Портретна характеристика Марусі Чурай із однойменного роману Ліни Костенко

Алкогольний галюциноз є причиною тривалого запою (кілька днів або тижнів). Хворий ніби чує голоси, які то посилюються до крику, то послаблюються до шепотіння. При затяжному галюцинозі алкоголік може стати небезпечним для тих, хто його оточує, оскільки його поведінка визначається не реальною ситуацією, а навіюваними “голосами” та їх неадекватним сприйманням і тлумаченням. Кількість смертей у результаті алкоголізму чи алкогольного психозу або таких часто пов’язаних із вживанням алкоголю патологій, як, наприклад, цироз печінки, загалом, імовірно, відбив лише частину реальної кількості випадків, коли алкоголь є складовою причини смерті. У багатьох випадках, коли смерть настала, наприклад, через панкреатит, інсульт і рак різних органів, алкоголь може бути важливим чинником, який зробив свій внесок; часто алкоголь може бути причиною смерті, що настала в результаті аварії, самогубства чи насилля. Нещасні випадки можуть у підсумку становити значну частину пов’язаної з алкоголем захворюваності та смертності. Згідно з окремими даними канадських джерел (CCSA/ARF 1993), алкоголь є причиною 40 % смертей від раптових падінь, 30 % — від пожеж і 30 % — від утоплень. Загальні сумарні дані американських джерел такі: 28 % смертей сталися від падінь, 47 % — від пожеж і 34 % — від утоплень. У результаті досліджень різних країн припускається, що алкоголь стає причиною 26–54 % побутових травм, а також травм, отриманих під час відпочинку. Дуже часто причиною ДТП є водії, що перебувають за кермом у нетверезому стані. У багатьох країнах світу нагромаджено дані, що відображають рівень вмісту алкоголю у крові (ВАК) водіїв, через яких сталися аварії. Наприклад, у Канаді в 1990 р. серед смертельно травмованих водіїв 9,8 % мали позитивний ВАК нижче 80 мг, 9,1 % — 81– 150 мг і 27 % — понад 150 мг. У Франції в 1984 р. у 40 % аварій, внаслідок яких гинули люди, які були винні у їх скоєнні, вміст алкоголю у крові перевищував 80 мг. У Німеччині вважають, що алкоголь є причиною 19 % ДТП зі смертельним наслідком. Алкоголь нерідко є також причиною самогубств і вбивств. За окремими даними, у Канаді 30 % самогубств і 60 % вбивств скоюються під впливом алкоголю. У колишньому СРСР понад 60 % убивств або розбійних нападів, що закінчувались тяжкими тілесними ушкодженнями, було скоєно людьми, які перебували у стані сп’яніння.

Інформація  
Від зловживання алкоголем, а також від вживання фальсифікованих і небезпечних алкогольних напоїв у 1999 р. в Україні померло 8,3 тис. осіб. Порівняно з 1998 р. помітна тенденція до збільшення кількості смертельних випадків від зловживання алкоголем (на 8 %).

Алкогольна ситуація в Україні Загальна кількість  зареєстрованих з алкогольними проблемами на початок 2000 р. в Україні становила  близько 690 тис. осіб (табл. 14, 15). Близько 85 % з них — особи у віці 25–55 років, співвідношення чоловіків і  жінок протягом багатьох років утримується  орієнтовно на рівні 1:8. На урбанізованих  територіях кількість зареєстрованих хворих з алкогольною залежністю досягає 65 %, що відповідає співвідношенню міського і сільського населення. Однак  у сільській місцевості значно менше  звертаються по допомогу, ніж у  місті, а хворих із запущеними формами  більше.  
Динаміка алкогольних розладів  
Показник Перебувають під диспансерним наркологічним наглядом на кінець року На 100 тис. населення Узято під диспансерний наркологічний нагляд зі встановленим раніше діагнозом На 100 тис. населення

Водночас рівень смертності від цирозів печінки залишається  стабільно високим, що свідчить про  збереження загального рівня споживання алкоголю у країні. Причиною зменшення  рівня смертності від алкоголю стало  витіснення самогону із вживання у  містах, де його місце впевнено посіли алкогольні вироби промислового виробництва. Водночас офіційна статистика щодо продажу  алкогольних напоїв (1,2 л абсолютного  алкоголю на душу населення у 1999 р.) аж ніяк не відповідає реальній ситуації щодо його вживання (порівняно з  даними табл. 12). Наркоманія Причини, що спонукають людину вжити наркотичну речовину вперше, різноманітні й багато в чому схожі з тими, що спонукають людину вживати алкоголь чи тютюн. Щодо останніх двох поширених у сучасному  суспільстві нездорових звичок, то перший потяг до них і перше  вживання зумовлюються здебільшого  бажанням молодої людини “бути дорослою”. Тим більше, що ці явища людина спостерігає з дитинства, явного осуду з боку дорослих вони не мають, певний час лише нагадується, що дітям “цього не можна”. Перша спроба дитини випити алкогольний напій чи закурити закінчується по-різному, однак здебільшого викликає відразу. З подальших спроб, особливо в компанії, діти доходять висновку, що це цікаво. А там у кожного своя доля... Незважаючи на те що в більшості країн світу до алкоголю і тютюну ставляться поблажливо, ці “недуги” негативно позначаються на загальному здоров’ї людської популяції. Відомо, що така хвороба, як рак легенів (і не тільки), значною мірою спричинюється вживанням нікотину. У літературі наводяться певні дані щодо кількості смертей від раку легенів, зумовленого палінням. Проте це майже нікого не лякає. Щодо алкоголю, тут ситуація ще жахливіша. Нині у світі ця “епідемія” стоїть чи не на першому місці за показником смертності (зважимо на те, що вживання алкоголю не вважається хворобою — хіба що крайній алкоголізм). Знову ж таки, світова спільнота не волає: “Караул!” Щоб переконати у трагізмі ситуації, наведемо лише окремі дані по Україні: станом на 1998 р. смертність від отруєння алкоголем становила 15,8 випадків на 100 тис. населення, від алкоголізму — 1,06, від алкогольного психозу — 0,69, від цирозу печінки — 20,9 (алкогольного цирозу печінки — 2,0). Отже, ризик смерті від алкогольного отруєння становить 10.