Аналіз факторів, що впливають на формування протиправної поведінки у підлітків

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

На тему: Аналіз факторів, що впливають на формування протиправної поведінки у підлітків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                         Курсова робота

                                                                                          Студентки групи 3121-2

                                              Факультету соціальної педагогіки  та психології

                                                                       Князєвої Анастасії Олександрівни

 

 

 

Науковий керівник

Кандидат психологічних наук

доцент Губа Наталія Олександрівна

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретичний аналіз підліткового віку……………………………..5

1.1 Становлення наукових поглядів на підлітковий вік………………………5

1.2 Підлітковий вік, як складний і кризовий період у житті людини………13

РОЗДІЛ 2.Фактори, які впливають на поведінку підлітка……………………21

2.1 Аналіз соціальних факторів, що впливають на формування девіантної поведінки…………………………………………………………………………21

2.2 Аналіз біологічних факторів, що впливають на формування девіантної поведінки………………………………………………………………………..29

РОЗДІЛ 3. Емпіричне дослідження девіантної поведінки у підлітків……….48

3.1Дослідження девіантної поведінки у старших підлітків ……………………………………………………………………………………48

3.2 Аналіз  результатів дослідження……………………………………………53

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...59

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….61

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..…63

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження. Відхилена поведінка набула в останні роки масовий характер. Пояснити причини, умови і фактори, які породжують це соціальне явище, стала насущною проблемою. Її розгляд припускає пошук відповідей на ряд питань, серед яких питання про схильність до девіантної поведінки.

Об`єкт дослідження – процес формування девіантної поведінки.

Предмет дослідження – фактори протиправної поведінки.

Мета дослідження – Проаналізувати девіантну поведінку та фактори, які призвели до неї, з метою скласти план дій з підлітками, що схильні до протиправної поведінки.

Гіпотеза – Схильність до девіантної поведінки є наслідком впливу соціальних і біологічних факторів на особистість підлітка.

Завдання

1. Проаналізувати вибрану літературу з даної теми.

2. Провести теоретичний аналіз феномена девіантної поведінки.

3. Проаналізувати результати з  проблеми девіації підлітків.

4. Провести емпіричне дослідження  з даної теми

 

Методи та організація дослідження. У дослідженні були використані наступні діагностичні методи: анкетування, психодіагностика. Анкетування. Мною була обрана анкета «Взаємовідносини підлітка з сім'єю, з однокласниками».

 Психодіагностика. Використано наступні методики:

1. Методика  «Визначення схильності до відхильної  поведінки (А. Н. Орел);

2. Методика  діагностики показників і форм  агресії (А. Басс і А. Дарки).

Дослідження проводилося в ЗНВК № 19 в м. Запоріжжя. У дослідженні брали участь учні 9 А класу: 13 хлопчиків і 17 дівчаток. Вік випробуваних: 15-16 років.

Наукова новизна – ця робота привносить до юридичної психології, як науки методичний матеріал з проблематики девіантної поведінки.

Практична значущість - дана робота може бути використана в якості методичного матеріалу при підготовці до семінарів або іспитів з психології девіантної поведінки.

Структура курсової роботи – дана робота складається з вступу, трьох розділів ( по 2 підрозділу у кожному) , висновків,  списку використаних джерел та додатку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

 

1.1 Становлення наукових поглядів  на підлітковий вік

 

Існує безліч фундаментальних досліджень, гіпотез і теорій підліткового віку. Багато з розглянутих раніше концепцій дитячого розвитку знову приходять в зіткнення і проявляють себе в області психології підлітка. Оскільки риси отроцтва і юності, за визнанням самих дослідників, що не виявлені, зім'яті і бідні, тому найбільш яскраві психологічні концепції підліткового віку будувалися на основі вивчення буржуазного підлітка початку століття - "підлітка в ідеалі".

   У відповідності з теорією рекапитуляції Ст Хол вважав, що підліткова стадія в розвитку особистості відповідає епосі романтизму в історії людства Це проміжна стадія між дитинством - епохою полювання і збирання і дорослим станом - епохою розвиненої цивілізації. На думку Ст Холла, цей період відтворює епоху хаосу, коли тварини, антропоідних, полуварварскую тенденції стикаються з вимогами соціального життя Його уявлення про "бунт" отроцтві, насиченому стресами і конфліктами, в якому домінують нестабільність, ентузіазм, сум'яття і царює закон контрастів, глибоко увійшло в психологію.

