Ресурси комерційного банку: формування та управління

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів та банківської  справи

 

 

 

 

 

 

 

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА

Ресурси комерційного банку: формування та управління

 

КРФК. 08113.00.00.00

 

 

 

 

Студентка групи ФК-08-3      ________________________     О.Ф.Панасюк

                  ^{(підпис, дата)}

Керівник роботи                      ________________________      Л.Г.Гулько

                  ^{(підпис, дата)}

 

 

 

 

 

 

 

2011

План науково-дослідної роботи

студентки  групи ФК-08-3

Панасюк Оксани Феодосіївни

Тема: Ресурси комерційного банку: формування та управління

Вступ

1 Теоретичні засади, визначення і класифікація ресурсів комерційних банків

1. Сутність і класифікація ресурсів комерційних банків
2. Функції і класифікація власного капіталу банку
3. Формування залучених та запозичених ресурсів комерційних банків

2 Оцінка ресурсів банків  в сучасних умовах

2.1 Аналіз стану ресурсної бази банків України

2.2 Управління  та оцінка ефективності використання ресурсів ПАТ «ПриватБанк» в 2008-2009 роках

3 Напрямки вдосконалення  механізму формування та використання  ресурсів комерційних банків

3.1 Проблеми формування  ресурсів комерційних банків

3.2 Шляхи вдосконалення  управління ресурсами комерційних  банків

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

План затверджено:    

                                                      (підпис наукового керівника) 

«        »    20          р.

 

Зміст

Вступ	4
1 Теоретичні засади, визначення і класифікація ресурсів комерційних банків	6
1.1 Сутність і класифікація ресурсів комерційних банків	6
1.2 Функції і класифікація власного капіталу банку	15
1.3 Формування залучених та запозичених ресурсів комерційних банків	22
2 Оцінка ресурсів банків в сучасних умовах 2.1 Аналіз стану ресурсної бази банків України 2.2 Управління та оцінка ефективності використання ресурсів ПАТ «ПриватБанк» в 2008-2009 роках	43 43   49
3 Напрямки вдосконалення механізму формування та використання ресурсів комерційних банків 3.1 Проблеми формування ресурсів комерційних банків 3.2 Шляхи вдосконалення управління ресурсами комерційних банків	60   60   68
Висновки	75
Список використаних джерел	80

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Управління банківськими ресурсами  являє собою діяльність, пов'язану  з залученням коштів вкладників і  інших кредиторів, визначенням розміру  і відповідної структури джерел коштів у тісному зв'язку з їх розміщенням.

Управління ресурсами  комерційних банків можна умовно підрозділити на два рівні - рівень держави і рівень самого комерційного банку. При цьому на кожному рівні управління використовуються як економічні, так і організаційні методи. Самі ж методи прямо або побічно впливають на розмір ресурсів комерційних банків.

Встановлення економічних  показників регулювання діяльності комерційних банків безпосередньо  позначається на розмірі їхніх ресурсів. Мінімальний розмір статутного фонду  не тільки прямо, але і побічно  впливає на розмір власного капіталу комерційного банку, оскільки утворення  інших його фондів взаємозалежно  зі статутним фондом. Так, від розміру  статутного фонду залежать розмір і  порядок формування резервного фонду, утвореного за рахунок відрахувань  від прибутку. Граничне співвідношення між розміром власних засобів  комерційного банку і сумою активів, зважених з урахуванням ступеня  ризику їхньої втрати, встановлює розгортання  активних операцій комерційного банку, характеризує його платоспроможність.

Проблема управління ресурсами, залученими комерційними банками, має  не тільки кількісну, але і якісну сторону. Залучати ресурси без пророблення  питання про їхнє розміщення немислимо. Перед комерційними банками стоїть задача ефективного розміщення ресурсів, що відшкодувало би витрати і принесло банку прибуток, а також забезпечило  виконання запропонованих Національним банком України вимог по ліквідності  банку. Це можливо при здійсненні комерційним банком тісного взаємозвв’язку пасивних операцій з активними.

Таким чином, обрана тема для написання є актуальною.

Метою науково-дослідної  роботи стало вивчення питань ресурсів комерційних банків, їх змісту, значення і класифікації, формування власного капіталу: його функцій та значення, залучених і запозичених коштів комерційних банків і порядку їх формування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Теоретичні засади, визначення і класифікація ресурсів комерційних банків

 

 

1.1 Сутність і класифікація ресурсів комерційних банків

 

 

Згідно  із Законом України «Про банки  і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції:

- залучати як вклади грошові кошти фізичних та юридичних осіб;

- розміщувати вказані кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- відкривати і вести банківські рахунки фізичних та юридичних осіб.

Комерційний банк – це кредитно-фінансова установа, що здійснює універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб, приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з наступних операцій:

- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;

- випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);

- купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;

- видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- касове виконання державного бюджету;

- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);

- купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;

- купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

- довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;

- надання консультативних та інших послуг, пов'язаних з банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.

Ефективність діяльності комерційного банку залежить від  наявності в його розпорядженні  певної суми грошових коштів, що складають  ресурсну базу. Грошові ресурси –  фінансова основа всіх видів активних операцій, продуктів, послуг, що надаються  або проводяться комерційним  банком. Це сукупність коштів, які є  власністю банку або тимчасово  перебувають у його розпорядженні  і протягом певного часу використовуються на власний розсуд[2].

