Облік і аудит статутного капіталу

В Естонії до власного капіталу належать акціонерний або пайовий  капітал за номінальною вартістю, перевищення (зниження) номінальної  вартості, капітал переданий в  дарування, резерви, прибуток, власні акції  та паї. В плані рахунків Естонії  для обліку власного капіталу використовується рахунок 26 який має назву – пов'язаний власний капітал.

У Великобританії за сучасних умов як і в більшості розвинутих західних країн переважають такі організаційно-правові форми підприємств  як корпорації та партнерства. Це свідчить про переважання у власному капіталі частки інвестованих вкладів. Джерела  утворення засобів поділяються  на дві групи:

1. Власний (акціонерний)  капітал

2. Позиковий (залучений)  капітал.

Відповідно до італійського законодавства компанія може володіти не більше ніж 10% від всього заявленого акціонерного капіталу. На ці акції  не відбувається виплата дивідендів, а права голосу резервуються поки акції не перейдуть до нового власника. В звітності відображається за ціною  придбання.

У Німеччині компанії схильні  до довгострокового фінансування (зовнішнє за рахунок банківських кредитів, внутрішнє через пенсійні схеми). Протягом останніх років середня  для Німеччини частка власних  коштів в загальній сумі активів  не перевищує 20%. Це пояснюється податковими  особливостями.

В Нідерландах встановлюється мінімальний розмір резерву переоцінки, що є обов’язковим для всіх підприємств. Він формується в тому випадку  коли активи оцінюються за поточною вартістю.

МСБО передбачає відображення в балансі підприємства інформації про власний капітал, зокрема  про вилучений капітал та резерви. Ця інформація необхідна для аналізу  різних видів сплаченого капіталу, премій за акціями та резервів.

Відповідно до стандарту  звітності компанії повинна бути розкрита наступна інформація яка стосується власного капіталу компанії. Сума за якою власний капітал відображається в балансі залежить від оцінки активів та зобов’язань. Як правило  сукупна сума власного капіталу тільки за збігом відповідає сукупній ринковій вартості акцій підприємства чи сумі яку можна отримати шляхом продажу  чистих активів частинами або  підприємства в цілому на засадах  принципу безперервності. Власний капітал  американської, англійської, німецької  чи французької компанії трактується  аналогічно міжнародний стандарт. Ця інформація відображається в останньому розділі балансу зарубіжних компаній. В звіті про фінансовий стан, як ще інакше називають бухгалтерський баланс, в зарубіжній практиці, власний  капітал може бути представлений  у розділі зобов’язань або  ж відразу після активу. Розміщення статей балансу, які представляють  власний капітал не впливає на оцінку цих статей та відображення їх в звітності.

 

2.5. Визначення  напрямків удосконалення методики  та організації обліку і складання  звітності на ПГЗК

 

В умовах жорсткої конкуренції  між підприємствами більше шансів на перемогу має той, хто в будь-який момент може чітко уявити, яка продукція  має найбільший попит, які товари є на складі і в якому обсязі слід здійснювати подальше їх виробництво  або придбання. Ефективне вирішення  цих питань при великому обсязі інформації оперативного і бухгалтерського  обліку.

Підприємства будь-якого  профілю проходять в своєму розвитку дві стадії. Перша – зростання  прибутку, що відбувається в основному  через розширення асортименту продукції, збільшення обсягу діяльності. Друга  – прибуток зростає головним чином  за рахунок покращення механізмів управління і контролю, зниження витрат, прискорення  обігу коштів, впровадження ефективних технологій, боротьби за покупця.

На першій стадії відбувається швидке збільшення витрат. Зменшити такі витрати можливо лише тоді, коли є повне уявлення про всі процеси, які відбуваються на підприємстві, тобто за умови добре налагодженої системи оперативного обліку.

