Управління активами та пасивами комерційного банку

 

 

2.1. Методичні  основи аналізу активів і пасивів  комерційного банку

 

 

У ході формування ефективної системи фінансового  менеджменту банку важливого  значення набувають методики аналізу  їх фінансово-господарської діяльності. Актуальними на сьогодні є питання  поглибленого аналізу таких напрямків, як резерви зростання показників фінансової діяльності, доходи та витрати, раціональність грошових потоків, фінансовий стан тощо.

Фінансовий  аналіз банку - це процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності банку з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку [12,c.15].

У сучасному  банку фінансовий аналіз не просто елемент фінансового управління, а його основа, оскільки фінансова  діяльність, як відомо, є переважною в банку. Управління цією діяльністю неможливе без аналізу.

Фінансовий  аналіз у банку передбачає: визначення значень показників і нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулятивними органами; визначення й аналіз показників, що характеризують процес управління активами і зобов'язаннями банку в цілому та управління окремими видами його активних та пасивних операцій; визначення та аналіз показників, що характеризують процес управління комісійними й торговельними операціями банку; визначення значень внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь ризику (у тому числі ризику ліквідності) банківських операцій; визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку та ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку; визначення показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності банку; визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів банку та окремих видів операцій, аналізу чинників, що впливають на показники ефективності.

За цілями проведення фінансовий аналіз банку поділяється на форми залежно від різних критеріїв [12,c.38].

1. За обсягом аналітичного дослідження розрізняють повний та тематичний фінансовий аналіз.

Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності та всіх характеристик фінансового стану банку в комплексі.

Відомо, що однією з основних цілей банку є отримання  прийнятних для нього фінансових результатів з дотриманням певних обмежень. У свою чергу фінансовий стан - узагальнена, комплексна характеристика банку - відбиває рівень дотримання банком у своїй діяльності обмежень (мінімального розміру абсолютної і відносної величини капіталу, рівня властивих активам ризиків і ліквідності, вартості придбання пасивів, загального ризику тощо).

Повний фінансовий аналіз дає змогу оцінити ступінь досягнення цілей управління, його ефективність; при цьому фінансовий стан банку більше характеризує ефективність його фінансового управління, ніж управління в цілому.

Тематичний  фінансовий аналіз обмежується вивченням  окремих аспектів фінансового стану банку.

Об'єктами тематичного фінансового  аналізу в банку, насамперед, можуть бути показники фінансових результатів, результативності й фінансового  стану; показники ефективності системи  фінансового управління; ефективності банківських послуг, операцій, технологій, систем тощо.

Тематичний фінансовий аналіз є інструментом реалізації окремих  видів фінансового управління (активів, пасивів, ліквідності, ризиків, капіталу тощо) й методом їх наступної оцінки.

У ході управління активами основним завданням їх є досягнення найвищої прибутковості з дотриманням необхідного рівня ліквідності і припустимого рівня ризикованості. Це завдання можна здійснити тільки на основі системного аналізу фінансових активів у зазначених напрямках і цілеспрямованих діях з формування відповідної структури активів.

Управління пасивами пов'язане  з аналізом коштів, що не дають доходів; вивченням основних напрямків пошуку необхідних кредитних ресурсів для  виконання зобов'язань перед клієнтами  і для розвитку активних операцій; аналізом можливих способів залучення "недорогих" ресурсів.

Аналіз є основним методом  управління ризиками. З його допомогою  досліджуються та оцінюються умови  виникнення ризику, масштаби передбачуваного  збитку, способи попередження ризику, джерела його відшкодування.

Багато видів управління активами банку, зокрема управління кредитами, інвестиціями, комерційними операціями з нерухомістю, відповідають видам банківської діяльності. Тому її фінансові показники є індикаторами якості управління даними видами активів.

2. За суб'єктом аналізу розрізняють внутрішній та зовнішній фінансовий аналіз банку. Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є: орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність банку; множинність об'єктів-користувачів; різноманітність цілей та інтересів суб'єктів аналізу; максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

На відміну від внутрішнього відповідні складові зовнішнього аналізу  більш формалізовані та менш деталізовані. Відмінність у змісті зовнішнього  і внутрішнього аналізу пов'язана  з різним інформаційним забезпеченням і завданнями, які вирішують обидва види аналізу.

Основним змістом внутрішнього аналізу банку є: аналіз капіталу; аналіз фінансової стійкості та стабільності; оцінка ділової активності; аналіз динаміки прибутку та рентабельності і факторів, що на них впливають; аналіз ліквідності та платоспроможності тощо.

Цей аналіз здійснюється аналітиками  банку і ґрунтується на широкій  інформаційній базі, включаючи й  оперативні дані.

3. За об'єктом фінансового аналізу банку розрізняють: аналіз фінансової діяльності банку в цілому; аналіз фінансової діяльності окремих, структурних підрозділів, центрів фінансової відповідальності банку; аналіз окремих фінансових операцій банку. Під час першого аналізу предметом вивчення є фінансова діяльність банку в цілому без виокремлення його структурних одиниць та підрозділів.

Аналіз фінансової діяльності окремих структурних підрозділів, центрів фінансової відповідальності банку, як правило, спрямований на дослідження  рівня та ефективності використання фінансового потенціалу (витрат). Ця форма аналізу базується на результатах управлінського обліку.

Предметом аналізу окремих  фінансових операцій банку можуть бути окремі операції, пов'язані з формуванням  і використанням фінансових ресурсів банку.

