Міжнародний лізінг

Лізинг — це форма довгострокової операції, яка пов’язана з передачею у використання обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого й нерухомого майна, крім земельних ділянок та інших природних об’єктів.

Міжнародний лізинг є однією з форм лізингу, за якою укладається договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони. Лізинг виступає як форма отримання кредиту і водночас як форма міжнародної торгівлі, що створює умови для прискореного розвитку новітніх технологій. Лізингова компанія (лізингодавець) придбаває устаткування й т.ін. за свій рахунок і передає за контрактом оренди фірмі (лізингоотримувачу) на певний строк. Після закінчення строку оренди фірма-клієнт може його продовжити або викупити орендоване майно за залишковою вартістю. Орендна плата встановлюється на рівні, що перевищує ціну об’єкта оренди, за якою його можна купити за звичайних комерційних умов.

За наявністю  факту переходу права власності розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг — це контракт, що укладається на короткий та середній термін, менший за той, за яким амортизується 90% вартості об’єкта лізингу. Лізингоотримувач має право в будь-який час розірвати договір. Після закінчення термін договору він може бути поновлений, або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у використання іншому лізингоотримувачу. Таким чином, предмет лізингу не переходить у власність лізингоотримувача, а лізингодавець не відшкодовує всіх своїх витрат за рахунок надходження лізингових платежів від одного лізингоотримувача. Лізингоодержувач має право на дострокове припинення оренди та повернення обладнання. Тому оперативний лізинг страхує лізингоотримувача від використання морально застарілого обладнання. Фінансовий лізинг — це лізинговий контракт з тривалим терміном (15–20 років) і амортизацією всієї або більшої частини вартості устаткування.

Інакше  кажучи, при фінансовому лізингу  лізингоотримувач за своїм замовленням отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший ніж той, за яким амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. По закінченні строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу переходить у власність лізингоотримувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

У західних країнах фінансовий лізинг одержав  переважний розвиток.

За складом  учасників лізинг буває прямий і  непрямий. Прямий лізинг — це двостороння угода, згідно з якою лізингове майно передається лізингодавцем лізингоодержувачу безпосередньо, тобто без посередників.

У непрямому  лізингу беруть участь лізингодавець, лізингоотримувач та продавець об’єкта  лізингу. Він може укладатися у формі  багатосторонньої угоди або у формі низки угод (у разі складних схем поставок з кількістю сторін понад три). Специфікою непрямого лізингу є те, що майно передається опосередковано через посередника і придбаває його лізингодавець виключно з метою передавання його у лізинг.

За характером платежів розрізняють грошовий, бартерний, компенсаційний, змішаний лізинг.

Грошовий  лізинг — вид лізингу, який передбачає здійснення всіх платежів у грошовій формі.

Бартерний лізинг передбачає замість лізингових платежів поставку лізингоотримувачем лізингодавцю за умови згоди останнього будь-яких товарів, які він має. Компенсаційний лізинг передбачає в якості лізингових платежів постачання лізингоотримувачем лізингодавцю товарів, вироблених з використанням об’єкта лізингу.При змішаному лізингу поєднується грошовий та компенсаційний (бартерний) лізинг.

Лізинг  вигідний усім учасникам цієї операції. Фірма-виробник отримує негайний платіж готівкою. Лізингодавець застрахований  від ризику неплатоспроможності  лізингоотримувача тим, що для погашення  боргу з оренди він може відібрати об’єкт лізингу і передати його в оренду іншій особі або продати. Вигода для лізингоотримувача полягає в тому, що немає необхідності фінансувати торгівлю і негайно витрачати валютні кошти. Орендна плата сплачується періодично після того, як устаткування встановлено і досягло відповідної продуктивності. Лізинг дає можливість постійно модернізувати устаткування. З точки зору бухгалтерського обліку лізинг зручний тим, що орендоване устаткування не береться на баланс підприємства, а орендні платежі розглядаються як поточні витрати. Міжнародний лізинг також дає змогу скорочувати відплив валютних коштів, які витрачаються на імпорт дорогих засобів виробництва, зменшує дефіцит платіжного балансу, сприяє введенню нових технологій у національну економіку.

Лізингові операції є діючим та реальним капіталозберігаючим  засобом фінансування виробництва  і тому лізинг — один із найперспективніших фінансових інструментів, який може ефективно  впливати на розвиток виробництва, активізувати інвестиційний процес у країні.

Лізинг  примиряє протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, та інвестором, який неохоче надає  цьому підприємству фінансові кошти, оскільки не має достатніх гарантій щодо їх повернення.

Світовий  обсяг операцій по лізингу обладнання останніми роками щорічно зростає на 4,1% і становить близько 0,5% трлн дол. Найбільшим регіоном за загальним обсягом лізингових угод є Північна Америка (55% світового ринку лізингових послуг).На Європу припадає 26%, Азію — 16%, на решту країн — 3%. На частку найбільших 5 країн припадає 80,1% світового обсягу лізингових операцій: США — 52,1%, Японію —13,9%, Німеччину — 6,5%, Велику Британію — 3,8%, Францію — 3,8%.

Рівень  розвитку міжнародних лізингових операцій вважається своєрідним показником динамічності економіки держави та гнучкості її господарюючого механізму.

Так, у  США лізинг є основним інвестиційним  інструментом, на частку якого протягом декількох років припадає 40% інвестицій у машини та устаткування; у більшості промислово розвинутих країн та НІК цей показник перевищує 25%. Частка лізингу в обсязі інвестицій у виробництво за континентами становить: Азія — 27%, Африка — 1,3%, Північна Америка — 41,5%, Південна Америка — 31,1%, Європа — 24,6%, Австралія та Нова Зеландія — 1,7%. 

