Місцева система оподаткування і принципи її формування

Таблиця 2  Надходження  від місцевих податків та зборів в  Україні [10]

Назва місцевого податку  або збору	Обсяг та частка місцевого  податку або збору в  загальному їх обсягу
	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Ринковий збір	59,9	60,4	63,3
Комунальний податок	23,3	21,0	19,3
Податок з реклами	7,1	8,0	6,2
Збір за паркування автотранспорту	3,5	4,9	3,7
Збір за розміщення об’єкта  торгівлі	3,8	3,6	3,5
Збір за право використання місцевої символіки	2,3	2,7	2,6
Інші податки і збори	0,4	0,4	0,4
Всього:	100,0	100,0	100,0

 

Водночас уряд дав значний  ресурс місцевим бюджетам у вигляді  єдиного податку та податку на нерухоме майно. Відповідно до нового  Бюджетного кодексу, вони  включаються до доходів загального фонду місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Тобто ці кошти будуть залишатися у місцевих бюджетах і можуть бути спрямовані на фінансування власних потреб територіальних громад.

Таким чином, підсумовуючи ми бачимо що,податки є основним джерелом формування державних фінансів. На жаль, історія свідчить, що ніхто і ніколи не відчував бажання сплачувати податки, хоч якими малими вони не були. До сьогодні людство не винайшло жодних мотивацій, які б сприяли сплаті податків, крім застосування заходів державного впливу на платників. Причому, неможливо винайти єдину формулу побудови податкової системи, яка б задовольняла усі без винятку держави, навіть на однакових рівнях їх розвитку. Кожна держава повинна шукати свій шлях побудови податкової системи, зумовлений широким спектром історичних, територіальних, національних, економічних та інших особливостей.

Саме сьогодні Україна  і перебуває на стадії реформування податкової системи, головним завданням  якої є створення умов для економічного розвитку, і на цій основі забезпечення задоволення державних та соціальних потреб. Треба підкреслити, що податки - це плата за цивілізацію, і справлятися  вони повинні цивілізовано [12].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Характеристика місцевих податків та зборів податкової системи України

Місцеві податки та збори згідно з Податковим кодексом України [12]

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної  ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які  є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування  є об'єкт житлової нерухомості. Не можуть бути об'єктами оподаткування:об'єкти житлової нерухомості, які перебувають  у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);об'єкти житлової нерухомості, які розташовані  в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені  законом;будівлі дитячих будинків сімейного типу;об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується  троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю; гуртожитки.

Базою оподаткування є  житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

Базою оподаткування об'єктів  житлової нерухомості, які перебувають  у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру  речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надається органами державної  реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів  житлової нерухомості, які перебувають  у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи з житлової площі об'єктів оподаткування  на основі документів, що підтверджують  право власності на такий об'єкт.

У разі наявності у платника кількох об'єктів оподаткування  база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває  у власності фізичної особи, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається  один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична  особа - платник податку зареєстрована  в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською  радою в таких розмірах за 1 кв. метр об'єкта житлової нерухомості:

- для квартир, житлова  площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує  500 кв. метрів, ставки податку не  можуть перевищувати 1 відсоток розміру  мінімальної заробітної плати,  встановленої законом на 1 січня  звітного (податкового) року;

- для квартир, житлова  площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова  площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставки податку становлять 2,7 відсотка  розміру мінімальної заробітної  плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Базовий податковий (звітний) період для податку дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку  з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності  фізичних осіб, проводиться органом  державної податкової служби за місцезнаходженням  об'єкта житлової нерухомості.

Податкове повідомлення рішення  про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами податкової служби платникам за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку  станом на 1 січня звітного року і  до 1 лютого цього ж року подають  органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування  декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування  і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями  до Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов'язання за звітний  рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового  повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які  відображаються в річній податковій декларації.

