Облік і аудит статутного капіталу

Самостійність передбачає те що, ресурси ,вкладенні у підприємство ,повинні окупатись прибутком, відповідному нормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінансування, тобто  стає можливим забезпечення підприємства у власних фінансових ресурсах по формуванню та ефективному використанню всіх господарських засобів (як основних ,так і оборотних), розширення виробництва  і поліпшення соціально-культурної сфери за рахунок грошових надходжень від діяльності (реалізації продукції ,виробів і послуг та товарів). Але  в процесі господарської діяльності використовують не лише власні кошти  підприємства ,а й залучені кошти  у вигляді кредитів банку та інших  джерел. Обов’язковою умовою при цьому  є своєчасне їх повернення за рахунок  власних нагромаджень.

Розглянемо принципи складання  балансу найбільш поширених форм бухгалтерського обліку - журнально-ордерну, спрощену і діалогову з використанням  автоматизованого робочого місця бухгалтера (АРМ).

Журнально-ордерна форма  обліку застосовується на багатьох підприємствах  народного господарства України.

Ця форма бухгалтерського  обліку основана на принципі накопичення  даних первинних документів в  розрізі, які забезпечують синтетичний  і аналітичний облік засобів і господарських операцій по всім розділам бухгалтерського обліку.

Первинні дані систематизуються і накопичуються в облікових  регістрах, які дають можливість відобразити всі засоби, які підлягають обліку і господарських операцій по використанню цих засобів за звітний  місяць. В накопичувальних регістрах  записи проводяться в розрізі  показників ,необхідних для керівництва  і контролю за фінансово-господарською  діяльністю підприємства, а також  для складання всієї звітності .

Основним регістром являються  журнал-ордери. У випадку необхідності отримання аналітичних даних  використовуються допоміжні відомості. Підсумкові дані переносяться в журнал-ордери.

Всі журнал-ордери і допоміжні  відомості побудовані по кредитовій ознаці реєстрації господарських операцій по синтетичним рахункам. Синтетичні дані регіструються по даних первинних  документів тільки по кредиту відповідних  рахунків і кореспонденції з дебетованими рахунками.

Підсумкові дані журнал-ордерів  в кінці місяця переносяться в  Головну книгу .

Записи по кредиту кожного  синтетичного рахунка, у кореспонденції з дебетовими рахунками відбуваються повністю в одному будь-якому журналі-ордері. Обороти по дебету відповідного синтетичного знаходяться в різних журналах-ордерах  по мірі реєстрації в них записів  по кредиту кореспондованих в  них рахунків.

Деякі журнал-ордери призначені для відображення операцій по кредиту  декількох синтетичних рахунків, пов’язаних по своєму економічному змісту. Підсумкові дані журнал-ордерів підлягають обов’язковій звірці з даними первинного обліку.

В Головній книзі показується  вступне сальдо, поточні обороти  і вихідне сальдо по кожному синтетичному рахунку. В Головній книзі відображають поточні обороти тільки по синтетичним  рахункам. Обороти по кожному рахунку  відображаються одним записом, а  обороти по дебету в кореспонденції з кредитованими рахунками.

Сума дебетових оборотів в Головній книзі повинна відповідати  сумі кредитових оборотів, так як і  сальдо відповідно повинні бути рівними.

Сальдовий баланс складається  за даними Головної книги з використанням  в необхідних випадках окремих показників із облікових регістрів.

На багатьох малих підприємствах  України використовується спрощена форма обліку. Спрощена форма обліку може вестись: по простій формі бухгалтерського  обліку, (без використання регістрів  обліку майна малого підприємства) і по формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

Малі підприємства, які  здійснюють незначну кількість господарських  операцій ,не мають власного майна  і в процесі виробництва продукції  і робіт ,пов’язаних з великими затратами  матеріальних ресурсів, можуть вести  облік всіх операцій тільки в книзі  обліку господарських операцій, яка  являється регістром аналітичного і синтетичного обліку на основі якого  можна скласти баланс і звітність.

Малі підприємства можуть застосовувати для обліку фінансово-господарських  операцій відомості обліку по відповідним  рахункам .Кожна відомість застосовується для обліку операцій по одному із використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума любої операції записується в  двох відомостях одночасно: в одній - по дебету рахунка з вказуванням  номера кредитованого рахунку, а  в другій - по кредиту кореспондованого рахунка з аналогічним записом  номера дебетованого рахунка.

