Облік і аудит статутного капіталу

В балансі підприємства залишок  іншого вкладеного капіталу – кредитове  сальдо субрахунку 422 “Інший вкладений  капітал” відображається по статті “Інший додатковий капітал”.

На субрахунку 423 “Дооцінка  активів” відображається сума до оцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у  випадках, передбачених законодавством і положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку. Слід мати на увазі, що лише до оцінка необоротних активів впливає  на розмір власного капіталу.

До оцінка основних засобів  здійснюється відповідно до П(С)БО 7 “Основні засоби” у випадку, якщо його залишкова  вартість (об’єкта) значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від  справедливої вартості на дату балансу. При цьому, слід врахувати вимогу пункту 20 П(С)БО 7, “Основні засоби”  у якому зазначено: “Перевищення суми попередніх уцінок над сумою  попередніх до оцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при  черговій до оцінці вартості цього  об’єкта основних засобів включається  до складу доходів звітного періоду  з відображенням різниці сумою  чергової (останньої) до оцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів  і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу”.

Тому, лише у випадку, коли результат усіх попередніх переоцінок (до оцінок та уцінок) дасть певну  суму перевищення всіх проведених раніше дооцінок над усіма проведеними  раніше уцінками, сума останньої до оцінки буде відображена проведенням  по дебету рахунку, 10 та кредиту субрахунку 423.

В момент отримання необоротних активів  підприємство збільшує свій додатковий капітал на суму справедливої вартості, за якою вони оприбутковані на баланс підприємства. Потім одночасно з  нарахуванням зносу по безоплатно отриманих  необоротних активах підприємство відображає дохід у розмірі нарахованого зносу.

В балансі залишок по субрахунку 424 “Безоплатно отримані активи”, тобто  кредитове сальдо відповідає залишковій вартості безоплатно отриманих підприємством  необоротних активів і відображається по статті “Інший додатковий капітал”.

Резервний капітал – це сума резервів, створений підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів.

Резервний (страховий) капітал  створюється господарськими товариствами в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25 відсотків  статутного капіталу. Щорічний розмір відрахувань до резервного (страхового) капіталу також встановлюється засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою  покриття можливих в майбутньому  не передбачуваних збитків, втрат. Резервний  капітал може використовуватися  для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності  нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого  прибутку у Плані рахунків призначено рахунок 43 “Резервний капітал”.

По кредиту цього рахунку  відображається створення резерву, по дебету – використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами і  напрямками використання.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума доходу, реінвестована у підприємство, або  сума непокритого збитку.

У Плані рахунків для обліку сум нерозподілений прибутків (збитків) поточного і минулого років, а  також використаного в поточному  році прибутку передбачено рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті  збитки)”.

По кредиту рахунку 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів  діяльності, по дебету – збитки і  використання прибутку.

Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” має такі субрахунки:

- 441 “Прибуток нерозподілений”;

- 442 “Непокриті збитки”;

- 443 “Прибуток, використаний  у звітному періоді”.

На субрахунку 441 відображають наявність та рух нерозподіленого  прибутку.

На субрахунку 442 відображають непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового  капіталу тощо.

На субрахунку 443 відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування  дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному  періоді.

Слід відмітити, що виправлення  помилок за минулий рік, які виявлені в поточному році, відображають кореспонденцію рахунку 44 “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)” з відповідними рахунками бухгалтерського обліку.

У балансі підприємства дані про суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) відображаються у рядку 350. Причому сума непокритого  збитку наводиться в дужках і вираховується  при визначенні підсумку 1 розділу  пасивного балансу.

В балансі залишок по субрахунку 424 “Безоплатно отримані активи”, тобто  кредитове сальдо відповідає залишковій вартості безоплатно отриманих підприємством  необоротних активів і відображається по статті “Інший додатковий капітал”.

Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів.

Акціонерне товариство має  право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників, анулювання. Зазначені акції мають бути реалізовані  або анульовані в термін не більше 1 року.

Для узагальнення інформації про вилучений капітал товариства Планом рахунків передбачено рахунок 45 “Вилучений капітал”.

По дебету рахунку 45 відображають фактичну вартість акцій власної  емісії, викуплених акціонерним товариством  у своїх акціонерів, по кредиту  – вартість анульованих або перепроданих акцій.

Аналітичний облік вилученого капіталу ведуть за видами акцій (вкладів, паїв), іншого вилученого капіталу.

