Формування та аналіз інвестиційного портфелю

ВСТУП 

      Економіка України вже протягом тривалого  періоду знаходиться в кризі. З одного боку це пов’язано з  розпадом СРСР, що дуже негативно вплинуло на всю економічну ситуацію в державі  при розірванні десятиліттями налагоджених економічних відносин, а з другого  – перехід від адміністративно-планової екноміки до ринкової, який у своїй  більшості етапів супроводжувався  неадекватними заходами та всілякими  безрезультатними експериментами. Останні  роки спостерігається не тільки зупинка  падіння всіх макропоказників економіки, а і їх тенденція зростання, національна  економіка почала потроху оздоровлюватись. Ця тенденція стосується переважної більшості галузей народного  господарства.

      Перехід від адміністративно-планової економіки  до ринкових відносин супроводжувався  процесом проведення приватизації державних  підприємств. Даний процес передбачав через відповідні механізми приватизації реорганізацію цих підприємств  в акціонерні товариства відкритого чи закритого типу. Окрім цього, такі господарські товариства створювались відповідно до чинного законодавства  не лише шляхом приватизації державних  підприємств. Таким чином на даний  час в Україні діє понад 35 тисяч  акціонерних товариств.

      Кризисна  ситуація, що склалася на даний час  в Україні, фактично паралізувала інвестиційний  процес як на мікро- та і на макрорівні. Не зважаючи на те, що інвестиції являють  собою одну з найважливіших економічних  категорій розширеного виробництва, яка грає виключну роль в реалізації структурних зрушень в економіці  і формуванні народногосподарських пропорцій на макрорівні, адекватним ринковим формам господарювання, спостерігається  абсолютне скорочення обсягів капіталовкладень.

      Становлення національної економіки України  не відкидає досить важливі загальні закономірності в інвестиційній  діяльності, разом з тим воно створює  сутністні риси, які обумовлені зміною економічних приоритетів, формуванням  національного ринку, поступовою інтеграцією економіки у світове господарство. Тому інвестиційний процес розглядається як результат взаємодії цих факторів. Пошук шляхів стабілізації економіки, в першу чергу, визначає активізацію інвестиційної діяльності.

      Сукупність  інвестиційних інструментів, тобто  інвестиційний портфель, може складатися з реальних та фінансових інвестицій. Саме портфель фінансових інвестицій буде розглянутий далі в цій роботі. Вміле використання портфельних  фінансових інвестицій дозволить реалізувати  ті чи інші цілі, які ставить перед  собою керівництво господарського товариства.

ЗМІСТ 

РОЗДІЛ  І

СУТНІСТЬ  ТА КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЮ 

     1.1. Поняття інвестиційного портфеля

     Сучасне фінансове інвестування безпосереднє зв’язано з формуванням «інвестиційного   портфеля». Воно базується на тім, що більшість інвесторів обирають для здійснення фінансового інвестування більш ніж один фінансовий інструмент, тобто формують визначену їхню сукупність. Цілеспрямований підбір таких інструментів являє собою процес формування інвестиційного портфеля.

     Інвестиційний портфель - цілеспрямована сформована сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційний політикою. Тому що на переважній більшості підприємств єдиним видом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, для таких підприємств поняття „інвестиційний портфель” ототожнюється з поняттям „фондовий портфель” (чи „портфель цінних паперів”).

     Головною  метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового  інвестування підприємства шляхом підбора  найбільш дохідних і безпечних фінансових інструментів. З обліком сформульованої головної мети будується система  конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними  з який є :

• забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;
• забезпечення високих темпів приросту інвестиційного капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;
• забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, зв’язаних з фінансовим інвестуванням;
• забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.
• забезпечення максимального ефекту „податкового щита” у процесі фінансового інвестування.

      Перераховані  конкретні цілі формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними. Так забезпечення високих темпів приросту інвестиційного капіталу в  довгостроковій перспективі деякою мірою досягається за рахунок  істотного зниження рівня формування інвестиційного доходу в поточному  періоді (і навпаки).

     Темпи приросту інвестиційного капіталу і  рівень формування поточного інвестиційного доходу знаходяться в прямого  зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхідної ліквідності  портфеля може перешкоджати включенню  в нього як високоприбуткових, так  і низькоризикових фінансових інструментів інвестування.

     Альтернативність  цілей формування інвестиційного портфеля визначає розходження політики фінансового  інвестування підприємства, що у свою чергу визначає конкретний тип формованого  інвестиційного портфеля.

     Існують сучасні підходи до типізації  інвестиційних портфелів підприємства, конкретних форм, що забезпечують реалізацію, його політики фінансового інвестування. Така типізація проводиться по наступним  основних ознаках . 

1.2. Типи інвестиційних  портфелів 

     Альтернативність  цілей формування інвестиційного портфеля визначає розходження політики фінансового  інвестування підприємства, що у свою чергу визначає конкретний тип формованого  інвестиційного портфеля.

     Існують сучасні підходи до типізації  інвестиційних портфелів підприємства, конкретних форм, що забезпечують реалізацію, його політики фінансового інвестування. Така типізація проводиться по наступним основних ознаках .

     1.       По цілям формування інвестиційного доходу розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля — портфель доходу і портфель росту.

     Портфель  доходу являє собою інвестиційний  портфель, сформований за критерієм  максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді  поза залежністю від темпів приросту інвестиційного капіталу в довгостроковій перспективі. Іншими словами, цей портфель орієнтований на високу поточну віддачу  інвестиційних витрат, незважаючи на те, що в майбутньому періоді ці витрати могли б забезпечити  одержання більш високої норми  інвестиційної прибули на вкладений  капітал.

