирішене, то можливий відплив акціонерного капіталу з даної кредитно-фінансової установи. З іншого боку, основний прибуток у різних формах - і у вигляді процентного доходу, і у вигляді комісійного доходу - банки одержують від операцій з клієнтами, а не від раціонального розміщення власних коштів, частка яких у пасивах банку незначна. Тому необхідно запропонувати клієнтам конкурентоспроможні процентні ставки по депозитах і комісійні тарифи.