Облік і аудит статутного капіталу

Оскільки використання робочої  документації встановленої форми (наприклад  стандартні бланки і т.д.) безпосередньо  впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській фірмі рекомендується дотримуватись уніфікованої форми  ведення робочої документації.

Аудитор повинен також  використовувати цифрову або  аналітичну інформацію і іншу документацію, підготовлену клієнтом. В таких випадках він повинен впевнитись у тому, що ці матеріали відповідним чином  підготовленні.

З метою повторних аудитів  робочі документи повинні бути розділені  на:

- постійні, які доповнюються  новою інформацією, яка має  постійне значення;

- поточні, які містять  інформацію, що стосується насамперед  аудита окремого періоду.

При оформленні робочих документів необхідно дотримуватись наступних  вимог:

- на першій сторінці  кожного робочого документа повинні  бути вказані найменування аудиторської  фірми, яка проводила аудит,  найменування підприємства-клієнта,  номер і дата укладання договору, у відповідності з яким здійснюється  аудит;

- кожний робочий документ  повинен мати назву, наприклад: "Аудит обліку основних засобів", "Аудит проведення інвентаризації" і т.д.;

- кожний робочий документ  повинен мати свій номерний  індекс. Робочі документи індексують  за допомогою різних систем - як  літерних, так і цифрових, або  різних поєднань цих систем;

- сторінки кожного робочого  документу повинні бути пронумеровані;

- в кінці кожного робочого  документа вказується прізвище  аудитора, що заповнив цей документ (тобто той, хто виконав перевірку  аспектів, відображених в цьому  документі), ставляться його підпис  і дата (або період) складання  документа.

Робочі документи зазначай включають:

- інформацію, що стосується  юридичної і організаційної структури  підприємства;

- необхідні копії юридичних  документів, угод і протоколів;

- інформацію про сферу  діяльності підприємства, технологічній  і структурній системах його  функціонування;

- відображення вивчення  і оцінки систем обліку і  внутрішнього контролю;

- документацію про планування  аудиту;

- аналіз операцій і  залишків по рахункам;

- аналіз важливих показників  і тенденцій;

- відображення сутності, строків і масштабу виконання  аудиторських процедур і їх  результатів;

- посилання на конкретних  осіб, які виконали аудиторські  процедури, і час їх виконання;

- висновки сторонніх аудиторів  або експертів, яких залучали  до аудиту окремих конкретних  питань;

- переписку з клієнтом  по окремим питанням , якщо це  мало місце, або копії бесід  (усних обговорень);

- копії переписки з  третіми особами у випадку  необхідності копії фінансових  звітів клієнта;

- опис відповідей клієнту  по різним питанням у ході  проведення аудиту;

- висновки, зроблені аудитором,  по різним аспектам аудиту, в  тому числі винятки і надзвичайні  моменти, якщо такі мали місце,  розкриті в ході аудиторських  процедур.

Повнота розкриття фактів і інформація, що міститься в робочих  документах, повинні бути достатніми для того, щоб:

- забезпечувати можливість  контролю керівникам аудиту за  проведенням його в поточному  році;

- підтверджувати обґрунтування  аудиторського висновку;

- підтверджувати узгодженість  проведеного аудиту з прийнятими  аудиторськими стандартами і  професійними критеріями;

- забезпечувати ефективну  допомогу аудиторам у плануванні  і проведенні наступних аудитів  цього суб’єкта;

- служити аудитору довідковим  матеріалом, у випадку необхідності  і надавати любі пояснення  відносно змісту проведеного  аудиту.

Після завершення аудиту робочі документи залишаються у аудитора. Робочі документи являються власністю  аудитора. Він повинен складати довідки  на основі витягів із своїх робочих  документів. Однак його право власності  обмежене етичними нормами і умовами  конфіденційності

Робочі документи аудитора не можуть розглядатися як частина  фінансової документації клієнта. Робочі документи не можна вимагати у  аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено рішеннями судових  і слідчих органів.

Аудитор повинен забезпечити  надійне зберігання робочих документів, яке задовольняє вимоги зберігання і конфіденційності. Строк зберігання робочої документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними вимогами, а у  випадку необхідності також іншими додатковими умовами.

Після завершення аудиту мінімум  один екземпляр всієї підсумкової  документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається  у аудитора (аудиторської фірми).Порядок  збереження підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою із врахуванням забезпечення вимог  зберігання і конфіденційності.

Таким чином, у цьому розділі  ми розглянули організаційні принципи проведення аудиту на підприємстві, аудит  фінансових інвестицій, організація  результатів аудиту та рекомендації аудитора. Виявили що, аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів, яке задовольняє вимоги зберігання і конфіденційності.

Отже, в даному розділі  випускної роботи було детально розглянуто за допомогою яких організаційних принципів  проводився аудит на ВАТ „ПГЗК”. Найважливішим методологічним принципом  аудиту є планування. Планування аудиту повинно здійснюватися на підставі національних нормативів аудиту. Аудитор  розробляє і документально оформляє аудиторську програму. У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні  збігатися з загальним планом проведення аудиту. В плані розраховується аудиторський ризик за допомогою  спеціального тесту. За допомогою анкети визначено величину ВР*РК, за формулою ВР*РК=(кількість відповідей де вказано, що ризик високий)/(загальна кількість  питань). Отже аудиторський ризик на підприємстві ВАТ „ПГЗК” становить 5%.

