Використовуючи  дані таблиці 3.5 та формули 2.7-2.10, розрахуємо показники використання робочого часу та складемо таблицю 3.6.

     Таблиця 3.6- Показники використання робочого часу

    Як  видно з таблиць 3.5 і 3.6, структура  балансу робочого часу в досліджуваному періоді стабільною, а всі зміни  були несуттєвими.

    Так кількість відпрацьованих людино-днів має тенденцію до зростання: в 1999 проти 1998 року- на 6,3 %, а в 2000 проти 1999 року- на 3,4 %, що стосується її частки в календарному фонді робочого часу, то в 1998 році вона складала 58,81 %, а в наступних зросла до 60,3%, що зумовлене деяким зменшенням кількості святкових та вихідних днів ( 1998 році її частка складала 31,1%, а в два наступні скоротилася до 29,2%), а також втрат робочого часу (з 0,8% в 1998 році до 0,4% в 2000р.). Проте зросла кількість неявок з поважних причин: якщо в 1998 році їх частка складала 9,3%, то в 2000 році- 10,1%.

    Втрати  робочого часу в 1998 році зумовлені невиходами з дозволу адміністрації, а також  з причин відсутності сировини, матеріалів і обсягу робіт на 99,3%; в наступні два роки частка невиходів з дозволу адміністрації становила в 1999 році- 98,3%, в 2000 році- 98,6%. Отже, частка втрат через порушення трудової дисципліни є досить невеликою, але зменшивши її можна досягти збільшення рівня продуктивності праці. Найбільша кількість порушень трудової дисципліни спостерігалася в 1999 році і склала 99 випадків, серед них 25 випадків прогулів і невиходів через пияцтво. В 2000 році кількість порушень трудової дисципліни зменшилась до 64 випадків, з них прогулів- 19.

    Аналізуючи  невиходи, необхідно розглянути неявки з поважних причин. Так їх кількість збільшується за останні три роки і в 2000 році досягла 10,1% від загального фонду календарного часу. Збільшується частка чергових відпусток, частка неявок, передбачених законом, а також учбових відпусток коливається достатньо відчутно. Аналіз невиходів по тимчасовій непрацездатності проводиться з метою їх попередження, прийняття профілактичних заходів. Так в 1998 і 2000 рр. їх частка складала 1,7%, а в 1999 році спостерігалося зниження до 0,3%.

    Важливим  показником використання фонду робочого часу є коефіцієнти використання максимально можливого фонда робочого часу. Як бачимо з таблиці 3.6, він дещо коливався в досліджуваному періоді: в 1999 році зріс на 0,7% проти 1998, а в наступному році знизився на 0,4%. Взагалі ж його рівень є достатньо високим. Різниця між чисельником та знаменником цього показника характеризує резерв часу, який може бути використаний для підвищення обсягів виробництва. Так в 2000 році цей резерв складав 4,38%- 32437 людино- днів, причому на частку неявок по хворобі з них припадає 20556 людино- днів (63,4%).

    Отже, за результатами аналізу можна зробити  висновок, що покращити раціональне  використання робочого часу в УМГ  “Прикарпаттрансгаз” можна через  вдосконалення організації праці  і відпочинку, покращення організації і оснащення робочих місць, а також зміцнення трудової дисципліни, усунення непродуктивних втрат робочого часу і зменшення простоїв у зв’язку з відсутністю сировини , матеріалів, обсягу робіт, покращення умов роботи, що приведе до скорочення невиходів по тимчасовій непрацездатності.

    Продуктивність  праці- один з важливих якісних показників роботи підприємства. Від росту продуктивності праці залежать темпи розвитку промислового виробництва, підвищення заробітної плати, розміри зниження собівартості. В транспорті газу для оцінки продуктивності праці можна використовувати натуральний, вартісний або трудовий методи. Так як в УМГ “Прикарпаттрансгаз” транспортується однорідна продукція – газ, доцільно використовувати натуральний показник. Візьмемо за основу аналіз такого показника як виробіток на одного робітника. Продуктивність праці ( виробіток продукції на одного працівника промислово- виробничого персоналу) визначається рівнем продуктивності праці основних виробничих робітників, тобто безпосередніх учасників виробничого процесу, та часткою цих робітників в загальній чисельності промислово- виробничого персоналу. Чим більша частка робітників в загальній чисельності працюючих, тим (при інших рівних умовах) вищий середній виробіток на одного працюючого. Аналіз продуктивності праці робітників проводиться на основі даних таблиці 3.7. 

    Таблиця 3.7- Вихідні дані для аналізу продуктивності праці в УМГ “Прикарпаттрансгаз”

    З даних таблиці 3.7 видно, що на підприємстві росту продуктивності праці приділялась  недостатня увага: за досліджуваний  період вона постійно знижувалась, причому  виробітка працівника знизилась з 1998 по 2000 рік на 1,8%, а робітника на 3,3%. Це було обумовлено тим фактом, що хоча обсяг  транспортування газу коливається в сторону збільшення, але середньоспискова чисельність постійно зростала, причому темпи росту чисельності робітників випереджали темпи росту загальної чисельності. Збільшились також кількість відпрацьованих людино -днів та людино- годин, але це також в основному пов’язана із зростанням чисельності, а не з скороченням втрат робочого часу.

    На  рівень годинної виробітки має вплив рівень техніки і технології. Тому для збільшення її рівня необхідно залучати нові технологічні процеси, устаткування, комбінувати технологічні установки, проводити автоматизацію виробнтицтва, інтенсифікацію технологічних поцесів, краще використовувати обладнання в часі, проводити механізацію ремонтних і трудомістких робіт.

    Кількість відпрацьованих людино- годин може зрости в результаті скорочення втрат  робочого часу або в зв’язкі з  різними надурочними роботами. На рівень тривалості робочого дня впливають організаційні умови. Поліпшення організації виробництва можна проводити наступними методами : збільшення норм і зон обслуговування, удосконалення структури обслуговування і управління, ліквідація втрат робочого часу, підвищення кваліфікації працюючих тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.3  Аналіз  руху  кадрів  на  підприємстві 
 

Для  обліку  працівників  і  аналізу  використання  трудових  ресурсів  велике  значення  має  вивчення  показників  руху  кадрів  (стабільності  та  плинності).  На  підприємстві  постійно  відбувається  рух  робочої  сили  у  зв’язку  із  звільненням  та  прийомом  на  посади.  Звільнення  відбувається  по  таких  причинах:

• за  власним  бажанням;
• за  прогули  та  порушення  трудової  дисципліни;
• за  скороченням  чисельності;
• вихід  на  пенсію;
• інші  (перевід,  служба  в  лавах  армії,  у  зв’язку  з  смертю,  тимчасова  робота).

    Прийом  працівників  здійснюється  внаслідок  розширення  виробництва,  залучення  необхідних  спеціалістів.

     Розглянемо  рух  робочої  сили,  причини звільнення  працівників та  розрахуємо  показники руху  кадрів  за  формулами 2.11-2.14,  результати  аналізу занесемо  в таблицю 3.8.

      Таблиця  3.8 – Рух  кадрів  в  УМГ  “Прикарпаттрансгаз”   в  1998-2000  роках.