 Ст  Холл вперше описав амбівалентність  і парадоксальність характеру  підлітка, виділивши ряд основних  суперечностей, властивих цьому  віку. У підлітків, надмірна активність  може призвести до виснаження, божевільна веселість змінюється  зневірою, впевненість у собі  переходить у сором'язливість  і боязкість, егоїзм чергується  з альтруїстично, високі моральні  прагнення змінюються низькими  спонуканнями. Пристрасть до спілкування  змінюється замкнутістю, тонка чутливість  переходить в апатію, жива допитливість - у розумовий байдужість, пристрасть  до читання - у зневагу до нього, прагнення до реформаторства  в любов до рутини, захоплення спостереженнями - в нескінченні міркування. Ст Хол по праву назвав цей період періодом "бурі і натиску" Зміст підліткового періоду Ст Хол описує як кризу самосвідомості, подолавши який людина набуває "почуття індивідуальності"

Двотомна монографія Ст Холла про підлітковому віці вперше була опублікована в 1904 році і з тих пір багато разів перевидавалася Його називають батьком психології перехідного віку, так як він перший запропонував концепцію, що пояснює дане явище, і окреслив коло проблем, пов'язаних з цим віком Уявлення Ст. Холла про перехідності, проміжність даного періоду розвитку, про кризові, негативних аспектах цього віку і сьогодні складають ядро психології підліткового віку.

Інший великий дослідник підліткового віку, німецький філософ і психолог Е Шпрангер в 1924 р випустив книгу "Психологія юнацького віку", яка не втратила свого значення до сих пір Е Шпрангер розглядав підлітковий вік всередині юнацького, межі якого він визначав 13-19 роками у дівчат і 14-21 роками у юнаків Перша фаза цього віку - власне підліткова - обмежується 14-17 роками Вона характеризується кризою, змістом якого є звільнення від дитячої залежності

Е Шпрангер розробив культурно-психологічну концепцію підліткового віку Підлітковий вік, по Е Шпрангеру, це - вік вростання в культуру Він писав, що психічний розвиток є вростання індивідуальної психіки в об'єктивний і нормативний дух даної епохи Обговорюючи питання про те, чи завжди підлітковий вік є періодом "бурі і натиску", Е Шпрангер описав три типи розвитку отроцтва.

Перший тип - характеризується різким, бурхливим, кризовим перебігом, коли отроцтво переживається як друге народження, у результаті якого виникає нове "Я".

Другий тип розвитку - плавний, повільний, поступове зростання, коли підліток долучається до дорослого життя без глибоких і серйозних зрушень у власній особистості.

Третій тип - являє собою такий процес розвитку, коли підліток сам активно і свідомо формує і виховує себе,

долаючи зусиллям волі внутрішні тривоги і кризи. Він характерний для людей з високим рівнем самоконтролю і самодисципліни.

Головні новоутворення цього віку, по Е Шпрангеру, відкриття "Я", виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності. Виходячи з уявлення про те, що головним завданням психології є пізнання внутрішнього світу особистості, тісно пов'язаного з культурою та історією, Е. Шпрангер поклав початок систематичному дослідженню самосвідомості, ціннісних орієнтації, світогляду підлітків.

Е Шпрангер спробував зрозуміти одне з найглибших переживань в житті людини - любов і її прояви в підлітковому і юнацькому віці. Він дав психологічний опис двох сторін любові - еротики і сексуальності, які в якості переживань глибоко відрізняються один від одного і, по Е. Шпрангеру, належать до різних верств психіки. Спочатку естетична любов, або еротика, вважає Е. Шпрангер, це єднання з іншого психікою, вчувствовання в неї, здійснюване за посередництвом її видимого виявлення в зовнішньому тілесному образі, Е Шпрангер виділяє три ступені еротичних переживань. Перша - вчувствовання, коли юна людина у міру свого дозрівання навчаються сприймати внутрішню, натхненну красу. Друга - психічне розуміння, яке "сприймає іншого як духовну освіту, як певну осмислену форму". І третя - (розуміюча) симпатія - "співзвуччя душ, покоїться на естетичному відношенні, але що ґрунтується також і на спільному переживанні глибоких цінностей". Для підлітка віра в ідеал ототожнюється з вірою в кохану людину. "Джерелом сили юнацького еросу, - пише Шпрангер, - у всіх його формах є в більшій мірі власне внутрішнє життя, ніж реальна особа, на яке він спрямований".

