Ресурси комерційного банку: формування та управління

Якщо банк має вільні кошти, які він може розмістити на ринку, то його кредитна позиція позитивна (довга), якщо банк хоче залучити кошти  – то знак його позиції буде від'ємним (коротка позиція). Одним із завдань на ринку міжбанківських кредитів є приведення позиції до нуля.

Операції міжбанківського  кредитування є вигідними з точки  зору простоти та швидкості оформлення. Банк-позичальник взаємодіє з  банком-кредитором без посередників. Узгодження умов кредитування здійснюється по телефону, факсу, електронній пошті. Після завершення повного оформлення кредитної угоди банки обмінюються  між собою підписаними екземплярами з допомогою телефаксу. Відразу  після підписання кредитної угоди  банк-кредитор перераховує кошти  на рахунок банку-позичальника у  розмірі зазначеної суми. Терміни  міжбанківських кредитів можуть бути різними – від одного дня до 1-2 місяців. Процентна ставка за міжбанківськими  кредитами, як правило, нижча ніж  за кредитами, наданими господарникам, і пов'язана з обліковою ставкою  НБУ.

У договорі на міжбанківське  кредитування, крім терміну, обумовлюється  сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при  порушенні терміну погашення  міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на безспірне  списання боргу. Якщо банк, що позичив  кредитні ресурси, не може їх повернути  в установлений термін, то він купує  гроші в іншому банку.

Банки-позичальники залучають  міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з  клієнтами, а також у зв'язку з  необхідністю регулювання банківської  ліквідності. В Україні, у зв'язку з упровадженням електронних  розрахунків, міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих контактів  між банком-кредитором і банком-позичальником. Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін. Досить активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день овернайт (overnight), мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку.

Національний банк здійснює політику рефінансування комерційних  банків, використовуючи наступні інструменти:

а) рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку;

б) надання стабілізаційних кредитів;

в) операції купівлі-продажу державних цінних паперів на відкритому ринку:

- проведення короткострокового рефінансування банків;

- проведення середньострокового рефінансування банків;

- надання кредитів овернайт;

- купівлі-продажу державних цінних паперів.

Рефінансування банків НБУ  здійснює шляхом операцій на відкритому ринку виключно під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб’єктів господарювання та векселів Державного казначейства, що враховані  банком.

Кредит овернайт – це кредит у межах обумовленого ліміту та визначеної процентної ставки, який надано банку Національним банком за постійно діючою лінією рефінансування строком на один день під забезпечення цінних паперів.

Стабілізаційний кредит – це кредит Нацбанку, що може надаватися банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням НБУ термін.

Короткострокове рефінансування шляхом операцій на відкритому ринку  здійснюється на строк до 14 днів, а  середньострокове – до 6 місяців. Ці види рефінансування банків проводяться  через кількісний або процентний тендер. Кількісний тендер – тендер на якому НБУ наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредит шляхом рефінансування. Процентний тендер – тендер, на якому банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються отримати кредит від НБУ шляхом рефінансування.

В якості забезпечення даного виду кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення  яких настає не раніше, ніж через 10 днів після строку погашення кредиту і які перебувають у власності банків та враховані банком векселі, строк пред’явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.

Рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку здійснюється під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, що не перевищує 85% балансової вартості державних цінних паперів  та 70% від номінальної вартості врахованих векселів. Процентна ставка за кредитами  рефінансування, що одержані банками  від НБУ корегуванню не підлягає.

Кредити овернайт НБУ надає виключно під забезпечення державних цінних паперів у розмірі не більше 85% їх балансової вартості за процентною ставкою не нижчою за облікову ставку НБУ. Кредит овернайт надається строком на один робочий день.

Стабілізаційні кредити НБУ може надавати комерційним банкам на термін до трьох років за умови забезпечення його високоліквідною заставою або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку[40].

Операції РЕПО (repurchase agreement) – це операції з цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Використання НБУ державних  цінних паперів для операцій РЕПО здійснюється через "пряме РЕПО" - купівлю у комерційного банку  державних цінних паперів та "зворотне РЕПО" - обов'язковий продаж державних  цінних паперів. У ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів існує потреба підвищення ліквідності комерційних банків, НБУ здійснює операції "прямого РЕПО" і на підставі генеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк. У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ може продати комерційним банкам через механізм "зворотного РЕПО" державні цінні папери, які є в його портфелі, на певний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.

Національний банк може здійснювати  операції РЕПО купівлі-продажу державних  цінних паперів як через безпосередню домовленість із комерційними банками, так і проведенням тендера  заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера Національний банк через  свої регіональні управління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про проведення такого тендера із зазначенням терміну-операцій РЕПО та умов його проведення.

Ряд комерційних банків проводять  політику інтенсивного розвитку та диверсифікації діяльності на ринку боргових зобов’язань, випускаючи в обіг цінні папери власного боргу такі як фінансові векселі  та банківські облігації.

Банківський вексель – це цінний папір, в якому міститься безумовне грошове зобов’язання банку про сплату зазначеної у векселі суми векселетримачу в указаному місці та у встановлений термін. Банківські векселі є високоліквідним та надійним інструментом фінансового ринку. Вексель – це досить гнучкий інструмент. Він вільно обертається на грошовому ринку, може бути заставою, засобом розрахунку за поставлену продукцію та послуги.