Показник  щорічного обсягу нових лізингових угод відображає схильність інвесторів до оренди нового устаткування, на відміну  від придбання у власність. Серед 10 провідних країн частка лізингу в сукупному обсязі капіталовкладень коливається від 32% у США до 15% у Німеччині, 12% в Італії та 5% в Іспанії.

Значні  відмінності спостерігаються в  галузевій структурі лізингу  обладнання.

Так, якщо в США найбільшим предметом лізингу  є транспортні засоби, то в Японії — засоби інформатики (34%). У цілому в світі на початку ХХ ст. майже 50% сукупного обсягу лізингових операцій припадає на частку автотранспортних засобів, 25,5% —промислового устаткування, 12% — засобів інформатики, 5,3% — суден, літальних апаратів, залізничного рухомого составу. Нині відмічається скорочення обсягу лізингових операцій з літальними апаратами та залізничним рухомим составом, що пов’язано з низькою кон’юнктурою в галузях-споживачах відповідного обладнання.

Галузева структура міжнародних операцій з лізингу обладнання в США характеризується такими даними: частка транспортних засобів становить 36,2%, засобів інформатики — 13,2%, будівельного обладнання — 11,0%, промислового обладнання — 7,2%, решта — 33,4%.

Фірми, які виступають на міжнародному лізинговому ринку в ролі орендувачів, поділяються на чотири основні групи: філії банків, філії промислових компаній, «зв’язані» лізингові компанії, незалежні фірми.

Лізингові філії комерційних  банків, які забезпечують як пряме фінансування закупівлі обладнання, так і надання власне лізингових послуг, контролюють більшу частину лізингового ринку. Спочатку комерційні банки розглядали лізинг обладнання як конкуренцію своєму бізнесу. Пізніше, в міру того, як покупці обладнання почали шукати шляхи зменшення свого податкового тягаря, вони почали створювати спеціалізовані філії, які зайняли видне місце на ринку довгострокової оренди обладнання. Так, серед 10 найбільших лізингових фірм США чотири («City

Capital», «Bank of America Leasing&Capital», «Fleet Capital», «Wachovia leasing») є філіями провідних американських комерційних банків. Компанія «Leaseplan» — європейський лідер у галузі лізингу легкових автомобілів (її парк автомобілів у Європі

досягає майже 600 тис. од., а у всьому світі — близько 800 тис.) — є філією банку «ABN AMRO» (Нідерланди).

До групи  філій (не «зв’язаних») промислових компаній належать лізингові фірми, які не спеціалізуються на здаванні в оренду продукції материнських фірм. Найбільшою в світі компанією з лізингу обладнання є американська фірма «GE Capital».

Її чисті  активи становлять понад 110 млрд дол., що становить 23% сукупних чистих активів 100 найбільших лізингових компаній США.

«Зв’язані»  лізингові компанії — це спеціалізовані філії фірм-виробників обладнання, які фінансують продаж продукції своїх материнських компаній. Наприклад, «IBM Global Financing», «Caterpillar Financinal», «Boeing Capital». Головною причиною їхнього успіху на світовому лізинговому ринку є те, що вони пропонують гнучкі вигідні умови оренди.

До групи незалежних лізингових фірм входять різні компанії (страхові, фінансові, орендні), які не мають над собою материнської компанії, яка володіє контрольним пакетом акцій. Основними імпортерами лізингових послуг США є Канада та країни ЄС.

Від прямого експорту лізингових послуг слід відрізняти операції зарубіжних філій лізингових компаній, які враховуються статистикою окремо. 
 
 

Конвенція УНІДРУА про міжнародний

фінансовий  лізинг

Ця Конвенція  спрощує і більш чітко визначає правові норми та не накладає на

держави, які її підписали, зобов’язання щодо внеску спеціальних змін у податкове

законодавство, що регулює лізингові відносини. Але більшість країн світу  її ще не

підписали.

До факторів, які змушують держави утримуватись від підписання Конвенції, належать:

— незначні обсяги трансграничних лізингових угод у більшості країн світу (тільки Франція та Італія мають лізингові  компанії, які працюють у глобальному  масштабі);

— приєднання до Конвенції може призвести до зниження низки економічних стимулів до лізингу, оскільки значна частка прибутку від трансграничних лізингових операцій утворюється за рахунок відмінностей у податковому законодавстві між окремими країнами.

Проте Конвенція  стала моделлю щодо законодавства, що регулює лізингові відносини  в багатьох країнах, наприклад, у КНР, Індонезії, Нігерії, Панамі, Росії, США,Туреччині, Швеції.

Конвенція УНІДРУА про міжнародний  фінансовий лізинг

Дата підписання: 28.05.1988

Дата приєднання України: 11.01.2006

Дата набрання чинності для України: 01.07.2007

ДЕРЖАВИ — УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,

ВИЗНАЮЧИ  важливість усунення деяких юридичних  перешкод для міжнародного фінансового  лізингу обладнання, підтримуючи  при цьому справедливу рівновагу  інтересів між різними сторонами  операції,

УСВІДОМЛЮЮЧИ  необхідність зробити міжнародний фінансовий лізинг більш доступним,

УСВІДОМЛЮЮЧИ  той факт, що правові норми, які  регулюють традиційний контракт щодо прокату, необхідно адаптувати до особливих тристоронніх відносин, створених за допомогою операції фінансового лізингу,

ВИЗНАЮЧИ, таким чином, бажаність розроблення певних уніфікованих правил, які здебільшого стосувалися б аспектів цивільного й торговельного права міжнародного фінансового лізингу.