При автоматизації обліку розрізняють інформаційні системи, призначені для ведення бухгалтерського  обліку і системи, які призначені для виконання облікових робіт, пов’язаних з оперативним обліком  виробництва, зберігання і продажу  продукції.

На відміну від бухгалтерських програм, які здебільшого забезпечують складання звітності, системи оперативного та управлінського обліку – це інструмент бізнесу. Проте найбільший ефект  досягається при проведенні комплексної  комп’ютеризації бухгалтерського  і оперативного, фінансового і  управлінського обліку підприємства.

Кінцевою метою комплексної  автоматизації є створення інформаційної  бази, яка б сприяла прийняттю  управлінських рішень, вибору стратегії  на основі аналізу господарської  діяльності за різними показниками  та досягненню конкурентоспроможності підприємства.

Застосування комп’ютерів  дозволило автоматизувати робоче місце  бухгалтера і підняти на новий  рівень процес реєстрації господарських  операцій. Бухгалтер працює з машиною  в діалоговому режимі використовує зворотній зв'язок в процесі обробки  інформації і отримання відповідних  вихідних документів.

Єдність інформаційної бази і повний автоматизований технологічний  процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки  даних первинного обліку і адаптованість  програмного забезпечення до задач  користувачів досягається шляхом застосування різних комп’ютерних програм.

Технологічний процес обробки  даних при комп’ютерній формі  обліку можна поділити на три етапи.

Початковим етапом облікового процесу є збирання і реєстрація первинних даних для обробки  на комп’ютері.

На другому етапі проводиться  формування масивів облікових даних  на електронних носіях: Журналу господарських  операцій, структури синтетичних  і аналітичних рахунків, довідників аналітичних об’єктів тощо. Одночасно  здійснюється контроль процесу, обробка  інформації, записаної в масивах  облікових даних.

Заключним етапом процесу  є отримання результатів за звітний  період за запитом користувача або  у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок  з бухгалтерських рахунків або відображенням  на екрані дисплею потрібної інформації.

Висока швидкість роботи електронно-обчислювальних машин зробила  можливим швидке перетворення записаної  на електронних носіях інформації Журналу  господарських операцій в інформацію, що міститься в оборотній відомості  та балансі. Це дозволяє суттєво знизити  трудомісткість робіт, які виконуються  в кінці звітного періоду по складанню  балансу. Однак, при складанні звітності  виявився ряд особливостей, які окремими вченими були класифіковані як недоліки комп’ютерної форми обліку.

При комп’ютерній формі  обліку оборотна відомість формується на підставі записів про бухгалтерські  операції в Журналі господарських  операцій, тому бухгалтер не має  проміжних підсумків роботи над  нею, які можуть бути необхідними  для складання звітності і  аналізу діяльності підприємства. В  результаті цього єдиний процес бухгалтерської роботи поділився на дві задачі, що вирішуються окремо одна від одної. З однієї сторони, по всіх операціях  складається баланс, з іншої сторони, за деякими даними складається звітність.

В результаті виділення проблеми складання звітності з єдиного  облікового процесу в самостійну задачу зросла імовірність виникнення помилок у звітності. Помилки  можуть виникнути, зокрема, внаслідок  включення в той чи інший звіт не всіх сум окремих операцій, які  повинні бути в ньому враховані.

Джерелами формування активів  підприємства є власні та позикові кошти. Власний капітал це загальна вартість засобів підприємства, які  належать йому на правах власності  і використовуються ним для формування його активів. До власного капіталу відносять: статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, резервний, неоплачений та вилучений капітал, а також нерозподілений прибуток.

На кожну складову власного капіталу складається відповідний  документ, наприклад, довідка бухгалтерії, прибутковий касовий ордер, платіжне доручення, накладна, акт приймання-передачі основних засобів, дані по яких переносяться на відповідний рахунок бухгалтерського обліку. При комп’ютеризації бухгалтерської обліку програмні продукти, які використовуються на підприємстві, дозволяють автоматизувати цей процес, тобто дані з документів автоматично переносяться на рахунки бухгалтерського обліку, що дає можливість в будь-який момент визначити суму власного капіталу підприємства.

