Лізинг: правова характеристика

3

Вступ

Відповідно до законодавства України, (а це Цивільний кодекс України,

Закон України «Про лізинг», різних літературних джерел) лізинг – це

разом із іншим одна з форм надання майна у користування, яка виходячи із

притаманних її специфічних рис, має спеціальне правове регулювання.

Іншими словами можна сказати, що лізинг являє собою певний договір по

наданню в користування певних речей.

Дана тема є дуже актуальною, оскільки активне впровадження лізингу може

дати відчутний поштовх структурній перебудові реального сектора

економіки, оновленню основних фондів, розвиткові малого та середнього

бізнесу, індустріалізації виробництва. Проведення лізингових операцій не

вимагає від лізингоодержувачів одноразового витрачання великих

фінансових ресурсів на придбання основних засобів. Лізинг є ефективним

способом реалізації продукції підприємств, що виготовляють основні

засоби, за рахунок чого зростають обсяги виробництва. Тому лізинг як вид

інвестування та реалізації продукції досить поширений в усьому світі.

У формі лізингу здійснюється значна частка капітальних затрат у багатьох

розвинутих, перехідних економіках та економіках, що розвиваються.

Отже, необхідно визначити – що ж таке лізинг, тобто поняття договору

лізингу, визначити його зміст, що він собою являє, визначити сторони в

даному договорі, їх права та обов’язки, відповідно до яких вони

виступають суб’єктами лізингу, гарантії захисту прав сторін за

договором, що є предметом, об’єктом та суб’єктом лізингу.

Для того, щоб досконало вивчити договір лізингу, перш за все необхідно

звернутися до бази джерел, тобто до законів, постанов, декретів, указів

та до іншої додаткової літератури.

Відповідно до Господрського Кодексу України, а саме статті 292 «Лізинг у

сфері господарювання»:

1. Лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування

власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за

договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне

користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк

майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність

(господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у

відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати

лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

2. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг

може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення

лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

3.   Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для

використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу

на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є державною

(комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за

погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до

закону.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні

об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних)

підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою

для розірвання договору лізингу.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та

інших законів.

Як ми бачимо з точки зору господарського кодексу, лізинг - це є

господарська діяльність, але проте ця діяльність заключається в наданні

в користування певного майна, коштів і т.д.

1. Поняття договору лізингу

Договір лізингу є видом договору оренди (власне і сама назва договору в

перекладі з англійської (Іеаsе) означає оренду), і до нього

застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням

особливостей, встановлених відповідними статтями ЦК України та законом.

Основні відмінності, за якими відмежовують договір лізингу від інших

видів орендних договорів, більшість науковців вбачає в можливій

наявності третьої сторони договору — постачальника майна, що надається в

лізинг, та специфічному характері предмета договору, яким можуть бути

лише основні фонди виробничого призначення.

Згідно з ЦК України (ст. 806) договір лізингу — це договір, за яким одна

сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій

стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить

лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої

домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно,

спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно

до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий

лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) [8].

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена

індивідуальними ознаками, віднесена законодавством до основних фондів.

При цьому земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі,

встановлені законом, не можуть бути предметом договору лізингу. Зокрема,

такими речами є об'єкти оренди державного майна, визначені в ст. 4

Закону України «Про оренду державного майна», крім окремого

індивідуально визначеного  майна державних  підприємств.  Майно,   що  є

в  державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за

погодженням з органом, який здійснює управління цим майном у порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання

предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач

прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик

випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка

прострочила.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця

(постачальника) предмета договору лізингу був здійснений

лізинго-одержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність

перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості,

комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки,

заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в

експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору

лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та

лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність

за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу[8].

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються

продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем

та продавцем (постачальником) (ст. 808 ЦК України).

У ЦК України зазначено, що особливості окремих видів і форм лізингу

встановлюються законом. З огляду на важливість відносин, що регулюються

договором лізингу, було прийнято спеціальний Закон України «Про 

лізинг»   від    16   грудня   1997   р.   №   723/97—ВР, який детально

регулює правовідносини лізингу.

Так, відповідно до цього Закону лізингом є підприємницька діяльність,

яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і

полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений

строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або

набувається ним у власність за дорученням і погодженням з

лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати

лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [2].

              За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або

зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

              До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм

(оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та

законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення

про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не

встановлено законом.

              Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Лізинг — це разом із іншими одна з форм надання майна у користування, 

яка,   виходячи   із   притаманних  їй   специфічних  рис,   має спеціальне правове регулювання. Воно здійснюється відповідно до гл. 58

ЦК, а також Закону України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р.; лізинг

морських (річкових) суден регулюється Кодексом торговельного

мореплавства України від 23 травня 1995 р. Окрім того на лізингові

відносини розповсюджується дія загальних положень про найм (оренду) (§ 1

гл. 58 ЦК), а якщо інше не встановлено законом — також загальних

положень договору купівлі-продажу (§ 1 гл. 54 ЦК), договору поставки (§

3 гл. 54 ЦК) з урахуванням спеціальних правил, законодавчо встановлених

відносно лізингу. Судова практика у даній сфері узагальнена в Листі ВАСУ

від 23 березня 1998 р. «Про Закон України «Про лізинг».

Відповідно до Закону України «Про лізинг» лізинг — це підприємницька

діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених

фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне

користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю

лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням та

погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови

сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізинг

здійснюється на підставі договору лізингу, який опосередковує відносини

учасників лізингу. Визначення цього договору закріплене у п.1 статті, що

коментується. Закон «Про лізинг» і містить істотне обмеження щодо сторін

у договорі лізингу — ними можуть бути тільки суб'єкти підприємництва.

2. Форми та зміст договору лізингу

Договір лізингу повинен бути укладеним у письмовій формі, але її

недодержання не впливає на дійсність правочину. У разі, якщо об'єктом

лізингу є державне майно або договір лізингу передбачає залучення

державних коштів для забезпечення виконання лізингового договору

надаються державні гарантії, договір лізингу підлягає обов'язковій

державній реєстрації в порядку, затвердженому постановою Кабінету

Міністрів України від 16 червня 1998 р. Такий договір вважається чинним

з моменту йог: державної реєстрації (ст. 210 ЦК). Договори, які не

зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними (нікчемним)

(ст. 21 Закону України «Про лізинг», ст. 215 ЦК).

Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим,

міжнародним тощо.

Зворотний лізинг — це договір лізингу, що передбачає набуття

лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг.

Пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на

основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або

кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи

свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може

становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами

лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав або в разі, якщо

майно чи платежі перетинають державні кордони.

Суттєва увага приділена законом і власне договору. Відповідно до ст. 6

Закону України «Про лізинг» договір лізингу може укладатись у формі

багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача,

продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і

лізингоодержувачем. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі

та відповідати вимогам законодавства України[2].

Істотними умовами договору лізингу закон визнає досить широке коло умов.

Так, відповідно до ст. 7 Закону «Про лізинг» істотними умовами договору

лізингу є:

      найменування сторін;

      об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;

      строк, на який укладається договір лізингу; розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

      умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно із законодавством

України; умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача; умови страхування об'єкта лізингу; умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;

умови дострокового розірвання договору лізингу;

      умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача;

      відповідальність сторін;

      дата і місце укладення договору.

Варто звернути увагу на відносини власності, що існують при здійсненні

лізингових операцій, які відповідають загальним нормам щодо орендних

договорів. Так, згідно зі ст. 10 цього Закону об'єкт лізингу протягом

усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі

переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої