Лізинг: правова характеристика

особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника.

У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта

лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку

договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60

відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору

лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається

лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу

відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

При цьому право користування об'єктом лізингу належить лізингоодержувачу

тільки на умовах, визначених договором лізингу.

У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна

об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і

підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на

власний розсуд. Порядок відшкодування збитків, завданих у зв'язку з

банкрутством лізингоодержувача, визначається згідно з умовами договору

лізингу та законодавством України.

3. Права та обов'язки сторін договору лізингу.

Права та обов'язки сторін договору детально визначені законом. Так,

лізингодавець має право:

1) здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експлуатації;

та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізингоодержувачем

згідно з умовами договору лізингу, вимогами та інструкціями продавця

щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також відповідно до законодавства

України;

2)              вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в

лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох

чергових строків;

3)              вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих

внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору[10].

При цьому лізингодавець зобов'язаний:

      передати належне йому на праві власності майно в користування

лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодержувача відповідно до

його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-

продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування

лізингоодержувачеві;

      не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у

визначення специфікації об'єкта лізингу; набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі; своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;

4)              прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закінчення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.

Відповідно до ст. 123 Закону України «Про лізинг» лізингоодержувач має

право: відмовитися  від прийняття об'єкта лізингу,  який  не відповідає умовам договору, затримати належні лізингодавцеві платежі до усунення

ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього

повідомлення лізингодавця; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізингу відповідно до умов договору; лізингоодержувач має право пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо. Однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати його умови.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

1)              прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізингу,

утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими воно було передано, з урахуванням природного зносу та змін стану майна; своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком

виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;

2) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

3)              у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов

надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та

свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його

експлуатації;

4)              у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не

продовжить строк його використання після припинення дії договору,

повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.

З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу під час виконання ними

лізингових операцій об'єкт лізингу та ризики, пов'язані з виконанням

лізингових договорів, ризики випадкового знищення або випадкового

пошкодження об'єктів лізингу підлягають страхуванню за домовленістю

сторін договору лізингу відповідно до законодавства.

При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу,

пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням

та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором

лізингу.

При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім

витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних

матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором

лізингу.

Основним обов'язком лізингоодержувача є своєчасна сплата лізингових

платежів за користування об'єктом лізингу, які мають періодичний

характер. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж,

встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про лізинг» лізингові платежі

включають:

      суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

      суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

      платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

      відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

      інші   витрати   лізингодавця,   передбачені   договором   лізингу.

Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх

перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін

відповідно до вимог цього Закону та законодавства України. Лізингові

платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові

витрати виробництва та обігу лізингоодержувача[9].

Спеціальні норми щодо реєстрації договору лізингу у визначеному

Кабінетом Міністрів України порядку встановлені для випадків, коли

об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу, що

передбачає залучення державних коштів, чи для забезпечення виконання

лізингового договору надаються державні гарантії. Договори, не

зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.

4. Суб'єкти та об'єкти лізингу

Лізинг (від англійського Іеаsе — оренда), як одна з прогресивних форм

забезпечення товаровиробників засобами виробництва, є порівняно новим

видом зобов'язань для нашої господарської системи. Як різновид оренди,

лізингові операції почали інтенсивно розвиватися в ряді країн (США,

Японія, країни Західної Європи) в період після другої світової війни.

Сьогодні вони стали невід'ємною частиною економіки у більшості

промислово розвинутих країн та багатьох країнах, що розвиваються[11].

Однією з причин повільного запровадження лізингу в нашій державі є

відсутність правових норм, покликаних регулювати ці суспільні відносини.

Щоправда, у ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність" від

20 березня 1991 р. зазначається, що банки можуть виконувати, зокрема,

таку банківську операцію, як придбання за власні кошти засобів

виробництва для передачі їх в оренду (лізинг).

Деякі основні положення щодо регулювання лізингу є в нормах Цивільного

кодексу України, що регулюють відносини майнового найму (статті 256—272)

та у Законі України "Про оренду державного та комунального майна" від 14

березня 1995 р. Проте зазначені норми не враховують (отже і не

врегульовують) особливостей проведення лізингових операцій у які

вироблені господарською практикою економічно розвинутих держав.

Прогалини у правовому регулюванні лізингових операцій деякою мірою

заповнив Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28

грудня 1994 р. (в редакції від 12 травня 1997 р.), в якому подано

визначення   понять   "лізингова  (орендна)  операція",   "оперативний

лізинг (оренда)", фінансовий лізинг (оренда)" та "зворотний лізинг (оренда)".

Під лізинговою операцією цей закон розуміє господарську операцію

фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання

основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним

особам (орендарям) під відсоток та на визначений строк.

Лізингові операції за цим законом здійснюються у вигляді оперативного

лізингу, фінансового лізингу та зворотного лізингу.

Суб'єктами лізингу відповідно до ст. З закону є: лізингодавець — суб'єкт

підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська

фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за

договором лізингу лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності,

який одержує в користуванні; об'єкти лізингу за договором лізингу;

продавець лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, що

виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власні майно,

яке є об'єктом лізингу. Істотними умовами договору лізингу є: об'єкт

лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки; строк,

на який укладається договір лізингу; розмір, склад та графік сплати

лізингових платежів, умови їх перегляду; умови переоцінки вартості

об'єкта лізингу згідно з законодавством України; умови повернення

об'єкта лізингу у разі банкрутства лізингоодержувача умови страхування

об'єкта лізингу; умови експлуатації та технічного обслуговування,

модернізації об'єкта лізингу та надання інформант щодо його технічного

стану; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта

лізингу чи його викупу після закінчення дії договору; умови дострокового

розірвання договору лізингу; умови надання відомостей про фінансовий

стан лізингоодержувача; відповідальність сторін.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може

бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому

числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини,

устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи

комунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку  щодо якого

немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

5. Види лізингу

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути

двох видів — фінансовий чи оперативний.

Фінансовим є договір лізингу, внаслідок укладення якого лізинго - одержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця   об'єкт   лізингу   на   строк,   не   менший   строку,  за   який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна містити не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю [2]. За кордоном саме фінансовий лізинг одержав переважний розвиток.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Оттавської конвенції про міжнародний фінансовий

лізинг - під міжнародним фінансовим лізингом розуміється угода, згідно з

якою одна сторона лізингодавець) відповідно до специфікації та умов, схвалених другою стороною (лізингоодержувачем), укладає договір

поставки з третьою стороною (постачальником), відповідно до якої

лізингодавець набуває промислової установки, асобу виробництва або інше

обладнання і вступає в договір про лізинг із лізингоодержувачем, надаючи

йому право використання обладання в обмін на періодичні платежі. Договір

оперативного лізингу відрізняється від договору фінансового лізингу за

двома критеріями: строком лізингу і наслідками закінчення строку лізингу

Оперативним є договір лізингу, внаслідок укладення якого

лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від

лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який

амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день

укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного

лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню

лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому

лізингоодержувачу за договором лізингу[11].

На відміну від договору фінансового лізингу строк договору оперативного

лізингу є тривалішим, адже він повинен бути не меншим строку, за який

амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу. Наслідком спливу строку