Інвестиційний аналіз

 

Екзаменаційний  білет № 1

 

1. Взаємозв’язок між інвестуванням і фінансовими рішеннями.

 

2. Особливості розрахунку та використання показника внутрішньої норми дохідності, переваги та вади методу.

Внутрішня норма дохідності (IRR) — це середньозважена величина прибутковості інвестицій, що мають різні джерела інвестування, яка не є тотожна нормативному коефіцієнту ефективності.

Внутрішня норма дохідності може розраховуватись  як: загальна за інвестиціями, тільки за акціонерним капіталом, з урахуванням  позичкового капіталу (без нього), загальна статична, загальна динамічна.

IRR інвестицій — це мінімально допустимий розмір чистого прибутку, який припадає на кожну одиницю інвестиційних витрат.

Для забезпечення дохідності та окупності  інвестицій необхідно, щоб чиста  теперішня вартість була більша від  нуля або дорівнювала нулю. Для цього необхідно підібрати таку відсоткову ставку дисконтування потоку платежів, яка забезпечить виконання цих умов. Така ставка або бар'єрний коефіцієнт повинні відображати очікуваний усереднений рівень позичкового відсотка на фінансовому ринку з урахуванням фактора ризику.

Під внутрішньою нормою дохідності розуміють ставку дисконтування, використання якої забезпечує рівність поточної вартості надходжень і витрат. Тобто при нарахуванні на суму інвестицій К відсотків за ставкою, що дорівнює IRR, забезпечується одержання розподіленого в часі доходу.

Показник внутрішньої норми  дохідності характеризує максимально  допустимий відносний рівень витрат за цим інвестиційним проектом.

Наприклад, при реалізації проекту  за рахунок банківського кредиту  рівень відсотків за кредит не повинен  перевищувати значення IRR, бо таке перевищення  робить проект збитковим.

 

 

2. Мета, зміст технічного аналізу проекту.

Успішність реалізації проекту  багато в чому залежить від якості його технічних та технологічних  рішень і проведення відповідних  інжинірингових заходів. Створення продукту проекту, технології його виробництва, а також будівельні та монтажні роботи можуть бути різноманітними, як за ціною, так і за якістю виконання. Вибір і оцінка технічних рішень становлять технічний аналіз проекту.

 Технічний аналіз спрямований  на вирішення таких питань:

• вибір місця розташування підприємства і допоміжних виробництв;
• масштаб і терміни здійснення проекту;
• вибір технологічного процесу;
• здійснення інжинірингових заходів;
• графік реалізації проекту і схема підприємства;
• оцінка інвестиційних та операційних витрат;
• відповідність стандартам і нормам;
• питання матеріально-технічного постачання;
• склад технічної інфраструктури;
• умови експлуатації устаткування.

 Технічний аналіз хоч і не є об'єктом економічних досліджень, проте від правильного вибору технічних рішень проекту багато в чому залежать як вартісні параметри здійснення проекту, так і розмір грошових потоків від його використання.

 Основним завданням економіста є правильно оцінити цінність і ефективність технічних рішень проекту.

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 2

 

1. Реальні активи, їх визначення та класифікація

Важливим показником оцінки фінансової стійкості підприємства є темп приросту реальних активів. Реальні активи — це реально існуюче власне майно підприємства і фінансові вкладення за їх справжньою вартістю. До реальних активів не належать нематеріальні активи, знос основних засобів і матеріалів, позикові кошти.

Реальні активи поділяються на дві  категорії. Перша становить активи, що виникли завдяки знанням у  будь-якій формі. Друга категорія  пов'язана з рідкісністю активів, природною або організованою.

 

2. Індекс прибутковості: визначення, економічна сутність, формула

Індекс прибутковості – це показник ефективності інвестиційних проектів, що розглядаються. Він визначається як відношення теперішньої вартості потоку доходів по проекту до теперішньої вартості видатків по проекту.

Проекти, для яких індекс прибутковості  більший 1 повинен братись до реалізації, серед альтернативних проектів перевага надається тому, для якого РІ більший.

При розрахунку показника РІ теперішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на початкові витрати. Проект приймається за умови, якщо його прибутковість більше за одиницю. Відповідно, якщо за проектом індекс прибутковості перевищує одиницю, чиста теперішня вартість є позитивною.