Підсумкові дані фінансово-господарської  діяльності, відображають в шахматній  відомості.

На основі шахматної відомості  складається оборотна відомість  по рахунком. Дані, розраховані в  оборотній відомості, являються  підставою для складання бухгалтерського  балансу і звітності.

До бухгалтерської звітності  висувають наступні вимоги: правдивість, реальність, єдність, ясність.

У звіті про фінансові  результати у 1-му розділі по кожній статті зазначаються дані, які базуються  на даних бухгалтерського балансу  та іншої зведеної звітності.

У розділі “Використання  прибутку” приводять розшифровку  сум по основних напрямках використання прибутку, тобто:

- суми податку на прибуток  та інші платежі в бюджет  за рахунок прибутку;

- відрахування на утворення  підприємствами резервного фонду;

- відрахування до фонду  коштів, що направляються на розвиток  і вдосконалення виробництва;

- відрахування до фонду  коштів, що направляються на соціальні  потреби;

- відрахування до фонду  заохочення;

- відрахування на благодійні  цілі;

- інші цілі.

У розділі 3 “Платежі до бюджету” показують платежі до бюджету, що їх вносить підприємство за рахунок  всіх джерел, згідно з інструкцією  Міністерства фінансів України щодо застосування Законів про податки  з підприємств, об’єднань, організацій, з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

У розділі 4 “Затрати і витрати, що враховуються при обчислення пільг  з податку на прибуток” показують  суми основних витрат, що одержують  за рахунок чистого прибутку і  приймаються при нарахування  пільг за податком на прибуток підприємства.

Звіт  про фінансово-майновий стан включає  наступні статті:

1. Рух фондів: статутний  фонд, додатковий капітал, резервний  фонд, фонд коштів, що спрямовані  на розвиток і вдосконалення  виробництва, фонд коштів, які  спрямовані на соціальні потреби,  фонд заохочення, нерозподілений  прибуток минулих років, резерв  на покриття наступних витрат  і платежів, фонд охорони праці,  цільове фінансування з бюджету,  цільове фінансування з позабюджетних  фондів, інші фонди спеціального  призначення.

2. Використання  коштів бюджету та позабюджетних  фондів:

3. Спрямування  коштів до цільових і позабюджетних  фондів та на споживання.

4. Наявність  та рух основних засобів.

5. Наявність  та рух нематеріальних активів.

6. Фінансові  вкладення.

7. Норма  власних оборотних коштів.

8. Наявність  власних оборотних коштів.

9. Переоцінка  товарно-матеріальних цінностей.

10. Іноземні інвестиції.

11. Нестачі, крадіжки і псування  цінностей.

12. Об’єкти житлово-комунального і  соціально-культурного призначення.

13. Позабалансові активи і пасиви.

 

2.4. Порівняльний  аналіз існуючої методики обліку  власного капіталу в Україні  та за кордоном

 

Згідно з концептуальною основою МСБО власний капітал  – це частина активів підприємства що залишається після вирахування  всіх його зобов’язань. Відповідно до концептуальної основи МСБО власний  капітал поділяється на підкласи, наприклад, в акціонерному товаристві власний капітал має наступні підкласи:

1. Кошти внесені акціонерами

2. Нерозподілений прибуток

3. Резерви які відображають  асигнування нерозподіленого прибутку

4. Резерви які відображають  корегування збереженого капіталу.

Така класифікація необхідна  для прийняття рішень користувачами  фінансових звітів, адже в ній зазначаються правові та інші обмеження здатності  підприємства розподіляти та використовувати  власний капітал. Вона може також  відображати той факт, що сторони  з часткою власності у підприємстві мають різні права на отримання  дивідендів або на виплати капіталу.