Ресурсна база комерційного банку – це сукупність грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та використовуються ним для здійснення активних операцій. Розглядаючи економічний зміст ресурсів комерційних банків, необхідно зазначити, що їх перелив здійснюється на кредитній основі й що вони є своєрідним товаром. Споживча вартість банківських ресурсів полягає у спроможності функціонування як капітал і приносити дохід у вигляді позичкового процента, який є складовою банківських прибутків. З огляду на це вважається, що поняття “ресурси комерційного банку” може мати два аспекти.

По-перше, традиційні банківські ресурси являють собою акумульовані банком тимчасово вільні кошти господарства й населення на умовах виникнення зобов’язань власності чи боргу для подальшого розміщення на ринку з метою вилучення прибутку. Ці кошти, по суті, вільна частина пасиву балансу комерційного банку, тому пропонується вважати їх банківськими ресурсами у вузькому розумінні[35].

По-друге, у зв’язку з тим, що поняття “ресурс” (від французького “resources”) трактується не лише як “засоби і запаси”, а й як “можливості” це дає право застосовувати його й до поняття банківські ресурси у широкому розумінні. У цьому разі, окрім традиційних банківських ресурсів, у дане поняття можна включити й реальні можливості банків не лише акумулювати кошти в зобов’язання боргу або з власності, а й можливості вилучати прибуток від проведення дохідних банківських операцій (тобто дохідних активних, комісійних і посередницьких операцій). Розмір же прибутку має бути достатнім для окупності залучення та запозичення ресурсів і поступового зростання капіталу банку. Саме розуміння банківських ресурсів у широкому аспекті ставить на центральне місце проблему управління активами й пасивами.

Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку чистий реальний залишок зобов’язань  банку і його капіталу становить  ресурсну базу комерційного банку.

Ресурсна база комерційного банку – це частина грошового ринку, представлена сукупністю виведених з обігу коштів господарюючих суб’єктів і грошових доходів населення, які мобілізуються банком на умовах виникнення зобов’язання власності та боргу для подальшого розміщення серед юридичних і фізичних осіб, яким необхідні банківські ресурси з метою одержання прибутку[13].

Саме наявність або  відсутність права власності  на деякі складові банківських ресурсів є підставою для їх розмежування  на власні і чужі, тобто такі що не належать банку, але на відповідних умовах можуть бути задіяні в кредитно-інвестиційних операціях.

Ресурси кожного комерційного банку мають конкретну структуру, тобто співвідношення між власними, залученими та запозиченими коштами(рисунок 1.1)

Рисунок 1.1- Складові елементи ресурсної бази комерційного банку.

Ця структура складається  насамперед під впливом конкретних умов: універсалізації чи спеціалізації  банку, його кредитної тактики і  стратегії, позиції на грошовому  ринку, обсягу продуктів і послуг, які пропонуються клієнтам. Водночас слід зазначити, що структура ресурсної  бази окремого банку є індивідуальною і залежить від ступеня спеціалізації  банку, універсалізації банківських  операцій та інших факторів.

Як бачимо, в банківській  діяльності постійно постає питання  формування оптимального складу й структури  ресурсної бази, що має забезпечити  вирішення головної проблеми банківської  діяльності “прибутковість-ліквідність”. Для вирішення даної проблеми, комерційний банк здійснює формування своєї ресурсної бази (тобто залучення й запозичення коштів у боргові зобов’язання й формування власного капіталу), орієнтуючись на:

- максимізацію доходів  комерційного банку;

- мінімізацію витрат, пов’язаних із формуванням банківських ресурсів;

- максимальну віддачу  механізму захисту банківських  ресурсів від втрат.

Найризиковіші серед строкових депозитів – це вклади населення. Практика свідчить, що останні орієнтуються перш за все на ринкову кон’юнктуру. Повністю залежні від ринку, ці кошти є високомобільними, занадто сильна орієнтація на них при настанні несприятливої ситуації може поставити банк у скрутне фінансове становище у результаті масового відпливу коштів. Строкові депозити дають змогу здійснювати довгострокові кредитні операції, що приносить більший дохід банку[9].

Вклади населення є  одним із найбільш стійких джерел банківських ресурсів, тому важливо  підвищувати зацікавленість населення  в заощадженнях, зокрема, за рахунок  організації сімейних вкладів, активізації  операцій за виграшними вкладами, розширення практики цільових вкладів. Реклама цільових вкладів впливає на свідомість вкладника, змушує клієнта замислитись над метою зберігання заощаджень, а при збігові вкладу та потреб клієнта саме цільове призначення вкладу є додатковим стимулом для клієнта.

Несприятливе прагнення  деяких законодавців обкласти податком вклади громадян, внаслідок чого може бути перекрито одне з найбільших джерел банківських ресурсів. Проблемою в залученні коштів населення є вимога наявності ідентифікаційного коду, чим порушується пропагована таємниця вкладу, що й відлякує громадян.

Кошти юридичних осіб як залучені ресурси мають короткостроковий характер. Податковий тиск змушує значну частину суб’єктів підприємницької діяльності працювати “в тіні”, внаслідок чого чимало коштів не перебуває у банківському обігу. На цей вид ресурсу впливає ряд чинників:

- мінімальні витрати з обслуговування роблять цей ресурс найдешевшим серед банківських зобов’язань, враховуючи реальні проценті виплати;

- ведення поточних  рахунків клієнтів зобов’язує  банк підтримувати найвищий рівень  першокласних ліквідних активів;

- найменша порівняно  з іншими видами банківських  зобов’язань залежність від кон’юнктури  ринку пояснюється призначенням  даних коштів – здійснення  функцій засобу обороту.