Єдиний податок

18 листопада 2011 року, Президент  підписав Закон України «Про  внесення змін до Податкового  кодексу України та деяких  інших законодавчих актів України  щодо спрощеної системи оподаткування,  обліку та звітності» 

Нові правила для спрощенців набрали чинності з 1 січня 2012 року. 

Згаданим законом усіх спрощенців поділено на чотири групи. Групи мають різні критерії відповідності для права перебування на спрощеній системі та, відповідно, різні ставки єдиного податку.

Закон України "Про внесення змін до ПКУ щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням  адміністративної реформи в Україні" від 05.07.12 р. №508З-VІ доповнив перелік  груп СМП 5-ю і 6-ю групами, розширивши обмежуючі критерії 3-ї та 4-ї груп. 

Виходячи з положень прийнятих  законів наведемо основні положення які визначають право перебування та діяльність на спрощеній системі оподаткування. 

Суб'єкт  господарювання - юридична чи фізична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку,  визначеному главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу ХІV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.

Суб'єкти господарювання, які  застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 

1) перша група - фізичні  особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;

2) друга група - фізичні  особи - підприємці, які здійснюють  господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю  найманих осіб або кількість  осіб, які перебувають з ними  у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує  1 млн. грн. 

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: 

- не використовують працю  найманих осіб або кількість  осіб, які перебувають з ними  у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

- обсяг доходу не перевищує  3 млн. грн.; 

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: 

- середньооблікова кількість  працівників не перевищує 50 осіб; 

- обсяг доходу не перевищує  5млн. грн. 

5) П’ята група –  фізичні  особи  підприємці,  які  протягом  календарного  року відповідають сукупності таких критеріїв: 

- не використовують працю  найманих осіб або кількість  осіб, які перебувають з ними  у трудових відносинах, одночасно  не перевищує 20 осіб; 

- обсяг доходу не перевищує  20 млн. гривень; 

6) шоста  груп  – юридичні особи - суб'єкти  господарювання будь-якої

організаційно правової форми, які протягом календарного року  відповідають

сукупності таких критеріїв: 

- середньооблікова кількість  працівників не перевищує 50 осіб; 

- обсяг доходу не перевищує 20 млн. гривень.

Ставки єдиного податку 293.3 Податкового Кодексу України Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі: 

Для третьої і четвертої  груп платників єдиного податку: 

1) 3 відсотки доходу - у  разі сплати податку на додану  вартість згідно з ПКУ; 

2) 5 відсотків доходу - у  разі включення податку на додану  вартість до  складу єдиного податку.

Для п'ятої і шостої груп платників єдиного податку:

1) 7 відсотків доходу - у  разі сплати податку на додану  вартість згідно з ПКУ; 

2) 10 відсотків доходу - у  разі включення податку на  додану вартість до складу єдиного податку. 

Доходом платника єдиного  податку є: 

1) для підприємця - доход, отриманий в грошовій формі (готівковій  та/або

безготівковій); матеріальній або нематеріальній формах (йдеться про

прострочену кредиторську заборгованість та безоплатно отримані товари,

роботи, послуги). При цьому  до доходу не включаються пасивні  доходи (проценти, дивіденди, роялті, страхові виплати і відшкодування) а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності Фізичній особі та використовується в її господарській діяльності; 

2) для юридичної особи - будь-який доход, включаючи доход представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій  формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формах (прострочена кредиторська заборгованість та безоплатно отримані товари, роботи, послуги).

 

 

Збір за місця для паркування транспортних засобів

Платниками збору є  юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують  або провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Об'єктом оподаткування  є земельна ділянка, яка спеціально відведена для паркування транспортних засобів.

Базою оподаткування є  площа земельної ділянки, відведеної для паркування, а також площа  комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будинків, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожен день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження  такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня  звітного (податкового) року.

При визначенні ставки збору  сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного  місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення  транспортних засобів на стоянку, режим  роботи та їх заповнюваність.

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному року.

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками щокварталу до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно), за місцем розташування спеціально відведеного  місця для паркування транспортного засобу. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для авансового податкового періоду.