Інвестиційний аналіз

Сутність третього способу —  способу регулювальних бухгалтерських процедур — полягає в обчисленні розміру власного капіталу за правилами  та вимогами, встановленими органами, що здійснюють нагляд і контроль за банківською діяльністю. За цим способом власний капітал банку розраховується як сума низки його складових елементів.

 

3. Сутність фінансових інвестицій та їх класифікація.

Фінансові інвестиції – це активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу та інструмент реалізації стратегічних цілей, пов’язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємства.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством в наступних основних формах:

1) вкладення капіталу у статутні фонди спільних підприємств;

2) вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів;

3) вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів.

Екзаменаційний  білет № 15

 

1. Основні функції інвестиційного менеджменту.

Основними функціями інвестиційного менеджменту є:

- дослідження зовнішнього інвестиційного  середовища і прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку;

- розробка стратегічних напрямів  інвестиційної діяльності;

- розробка стратегії формування  інвестиційних ресурсів компанії;

- пошук і оцінка інвестиційної  привабливості окремих реальних  проектів і вибір найефективніших з них;

- оцінка інвестиційних якостей  окремих фінансових інструментів  і відбір найефективніших з них;

- формування інвестиційного портфелю  і його оцінка за критеріями  доходності, ризику і ліквідності;

- поточне планування і оперативне  управління реалізацією окремих  інвестиційних програм та проектів;

- організація моніторингу реалізації  окремих інвестиційних програм та проектів;

- підготовка рішення про своєчасний  вихід з неефективних інвестиційних  програм і реінвестуванні капіталу.

 

2. Модель оцінювання капітальних активів.

Модель оцінки капітальних активів (МОКА) — є двопараметричною моделлю, оскільки передбачає розгляд взаємозв'язку двох основних характеристик фінансового активу — доходу та ризику. Грунтуючись на результатах теорії ринку капіталів, МОКА дає змогу здійснити оцінювання ризикових активів.

МОКА дає змогу оцінити очікуваний дохід (необхідну ставку доходу) за будь-яким фінансовим активом на основі систематичного ризику ринку даної категорії активів та на основі безризикової процентної ставки. Згідно з МОКА ризиковість окремого цінного папера характеризує не стандартне відхилення, яке відображає всю сукупність ризиків, а тільки ризик, що залишається після диверсифікації. Саме цей ризик має особливе значення для інвестора, оскільки не може бути ліквідований включенням цінного папера до диверсифікованого портфеля. Його називають чистим ризиком. Він характеризується коефіцієнтом, що відображає чутливість цінного папера до ринкової дохідності. Коефіцієнт характеризує чистий ризик за цінним папером, який не може бути зменшений через диверсифікацію.

 

3. Стратегічні напрями групування фінансових інвестицій.

Одним із найпоширених видів інвестицій є фінансові інвестиції, або інвестування у фінансові інструменти, серед  яких превалюють цінні папери, з  метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому.

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

–інвестиційні операції з традиційними фінансовими інструментами;

–придбання похідних цінних паперів (деривативів);

–депозитні операції;

–пайова участь у спільних підприємствах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 16

 

1. Специфічні припущення, покладені в основу методу бюджетування капіталу.

Бюджетування - створення технології планування, обліку і контролю грошей та фінансових результатів.

Бюджет - це план діяльності компанії за визначений період, виражений у грошовій формі. Він виконує наступні функції внутріфірмового планування:

Бюджет як економічний прогноз. Основні планові рішення приймаються при розробці стратегічного планування, і процес формулювання бюджету, власне кажучи, є переробкою цих прогнозів.

Бюджет як основа для контролю. В міру реалізації закладених у бюджеті планів необхідно реєструвати фактичні результати діяльності компанії. Порівнюючи фактичні показники з запланованими, можна здійснювати так званий бюджетний контроль.

Бюджет як засіб координації. Бюджет являє собою виражений у вартісних показниках план в області виробництва, закупівель сировини або товарів, реалізації продукції, інвестиційної діяльності і т.і.

Бюджет як основа для постановки задачі. Розробляючи бюджет на наступний період, необхідно приймати рішення завчасно, до початку діяльності в цей період.

 

2. Вплив гірингу на вартість капіталу.

ГИРИНГ - коэффициент, суть которого состоит в определении соотношения размера заемного капитала, по которому начисляются проценты, и акционерного капитала. Для определения гиринга нужно определить акционерный и заемный капиталы

Раніше в такому розділі наводився  метод розрахунку вартості індивідуальних джерел капіталу, таких як новий акціонерний капітал та позика.

Основне припущення, яке стоїть за цими розрахунками, полягає в тому, що співвідношення «борг — власний  капітал», як перед, так і після  залучення коштів, є помірковано  оптимальним. Наприклад, збільшення заборгованості може привести до зростання вартості існуючого власного капіталу. Дослідження  стосовно впливу гірингу на вартість власного капіталу показує, що на широкому проміжку значень гірингу питома вага боргу справляє відносно невеликий  вплив на вартість капіталу.

 

3. Сутність ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів — матеріальних або грошових.