В США капітал зазвичай розуміється – чисті активи підприємства (активи за вирахуванням зобов’язань). Власний капітал США складається  з двох частин: авансового, тобто  вкладеного капіталу – інвестицій зроблених акціонерами, тому його ще називають інвестованим капіталом. Інвестований капітал представлений  звичайними чи привілейованими акціями  за їх номінальною вартістю і капіталу оплачених понад номіналу який може бути поділений за джерелами утворення, реінвестованого, тобто накопиченого нерозподіленого прибутку – частина  прибутку отримана від ведення комерційної  діяльності та вкладена в підприємство, а не розподілена між учасниками, тобто прибуток за мінусом податку на прибуток та дивідендів. Негативна величина накопиченого нерозподіленого чистого прибутку являє собою збиток та відображається з мінусом в розділі власного капіталу. Американські спеціалісти підкреслюють, що реінвестований прибуток не є активами підприємств. Його наявність свідчить про те, що активи компанії були збільшені за рахунок операцій на яких отриманий прибуток.

У Франції капітал містить  деякі особливості по відношенню до класифікації в інших країнах:

1. Інвестиційні гранти.

2. Спеціальні податкові  знижки.

Урядові інвестиційні гранти відображаються в складі капіталу, а також в звіті про прибутки і збитки разом із амортизацією капіталу з якого подано гранд до спеціальних  податкових знижок відносять дозвіл на прискорену амортизацію, податкові  пільги для експортних операцій тощо. Загальний план рахунків Франції  передбачає виділення із номінальної  величини акціонерного капіталу показника  «чиста ситуація» що не включає ці елементи. Чиста ситуація складається  з наступних показників:

1. Прибуток на акцію

2. Резерв на переоцінку

3. Інші резерви

4. Нерозподілений прибуток

5. Прибуток і збиток  за період.

Оскільки переоцінка активів  зазвичай призводить до появи податкових зобов’язань, створюються резерви  на переоцінку. Іноді уряд дозволяє переоцінювати ОЗ без податкових наслідків. ТОВ зобов’язані створювати мінімальний законодавчий резерв в  розмірі 10% акціонерного капіталу.

Договірними називаються  резерви, які передбачені установчими  документами і створюються в  добровільному порядку. Створення  регульованого резерву на доходи від капіталу обумовлено наявністю  податкових пільг: коли компанія отримує  дохід від вибуття активу вона може застосовувати до утвореного прибутку ставку податку в розмірі 18% за умови, що з цього прибутку буде сформовано резерв, якщо компанія бажає розподілити  вказаний прибуток, останній підлягає оподаткуванню в загальному порядку.

У франції існує три  типи резервів:

1. Амортизаційний – відображає  будь-яке зменшення оцінки активу (наприклад резерв сумнівних боргів).

2. Податковий – є спеціальними  податковими пільгами і непов’язаний  з економічною оцінкою компанії (відображається в складі капіталу).

3. Провізорний – відображається  як окрема позиція в балансі,  що поділяється на дві частини:  а)резерв на умовні фактори  господарської діяльності, що включає  суми з тривалих судових розглядів,  ризиків, валютно-обмінних операцій  по гарантіях тощо; б)резерв на  витрати, який може включати  резервування відстрочених витрат, пенсійних зобов’язань та інших  аналогічних об’єктів.

Французькі підприємства можуть купувати і продавати свої акції, але тільки за певних умов для  передачі працівникам при зменшені акціонерного капіталу або з метою  регулювання ситуації на ринку, якщо компанію включено в лістінг (в цьому  випадку вона може укладати угоди  не більше ніж з десятьма відсотками акцій) і викуплені акції відображаються в балансі як актив. Для обліку капіталу у Франції використовують клас 1 «Рахунки капіталів» який містить  наступні рахунки: 10 – капітал, 11 –  результати минулого року, 12 – результати звітного періоду, 13 – субсидії для  капітальних вкладень, 14 – регламентовані оцінки резервів, 15 – оцінкові резерви майбутніх витрат і ризиків.

В Польщі розмір акціонерного капіталу повинен бути наведений  у статуті. Капітал який називають  власним фондом, складається з: статутного, підписаного (неоплаченого), додаткового  капіталу, резервів на переоцінку активів, іншого резервного капіталу, нерозподіленого  прибутку, чистого прибутку, або  збитку фінансового року. Резерви  утворені для оподаткування доходів  організації або фізичних осіб слід відрізняти від інших резервів. Нова група резервів призначена згладжувати  тимчасову різницю яка виникає  із визнання одержаного доходу або  витрат понесених в різних періодах. Даний резерв повинен бути утворений  для відстрочки податкових платежів.