Управління активами та пасивами комерційного банку

Західна банківська практика нагромадила значний досвід управління і контролю за проведенням депозитних операцій. Вміле використання цього  досвіду з урахуванням специфіки  вітчизняної економіки і ментальності населення має суттєве значення для поліпшення роботи комерційних банків в Україні. Важливо, щоб вітчизняні банки постійно здійснювали пошук досконаліших методів та інструментів управління депозитними банківськими продуктами.

З урахуванням закономірностей  і тенденцій у кредитній справі, її стратегічних цілей визначальне місце відводиться вибору шляхів удосконалення методичних та організаційно-практичних основ банківського кредитування. З метою подальшого, планомірного удосконалення механізму здійснення кредитних операцій комерційних банків, поліпшення кредитної політики банку можна рекомендувати ряд заходів, які умовно поділяються на 2 основні частини:

а) заходи від упровадження яких може бути розрахований конкретний економічний ефект, вони мають кількісну  характеристику і їх результатом є:

- конкретне кількісне  зниження ризику і як наслідок  зниження об'єму проблемних кредитів, винесених на рахунки простроченої  заборгованості (не допускати, щоб  розмір безнадійних до повернення  кредитів становив 5 і більше відсотків  від власних коштів банку);

- розширення об'ємів  кредитування за рахунок збільшення  бази кредитування (як у розрізі  груп клієнтів, так і по підрозділах);

- зниження витрат на  процес кредитування за рахунок  оптимізації технології кредитування;

- оптимізація структури кредитного портфеля.

б) заходи, від упровадження яких прямий ефект, у планованому  періоді попередньо розрахований бути не може і може прогнозуватися з  підведенням підсумків наприкінці періоду, ці заходи відносяться до області  процедурних:

- керування лімітами самостійних повноважень по кредитуванню підлеглими підрозділами (встановити контроль за розмірами позик акціонерам (учасникам) банку, інсайдерам, контроль за наданням великих кредитів, які складають 10% і більше від суми сплаченого статутного фонду);

- удосконалювання фінансового  аналізу позичальників і розглянутих  проектів (індивідуальний підхід  банку до кожного конкретного  суб'єкта, особлива ретельність при  визначенні умов кредитного договору, застосування комплексного аналізу  кредитоспроможності позичальників, здійснення контролю за цільовим використанням банківських кредитів);

- взаємодії підрозділів  у процесі кредитування; зміна  пріоритетів в області забезпечення  кредитів (налагодити процес оголошення  банкрутами боржників банку, які  припинили оплату кредитів та процентів по них та інше). Також подібними заходами - є впровадження нових продуктів. При цьому можливо зразкове прогнозування рівня споживання послуги і наближена оцінка витрат на її впровадження.

Варто виділити ряд заходів  безпосередньо вихідних за рамки кредитної політики, однак які безпосередньо впливають на кінцеву ефективність діяльності банку і які тісно ув'язані з кредитною політикою банку. Ці заходи відносяться до сфери керування активами і пасивами банку.

Основними з цих заходів є:

• зміна структури приваблюваних кредитних ресурсів (пасивів), їхнє здешевлення або підвищення термінів;
• підвищення маржі по кредитно-депозитних операціях за рахунок збільшення оборотності кредитних вкладень;
• регулювання середньозваженої процентної ставки за рахунок регулювання структури кредитного портфеля гривня/валюта.

Отже, важливою складовою  успіху будь-якого банку є система  комплексного управління активами і  пасивами. Упровадження якісної системи  правил з управління активами і пасивами дуже актуальне для вітчизняних банків у період активного зростання і швидкоплинних ринкових умов. Потреба в управлінні активами і пасивами зростатиме швидкими темпами відповідно до феноменального зростання ринків капіталів, прогресу в теорії і технології аналізу ризиків.

 

 

2.5. Система  управління охороною праці у  ПАТ КБ «Приватбанк»

 

 

Відповідно  до теми випускної роботи як об’єкт дослідження в питанні «Система управління охороною праці у ПАТ КБ «Приватбанк» мною взято приміщення робочого відділу по наданні роздрібних банківських послуг клієнтам ПАТ КБ «Приватбанк» у зв’язку з отриманням у даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи. Приміщення відділу знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення становить 27 м², висота – 2,5 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні – 6 чоловік. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 27/6 = 4,5 (м²/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04-87 на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м²/чол.) робочої площі. Висота приміщення – не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в офісі дотримано. У приміщенні розташовано 6 комп’ютерів. Напруга джерела живлення комп’ютерів у приміщенні – 220 В. У приміщенні 6 письмових столів, одна шафа для зберігання документів та холодильник. За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих. План приміщення наведений на рисунку 2.5.1.

Рис. 2.5.1. Планування приміщення

 

Умовні позначення рисунку 2.5.1: 1. Холодильник; 2. Письмові столи (робочі місця); 3. Комп’ютери; 4. Двері; 5. Вікна; 6. Шафа.

          Для аналізу достатності природного освітлення наведемо схему приміщення для розрахунку, яка наведена на рисунку 2.5.2.

         Нормоване значення коефіцієнта  природного освітлення (КПО) для  четвертого світлового поясу,  в якому розташована Україна  ( ), визначається у відсотках за формулою:

         , (2.5.1)

де: - нормоване значення КПО для III світлового поясу ( згідно СНиП II-4-79);

m – коефіцієнт  світлового клімату (m = 0,9);

c – коефіцієнт  сонячності (c = 1).

Тоді:

.