4. За періодом проведення є такі види аналізу:

1) попередній фінансовий аналіз - пов'язаний з вивченням умов здійснення фінансової діяльності банку в цілому або здійснення окремих фінансових операцій;

2) поточний фінансовий аналіз - здійснюється в контрольних цілях в процесі реалізації окремих фінансових планів або проведення окремих фінансових операцій для оперативного впливу на хід фінансової діяльності;

3) підсумковий фінансовий аналіз - здійснюється банком за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дає змогу більш глибоко та повно проаналізувати фінансовий стан та результати фінансової діяльності банку порівняно з попереднім та поточним аналізом, оскільки базується на звітних матеріалах статистичного та бухгалтерського обліку;

4) перспективний фінансовий аналіз - має на миті визначення ймовірного майбутнього стану банку за умови збереження поточних тенденцій або у випадку внесення змін в управління фінансами банку.

Особливістю фінансового  аналізу діяльності банку є те, що результати аналізу використовуються як база для всіх інших функцій: результати попереднього аналізу (оцінені показники використовуються в процесі фінансового планування); результати поточного аналізу (у процесі прийняття рішень під час виконання регулятивних функцій); результати підсумкового й перспективного аналізу (використовуються під час виконання контрольних функцій, а також у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку).

Відповідно  до концепції побудови ієрархічної  системи управління банком фінансовий аналіз доцільно поділяти на такі основні види: стратегічний фінансовий аналіз, тактичний фінансовий аналіз та оперативний фінансовий аналіз. Кожному з перерахованих видів аналізу має відповідати певна його сфера та періодичність здійснення його функцій.

Для вирішення  конкретних завдань фінансового менеджменту застосовується низка спеціальних систем та методів аналізу, що дають змогу отримати кількісну оцінку результатів фінансової діяльності в розрізі окремих її аспектів як в статиці, так і в динаміці [54,c.47].

Характеристику основних систем фінансового аналізу комерційного банку наведено в таблиці 2.1.1.

          Горизонтальний аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. Під час використання даної системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників фінансової діяльності за ряд періодів та визначаються загальні тенденції їх зміни або тренду.

 Вертикальний (структурний) аналіз передбачає визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. Під час здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) передбачає розрахунок відношень між окремими абсолютними показниками фінансової діяльності банку, визначення взаємозв'язків показників.

Таблиця 2.1.1

Системи фінансового аналізу комерційного банку [12,c.32]

Вид аналізу	Сутність
1. Горизонтальний (трендовий) аналіз	1. порівняння  показників звітного періоду  з показниками попереднього періоду; 2. порівняння  показників звітного періоду  з показниками аналогічного періоду минулого року; 3. порівняння  показників за ряд попередніх  періодів.
2. Вертикальний (структурний) аналіз	1. активів; 2. пасивів; 3. податкових  платежів; 4. капіталу; 5. доходів; 6. витрат; 7. прибутку; 8. використання  прибутку.
3. Порівняльний аналіз	1. показників  банку та галузі в цілому; 2. показників  банку з банками-конкурентами; 3. прибутку окремих  структурних підрозділів та центрів  відповідальності; 4. звітних та  планових показників.
4. Аналіз коефіцієнтів	1. рентабельності; 2. розподілу  прибутку; 3. фінансової  стійкості; 4. ліквідності  та платоспроможності; 5. ділової активності; 6. ефективності  діяльності банку.
5. Інтегральний  аналіз	1. портфельний  аналіз; 2. дюпонівська система інтегрального аналізу; 3. об’єктно-орієнтований  інтегральний аналіз.

 

 Під час використання цієї системи аналізу визначаються різноманітні відносні показники, що характеризують окремі результати фінансової діяльності банку та рівень його фінансового стану.

Порівняльний  аналіз ґрунтується на зіставленні  значень окремих груп аналогічних показників між собою. Під час використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних та відносних відхилень показників, що порівнюються.

Інтегральний  аналіз передбачає визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

Розгляд окремих методів управління є першим етапом, який дозволяє реалізувати стратегію ефективного управління фінансовими потоками банку на основі аналізу інтегрованих показників банківського балансу (табл. 2.1.2).

Таблиця 2.1.2

Зміст етапів управлінського процесу при комплексному управлінні активами і пасивами комерційного банку [45]

	Планування	Облік	Контроль	Аналіз	Регулювання
Структура балансу	встановлення   цільових параметрів   відповідно до стратегічних цілей	згідно   з правилами  бухгалтерського обліку	додержання вимог правил  бухгалтерського обліку, планової структури	розгляд   динаміки,  порівняння з банками   своєї групи	здійснення активно-пасивних операцій, що приводять структуру у відповідність планам
Показники прибутко-вості	встановлення   цільових параметрів   відповідно до стратегічних цілей	відповідно  до внутрішньої  методики банку	організація   системи   моніторингу	розгляд динаміки, порівняння з банками своєї групи	вироблення, реалізація тактичних і оперативних дій
Достатність   капіталу	визначення  необхідного розміру згідно з нормативними вимогами, планами збільшення активів, профілем ризику банку	згідно  з правилами бухгалтерського обліку, вимогами нормативних документів	відповідність вимогам   нормативних документів	розгляд динаміки, порівняння з банками своєї групи	вироблення, реалізація тактичних і оперативних дій
Ризики	визначення  стратегії,   методів управління ризиками	відповідно до внутрішньої методики банку, вимог нормативних документів	організація   системи   моніторингу	ідентифікація,  вимірювання,   відповідність  вибраній   стратегії	реалізація  прийнятої стратегії   через вибір методів управління