 

3. Алгоритм проведення технічного аналізу.

Технічний аналіз проекту проводять  у кілька етапів. Можна запропонувати  таку схему виконання робіт з  оцінки технічних аспектів проекту:

• визначення місцезнаходження проекту та об’єкта його будівництва;
• обґрунтування вибору масштабу підприємства та проектних обсягів виробництва;
• вибір технології виробництва та устаткування;
• ідентифікація інфраструктури об’єкта проектування;
• розробка проектної документації;
• підготовка графіка здійснення проекту;
• підготовка, освоєння та забезпечення якості виробництва, встановлення стандартів і норм виробництва;
• оцінка витрат на здійснення та експлуатацію проекту;
• проектування матеріально-технічного постачання проекту;
• розрахунок витрат виробництва та збуту продукції проекту.

 Безперечно, обсяг робіт на  кожному етапі залежить від  розміру, складності та виду  проекту. Оскільки різноманітність  типів проектів і діапазон  технічних варіантів їх рішень  не дозволяє узагальнити рекомендації  щодо підготовки технічного аналізу  проекту, наведемо приблизний  зміст робіт, які необхідно  виконати при технічній підготовці  проекту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 3

 

1. Фінансові активи, їх визначення та класифікація.

Фінансові активи — частина активів підприємства, яка являє собою фінансові ресурси: грошові кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу.

Фінансові активи включають в себе готівку каси, депозити в банках, вклади, чеки, страхові поліси, вклади в цінні папери, зобовязання інших  підприємств і організацій з  виплати коштів за відвантажену продукцію (комерційний кредит), портфельні інвестиції в акції інших підприємств, пакети акцій інших підприємств, які  надають право контролю, паї.

 

2. Дохідність залученого капіталу: визначення, економічна сутність, формула.

Дохідність залученого капіталу (ROCE), або облікова ставка дохідності, широко застосовується як показник ефективності. Керівники використовують багато різних коефіцієнтів для оцінки успішності підприємницької діяльності. Коефіцієнти пропонують емпіричні правила, які допомагають керівникам у:

 • порівнянні результатів  поточного року з результатами  минулого року;

 • зіставленні результатів  діяльності підприємства з результатами  діяльності конкурентів; 

 • порівнянні фактичних показників  діяльності з плановими; 

 • розробці фінансових планів.

 Немає сенсу використовувати показник дохідності на залучений капітал, який є лише емпіричним правилом, при прийнятті рішень стосовно прийняття чи неприйняття проекту. Дохідність залученого капіталу — це просто величина балансового прибутку у відсотках щодо суми залученого капіталу. Коефіцієнт ігнорує грошові потоки, їх розподіл у часі та ризик. У табл. 3.3 наведено приклад розрахунку дохідності (ROCE).

 

3. Проблеми вибору місця реалізації  проекту.

У цьому розділі акцентується увага на дослідженні:

• інвестиційної привабливості району з точки зору проекту, що реалізовується;
• рівня конкуренції у даній сфері;
• наближення до основних користувачів та сировинної бази;
• транспортної доступності району;
• інженерної придатності територій для реалізації проекту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 4

 

1. Головні проблеми інвестування.

Інвестиційний клімат — це сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній країні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.

 Щодо загальної оцінки інвестиційного  клімату в Україні на макроекономічному  рівні, то тут слід відзначити, що в економіці продовжується  спад виробництва, зменшується  частка надходжень від податків, накопичуються неплатежі, знижується  частка банківського кредитування  у ВВП, зростає сума внутрішнього  і зовнішнього боргу, зростає  рівень тіньової економіки, знижується  частка державних капіталовкладень (щороку в цілому на 5—10 %). Крім  цього, на інвестиційний клімат  держави суттєвий вплив мають:

• приховане безробіття;
• неможливість виконання державою своїх обов’язків щодо соціального захисту громадян;
• відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;
• високий рівень злочинності;
• слабка дисципліна виконання законодавчих актів.