Е-4. Слід додати, що ці показники істотно зменшилися порівняно з 1995–1996 рр. Якщо говорити загалом про стан здоров’я, то алкогольні показники вражають ще більше: станом на 1999 р. на диспансерному обліку (під наркологічним наглядом) перебувало 687878 осіб (1379,9 осіб на 100 тис. населення), щорічно додається ще 89 тис. осіб; алкогольні психози наявні у 14218 осіб (28,3 осіб на 100 тис. населення), при цьому щорічно додається ще по 9–10 тис. хворих. Статистика свідчить, що в Україні кількість хворих на наркоманію станом на 1999 р. становила 69254 осіб (на 01.05.2000 перевищувала 90 тис.). Порівняно з алкогольними проблемами це на порядок нижче. Здавалося б, ситуація не така вже й страшна. Проте динамізм наркоманії вражає. Народ “п’є” вже давно, а от “колотися” почав порівняно недавно. Якщо рівень алкоголізму за останні 10 років майже не змінився (спостерігалося навіть певне зниження у 1999 р. порівняно з 1990 р.), то рівень наркоманії за цей час підвищився втричі (табл. 17). Мало того, цифри, якими оперує офіційна статистика, далеко не повні, а точніше, істотно занижені. Згідно з оцінкою фахівців Міністерства внутрішніх справ України, фактична кількість наркоманів досягає 500 тис. осіб (кожний сотий, з урахуванням немовлят і пенсіонерів, є наркоманом), медики обмежуються цифрою 200 тис. осіб. Іноземні експерти “оптимістичніші” — 1,5 млн громадян України вживають наркотики. То які ж перспективи в української нації? Можливо, не помиляються зарубіжні експерти-демографи, прогнозуючи в нашій державі зменшення кількості працездатного населення до 2010 р. в чотири рази (порівняно з 1995 р.).  
Динаміка поширення наркоманії в Україні  
Роки Кількість хворих Знаходиться під диспансерним наркологічним наглядом на кінець року На 100 тис. населення Взято під диспансерний нагляд із діагнозом, установленим раніше На 100 тис. населення 1991 1993 1995 1997 1999

РЕФЕРАТ  
на тему:  
Тема: «Вплив алкоголю на організм людини»  
виконав: учень 9-Г-А класу  
Гончарук Петро  
Коломия  
2001.  
ПЛАН  
1) Чому я вибрав цю тему.  
2) Історія алкоголю.  
3) Що люди п'ють і наслідки цього.  
4) Причини вжитку алкоголю.  
5) З чого починається пияцтво.  
6) Стадії і форми сп'яніння й алкоголізму.  
7) Вплив алкоголю на нервову систему; вміст алкоголю в  
крові.  
8) Алкоголізм - не звичка, а хвороба.  
9) Алкоголь і материнство.  
10) Руйнівник організму , що росте.  
11) Алкоголізм і суспільство.  
Чому я вибрав цю тему.  
Проблема вжитку алкоголю дуже актуальна у наші дні. Зараз споживання спиртних напоїв у світі характеризується величезними цифрами. Від цього страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу ставиться підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також здоров'я майбутніх матерів. Адже алкоголь особливо активно впливає на організм , що не сформувався, поступово руйнуючи його.  
Шкода алкоголю очевидна. Доведено, що при попаданні алкоголю усередину організму, він розноситься по крові до всіх органів і шкідливо діє на них аж до руйнації.  
При систематичному вжитку алкоголю розвивається небезпечна хвороба - алкоголізм. Алкоголізм небезпечний для здоров'я людини, але він виліковний, як і інші хвороби.  
Але головна проблема складається в тому, що велика частина алкогольної продукції, що випускається недержавними підприємствами, містить велику кількість отруйних речовин. Недоброякісна продукція нерідко призводить до отруєнь і навіть смертей.  
Все це завдає великої шкоди суспільству, його культурним цінностям.  
Історія алкоголю.  
Викрадач розуму - так іменують алкоголь із давніх часів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше чим за 8000 років до нашої ери - із появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв із меду, плодових соків і винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але що знали вже прийоми готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 сторіччях араби і назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вжитку спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухамедом. Ця заборона ввійшла згодом і в збір мусульманських законів - Коран (7 сторіччя). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко каралися.  
Але навіть у країнах Азії, де споживання вина заборонялася релігією (Кораном), культ вина все ж процвітав і оспівувався у віршах.  
У середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію учинив італійський чернець алхімік Валентіус. Спробувавши щойно отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумуйочого веселим.  
З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично не один художник, письменник або поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва є на полотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Люту силу алкоголізму розуміли передові люди свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина».  
Поширення пияцтва на Русі пов'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: «Веселие на Руси - есть пити». Але це обмова на російську націю. Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) цілком спростував цю думку. Він довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. чарка пускалася по колу і з неї кожний надпивав декілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не покладалося, і пияцтво рахувалося найбільшою ганьбою і гріхом.  
Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення через кордон горілки і вина. При Іванові IV і Борисові Годунову засновуються «царські шинки», що приносили масу грошей у скарбницю. Проте, уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ «продавати горілку по одній чарці на людину». Заборонялося видавати вино питущим, а також усім під час постів, по середам, п'ятницям і неділям. Проте через фінансові розуміння незабаром була внесена поправка: «чтобы великого государя казне учинить прибыль, питухов с кружечного двора не отгонять», чим фактично підтримувалося пияцтво.  
З 1894 року продаж горілки став царською монополією.  
