Інвестиційний аналіз

 

3. Критерії обґрунтування вибору технології.

Правило вибору технології передбачає комплексний аналіз деяких альтернативних технологій і вибір найкращого варіанта на основі певного агрегованого критерію.

Ключові фактори вибору серед альтернативних технологій зводяться до аналізу  наступних аспектів використання технологій:

• досвід використання обраних технологій у подібних масштабах (масштаби можуть бути занадто великі для конкретного ринку);
• доступність сировини (скільки потенційних постачальників, які їхні виробничі потужності, якість сировини, яке кількість інших споживачів сировини, вартість сировини, метод і вартість доставки, ризик у відношенні навколишнього середовища);
• комунальні послуги і комунікації;
• наявність у організації, що продає технологію, патенту чи ліцензії;
• початковий супровід виробництва продавцем технології;
• пристосованість технології до місцевих умов (температура, вологість і т.п.);
• завантажувальний фактор (у відсотках від номінальної потужності за умовами проекту) і час для виходу на стійкий стан, що відповідає повній продуктивності;
• безпека й екологія;
• капітальні і виробничі витрати.

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 6

 

1. Об’єкти інвестиційної діяльності.

Об'єктами  інвестиційної  діяльності  можуть  бути   будь-яке майно, в тому числі основні фонди  і оборотні кошти в усіх  галузях  та сферах народного господарства, цінні  папери,  цільові  грошові  вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності,  інші об'єкти власності, а  також майнові права.

 

2. Природа інвестиційних обмежень.

 

3. Організація підготовки та впровадження проекту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет №7

 

1. Джерела фінансування інвестиційної діяльності.

Відповідно до чинного законодавства  джерелами фінансування інвестиційної  діяльності можуть бути:

1) власні фінансові ресурси;

2) позичені фінансові ресурси;

3) кошти, отримані від продажу  цінних паперів;

4) внески членів трудових колективів;

5) кошти державного бюджету та  місцевих бюджетів;

6) кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають  внески засновників підприємства, амортизаційні  відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у  процесі господарської діяльності. Грошова частина внесків власників  підприємства передовсім спрямовується  на придбання основних засобів.

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних  фінансових ресурсів на інвестиційну діяльність. До позичених та залучених  коштів належать:

- довгострокові банківські кредити; 

- позики інших підприємств; 

- кошти від випуску векселів  та інших боргових зобов'язань; 

- кошти від емісії та реалізації  цінних паперів, які належать  підприємству;

- фінансування з благодійних  засобів; 

- іноземні інвестиції.

 

 

2. Жорстке раціонування у бюджетуванні капіталу.

Жорстке раціонування — таке раціонування, коли підприємство не може отримати інвестиційні кошти за переважаючою ринковою процентною ставкою за наявного рівня ризику (рідко трапляється на розвинутих ринках капіталу).

 

3. Структура інвестиційних і поточних витрат проекту.

 

 

Екзаменаційний  білет № 8

 

1. Цілі інвестиційної діяльності на підприємстві.

Інвестиційна діяльність підприємства - це об'єктивний процес, що має свою логіку, і розвивається відповідно до властивих йому закономірностей і відіграє важливу роль в господарській діяльності підприємства, оскільки по своїй економічній природі інвестиції являють собою відмову від сьогочасного споживання заради одержання прибутків у майбутньому.

Тому інвестиційний процес починається  з визначення інвестиційної стратегії  підприємства,вибір якої залежить від:

• стадії життєвого циклу підприємства;

• стратегії розвитку в цілому;

• стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційних ресурсів;

• інвестиційної принадливості  підприємства якоб'єкта вкладення засобів.

І якщо на перший погляд може здаватися, що здійснення інвестицій є справою  самого підприємства, керівництво якого  може самостійно приймати рішення щодо інвестування, то в цьому випадку  необхідно насампереднавчитися  оцінювати наслідки таких рішень, оскільки нездійснення інвестицій - це теж свого роду стратегія.

Під інвестиційною стратегією слід розумітивесь комплекс довгострокових цілей і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. Інвестиційна стратегія підприємства повинна бути орієнтована на довгострокові цілі і реалізовуватися в процесі поточної господарської діяльності за допомогою вибору відповідних інвестиційних проектів і програм.

У якості довгострокових конкретизованих  цілей підприємства на різних етапах можуть бути: досягнення визначених норми  і маси прибутку, зростання масштабів  шляхом збільшення торгового обороту  і частки контрольованого ринку, виробництво нової продукції,зміна  зношеного і застарілого обладнання для зниження витрат виробництва, захист навколишнього середовища й ін.

Основою інвестиційної політики організації  і процедур вибору та реалізації пріоритетів  повинна бути їх орієнтація на кінцеві  соціально-економічні результати. У  зв'язку з цим її несучою конструкцією повинна бути система цілей, критеріїв  їх досягнення і правил прийняття  рішень, яка пронизує всі рівні  організаційної системи, етапи процедур і механізмів.

 

2. М’яке раціонування у бюджетуванні капіталу.