Причинами погіршення інвестиційного клімату в Україні є: по-перше, заполітизованість економіки; по-друге, негативні наслідки приватизації, до яких призвело збочення та заміна такої  основної мети приватизації, як сприяння розвитку виробництва, на отримання  прибутку в короткий термін.

Рівень інвестиційної активності перебуває у безпосередній залежності від стану економіки в державі, функціонування фінансово-кредитної  системи, прибуткової діяльності підприємств, дохідної політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення.

 Позитивний вплив на інвестиційну  активність може справити подолання  інфляції, що робить можливим  забезпечення функціонування довгострокових  інвестиційних кредитів як основи  капітального будівництва за  ринкових умов, сприяє нормалізації  фінансового стану підприємств, активізації виробництва.

 Отже, до шляхів активізації  інвестування в Україні можна  віднести такі:

Реформа підприємств, яка передбачає перехід до загальноприйнятих у  світовій практиці стандартів бухгалтерського  обліку, оцінку основних виробничих фондів відповідно до їх реальної ринкової вартості, суттєве покращення корпоративного управління.

Страхування майна (особливо великих  підприємств).

Розвиток інфраструктури, форм і  методів залучення до інвестиційної  сфери заощаджень населення.

Іпотека. Необхідно активно сприяти  становленню системи житлового  іпотечного кредитування, формуванню вторинного ринку іпотечних кредитів для залучення у сферу банківського кредитування вагомих довгострокових позабюджетних фінансових ресурсів.

 

2. Дохідність акцій: визначення, економічна сутність, формула.

Дохідність на акцію розраховується шляхом ділення балансового прибутку на кількість акцій в емісії. Такий  метод розрахунку не враховує грошові  потоки, їх розподіл у часі та ризик. Крім того, є інший поширений коефіцієнт, що показує балансовий прибуток, отриманий  компанією за рік на кожну випущену компанією акцію.

 

3. Які основні принципи визначення масштабу проекту?

 

 

 

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 5

 

1. Роль інвестиційного менеджера у процесі інвестування.

Завдання інвестиційного менеджера  – аналіз можливих напрямків, об’єктів для вкладення засобів і вибір найбільш оптимальних варіантів з обліком всіх можливих ризиків і передбачуваної прибутковості.

Але незалежно від роду діяльності й області додатка зусиль, загальними для всіх менеджерів у сфері інвестицій залишаються завдання забезпечення прибутку компанії-роботодавцеві. Для  досягнення цієї мети засобу можна  вкладати у фінансові активи (цінні  папери: акції, облігації й ін.), нефінансові  активи (дорогоцінні камені, метали), матеріальні активи (нерухомість), нематеріальні  цінності (наукові розробки).

 

2. Особливості розрахунку та використання показника дохідності акцій, переваги та вади методу.

Акція — це цінний папір, що засвідчує право власника на участь у власному капіталі підприємства. Акції належать до класу пайових цінних паперів, випускаються недержавними організаціями і не мають обмеженого терміну обігу. Номінальна вартість акції може бути різною, але здебільшого емітенти віддають перевагу випуску акцій невеликого номіналу, що дає змогу розширити ринок та підвищити ліквідність таких акцій. Як правило, номінал акції не відображає її реальної вартості, тому для аналізу дохідності акцій використовують курсову, тобто поточну ринкову ціну.

 Курсова ціна акцій залежить  від різноманітних чинників: величини  та динаміки дивідендів, загальної  кон'юнктури ринку, ринкової норми  прибутку. На курс акцій можуть  суттєво вплинути управлінські  рішення щодо реструктуризації  компанії-емітента. Так, приміром, рішення  про злиття компаній здебільшого  значно підвищують курсову ціну  їх акцій. Хоч курсову ціну  акцій можна визначити різними  способами, але всі вони базуються  на одному засадному принципі, який полягає в порівнюванні  генерованих цим цінним папером  доходів з ринковою нормою  прибутку. Показником дохідності  може бути або рівень дивідендів, або величина чистого прибутку  в розрахунку на одну акцію.  Другий показник використовують  тоді, коли дивіденди з певних  причин не виплачують, а одержаний  прибуток повністю реінвестують, скажімо, у процесі становлення,  розширення чи реорганізації  акціонерного підприємства.