Однією із темних плям минулого, сліди якого ще збереглися в нас, є пияцтво й алкоголізм.  
Чи треба говорити, що Росія в змісті вжитку спиртного країна більш ніж особлива. Тут свої, на жаль, сумні традиції, свої стандарти. Переважає в нас вжиток у виді «ударних доз»: велика кількість випитого в стислий термін. Частіше вдень. Інакше кажучи, у Росії домінує самий несприятливий, так називаний «північний» тип пиття. І п'ємо ми історично усе більше і більше. Якщо в1913 року продавалося 3,4 літри на людину в рік, то в 1927 - 3,7. До кінця 1940 року держпродаж, правда знизився до 2,3 літри, а до 1950 впав до 1,9 літра. Але зате потім тільки стрімке зростання, і кожний сплеск рекордний.  
Офіційно ми наблизилися до світових «питтєвих стандартів». А неофіційно? Держкомстат СРСР у той час проводив секретні дослідження на предмет самогоноваріння. Самогон давав прибавку ще в розмірі 5 із зайвим літрів. Разом 13,2 літри на кожного.  
Чотирнадцятого червня 1985 року ЦК КПРС оголосив війну пияцтву, що потрясла всі основи суспільства. Бюджет загубив 50 мільярдів не теперішніх, а ще тих повноцінних рублів, у два рази зросло споживання самогону. Проте, саме до 1987 року зросла середня тривалість життя. Це відбулося без зменшення смертності від отруєнь і нещасних випадків. У результаті, як би ми не лаяли кампанію, вона зберегла життя приблизно 700 тисячам росіян, та й захворюваність знизилася.  
За даними Держторгінспекції, у 1992 році кожна десята пляшка була фальсифікацією гарячливого напою, у 1993 - кожна четверта.  
На сьогодні споживання спиртних напоїв на земній кулі характеризується колосальними цифрами. Які ж саме алкогольні напої споживають у даний час.  
Що люди п'ють і наслідки цього.  
У світі мікроскопічних організмів, мабуть, самі всюдисущі - дріжджові гриби.  
Лишіть на якийсь час у темному місці виноградний, фруктовий або ягідний сік. Він забродить. Це відбувається тому, що грибки, що знаходилися в соці , почали посилено розмножуватися. У процесі життєдіяльності вони перетворюють цукор (а також крохмаль) у винний або етиловий спирт. Всякий, хто вивчав хімію, знає, що молекула цукру (глюкози) складається з 6 атомів вуглецю, 12 атомів водню і 6 атомів кисню - C6H12O6. Ферменти дріжджів ніби дроблять цю складну молекулу на окремі шматки, з’єднуючи їх потім у нові молекули. З C6H12O6 утворяться дві молекули вуглекислого газу - 2 CO2 (ці бульбашки ми бачимо в рідині , що бродить). Атоми , що залишилися , з'єднуються в дві молекули спирту (2C2H5OH). З виснаженням запасу цукру припиняється і процес бродіння. Такий спрощений процес перетворення цукру або крохмаля в алкоголь.  
Вихідним продуктом в одержанні етилового спирту є злаки, картопля, буряк, а також деякі відходи паперового виробництва і деревина, оцукрена хімічним шляхом - дією кислот при високій температурі і тиску. Сирий етиловий спирт (сирець) містить багато домішок, у тому числі отруйних сивушних масел. Спирт очищають шляхом перегонки в особливих апаратах, але й в отриманому в такий спосіб спирту, проте зберігається частина шкідливих для організму речовин.  
Етиловий спирт широко застосовують у різноманітних галузях народного господарства. Його використовують у якості розчинника, наприклад при виготовленні лаків, політур, у ряді хімічних реакцій для синтезу органічних барвників, фармакологічні препарати, синтетичного каучуку. Етиловий спирт має дезинфікуючі властивості, його застосовують у медичних цілях. При виготовленні горілки використовують тільки очищений етиловий спирт.  
Варто зупинитися на вжитку отрутних технічних рідин - різноманітні сурогати алкоголю. Їх вживають або помилково приймаючи за етиловий спирт, або намірено зневажаючи небезпеками, як це роблять іноді запеклі п'яниці.  
Так, метиловий спирт і етиленгліколь входять до складу антифрізів. Володіючи низькою температурою замерзання, вони використовуються в системах охолодження різноманітних двигунів. Подібно звичайному спирту ці рідини спроможні викликати сп'яніння, але через 10-12 годин після їх вжитку з'являються ознаки важкого отруєння: головна біль, нудота, блювота, хибка хода, слабість (або короткочасне збудження), затемнення або навіть повна утрата свідомості. Смерть наступає від мозкових розладів (через 1-2 доби) або поразки нирок (через 1-2 тижні). Метиловий спирт - нервово-судинна отрута, і його доза 100 грам смертельна для людей. Навіть невеличка кількість цього спирту уражає зоровий нерв і систему оболонок ока (зокрема сітківку). Ще більш небезпечний дихлоретан, 10-15 грам якого викликають необоротні зміни в печінці і нирках.  
Втім, шкідливі домішки утримуються й у продажному спиртному. Патофізиологічний вплив їх на організм обумовлено не тільки міцністю (процент спирту), але і численними, значно більш шкідливими домішками. Одним із супутників спиртних напоїв є метиловий спирт. Застосовуваний для обробки спиртного сірчистий ангідрид також далеко не нешкідливий. Зокрема, він руйнує необхідні організму вітаміни групи В.  
Як бачите алкоголь і його сурогати далеко не нешкідливі, а наслідки їх вжитку небезпечні і потворні.  
Причини вжитку алкоголю.  
Напевно, Ви неодноразово чули вираження: «вип'ємо, зігріємося». Рахується в ужитку, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму. Недарма спиртне часто називають «гарячливими напоями». Рахується, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але і при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразці шлунка. Лікарі ж навпаки вважають, що виразковому хворому категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеличкі дози спиртного дійсно збуджують апетит.  