М’яке раціонування — коли керівництво свідомо встановлює інвестиційні обмеження на короткий період (зустрічається значно частіше). По суті, ціллю раціонування є визначення такого пакета інвестиційних проектів, який за достатніх ресурсів забезпечить максимально можливу загальну чисту теперішню вартість. Правило чистої теперішньої вартості, що використовується індивідуально для кожного проекту, не може бути повністю прийнятним, оскільки припущення стосовно того, що завжди знайдуться кошти для фінансування інвестиційних можливостей, не справджується. Проблема одноперіодного раціонування капіталу (найпростішої його форми) розв’язується ранжируванням проектів на основі співвідношення теперішньої вартості та інвестиційних витрат (індексу дохідності). Складніші проблеми, пов’язані з багатоперіодним раціонуванням капіталу, вирішуються з використанням методів математичного програмування.

 

3. Ризик і невизначеність в інвестуванні.

Рішення щодо інвестування приймають, орієнтуючись на прогноз майбутніх  результатів. Інвестора цікавить рівень дохідності, але та-кож мае значения гарантованість запланованої дохідності, впевне-ність у тому, що в ході реалізації проекту не виникнуть  невраховані, “позапланові” негативні  щодо капіталу події. Цей бік інвестування відбиває поняття ризику.

Інвестиційний проект базується на прогнозних передбаченнях того, якими  будуть умови для інвестування, ситуація на ринках і якими будуть дії інвестора. Навіть за умови високої точності прогнозів у ре-альній економіці  обов’язково виникатимуть несподівані  події, обста-вини, умови, які зумовлюватимуть  відхилення від прогнозного сце-нарія  інвестування.

Майбутня невизначеність інвестиційних  процесів залежить від ба-гатьох факторів, які можуть бути розглянуті в кількох  трупах.

1. Фактори, що залежать від випадковостей у перебігу економіч-них процесів (мінливість споживчих настроїв населения, зміни в поведінці партнерів, коливання світових цін, зміна політич-них умов у країні й світі тощо).
2. Фактори, пов’язані із змінами природных умов (кліматичні умо-ви, стихійні лиха).
3. Фактори, пов’язані з неповнотою доступної інформації або з недо-сконалістю методів обробки інформації щодо майбутніх подій. Проект інвестування є лише прогнозом того, що може бути в разі інвестування обраним способом.
4. Фактори, пов’язані з недостовірністю зібраної інформації для планування наслідків інвестування (фіктивні, недостовірні да-ні).
5. Фактори, пов’язані з людським чинником, з психологією, мін-ливістю поведінки людей, які працюють безпосередньо на проект або формують його зовнішнє середовище.
6. Помилки або не кращі рішення менеджерів проекту.
7. Вихід з ладу обладнання, що використовується в проекті інвес-тування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 9

 

1. Специфічні ознаки інвестиційних проектів.

 

2. Особливості одноперіодного раціонування капіталу.

 

3. Середнє квадратичне (стандартне) відхилення як статистичний показник за оцінювання ризику.

Середнє квадратичне відхилення, або  стандартне відхилення, являє собою  квадратний корінь із дисперсії. Ця ймовірна, статистична характеристика більше наближається до інтуїтивних уявлень  про оцінку мінливості кон’юнктури  ринку, ціннісних показників, оскільки зіставлення ведуться вже не з  квадратами відхилень, а з квадратним коренем із суми квадратних відхилень. Інакше кажучи, ймовірні відхилення приводяться  в реальну розмірність. Обчислення середнього квадратичного відхилення здійснюється за формулою:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 10

 

1. Інвестиційна програма підприємства.

Інвестиційна програма підприємства – це комплекс, сформований для реалізації реальних інвестиційних проектів, згрупований з метою зручності управління.

 Для прийняття інвестиційних  рішень щодо включення окремих  реальних проектів до інвестиційної  програми підприємства проводиться  їх співставлення на основі  ранжування за окремими показниками  ефективності та ризику.

 

2. Багатоперіодне обмеження за капіталом.

При розгляді одноперіодних інвестиції ігнорувався факт, що типова інвестиція є багатоперіодною. Аналіз має базуватися на показнику чистої теперішньої  вартості. З огляду на те, що ризик  оцінюється окремо, грошові потоки повинні бути оцінені за безризиковою процентною ставкою, що відображає лише вартість грошей у часі. Включення  премії за ризик у ставку дисконтування, коли показник ризику розраховано окремо, призводить до подвійного його врахування й, отже, штучно зменшує чисту теперішню  вартість.

 Правило NPV, що використовується  індивідуально для кожного проекту,  не може повністю бути прийнятним, оскільки припущення стосовно  того, що , що завжди знайдуться  кошти для фінансування інв  можливостей, не супроводжується.  Проблеми, пов’язані з багатоперіодним  раціонуванням кап, виріш з  використ методів математ програмування. 

1.Вони дають уявлення про  реальну проблему на основі  мат оцінок. Ураховуючи найважливіші  елементи та взаємозв'язки, що  існують у системі, вони забезпечують  розуміння проблеми без необхідності  безпосередньо експериментувати  на системі, яка діє. 

2. Вони забезпечують оптимальні рішення, найкращі за даного уявлення, про проблему.

 

3. Коефіцієнт варіації як статистичний показник за оцінювання ризику.

Коефіцієнт варіації (V) — це відносна величина і розраховується як відношення середньоквадратичного відхилення до середнього фінансового результату (математичного очікування):

 

Оскільки коефіцієнт варіації є  відносною величиною, з його допомогою  можна порівнювати рівень коливань окремих параметрів, виражених різними  одиницями вимірювання. Коефіцієнт варіації може змінюватися від до 100%. У нашому прикладі він дорівнює 22,4 % (3,19 : 14,25).