     Портфель  росту являє собою інвестиційний  портфель, сформований за критерієм  максимізації темпів приросту інвестиційного капіталу в майбутній довгостроковій перспективі поза залежністю від  рівня формування інвестиційного прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів росту ринкової вартості підприємства (за рахунок приросту капіталу в процесі фінансового  інвестування), тому що норма прибутку при довгостроковому фінансовому  інвестуванні завжди вище, ніж при  короткостроковому. Формування такого інвестиційного портфеля можуть дозволити  собі лише досить стійкі у фінансовому  відношенні підприємства.

     2.       За рівнем прийнятих ризиків розрізняють три основних типи інвестиційного портфеля — агресивний (спекулятивний) портфель; помірний (компромісний) портфель і консервативний портфель. Така типізація портфелів заснована на диференціації рівня інвестиційного ризику (а відповідно і рівня інвестиційного прибутку), на який згодний йти конкретний інвестор у процесі фінансового інвестування.

     Агресивний (спекулятивний) портфель являє собою  інвестиційний портфель, сформований  за критерієм максимізації поточного  чи доходу приросту інвестованого капіталу поза залежністю від супутнього йому рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє одержати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, однак цьому супроводжує найвищий рівень інвестиційного ризику, при якому інвестований капітал може бути загублений чи цілком у значній частці.

   Помірний (компромісний) портфель являє собою  сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, по якому загальний  рівень портфельного ризику наближений до середньоринковому. Природно, що по такому інвестиційному портфелі і норма  інвестиційного прибутку на вкладений  капітал буде також наближена  до середньоринкової.

    Консервативний  портфель представляє собою інвестиційний  портфель, сформований за критерієм  мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, формований найбільш обережними інвесторами, практично  виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику по який перевищує середньоринковий. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки  фінансового інвестування.

    3. За рівнем ліквідності виділяють  три основних типи інвестиційного  портфеля - високоліквідний портфель, среднеликвидный портфель і низколиквидый  портфель. Така типізація інвестиційного  портфеля підприємства визначається  з однієї сторони цілями фінансового  інвестування (ефективне використання  тимчасово вільних грошових активів  у складі оборотного чи капіталу  довгостроковий ріст інвестиційного  капіталу), а з іншою інтенсивністю  зміни факторів зовнішнього середовища, що визначає частоту реінвестування  капіталу в процесі реструктуризації  портфеля.

     Високоліквідний портфель формується, як правило, з  короткострокових фінансових інструментів інвестування, а також з довгострокових їхніх видів, що користаються високим  попитом на ринку, по яких регулярно  відбуваються угоди купівлі-продажу.

     Середньоліквідний портфель, поряд з перерахованими вище видами фінансових інструментів інвестування, включає також визначену  частину їхніх видів, що не користаються високим попитом і з нерегулярною частотою трансакцій.

     Низьколіквідний портфель формується, як правило, з  облігацій з високим періодом чи погашення акцій окремих підприємств, що забезпечують більш високий (у  порівнянні зі середньориночним) рівень інвестиційного доходу, але яки користуються дуже низьким попитом.

   4. По  інвестиційному періоді розрізняють  два основних типи інвестиційного  портфеля — короткостроковий  портфель і довгостроковий портфель. Така типізація заснована на  відповідною практикою бухгалтерського  обліку фінансових активів підприємства.

     Короткостроковий  портфель (чи портфель короткострокових фінансових вкладень) формується на основі фінансових активів, використовуваних протягом до одного року. Такі фінансові  інструменти інвестування служать, як правило, однієї з форм страхового запасу грошових активів підприємства, що входять до складу його оборотного капіталу.

      Довгостроковий  портфель (чи портфель довгострокових фінансових вкладень) формується на основі фінансових активів, використовуваних протягом більш одного року. Цей  тип портфеля дозволяє вирішувати стратегічні  цілі інвестиційної діяльності підприємства і здійснювати обрану їм політику фінансового інвестування.

5. За умовами  оподатковування інвестиційного  доходу виділяють два типи  інвестиційного портфеля — оподатковуваний  портфель і портфель, вільний  від оподатковування. Така типізація  інвестиційного портфеля зв'язана  з реалізацією однієї з цілей  його формування підприємством  — забезпеченням максимального  ефекту „податкового щита" у  процесі фінансового інвестування.

      Оподатковуваний портфель складається з фінансових інструментів інвестування, доход по який підлягає оподатковуванню на загальних  підставах відповідно до діючого  в країні податковою системою. Формування такого портфеля не переслідує цілей мінімізації податкових виплат при здійсненні фінансових інвестицій.

      Портфель, вільний від оподатковування  складається з таких фінансових інструментів інвестування, доход по який податками не обкладається. До таких фінансових інструментів відносяться, як правило, окремі види державних і  муніципальних облігацій, пренаступні  цілі швидкої акумуляції інвестиційних  ресурсів для рішення невідкладних інвестиційних задач. Звільнення інвестора  від оподатковування доходів  по таким фінансовим інструментам додатково  стимулює їхню інвестиційну активність, збільшуючи суму чистого інвестиційного прибутку на розмір даної податкової пільги.

   6. По  стабільності структури основних  видів фінансових інструментів  інвестування їхній портфель  диференціюється в розрізі двох  типів — портфель з фіксованою  структурою активів і портфель  із гнучкою структурою активів.  Така типізація інвестиційного  портфеля зв'язана з принциповими підходами інвестора до наступній його реструктуризації.