Або інше, що існує серед людей переконання: алкоголь збуджує, бодрить, покращує настрій, самопочуття, робить бесіду більш пожвавленою і цікавою, що важливо для компанії молодих людей. Недарма спиртне приймають «проти втоми», при нездужаннях, і практично на усіх святкуваннях.  
Більш того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичні потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу і т.п. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів і ароматних речовин. У медичній практиці використовують антисептичні властивості спирту, уживаючи його для дезінфекції (при уколах і т.п.), готування ліків, але аж ніяк не для лікування хвороб.  
Отже, алкоголь приймають для підняття настрою, для зігрівання організму, для попередження і лікування хвороб, зокрема як дезинфікуючий засіб, а також як засіб підвищення апетиту і енергетично цінний продукт. Де тут правда і де помилка?  
Один із пироговських з'їздів російських лікарів прийняв резолюцію про шкоду алкоголю: «...немає жодного органу в людському тілі, який би не піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не володіє жодною такою дією, що не могла бути досягнута іншим лікувальним засобом, що діє корисніше, безпечніше і надійніше, немає такого хворобливого стана, при котрому необхідно призначати алкоголь на скільки-небудь тривалий час».  
Так що міркування про користь алкоголю - досить поширена помилка. Взяти хоча б очевидний факт - порушення апетиту після стопки горілки або вина. Але це тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує дію таких важливих органів як печінка і підшлункова залоза.  
Видатний психіатр і суспільний діяч, борець з алкоголізмом, академік Володимир Бехтерьов (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «Вся справа в тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі корені в нашому побуті і породило цілу систему диких звичаїв. Ці звичаї потребують пиття і частування вином у всякому випадку».  
Потреба в алкоголі не входить у число природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому самий по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, паління) з'являється тому, що суспільство, по-перше, робить даний продукт і, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, навички і забобони, пов'язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці навички не властиві усім в однаковій мірі.  
З чого починається пияцтво.  
Приводи першого прилучення до алкоголю різноманітні. Але просліджуються їхні характерні зміни в залежності від віку.  
До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають «для апетиту», «лікують» вином або ж дитина сама із цікавості пробує спиртне (мотив, головним чином властивим хлопчикам). У більш старшому віці мотивами першого вжитку алкоголю стають традиційні приводи: «свято», «сімейне торжество», «гості» і т.д. З 14-15 років з'являються такі приводи, як «незручно було відставати від хлопців», «друзі умовили», «за компанію», «для хоробрості» і т.д. Хлопчиськам властиві всі ці групи мотивів першого знайомства з алкоголем. Для дівчаток типова в основному друга, «традиційна» група мотивів.  
Звичайно це буває, так сказати, «безневинна» чарочка на честь дня народження або іншого торжества. І хоча це відбувається за згодою батьків, у колі сім'ї, усе ж і таке прилучення дітей до вина небезпечно. Адже варто раз доторкнутися до спиртного, як уже знімається психологічний бар'єр і підліток вважає себе вправі випити з товаришами або навіть одному, якщо з'являється така можливість. Недарма в народі говорять: «ріки починаються зі струмочка, а пияцтво з чарочки».  
У цілому мотиви вжитку спиртного підлітками діляться на дві групи. У основі мотивів першої групи лежить бажання наслідувати традиціям, відчувати нові відчуття, цікавість і т.п. Формуванню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, що пробуджують в них почуття дорослості, бажання бути як усі, прагнення наслідувати старшим і т.п. Віковими особливостями підлітків у визначеній мірі можна пояснити і вжиток їми спиртних напоїв «для хоробрості». Цей мотив пов'язаний із відсутністю в неповнолітніх життєвого досвіду, знань, що дозволяють їм вільно вступати в спілкування з навколишніми (наприклад, з особами більш старшого віку, дівчинами).  
Особливої уваги заслуговує друга група мотивів споживання алкоголю, що формують пияцтво як тип поводження правопорушників. У число цих мотивів входить прагнення позбутися від нудьги. У психології нудьгою називають особливий психічний стан особистості, пов'язаний з емоційним голодом. У підлітків цієї категорії істотно ослаблений або втрачений інтерес до пізнавальної діяльності. Підлітки, що вживають спиртне майже не займаються суспільною діяльністю. Істотні зсуви спостерігаються в них у сфері дозвілля. Ці хлопці менше цікавляться художньою літературою, рідко беруть участь у самодіяльності, майже не бувають у театрі, втрачають інтерес до серйозної музики, живопису. Нарешті, деякі підлітки споживають спиртне, щоб зняти із себе напругу, звільнитися від неприємних переживань. Напружений, тривожний стан може виникнути у зв'язку з визначеним становищем їх у сім'ї, шкільному колективі.  
Проведення вільного часу переважно з друзями характерно для підлітків. І хоча підліткові групи утворюються стихійно, їх складають хлопці, близькі за рівнем розвитку, запитам і інтересам. Але якщо підліткова група не об'єднана якоюсь корисною діяльністю, у ній переважає «порожнє» проведення часу нудьгуючих неповнолітніх і така група стає сприятливим грунтом для розпиття спиртних напоїв.  
Стадії і форми сп'яніння й алкоголізму.  
Як часто деякі люди з гордістю відзначають в себе і у своїх товаришів підвищену стійкість до спиртного, рахуючи, що це пов'язано з фізичним здоров'ям. А насправді підвищена стійкість до спиртного - перша ознака алкоголізму, що починається, симптом серйозного захворювання. Для алкоголіка що чарка, що стакан, що пляшка вина - усе єдино. Вже від чарки спиртного він приходить у своєрідний стан ейфорії - порушення, що тільки посилює його прагнення випити, потім наступні дози мало змінюють його зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зсуви. Спочатку алкоголік виявляє надзвичайну активність, намагаючись «позачергово» випити чергову стопку, починає буйствувати або дурачитись. Але остання крапля переповнює межі стійкості, алкоголік «відключається» від зовнішнього світу, впадаючи в забуття. Втрата контролю за кількістю випитого, непомірна жадібність до спиртного і супровідне цим неконтрольоване, розв'язне, нерідко цинічне поводження - стійкі ознаки алкоголізму.  