В цьому розділі ми розглянули облікову політику – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для  складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим  підприємством певних і конкретних методик, форм і техніки ведення  бухгалтерського обліку, виходячи з  діючих нормативних актів та особливостей діяльності підприємства.

Формування облікової  політики підприємства ВАТ „ПГЗК” здійснюється головним бухгалтером  і затверджується наказом або  розпорядженням керівника.

Підприємство ВАТ „ПГЗК” самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського  обліку з дотриманням принципів  встановлених законодавством

Також розглянули аналітичний  та синтетичний обліку власного капіталу.

Розглянули характеристику звітності і порядок її складання. Фінансова звітність визначена  П(С)БО1 як бухгалтерська звітність ,яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний  період.

Звітність – це система  узагальнених і взаємопов’язаних економічних  показників поточного обліку, які  характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Порівняли аналіз існуючої методики обліку власного капіталу в  Україні та закордоном.

Визначили напрямки удосконалення  методики організації обліку і складання  звітності. У наступному розділ розглянемо аудит власного капіталу.

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Аудит  власного капіталу

 

3.1. Організаційні  принципи проведення аудиту на  підприємстві

 

Перед безпосереднім аудитом  на підприємстві, провели планування аудиту. Під плануванням аудиту розуміють підготовку головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду і часу проведення аудиту. Метою планування аудиту є зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямках перевірки, проблемах, які слід вивчити більш глибше.

Планування аудиту допомагає  належним чином організувати роботу аудитора, здійснювати нагляд за роботою  асистентів, які беруть участь в  перевірці, координувати роботу інших  аудиторів та фахівців інших професій.

Планування є початковою стадією проведення аудиту, в ході якої у відповідності до національного  нормативу аудиту № 6 "Планування аудиту" визначаються обсяги і терміни  аудиту, розробляється план та програма перевірки, які визначають види та послідовність  дій аудитора.

В процесі планування аудиторської перевірки дотримувалися принципів  таких як:

- комплексність – забезпечення  взаємозв'язку всіх стадій роботи  від попереднього планування  до складання плану та програми  аудиту;

- безперервність – забезпечення  взаємозв'язку стратегічного і  тактичного планування аудиту (особливо  за умови постійної роботи  аудиторської фірми з клієнтом  протягом тривалого часу (рік  і більше));

- оптимальність – розробка  декількох варіантів плану і  подальший вибір найбільш оптимального;

- мобілізація – застосування  реальних і найбільш ефективних  форм з використання часу спеціалістів.

Процес планування умовно можна поділити на три стадії:

- попереднє планування;

- складання загального  плану;

- розробка програми аудиту.

На стадії попереднього планування вивчали наявну і доступну інформацію про підприємство-замовника. Для  цього використовували матеріали, що зберігаються в постійному архіві аудиторської фірми, інформація, одержана від інших аудиторських фірм. Для  роз'яснення спірних питань можливий виїзд до клієнта, попередньо узгодивши  з ним перелік питань, які підлягають обговоренню.

При виникненні сумнівів щодо суттєвих питань, які стосуються показників господарської діяльності підрозділів, основному аудитору корисно застосовувати  додаткові прийоми вивчення. Окремої  уваги при цьому заслуговують операції (угоди) господарюючого суб'єкта :

- фінансово-господарські  операції з підрозділами, які  розміщені та зареєстровані офшорних  зонах (закритих адміністративно  територіальних утвореннях) тощо;

- угоди з незвичними (відмінними  від ділової практики, що склалася) фінансовими та іншими умовами,  в тому числі безоплатне надання  послуг чи передача майна;

- фінансово-господарські  операції, юридична форма яких  суперечить їх фактичним наслідкам;