У балансі акціонерного товариства дебетове сальдо по рахунку 45 “Вилучений капітал” наводиться у дужках і  підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Джерелом формування статутного капіталу є грошові та матеріальні  внески засновників. У випадку внесення засновниками до статутного капіталу матеріальних ресурсів, первісною вартістю є їх справедлива вартість, погоджена між засновниками, за якою активи зараховуються на баланс підприємства.

Неоплачений капітал є нічим іншим, як заборгованістю засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу.

Сам порядок оцінки майнових внесків  учасників має бути визначено  в засновницьких документах. У  випадку, якщо самі засновники не можуть здійснити оцінку майна, то це роблять  спеціалісти з бюро технічної  інвентаризації або торгівельно-промислової  палати.

У бухгалтерському обліку фактичне надходження внесків засновників  відображається на рахунку 46 “Неоплачений капітал”. По дебету рахунку 46 “Неоплачений капітал” відображається заборгованість засновників (учасників) товариства по внесках до статутного капіталу підприємства, а по кредиту – погашення заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику) і за видами розміщених неоплачених  акцій (для акціонерних товариств).

У балансі підприємства сума заборгованості засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу наводиться в дужках і вираховується  при визначенні підсумку власного капіталу.

 

2.3. Характеристика  звітності статутного капіталу  та порядок їх складання

 

 

Особливе місце в прийнятті  управлінських рішень займає бухгалтерська  звітність, на підставі якої розрахувати  такі важливі для підприємства коефіцієнти, як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та інші.

Бухгалтерська звітність  підприємства являє собою систему  узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної  обробки даних поточного бухгалтерського  обліку і є завершальною його стадією.

Звітність підприємства складається  за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України ,погодженими  з Мінстатом України.

Головні вимоги ,що ставляться до звітності, - це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних  показників, співставленість звітних  показників з минулими часами.

За періодичністю складання  і подання звітність поділяється  на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну.

Внутрішньорічну звітність  називають поточною звітністю або  періодичною.

Звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для  аналізу та контролю виконання договірних зобов’язань, аналізу господарської  діяльності, для складання планів на майбутнє.

Крім того звітність подається:

- у вищу за підпорядкованістю  організацію, якщо така є, з  метою керівництва роботою підприємства.

- податковій інспекції  - для контролю за правильністю  платежів до бюджету та аналізу  діяльності підприємства.

- установам банку (для  контролю за використанням банківського  кредиту) якщо таке передбачено  кредитним договором.

- органам Мінстату для  статистичної обробки .

Бухгалтерська звітність  повинна бути подана підприємством  не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна - не пізніше встановленого  строку наступного за звітним року. Склад (обсяг) та порядок складання  бухгалтерських звітів затверджується Міністерством фінансів України.

Відповідно до діючого  порядку до складу бухгалтерської звітності ,не залежно від того, за який час  вона складається ,обов’язково входить  баланс.

На практиці більшість  підприємств щомісячно складає  для своїх потреб бухгалтерський баланс та різні форми, що потрібні для оперативного керівництва.

За нормативними актами, діючими в більшості країн  світу, підприємства повинні подавати бухгалтерську звітність обов’язково  один раз на рік за результатами діяльності.

За рік кожне підприємство повинне подати бухгалтерську звітність  у такому обсязі:

- баланс підприємства - форма  №1

- звіт про фінансові  результати та їх використання - форма №2 

- звіт про фінансово-майновий  стан підприємства – форма  №3 

До річного бухгалтерського  звіту обов’язково додається  пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.

Бухгалтерські звіти - баланси  та інші форми фінансового звіту  складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в  органи ,які визначено законодавством.

Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом. В активі балансу показується  склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві - джерела утворення  засобів господарства. У балансі  відображаються також результати господарської  діяльності.

Бухгалтерський баланс складається  на підставі бухгалтерських записів, підтверджених  виправдовуючими документами. Вихідними  для складання бухгалтерського  балансу є головна книга, данні  оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.

Бухгалтерська звітність  має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна  – не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад  та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством  фінансів України.

Датою подання бухгалтерського  балансу вважається для іногородніх  підприємств день відправлення за штемпелем  поштового підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за порушення  термінів подання звітності.

Розгляд і затвердження балансів (звітів) виконуються відповідно до діючого законодавства.

Організація, яка приймає  баланс ,виявляє помилки і вносить  правки з повідомленням. Правки вносяться  в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.

Першочергову увагу в  управлінні господарством потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства ,раціональному та ефективному  їх використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність охоплює сукупність операцій по надходженню і витраченню засобів у грошовій оцінці та ефективному  їх використанні в процесі виробництва  та реалізації продукції і товарів

Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності - самостійності  підприємства.