а) вигляд з боку                          б) вигляд зверху

Рис. 2.5.2. Схема  розрахунку природного освітлення

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи із формули:

, (2.5.2)

де: – площа всіх вікон у приміщенні, м²; = 1,5 * 1,4 * 2 = 4,2 (м²);

 – площа підлоги приміщення, м²; = 4,5 * 6 = 27 (м²);

 – загальний коефіцієнт  світлопроникності віконного прорізу;  = 0,4;

 – коефіцієнт, який враховує  відбиття світла від внутрішніх  поверхонь приміщення;

η_в – світлова характеристика вікна;

К_буд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками; будинків немає – отже, К_буд = 1;

К_з – коефіцієнт запасу (К_з = 1,4).

Для розрахунку коефіцієнта  необхідно розрахувати такі параметри:

1) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 4,5/1,4 = 3,2;

2) відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 4/4,5 = 0,9;

3) середньозважений коефіцієнт відбиття ρ стелі, стін, підлоги: ρ_сз = 0,4;

4) відношення довжини приміщення до його глибини: 6/4,5 = 1,3.

Виходячи із розрахункових показників, із таблиці  значень коефіцієнта  при боковому однобічному освітленні визначимо його значення за допомогою формули екстраполяції:

, (2.5.3)

де: у(х) – значення функції при заданому аргументі, що знаходиться між значеннями аргументів х_і та х_і+1;

у_і+1 – значення функції при (і+1)-ому аргументі;

у_і – значення функції при і-ому аргументі;

х_і+1 – (і+1)-те значення аргументу;

х_і – і-те значення аргументу.

Звідси  дорівнюватиме:

 

.

         Для визначення коефіцієнта η_в потрібно скористатися таблицею значень світлової характеристики η_в світлових прорізів при боковому освітленні:

;

;

.

Отже,

.

Оскільки, фактичне значення природного освітлення менше  нормованого (0,486<1,35), то природне освітлення в приміщенні недостатнє і необхідні заходи щодо його поліпшення.

Для освітлення приміщення застосовуються люмінесцентні  лампи потужністю 40 Вт. Система освітлення - загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити  не менше 300 люкс (СНиП II-4-79).

         Розрахуємо фактичне значення  освітлення (Е_ф), враховуючи те, що потужність ламп – 40Вт, кількість ламп у світильнику – 4 шт.

Фактичне значення штучного освітлення (Е_ф) розраховується за формулою:

, (2.5.4)

де: F_л – світловий потік лампи, лм (для люмінесцентних ламп потужністю 40 Вт – 2100 лм);

η_В – коефіцієнт використання світлового потоку (η_В=0,4-0,6);

 

η_В=(0,4+0,6)/2= =0,5;

N – кількість  світильників, шт.; N = 4 шт.;

n – кількість  ламп у світильнику, шт.; n = 4 шт.;

S – площа  приміщення, м²; S = 4,5*6=27 м²;

K_з – коефіцієнт запасу (K_з = 1,5-2); K_з = (1,5+2)/2 = 1,75;

Z – коефіцієнт  нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

Тоді:

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення близьке  до нормативного (323,23>300), а це свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні.

         Розрахуємо об’єм приміщення:

(м³).

Розрахуємо  об’єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого:

(м³/чол.).

         Оскільки згідно зі СНиП 2.09.04-87 об’єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м³), що більше ніж фактичне значення даного показника – 11,25 (м³/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L₁=30 (м³/год) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін L_н м³/год за формулою:

, (2.5.5)

де: n – найбільша  можлива кількість працюючих  у приміщенні.

L_н = 30*6 = 180 (м³/год).

Знайдемо фактичне значення повітрообміну за формулою:

, (2.5.6)

де: µ – коефіцієнт витрати повітря; µ = 0,55;

F – площа  квартирки; F = 0,3*1,2 = 0,36 м²;

V – швидкість  виходу повітря через квартирку  або вентиляційний канал, м/с,  яка розраховується за формулою:

, (2.5.7)

де: g – прискорення  вільного падіння; g = 9,8 (м/с²);

H₂ – тепловий тиск, який розраховується за формулою:

, (2.5.8)

          де: та - відповідно об’ємна вага повітря ззовні приміщення та всередині його, кГ/м³.

Об’ємна вага повітря розраховується за формулою:

, (2.5.9)

де: Р_б – барометричний тиск мм рт. ст.; Р_б = 750 мм рт. ст.;

Т – температура  повітря, К⁰; всередині приміщення: для теплого періоду року t=28⁰С або Т=310⁰С, для холодного періоду року - t=17⁰С або Т=290⁰С; ззовні приміщення: для літа t=24⁰С або Т=297⁰С, для зими t=-11⁰С або Т=262⁰С (СНиП 2.04.05-91).

;

;

;

.

Знайдемо h₂ із співвідношень:

, (2.5.10)

(м);

(м²);

(м²).

 

Розв’яжемо  систему:

Звідси:

;

;

(м/с);

(м/с);

(м³/год);

(м³/год).

Оскільки фактичне значення повітрообміну значно перевищує нормативне значення як взимку, так і влітку, то природна вентиляція (аерація) неефективна. Тому для підвищення ефективності вентиляції в приміщенні необхідні додаткові заходи.

При оцінці метеорологічних  умов у досліджуваному приміщенні необхідно порівняти фактичні значення параметрів мікроклімату: температури повітря, відносної вологості, швидкості переміщення повітря, інтенсивності теплового випромінювання за наявності його джерел у приміщенні з нормативними значеннями, встановленими ДСН 3.3.6.042-99.

Фактичні значення можна одержати за допомогою безпосередніх  власноручних вимірів або використати  готові дані вимірів, якщо вони є в  санітарно-технічних паспортах досліджуваних  приміщень.