Портретна характеристика Марусі Чурай із однойменного роману Ліни Костенко

 

Надгробок Олеся Гончара  на Байковому цвинтарі в Києві

На сторінках  журналу «Вітчизна», а згодом і  окремим виданням з'явилися всі  три частини роману («Альпи», 1946; «Голубий Дунай», 1947; «Злата Прага», 1948). Високу оцінку творові, відзначеному двома Сталінськими преміями, дали тоді Юрій Яновський, Павло Тичина, Олександр Фадєєв, Остап Вишня.

 

Ювілейна монета на честь  Олеся Гончара

 

Поштовий конверт, що присвячений  Олесю Гончару

У 1959–1971 роках Олесь  Гончар — голова правління Спілки письменників України, у 1959–1986 роках — секретар правління Спілки письменників СРСР.

Від 1973 р. — голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, академік Академії наук України.

Письменник Володимир Яворівський у 1980 році написав, що до шістдесяти років Гончар зміг

досягти виключно всього, чого спроможен досягти письменник на високому перевалі життя в нашій країні: бути Героєм Соціалістичної праці, бути депутатом Верховної Ради СРСР… Бути кандидатом у члени Центрального Комітету КПРС (брати участь у розв’язанні усіх найглобальніших проблем, які вирішуються не лише в країні, а й на планеті!)[2]

Працю на ниві художньої  прози Олесь Гончар постійно поєднує  з літературно-критичною творчістю. Почавши ще в студентські роки з досліджень поетики Михайла  Коцюбинського і Василя Стефаника, він згодом створив десятки статей, які вже публікувалися в трьох  окремих книгах («Про наше письменство», 1972; «О тех, кто дорог», 1978; «Письменницькі роздуми», 1980) та входили частково до шеститомного зібрання творів письменника. Твори Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.

Олесь Гончар був  нагороджений багатьма орденами та медалями. Помер 14 липня 1995 року. Похований на Байковому цвинтарі.

Літературна творчість

Після завершення роботи над трилогією «Прапороносці» героїка війни і далі хвилювала  митця. В кінці 40-х і на початку 50-х років він пише низку новел («Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта» й ін.), багато в чому суголосних з «Прапороносцями». У написаній тоді ж документальній в основі своїй повісті «Земля гуде» зображено діяльність молодіжної підпільної організації «Нескорена полтавчанка», очолюваної комсомолкою Лялею Убийвовк.

 

Меморіальна дошка О. Гончару на будинку письменників Роліт у Києві

Видані протягом 50-х років книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951) і «Щоб світився вогник» (1955) присвячені мирному життю людей, важливим моральним  аспектам їхніх взаємовідносин, а  романна дилогія «Таврія» (1952) і  «Перекоп» (1957) — історико-революційній проблематиці.

Серед них — романи «Тронка» (1963), «Собор» (1968), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повість «Бригантина» (1972), новели «Кресафт» (1963), «На косі» (1966), «Під далекими соснами» (1970), «Пізнє прозріння» (1974) та ін.

Якщо роман «Тронка» приніс авторові Ленінську премію (1964 р.), то доля написаного наприкінці 60-х років «Собору» склалася менш успішно.

Кампанія проти роману «Собор»

Роман «Собор» був опублікований у журналі «Вітчизна» у 1968 році. Перші рецензії на роман були схвальні, але невдовзі критика піддала його тенденційному остракізму, і твір було вилучено з літературного процесу на два десятиліття.

Ще в роки свого  життя на Дніпропетровщині, Олесь  Гончар жив на тій же самій вулиці, де був збудований без єдиного  цвяха дерев'яний козацький собор, що руйнувався. Цей собор стояв  у центрі Новомосковська, недалеко від того місця де жила його сестра. У 90-их роках собор, який пов'язують з образом собору у книжці «Собор», був відбудований.

Нищівна кампанія проти роману Олеся Гончара «Собор»  у Дніпропетровську стала своєрідним каталізатором дисидентського руху в регіоні. Представники патріотичної інтелігенції міста в серпні 1968 року написали лист-протест в органи влади  в Києві, який став відомий як «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська». Автори «Листа» — поет Іван Сокульський та журналіст Михайло Скорик — звернулися до ЦК КПУ, описавши ситуацію, що склалася на Дніпропетровщині у зв'язку з боротьбою проти "идейно порочного, антисоветского, националистического романа «Собор». Після оприлюднення «Листа» за кордоном, його авторами зацікавилося КДБ УРСР. Відбувся судовий процес, учасники якого були засуджені на різні терміни ув'язнення.