Сексуальність, по Е. Шпрангеру, означає комплекс психічних і тілесних переживань і потягів, що характеризуються специфічним чуттєвим насолодою. Перша поява сексуально забарвлених переживань пов'язано, як зазначає Шпрангер, з почуттям жаху, страху перед чимось таємничим і, незнайомим. Сюди ж домішується почуття сорому, пов'язане з переживанням, хоча і не зовсім ясних, але заборонених речей. Дискомфорт і почуття неповноцінності підлітка, викликані цими переживаннями, можуть проявитися "не тільки в страху перед світом (почуття світової скорботи і меланхолія є його зм'якшеними формами), а й у глибокому вкорінюватися страху перед людьми, аж до справжньої ворожості до людей (її пом'якшена форма - боязкість і сором'язливість) ". Джерела страху, на думку Е. Шпрангер, треба шукати в тому, як впливають сексуально забарвлені переживання на духовну сферу. Він зазначає: "те, що створює кризу, а саме гарячкове, спекотне збудження, виходить не від фізичної сторони, а від супроводжуючої її фантазії". Допомогти підлітку впоратися з усіма страхами та кризовими станами може, як зазначає Е Шпрангер, лише велика, чиста любов і сила ідеальних прагнень, "які, однак, повинні бути пробуджені вже до цього сп'яніння" На думку Е. Шпрангер, у свідомості підлітка еротика і сексуальність в переживанні різко відокремлені один від одного. При сексуалізації еротичного, по думці Е. Шпрангер, в перехідному віці може бути зруйнована, причому необоротно, ідеальна любов; а внаслідок того, що з сексуальної сторони підліток ще недостатньо розвинений, повна сексуализація еротичного не може ще вдасться. Узгодженість цих двох моментів (еротики та сексуальності) "в одному великому переживанні і зв'язаному з ним акті запліднення" Е. Шпрангер вважає "симптомом зрілості".

Пошук біологічного сенсу пубертатного періоду представлений в роботах Ш Бюлер. Підлітковий вік визначається нею на основі поняття пубертатності. Пубертатний період - це період дозрівання, це стадія, в якій людина стає статевозрілим, хоча після цього фізичне зростання у людини продовжується ще якийсь час. Період до початку пубертатності Ш. Бюлер називає дитинством людини, а заключну частину пубертатного періоду - юністю. Фаза пубертатності, дозрівання, виявляється у людини в особливих психічних явищах, які Ш Бюлер називає психічною пубертатного, яка з'являється ще до фізичного дозрівання в якості його передвісника і триває довгий час після нього.

Психічна пубертатність, по Ш Бюлер, пов'язана з визріванням особливої ​​біологічної потреби - потреби в доповненні. Саме в цьому життєвому явищі і лежать, на її думку коріння тих переживань, які характерні для підліткового віку. Зовнішнє і внутрішнє збудження, яким супроводжується дозрівання, має вивести підлітка зі стану самозадоволення і спокою, спонукати його до пошуків зближення з істотою іншої статі. Явища, що супроводжують дозрівання, повинні зробити людину шукають, незадоволеним у своїй замкнутості, і його "Я" має бути розкрито для зустрічі з "Ти" Ш. Бюлер відрізняє психічну пубертатність від тілесної На її думку, із зростанням культури відбувається подовження період. психічної пубертатності, що і є причиною багатьох труднощів, пов'язаних з цим періодом життя.

Фізична пубертатність протікає у хлопчиків в середньому між 14-16 роками, у дівчаток - між 13 і 15 роками. Зрозуміло, існують відмінності між містом і селом, між окремими країнами, великий вплив робить клімат. Нижньою межею нормального початку пубертатності слід вважати 10-11 років, верхньою - 18 років. При більш ранньому або більш пізньому початку дозрівання, підкреслювала Ш Бюлер, ми маємо справу з патологічними випадками Середня норма лежить посередині.

Психічні симптоми перехідного віку починаються, як правило, значно раніше Окремі "психічні симптоми з'являються вже в 11-12 років: підлітки неприборкані і забіякуваті, ігри більш старших підлітків їм ще незрозумілі, а для дитячих ігор вони вважають себе занадто великими. Перейнятися особистим самолюбством і високими ідеалами вони ще не можуть, і в той же час у них немає дитячого підпорядкування авторитету. Ця фаза є, по Ш. Бюлер, прелюдією до періоду психічної пубертатності.

  За цією  фазою слідують дві головні  фази, які Ш. Бюлер називає пубертатної  стадією і юністю. Кордон між  ними проходить в 17 років. Перетворення  підлітка в юнака проявляється у зміні основної установки по відношенню до навколишнього світу: за жіттеотріцаніем, властивим пубертатної стадії, слід життєствердження, що характеризує юнацтво.