У п'яниці ослаблена воля - і не тільки до обмеження прийому алкоголю, але і стосовно інших, ділових сторін повсякденного життя.  
Нерідко під час святкових застіль можна спостерігати, як люди після випитих спиртних напоїв поводяться розв'язно, їхні дії стають більш незграбними. Відразу помітно вплив на них алкоголю. І якщо запитати його учасників як часто вони випивають, більшість відповість, що нерегулярно. Проте навіть після однократного прийому алкоголю в людей ніч проходить неспокійно, а на ранок вони прокидаються розбитими, з опухлим лицем і хворою головою. Робочий день, як правило, стає зіпсованим, а якщо людина по роботі пов'язана з механізмами, наприклад із верстатом або автомашиною, вважай, що в цей день у нього різко підвищується ризик аварії або навіть катастрофи. У робітників розумової праці після прийому алкоголю грунтовно погіршуються розумові процеси, падає швидкість і точність обчислень, як говорять, робота валиться з рук.  
Отже, навіть після нерегулярного, випадкового вжитку алкоголю наступають серйозні неполадки в організмі, що свідчать про важке його отруєння. Якщо ж вжиток алкоголю приймає систематичний характер, людина п'є в будь-якому випадку, знаходячи будь-який привід, щоб напитися, то це вже називається побутовим пияцтвом. Для п'яниці не має значення зміст святкової події, йому байдуже чи схвалюють його поводження інші. У цій стадії прилучення до спиртного значною мірою змінюється відношення питущого до навколишніх, до узвичаєних і припустимих норм поводження. Для п'яниці найближчими людьми стають "собутильники", нехай навіть вони уперше виявилися за одним столом. Час, місце й обстановка, у якому люди п'ють, утрачають значення. Таким чином, різниця між епізодичним прийомом спиртного і пияцтвом полягає не тільки в кількості випитого за один раз, але й у психологічному установленні питущого. У першому випадку людина відзначає будь-яку урочисту або значну подію, а в другому - п'є тільки щоб привести себе в стан сп'яніння. Якщо вчасно утримати людину від пияцтва, це попередить її падіння і розвиток алкоголізму. Щоб зрозуміти розвиток алкоголізму потрібно знати вплив алкоголю на нервову систему.  
Вплив алкоголю на нервову систему; утримання алкоголю в крові.  
Алкоголь із шлунка потрапляє в кров через дві хвилини після вжитку. Кров розносить його по всім клітинам організму. У першу чергу страждають клітини великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних дій, змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні дії, людина втрачає спроможність управляти собою.  
Проникнення алкоголю до клітин лобової частки кори розкріпачує емоції людини, з'являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у судженнях. Слідом за порушенням, що посилюється, у корі великих півкуль мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачає стриманість, соромливість, вона говорить і робить те, чого ніколи не сказала і не зробила б будучи тверезою. Кожна нова порція спиртного усе більше паралізує вищі нервові центри, немов зв'язуючи їх і не дозволяючи втручатися в діяльність нижчих відділів мозку: порушується координація рухів, наприклад рух очей (предмети починають двоїтися), з'являється незграбна хитка хода.  
Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вжитку алкоголю: одноразовому, епізодичному і систематичному.  
Відомо, що порушення роботи нервової системи напряму пов'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає 0,04-0,05 процента, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, утрачає спроможність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 процента гнітяться більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи. Рухи людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Проте в 15 процентів людей алкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення утримання алкоголю в крові послабляється спроможність людини до слухових і зорових сприйняттів, притупляється швидкість рухових реакцій.  
Концентрація алкоголю, що складає 0,2 проценти, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.  
При концентрації алкоголю в крові 0,3 проценти людина хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.  
Концентрація алкоголю в крові 0,4 проценти веде до утрати свідомості. Людина засипає, подих її стає нерівним, відбувається мимовільне звільнення сечового міхура. Чутливість відсутня.  
При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 процента може наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю - алкоголізм.  
Алкоголізм не звичка, а хвороба.  
Алкоголізм - важка хронічна хвороба, у більшості випадків важко виліковується. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вжитку алкоголю і характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння є найкращим психічним станом. Цей потяг не піддається розумним доказам припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку(наявністю грошей у сім'ї, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він рветься напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, в них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку з цим говорять про підвищену перенесеність алкоголю. Але насправді це патологічний стан, коли організм утратив спроможність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.  
На пізніх етапах алкоголізму перенесеність спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом кількох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньнитися від неприємних переживань. Напружений, тривожний стан може виникнути у зв'язку з визначеним становищем їх у сім'ї, шкільному колективі.  
Проведення вільного часу переважно з друзями характерно для підлітків. І хоча підліткові групи утворюються стихійно, їх складають хлопці, близькі за рівнем розвитку, запитам і інтересам. Але якщо підліткова група не об'єднана якоюсь корисною діяльністю, у ній переважає «порожнє» проведення часу нудьгуючих неповнолітніх і така група стає сприятливим грунтом для розпиття спиртних напоїв.  
Стадії і форми сп'яніння й алкоголізму.  