По домовленості підприємстві ВАТ „ПГЗК” з аудитором визначили  суттєвість в сумі 1000 грн.

Безпосередньо був здійснений аудит розрахунків грошових коштів та їх еквівалентів, який являє собою  перевірку операцій підприємства ВАТ  ”ПГЗК”, пов’язаних з обігом готівки  у процесі здійснення фінансово-господарської  діяльності з метою встановлення правильності їх проведення відповідно до чинного законодавства України. За результатами аудит складено аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора, аудиторської фірми, який складається у встановленому порядку і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повно ти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторська фірма „ Аудит Плюс” після перевірки звітності склала умовно-позитивний висновок (див.дод.____), та дала рекомендації по виправленню помилки.

 

 

 

Висновок

 

В умовах становлення  та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові  ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних  та фізичних осіб, а також кредити  та інші надходження, що не суперечать законодавству.

Основним джерелом формування власного власних коштів підприємства є статутний капітал  — це сукупність коштів, вкладених  у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.

Статутний капітал  виступає невід’ємною складовою  частиною будь-якого товариства або  підприємства.

Так, статутний капітал  державних підприємств відображає суму коштів, виділену державою з бюджету  на момент введення підприємства в  експлуатацію для здійснення його діяльності (вартість всіх витрат на будівництво, монтаж, наладку, вартість обладнання, оборотних засобів та грошові  кошти).

Статутний капітал  недержавних комерційних структур формується за рахунок коштів (матеріальних, грошових), внесених акціонерами (учасниками), і тому уявляє собою колективну власність  декількох юридичних або фізичних осіб — засновників акціонерного товариства або підприємства іншої  організаційно-правової форми.

При проведенні перевірки  аудитор повинен дотримуватися  вимог діючого законодавства (закони, положення, нормативи та ін.). При  перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову  форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом  доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних  видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

В ході перевірки  аудитору необхідно вивчити наступні питання:

- перевірка засновницьких  документів щодо формування статутного

- капіталу;

- вивчення законності  змін у складі засновників  підприємства;

- перевірка правильності  розрахунків із засновниками;

- перевірка наявності  та правильності оформлення документів, що

- підтверджують  факти розрахунків із засновниками;

- перевірка дотримання  строків оплати статутного капіталу;

- перевірка обґрунтованості  змін величини статутного капіталу;

- вивчення рівності  сум та узгодженості показників.

Процес аудиторської перевірки та її результати повинні  бути документально оформлені. Після  завершення перевірки аудитор повинен  висловити свою думку у вигляді  аудиторського висновку.

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Закон України „Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні ”№966-14 від

2. Закон України „Про  аудиторську діяльність в Україні”№3125-12 від 22 квітня 1993 р.

3. Закон України „Про  оподаткування прибутку підприємств”  №283/97-ВР від 22 травня 1997 р.

4. Закон України „Про  підприємництво” №698-3 від 07 лютого 1991 р.

5. Міжнародні стандарти  та нормативи аудиту від 1січня  2004 р.

6. Кодекс етики аудитора.

7. П(С)БО 1 „Загальні вимоги  до фінансової звітності”, затверджено  наказом МінФіну України від  31 березня 1999 р.

8. П(С)БО 2 „Баланс”, затверджено  наказом МінФіну України №87 від  31 березня 1999 р.

9. П(С)БО 3 „Звіт про фінансові  результати”, ”, затверджено  наказом МінФіну України від  31 березня 1999 р.

10. План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій ”, затверджено  наказом МінФіну України від  30 грудня 1999 р. №291

11. Інструкція про застосування  плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій ”, затверджено  наказом МінФіну України від  30 грудня 1999 р. №291

12. Положення про ведення  касових операцій 

13. Закон України „Про  обіг векселів вУкрані” 

14.П(С)БО 4„Звіт про рух  грошових коштів” 

15. Порядок ведення касових  операцій в народному господарстві  України. .

16. Указ Президента України  „Про застосування штрафних санкцій  за порушення норм регулювання  обігу готівки”

17. Порядок встановлення  лімітів залишку в касі.

18. МСА 320 „Суттєвість  в аудиті”, затверджені АПУ  від 1.01.2004 року.

19. МСА 400 „Оцінка ризику  та внутрішній контроль” ,затверджені  АПУ від 1.01.2004 року.

20. МСА 700, 700 А „Аудиторський  висновок щодо фінансових звітів”  , затверджені АПУ від 1.01.2004 року.

21. „Баланс” № 9 від  29.02.2000р.

22. Журнал „Все про  бухгалтерський облік” № 8 (796) від 29.01.2003р.

23. Осейко О. ТАРТ 1999р.  „Бухгалтерський облік за допомогою  персонального комп’ютера”.

24. „Автоматизація бухгалтерського  обліку, контролю та аналізу” 1999р.  Завгородній В.П.

25. Агеева Ю.Б аудиторская  проверка: Практическое пособие  для аудитора и бухгалтера. –  М.: Бератор-Пресс, 2001. – 144 стр

26. Аудит: Учебник для  вузов/ Под. ред. проф. В.М. Подольского.  – 2-е изд., перераб. И доп.  – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 655 стр.

27. Аудит: Учебник / Под.  ред. В. Подольского. –– М.: 2000. – 655 стр.

28. Білуха М.Т. Аудит:  Підручник. – К.: Знання, 2000. –  769 стор.

29. Білуха М.Т. Теорія  бухгалтерського обліку: Підручник.-К.: КДТЕУ, 2000.-348 стор.