Ось що написав  Олесь Гончар у своїх «Щоденниках» 12 березня 1992 р.:

«Відповідаю другові на листа. Пишу про  полеміки з людьми, які були в  таборах. Серед них поширене уявлення, що тільки вони боролися з тоталітаризмом, тільки вони захищали українську духовність; а ті, хто був по цей бік табірних дротів, лише, мовляв, догоджали режимові та мовчки чухали чуби. Я ж стояв  і стою на тому, що вся Україна  в міру можливого захищала себе як націю і що Рух Опору, подібно  як свого часу у Франції чи Польщі, і в нас був усенаціональний. Не кажучи вже про суцільно нескорену Галичину, відомо, що й Східна Україна, все наше Подніпров’я, нещадно зрусифіковане, задушене, затероризоване, раз у раз заявляло про себе протестами і воістину мужніми вчинками. В цьому я пересвідчився ще під час «соборної історії», коли тисячі не знайомих мені людей, ризикуючи собою, стали на захист книги й підтримали автора своїми безстрашними листами. Писали робітники заводів, озивалася звідусіль трудова Україна… А Василь Симоненко, Алла Горська, Григір Тютюнник, композитор Івасюк, Маргарита Малиновська, краєзнавець із Запоріжжя Микола Киценко та ще безліч інших? Хіба всі вони не були учасниками всеукраїнського Опору, хоча й судилося їм бути по цей бік концтабірних дротів!..»[3]

 

Пам'ятник у Києві, на розі вул. Чапаєва

Громадська діяльність

Був одним з фундаторів Українського фонду культури^[4]

Пам'ять

У селі Сухе Кобеляцького району Полтавської області 28 серпня 2000 було відкрито Державний літературно-меморіальний музей-садибу Олеся Гончара. Щорічно, 3 квітня та 14 липня у музеї проводяться літературно-музичні вечори пам'яті письменника .

Іменем Олеся  Гончара названі вулиці у багатьох містах України:

Проблема алкоголізму в Україні

Спокусити людину алкоголем - найпростіший спосіб збити її зі шляху до самовдосконалення  і запустити процес деградації як окремої особистості, так і всього суспільства.

Від алкоголізму в Україні щороку помирає близько 40 тисяч людей. У 25% випадків це алкогольне отруєння (передозування та алкогольні напої підпільного виготовлення). Ще чверть - це серцеві напади від непомірного споживання. А інша половина - інші захворювання, нещасні випадки, пов'язані з вживанням алкоголю. Крім того фіксується 25-30% випадків патології новонароджених, причиною яких є вживання алкоголю батьками.

З точки зору головного нарколога  Київської обл. Г. Зільберблата, 10% українців, що вживають алкоголь, стають алкоголіками.

За  статистикою МОЗ українські показники  дитячого алкоголізму займають перше  місце у світі: 40% дітей у віці від 14 до 18 років у нашій країні залежні від алкоголю.

"З  кожним роком алкоголізм в  Україні все більше молодшає", - заявив лікар-психіатр, нарколог, психотерапевт  А. Карачевський. Як він зазначив, алкоголем починають зловживати раніше і захворювання розвивається раніше. Це пояснюється тим, що слабоалкогольні напої в Україні зараз вважаються престижними і безпечними. Експерт з обуренням заявив, що це помилкова думка закладається в свідомість людей за допомогою якісної реклами, наприклад, футбол ассоціюється з пивом.

Географічне поширення українського алкоголізму  також має певні особливості. Максимальна кількість алкогольних  отруєнь і психозів зареєстровано  в Донецькій обл. - Близько 6000 за рік. А в західних областях та центрі країни ці показники не перевищують 500 випадків на 10000 чоловік. З іншого боку - в селі від алкоголізму  помирають в 2-3 три рази частіше, ніж у місті. Це пов'язано як із загальним рівнем життя, так і  з якістю алкоголю.

 

 

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Алкоголь і алкоголізм”

 

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Вплив алкоголю на  організм людини

 

2. Проблема алкоголізму  та пияцтва в світі

 

3. Про шкідливість алкоголю  у дитячому та юнацькому віці

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

 

Вступ

 

Алкогольні напої, такі як пиво і вино, відомі людству з  давніх-давен

(близько 3000-3500 років). Згадки  про пиво, його виготовлення і

споживання знаходимо  у стародавніх Вавилоні та Єгипті. Давні арії -

народ, що населяв межиріччя  Дністра і Дніпра, тобто наші пращури, уміли

з пророслого ячменю і хмелю  варити п'янкий напій. Це вміння вони

передали всім індоєвропейським народам, принесли в Індію. Санскритом

"піва" означає напій, вода; "піюша" - п'янкий. Арії добре знали

технологію перегону, а  отже й уміли отримувати міцніші  алкогольні напої.

Різні п'янкі напої вживали  з ритуальною метою щодень чи у  певні періоди

річного сільськогосподарського циклу.