У світовій та вітчизняній практиці найбільш поширеними є такі види цінних паперів:

1.Акції акціонерних товариств  - це цінні папери, що засвідчують  право їхнього власника на  частку у власності акціонерного  товариства, на одержання доходу  від його діяльності і, як  правило, на участь у керуванні цим товариством.

2.Облігації – це цінний папір,  що засвідчує відносини позики  між їхнім власником (кредитором) і особою, що випустила документ (боржником).

3. Державні боргові зобов'язання - будь-які цінні папери, що засвідчують  відносини позики, у яких боржником  виступає держава, органи державної  влади або органи управління (державні  короткострокові облігації, облігації  внутрішньої облігаційної позики і т.п.).

4. Похідні цінні папери - будь-які  цінні папери, що засвідчують  право їхнього власника на  купівлю або продаж акцій, облігацій  і державних боргових зобов'язань  (фінансові ф’ючерси, варанти та  ін.). у т.ч. опціони акцій (облігацій)  —право покупки акцій на пільгових умовах.

5. Вексель - складене за встановленим  законом формою безумовне письмове  боргове зобов'язання, видане однією  стороною (векселедавцем) іншій стороні  (векселеотримувачу), у т.ч. - комерційні  папери - короткострокові фінансові  векселі, випущені для короткострокового  залучення засобів в оборот емітента.

6.Акції підприємств - цінні папери, що засвідчують внесення засобів  з метою розвитку підприємства, але не дають права на участі  у керуванні підприємством, що  припускають виплату її власнику дивіденду.

7. Депозитні сертифікати банків - документи, право вимоги по  яким може поступатись однією  особою іншій, що є зобов'язанням  банку по виплаті розміщених у нього депозитів.

8. Ощадні сертифікати банків -документи,  право вимоги по яким може  поступатись однією особою іншій,  що є зобов'язанням банку по  виплаті розміщених у нього ощадних вкладів.

9. Чеки - безумовне письмове розпорядження  чекодавця банку (платнику) здійснити  платіж чекоутримувачу зазначеної на чеку грошової суми.

10. Товарний ф'ючерсний чи опціонний  контракт - має зміст, аналогічний  похідним цінним паперам (див.  п.4) при тому, що об'єктом угоди  є постачання стандартної партії товару визначеної якості.

11. Валютний опціон чи ф’ючерс  - має зміст, аналогічний похідним  цінним паперам (див.п.4) при тім,  що об'єктом угоди є постачання  валютних цінностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екзаменаційний  білет № 17

 

1. Етапи процесу інвестування капіталу та їх короткий зміст.

Процес інвестування може бути поділений  на 4 основні етапи:

1. Генерація проекту:

а) пошук інвестиційних можливостей  у рамках стратегії компанії;

б) відсів пропозиції на предмет того, чи варті вони детальніших

досліджень;

в) визначення (конкретизація) проектів;

д) збирання інформації і розробка припущень.

2. Оцінка проекту:

а) розрахунок загальних дискретних потоків надходжень;

б) визначення чистих надходжень;

в) оцінка впливу різних припущень на одержані за проектом результати;

г) аналіз ризиків проекту;

д) співвідношення вигод і стратегічної цілі проекту з ризиком та

обмеженнями для організації.

3. Затвердження проекту:

а) підготовка і затвердження загальних капітальних витрат, що планується

за річними бюджетами;

б) звернення із запитом на затвердження коштів по кожній із пропозицій з

наданням усіх необхідних додаткових матеріалів на кожний додатковий

рівень затвердження у структурі організації;

в) прийняття рішення відносно інвестування (прийняти, відкинути,

змінити).

4. Реалізація проекту:

а) відслідковування і контроль фаз  реалізації;

б) оцінка реалізації та очікуваного  результату інвестиційного рішення.

 

2. Урахування інфляції за визначення вартості капіталу

Існує два способи включення інфляції в розрахунок вартості капіталу. У першому випадку можна вилучити вплив інфляції як з вартості капіталу, так і з очікуваних грошових потоків; у цих умовах чиста теперішня вартість і дохід розраховуються на основі нетто-підходу до інфляції. Альтернативний варіант полягає в тому, щоб представити, вартість капіталу, і грошові потоки з урахуванням інфляції (брутто-підхід). Загально прийнятим серед фінансових аналітиків є твердження стосовно того, що брутто-підхід кращий. Варто зазначити, що вартість капіталу й грошові потоки повинні разом розраховуватись або з нетто-, або з брутто-інфляцією. Звичайною помилкою в інвестиційних розрахунках буває те, що один фактор, скажімо вартість капіталу, розраховується з брутто-інфляцією, а інший — грошовий потік — з нетто-інфляцією. Вочевидь, це неправильно.

 

3. Класифікація ринків цінних паперів.

Ринок цінних паперів – це специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій є цінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний  та вторинний ринок. На первинному ринку  розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація  капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою. На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників.

Крім вказаної класифікації, ринок  цінних паперів може поділятися на наступні сегменти:

- за категоріями емітентів (ринок  цінних паперів підприємств, державних  цінних паперів тощо);

- за термінами випуску (ринок  безтермінових цінних паперів,  термінових цінних паперів із  встановленим терміном обертання  та без встановленого терміну  обертання тощо);

- за територією розповсюдження (світовий, національний, регіональний);