Як часто деякі люди з гордістю відзначають в себе і у своїх товаришів підвищену стійкість до спиртного, рахуючи, що це пов'язано з фізичним здоров'ям. А насправді підвищена стійкість до спиртного - перша ознака алкоголізму, що починається, симптом серйозного захворювання. Для алкоголіка що чарка, що стакан, що пляшка вина - усе єдино. Вже від чарки спиртного він приходить у своєрідний стан ейфорії - порушення, що тільки посилює його прагнення випити, потім наступні дози мало змінюють його зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зсуви. Спочатку алкоголік виявляє надзвичайну активність, намагаючись «позачергово» випити чергову стопку, починає буйствувати або дурачитись. Але остання крапля переповнює межі стійкості, алкоголік «відключається» від зовнішнього світу, впадаючи в забуття. Втрата контролю за кількістю випитого, непомірна жадібність до спиртного і супровідне цим неконтрольоване, розв'язне, нерідко цинічне поводження - стійкі ознаки алкоголізму.  
У п'яниці ослаблена воля - і не тільки до обмеження прийому алкоголю, але і стосовно інших, ділових сторін повсякденного життя.  
Нерідко під час святкових застіль можна спостерігати, як люди після випитих спиртних напоїв поводяться розв'язно, їхні дії стають більш незграбними. Відразу помітно вплив на них алкоголю. І якщо запитати його учасників як часто вони випивають, більшість відповість, що нерегулярно. Проте навіть після однократного прийому алкоголю в людей ніч проходить неспокійно, а на ранок вони прокидаються розбитими, з опухлим лицем і хворою головою. Робочий день, як правило, стає зіпсованим, а якщо людина по роботі пов'язана з механізмами, наприклад із верстатом або автомашиною, вважай, що в цей день у нього різко підвищується ризик аварії або навіть катастрофи. У робітників розумової праці після прийому алкоголю грунтовно погіршуються розумові процеси, падає швидкість і точність обчислень, як говорять, робота валиться з рук.  
Отже, навіть після нерегулярного, випадкового вжитку алкоголю наступають серйозні неполадки в організмі, що свідчать про важке його отруєння. Якщо ж вжиток алкоголю приймає систематичний характер, людина п'є в будь-якому випадку, знаходячи будь-який привід, щоб напитися, то це вже називається побутовим пияцтвом. Для п'яниці не має значення зміст святкової події, йому байдуже чи схвалюють його поводження інші. У цій стадії прилучення до спиртного значною мірою змінюється відношення питущого до навколишніх, до узвичаєних і припустимих норм поводження. Для п'яниці найближчими людьми стають "собутильники", нехай навіть вони уперше виявилися за одним столом. Час, місце й обстановка, у якому люди п'ють, утрачають значення. Таким чином, різниця між епізодичним прийомом спиртного і пияцтвом полягає не тільки в кількості випитого за один раз, але й у психологічному установленні питущого. У першому випадку людина відзначає будь-яку урочисту або значну подію, а в другому - п'є тільки щоб привести себе в стан сп'яніння. Якщо вчасно утримати людину від пияцтва, це попередить її падіння і розвиток алкоголізму. Щоб зрозуміти розвиток алкоголізму потрібно знати вплив алкоголю на нервову систему.  
Вплив алкоголю на нервову систему; утримання алкоголю в крові.  
Алкоголь із шлунка потрапляє в кров через дві хвилини після вжитку. Кров розносить його по всім клітинам організму. У першу чергу страждають клітини великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних дій, змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні дії, людина втрачає спроможність управляти собою.  
Проникнення алкоголю до клітин лобової частки кори розкріпачує емоції людини, з'являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у судженнях. Слідом за порушенням, що посилюється, у корі великих півкуль мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачає стриманість, соромливість, вона говорить і робить те, чого ніколи не сказала і не зробила б будучи тверезою. Кожна нова порція спиртного усе більше паралізує вищі нервові центри, немов зв'язуючи їх і не дозволяючи втручатися в діяльність нижчих відділів мозку: порушується координація рухів, наприклад рух очей (предмети починають двоїтися), з'являється незграбна хитка хода.  
Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вжитку алкоголю: одноразовому, епізодичному і систематичному.  
Відомо, що порушення роботи нервової системи напряму пов'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає 0,04-0,05 процента, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, утрачає спроможність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 процента гнітяться більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи. Рухи людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Проте в 15 процентів людей алкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення утримання алкоголю в крові послабляється спроможність людини до слухових і зорових сприйняттів, притупляється швидкість рухових реакцій.  
Концентрація алкоголю, що складає 0,2 проценти, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.  
При концентрації алкоголю в крові 0,3 проценти людина хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.  
Концентрація алкоголю в крові 0,4 проценти веде до утрати свідомості. Людина засипає, подих її стає нерівним, відбувається мимовільне звільнення сечового міхура. Чутливість відсутня.  
При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 процента може наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю - алкоголізм.  
Алкоголізм не звичка, а хвороба.  
Алкоголізм - важка хронічна хвороба, у більшості випадків важко виліковується. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вжитку алкоголю і характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння є найкращим психічним станом. Цей потяг не піддається розумним доказам припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку(наявністю грошей у сім'ї, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він рветься напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, в них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку з цим говорять про підвищену перенесеність алкоголю. Але насправді це патологічний стан, коли організм утратив спроможність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.  
На пізніх етапах алкоголізму перенесеність спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом кількох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.  
Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Біля 10 процентів людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається по такій схемі:  
1) Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, «затміння». Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила недостатньо, вона п'є, у неї розвивається жадібність до алкоголю. Проте вона зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.  
2) Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти бажанню випити. В людини розвивається зарозумілість, агресивність. Вона обвинувачує навколишніх у своїх бідах. В неї починається запой, його друзями стають випадкові "собутильники". Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до всього, що не має відношення до спиртного.  
3) Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, суперечливість думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. В неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.  
Одним із характерних ускладнень під час запою є біла гарячка.  
Біла гарячка - найбільший алкогольний психоз, що зустрічається часто. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються безпідставний страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, напади і т.п.), слухові і зорові облудні у виді шумів, дзвоників, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Він бачить повзаючих навколо комах, пацюків, що нападають на нього чудовиськ, бандити, відчуває біль від укусів, удари, чує погрози. Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняється або біжить, врятовуючись від переслідування. Вдень галюцинації дещо загасають, хоча хворий залишається збудженим, в нього тремтять руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на однму місці.  