 

Традиції багатьох народів  диктували різне ставлення до вживання алкоголю

різними віковими групами. Справді, лікарі-геронтологи допускають

вживання помірних доз  алкоголю людьми похилого віку (І.Нікберг наводить

вислів Платона: "Вино - це молоко старих людей"). В Україні  традиційно

склалося так: молодь, котра  вживала алкоголь, осуджувалася (за такого

парубка не хотіла виходити заміж дівчина, він не користувався повагою в

сільській громаді, на весіллі  молодим не дозволяли вживати  алкоголь та

ін.).

 

Але якщо вживала алкоголь старша людина, то з неї жартували, кепкували,

але украй рідко засуджували.

 

1. Вплив алкоголю на  організм людини

 

Тепер щодо сучасних досліджень дії алкоголю на організм людини. У  ході

деяких епідеміологічних досліджень, проведених в європейських країнах

(Франції, Данії, Німеччині,  Італії, США), повідомлялося, що регулярне

помірне вживання алкоголю (від 10 до 15-30 г/день етанолу, а це 250-500

мл неміцного пива, або 120-130 мл (але не більше 250 мл) сухого вина,

або 45-50 мл (але не більше 75 мл) міцних напоїв - горілки, коньяку,

віскі та ін.) пов'язане із зниженням смертності від атеросклерозу,

причому зниження ризику ішемічної  хвороби серця може сягати 40

відсотків. Сприятливий ефект  помірних доз алкоголю пояснюють  передовсім

поліпшенням гемостатичних показників і збільшенням рівня ліпопротеїдів

високої щільності.

 

У зв'язку з тим, що алкоголь зменшує ризик інфаркту міокарда, але не

зменшує ризику розвитку стенокардії, припускають, що захисний ефект

алкоголю більшою мірою  зумовлений профілактикою тромбозу, а не самого

атеросклерозу.

 

Вчені всього світу протягом майже сорока років все гучніше  і тривожніше

заявляють про небезпеку, яка підстерігає підростаюче  покоління   дітей,

підлітків, молодь. Мова йде  про все зростаючий розмах споживання

спиртних напоїв неповнолітніми. Так в США (штат Нью-Йорк) 91 процент

16-літніх учнів вживають  алкогольні напої. У Канаді  біля 90 процентів

учнів 7-9 класів вживають спиртні  напої. У ФРН 1 процент дітей 8-10

років в стані алкогольного сп'яніння затримується поліцією.

вою, щоб уявити собі шкоду, яку

може викликати у підлітка хоч  би однократне вживання вина або навіть

пива. Сучасні дослідження дозволяють обгрунтовано стверджувати, що в

тілі людини немає таких органів  і тканин, які б не вражалися  алкоголем.

Попавши в організм, він досить повільно (з швидкістю 0,1 г на 1 кг маси

тіла в годину) розщеплюється  в печінці. І тільки 10 процентів  від

загальної кількості прийнятого алкоголю виводиться з організму в

незмінному вигляді. Алкоголь, що залишився, циркулює разом з кров'ю по

всьому організму, поки не розщепиться  весь. Висока проникність «молодих»

тканин, їх насиченість водою дозволяє алкоголю швидко поширюватися по

зростаючому організму.

 

 Токсичний вплив алкоголю, передусім,  позначається на діяльності

нервової системи. Якщо вміст алкоголю в крові прийняти за 1 (одиницю),

то в печінці він буде таким, що дорівнює 1,45,  а в головному  мозку -

1,75. Навіть невеликі дози алкоголю  впливають на обмін в нервовій

тканині, передачу нервових імпульсів. Одночасно порушується робота судин

головного мозку: відбувається їх розширення, збільшення проникності,

крововилив в тканину мозку. У підлітковому віці мозкова тканина  бідніша

фосфором, багатша водою, перебуває  в стадії структурного і

функціонального вдосконалення, тому алкоголь особливо небезпечний для

неї. Навіть однократні вживання спиртного  можуть мати самі серйозні

наслідки.

 

Неодноразове або часте вживання алкоголю надає буквально спустошуючий

вплив на психіку підлітка. При  цьому затримується не тільки розвиток

вищих форм мислення, вироблення етичних  категорій і естетичних понять,

але і втрачаються вже розвинені  здібності. Підліток, що називається

«тупіє» і інтелектуально, і емоційно, і етично.

 

Другою «мішенню» алкоголю є  печінка. Саме тут, під дією ферментів

відбувається його розщеплення. Якщо швидкість надходження алкоголю в

клітки печінки вища за швидкість  його розпаду, то відбувається

накопичення алкоголю, що  веде до ураження кліток печінки. Алкоголь

порушує структуру кліток печінки, призводячи до переродження її тканин.

При систематичних вживаннях спиртних напоїв жирові зміни в клітках

печінки призводять до омертвіння печінкової тканини, розвивається цироз

печінки, вельми грізне захворювання, майже завжди супроводжуюче