Облігація банку – це цінний папір, який надає право його власнику отримати у визначений термін грошові кошти у номінальну вартість облігації з відповідною процентною платою або без неї. За своєю природою облігація схожа на банківський сертифікат.

Кошти, отримані комерційним  банком за допомогою облігацій, не можуть вважатися власним капіталом, тому що облігації випускаються на певний строк, після закінчення якого ці кошти повертаються інвесторам. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики.

Якщо комерційний банк і надалі хоче утримувати у своєму обороті кошти, залучені за допомогою  облігацій, він вдається до рефінансування попередніх випусків. Це здійснюється шляхом викупу раніше випущених облігацій  за рахунок коштів, отриманих від  випуску нових незабезпечених боргових зобов'язань. Облігації, якщо це передбачено  умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у  власний капітал комерційного банку. Конвертованість облігацій дає  змогу підвищити їх привабливість  у колі покупців, оскільки останні  можуть придбати акції банку в  найбільш вигідний момент. Власники облігацій  ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства комерційного банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам. Необхідно відрізняти кошти, що мобілізовані комерційним банком за допомогою  облігацій, від внесків і депозитів. Якщо перші називаються в банківській  практиці позиковими або позиченими, то другі - залученими. При випуску  облігацій банк відіграє активну  роль, ініціатива випуску належить йому, тоді як при залученні внесків  роль банку пасивна.

Слід зазначити, що останнім часом в банківській системі  України набувають розвитку операції позабалансового фінансування щодо запозичення ресурсів на міжбанківському  ринку. Основними методами позабалансового  фінансування є:

- сек’юритизація активів;

- продаж позик;

- надання гарантій.

Сутність методу сек’юритизації активів полягає у трансформації кредитів, наданих банкам, у відповідне не депозитне джерело залучення ресурсів шляхом випуску цінних паперів власного боргу. Механізм здійснення сек’юритизації активів наступний:

- комерційний банк за рахунок залучених раніше ресурсів надає клієнтам кредити обов’язково під реальну заставу;

- при винекненні потреби в залученні додаткових ресурсів банк об’єднує в єдиний пакет усі документи, що підтверджують внесення відповідних видів застави під надані клієнтам кредити;

- банк здійснює емісію цінних паперів власного боргу, наприклад облігацій чи векселів, забезпеченням яких виступає саме цей пакет заставних документів, що передається інвесторам разом з цінними паперами у момент здійснення їх продажу;

- банк  отримує ресурси на ринку за мінімальною вартістю тому, що його цінні папери забезпечені реальною заставою;

- за рахунок отриманих ресурсів надаються нові кредити або кошти вкладаються в інші доходні активи;

- погашення банком емітованих цінних паперів здійснюється за рахунок коштів, що повертаються позичальниками-заставодавцями.

Кредитна гарантія – це позабалансове зобов’язання банку, згідно з яким він погоджується за визначену плату гарантувати повернення кредиту своїм клієнтом іншому банку або виконання умов контракту, що був укладений між клієнтом банку і третьою особою. Очевидно, що банк за видачу кредитної гарантії отримує комісійний дохід не використовуючи ресурсної бази, а клієнт отримує можливість зміцнити свою репутацію надійного клієнта та розраховує на зниження вартості кредиту.

Сутність методу продажу  позик полягає уздійсненні операцій з продажу права власності банку на якісні короткострокові кредити іншим банківським установам. Основною причиною, що спонукає банки продавати свої якісні активи є очікуване підвищення ринкової ставки.

Таким чином пасивні операції виступають ключовим елементом управління банківською діяльністю, оскільки забезпечують ефективність здійснення активних операцій, шляхом формування ресурсної бази банку. Очевидно, що комерційний банк має мати ресурсів рівно стільки, скільки необхідно для забезпечкння активних операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Оцінка ресурсів банків  в сучасних умовах

 

 

2.1 Аналіз стану ресурсної  бази банків України

 

 

Власний капітал банків України  зріс у 2008 році на 49685 млн грн. Для порівняння у 2007 році приріст власного капіталу склав 27012 млн грн. В основному власний капітал банків зріс за рахунок статутного капіталу з 42873 млн грн у 2007 році до 82454 млн грн у 2008 році, тобто приріст склав 39581 млн грн (таблиця 2.1)

  Таблиця 2.1 Капітал банків України за 2006 – 2010 роки(у млрд. грн.)

Показники	01.01.06	01.01.07.	01.01.08.	01.01.09.	01.01.10.
1.ВВП	441,4	544,1	720,7	948,0	912,5
2.Активи	213,8	340,1	599,3	926,1	880,3
3.Пасиви, в тому числі:	213,8	340,1	599,3	926,1	880,3
3.1.Зобов'язання	188,4	297,6	529,8	806,8	765,1
3.2.Власний  капітал	25,45	42,56	69,57	119,2	115,1
4.Активи/ВВП, %	48,44	62,50	83,15	97,68	96,47
5.Власний капітал/ВВП, %	5,76	7,8	9,65	12,5	12,6