Іншою формою психозу є алкогольне марення. Воно виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Частіше усього це марення підозрілості, переслідування, ревнощі. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього улаштована змова. Не бачачи виходу зі становища , що створилося, він може скінчити життя самогубством.  
Алкоголь і материнство.  
Необхідно розповісти про те, як впливає алкоголь на жінок, тому що жінками, що є продовжувачками роду людського, закладається здоров'я майбутніх поколінь. Стан здоров'я дитини, підлітка якоюсь мірою визначають майбутні можливості дорослої людини.  
Алкоголь, негативно впливає на здоров'я жінки, порушує нормальне функціонування її статевих органів. От декілька цифр. Відомий російський дослідник С.З. Пащенков спостерігав протягом 5 років 3300 пацієнток, що лікувалися від хронічного алкоголізму. У 85,3 процента з них були хронічні захворювання, причому 40,6 процента жінок страждали захворюваннями статевої сфери. У цілому, в жінок, що зловживають спиртним, у 2,5 рази частіше, ніж у непитущих відзначаються різноманітні гінекологічні захворювання. Зловживання алкоголем, руйнуючи організм жінки, виснажує її нервову й ендокринну системи і зрештою призводить до безплідності. Крім того, жінки, що зловживають алкоголем, нерідко ведуть безладне статеве життя, що неминуче супроводжується запальними захворюваннями статевих органів і закінчується безплідністю.  
Стан сп'яніння в момент зачаття може вкрай негативно позначитися на здоров'ї майбутньої дитини, тому що алкоголь небезпечний не тільки для статевих клітин , що дозрівають, але може зіграти свою фатальну роль і в момент запліднення цілком повноцінних (нормальних) статевих клітин. Причому сила впливу алкоголю , що ушкоджує , у момент зачаття непередбачена : можуть бути як легкі порушення, так і важкі органічні ураження різноманітних органів і тканин майбутньої дитини.  
Період від моменту зачаття до 3 місяців вагітності лікарі називають критичним у розвитку плоду, тому що в цей час відбувається інтенсивне закладання органів і формування тканин. Вжиток алкоголю може призвести до впливу на плід, причому ушкодження буде сильніше, ніж на більш ранньому етапі критичного періоду впливу алкоголю.  
У медичній літературі з'явився спеціальний термін, що позначає комплекс пороків у дітей, викликаних впливом алкоголю , що ушкоджує , у період внутрішньоутробного розвитку - алкогольний синдром плоду (АСП) або синдром алкогольної фетопатії. Для АСП характерні уроджені аномалії розвитку серця, зовнішніх статевих органів, порушення функції центральної нервової системи, низька маса тіла при народженні, відставання дитини в рості і розвитку. В дітей із синдромом алкогольної залежності характерні риси особи: маленька голова, особливе лице, вузькі очі, специфічна складка вік, тонка верхня губа.  
Вжиток спиртних напоїв небезпечний на всьому протязі вагітності, тому що алкоголь легко проникає від матері через плаценту по кровоносних судинах, що харчує плід. Вплив алкоголю на плід у наступні місяці вагітності призводить до недоношеності, зниження маси тіла, народжених дітей, мертвонародженості.  
Мати, що годує, повинна пам'ятати, що алкоголь робить украй шкідливий вплив на організм грудного немовляти й у першу чергу на його нервову систему. Навіть незначні дози алкоголю, що потрапляють із молоком матері в організм немовляти, можуть викликати серйозні порушення в діяльності центральної нервової системи, в окремих випадках мати необоротні наслідки. Дитина під впливом алкоголю стає неспокійною, погано спить у нього можуть спостерігатися судороги, а в наступному і відставання в психічному розвитку. Якщо мати, що годує, страждає хронічним алкоголізмом, і в організм немовляти регулярно потрапляє алкоголь, то, крім вищезгаданих ускладнень, у дитини може виникнути «синдром алкогольної залежності грудного віку». Подібні випадки описані ученими минулого і сучасними дослідниками.  
Руйнівник організму , що росте.  
Вчені усього світу протягом майже сорока років голосніше заявляють про небезпеку, що підстерігає підростаюче покоління - дітей, підлітків, молодь. Мова йде про усе зростаючий розмах споживання спиртних напоїв неповнолітніми. Так у США (штат Нью-Йорк) 91 процент 16-літніх учнів вживають алкогольні напої. У Канаді біля 90 процентів учнів 7-9 класів уживають спиртні напої. У ФРН 1 процент дітей 8-10 років у стані алкогольного сп'яніння затримується поліцією.  
Мабуть, не треба мати особливу уяву, щоб уявити собі шкоду, що викликається в підлітка хоча б однократним вжитком вина або навіть пива. Сучасні дослідження дозволяють підтверджувати, що в тілі людини немає таких органів і тканин, що не уражалися б алкоголем. Попавши в організм, він достатньо повільно (із швидкістю 0,1 г на 1 кг маси тіла в годину) розщеплюється в печінці. І тільки 10 процентів від загальної кількості прийнятого алкоголю виводиться з організму в незмінному виді. Алкоголь , що залишився , циркулює разом із кров'ю по всьому організму, поки не розщепиться весь. Висока проникність «молодих» тканин, їхня насиченість водою дозволяє алкоголю швидко поширюватися по організму, що росте.  
Шкідливий вплив алкоголю насамперед позначається на діяльності нервової системи. Якщо утримання алкоголю в крові прийняти за 1 (одиницю), то в печінці воно буде дорівнює 1,45, а в головному мозку - 1,75. Навіть невеличкі дози алкоголю впливають на обмін у нервовій тканині, передачу нервових імпульсів. Одночасно порушується робота судин головного мозку: відбувається їхнє розширення, збільшення проникності, крововилив у тканину мозку. У підлітковому віці мозкова тканина бідна фосфором, багата водою, знаходиться в стадії структурного і функціонального удосконалювання, тому алкоголь особливо небезпечний для неї. Навіть однократні вжитки спиртного можуть мати самі серйозні наслідки.  
Кількаразовий або частий вжиток алкоголю робить вплив, що буквально спустошує психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, виробітку етичних і моральних категорій і естетичних понять, але і втрачаються спроможності , що вже розвилися. Підліток, що називається «тупішає» і інтелектуально, і емоційно.  
Другою «мішенню» алкоголю є печінка. Саме тут, під дією ферментів відбувається його розщеплення. Якщо швидкість надходження алкоголю в клітини печінки вища швидкості його розпаду, то відбувається накопичення алкоголю, що веде до ураження клітин печінки. Алкоголь порушує структуру клітин печінки, приводячи до переродження її тканин. При систематичних ужитках спиртних напоїв жирові зміни в клітинах печінки призводять до омертвляння печінкової тканини - розвивається цироз печінки, дуже грізне захворювання, майже завжди супровідне хронічному алкоголізму. Дія алкоголю на печінку підлітка ще більш агресивна, тому що цей орган знаходиться в стадії структурного і функціонального формування. Ураження клітин печінки призводить до порушення білкового і вуглецевого обміну, синтезу вітамінів і ферментів. Спиртні напої, можна сказати, «роз'їдають» слизову оболонку стравоходу, шлунка, порушують секрецію і склад шлункового соку , що утрудняє процес травлення і, у кінцевому рахунку, погано позначається на рості і розвитку підлітка.  
Таким чином, алкоголь послабляє організм, гальмує формування і дозрівання його органів і систем, а в деяких випадках, наприклад при зловживанні, і зовсім зупиняє розвиток деяких функцій вищої нервової системи. Чим молодший організм, тим згубніше діє на нього алкоголь. Крім того, вжиток алкогольних напоїв підлітками значно швидше, чим в старших, веде до формування в них алкоголізму.  
Алкоголізм і суспільство.  
Алкоголь «б'є» не тільки самого питущого, але і людей, що оточують його. Часто чоловіки або жінки, схильні до алкоголізму, зневажають своїми обов'язками, друзями, сім'єю і дітьми, для того, щоб задовольнити свою потребу. Пристрасть до алкоголю - причина різноманітних злочинів. Відомо, що 50 процентів усіх злочинів пов'язано з вжитком алкоголю.  
За алкоголізм батьків часто розплачуються діти. Дослідження нервовохворих дітей показали, що причиною їхньої хвороби часто є алкоголізм батьків.  
Боротьба з алкоголізмом - найбільша соціальна і медична проблема будь-якої держави. Шкода алкоголю доведена. Навіть малі дози його можуть стати причиною великих прикростей або нещасть: травм, автокатастроф, позбавлення працездатності, розпаду сім'ї, утрати духовних потреб і вольових рис людиною.  
ЛІТЕРАТУРА :  
1) «Підступний ворог» Л.Ф. Петренко, «Знання» 1981 рік  
2) «Коли людина собі ворог» Г.М. Ентін, «Знання» 1973 рік  
3) Газета «Праця» 25 листопада 1995 рік

Алкоголізм —  важкий тягар для більшості суспільств, як розвинених, так і тих, що розвиваються. У різні історичні часи і в  різних місцях, в умовах різних систем культурних цінностей, адміністративних систем проблема зловживання алкоголем  породжувала надзвичайну різноманітність  політичних заходів у відповідь. Разом з тим, як свідчить світова  статистика (табл. 7), істотних змін щодо поліпшення ситуації не сталося.

Зловживання алкоголем  призводить до великої кількості  захворювань, зокрема алкогольних  психозів і цирозу печінки (табл. 8). Послаблення соціальної орієнтації залежних від алкоголю людей за певних умов призводить до наркоманії, поширення  випадкових статевих стосунків.

Загалом статистика щодо зловживання алкоголем невтішна, хоча розкид даних свідчить про те, що алкоголізм, а відтак і його наслідки не є неминучістю.

Хворобливий стан, який настає внаслідок постійного зловживання  спиртними напоями, називається  хронічним алкоголізмом. Відмітною  ознакою хронічного алкоголізму  є збільшення кількості одноразово вжитого алкоголю. До ранніх проявів  хронічного алкоголізму належить симптом "втрати самоконтролю", тобто після  приймання першої дози алкоголю (100-200 г) з'являється непереборне бажання  випити ще, внаслідок чого виникає  яскраво виражений стан алкогольного сп'яніння. Згодом у осіб, які звикають до частого вживання алкоголю, виявляється "симптом похмілля". Похмілля —  це особливий стан загального нездужання, що виявляється у головних болях, загальній слабкості з частими  нападами серцебиття, пригніченому настрої. Ці симптоми з'являються через кілька годин після приймання значної  кількості алкоголю.

Невелика доза алкоголю, яку приймають з метою похмелитися, знімає симптоми поганого самопочуття, але з'являється потяг випити ще і врешті-решт потяг до вживання алкоголю стає непереборним. Поява  і невпинне посилення ознак похмілля — свідчення хронічного алкоголізму. Поступово вживання спиртних напоїв стає майже безперервним: незначна кількість алкоголю викликає бажання  пити знову і знову.

Наступною стадією  хронічного алкоголізму є запійне  пияцтво, коли реакція на алкоголь змінюється і навіть незначні його дози, вжиті  після кількаденного пияцтва, викликають сильне сп'яніння. Водночас посилюються  і симптоми похмілля, і потреба  постійно вживати алкоголь. У такий  спосіб алкоголік намагається "вилікувати" яскраво виражене тремтіння кінцівок, серцебиття, загальну слабкість, погане самопочуття, пригнічений настрій, безсоння, нічні неприємні сновидіння, зрідка галюцинації.