Поняття та система місцевого самоврядування

КУРСОВА РОБОТА

З курсу  «Місцеве самоврядування»

на тему: 

“Поняття та система місцевого самоврядування” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План 

Вступ.                                                                                                                        2 

Поняття місцевого самоврядування в Україні.                                               5

Аспекти виникнення місцевого  самоврядування  в Україні.                        5

Місцеве самоврядування в  Україні, завдання та принципи                        14 

Повноваження  та функції місцевого  самоврядування.                                 27

Повноваження  місцевого самоврядування.                                                     27

Компетенція місцевого самоврядування в районній та

обласній  адміністраціях.                                                                                      29

Повноваження  в Україні.                                                                                    31

Функції місцевого самоврядування.                                                               34 

Висновок.                                                                                                               39 

Використана література.                                                                                     42 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         ВСТУП 

         Місцеве самоврядування - це право населення адміністративно-територіальних одиниць безпосередньо або через  обрані ними органи місцевого самоврядування вирішувати в межах Конституції  і законів значну частину державних і громадських справ.

         Актуальність теми дослідження. Україна - це держава, яка першою в світі прийняла свою власну Конституцію (Конституцію Пилипа Орлика - 1710 р.). З набуттям незалежності (1991 р.), Верховна Рада України 28 червня 1996 р. прийняла Конституцію України, яка визначила статут України - суверенна і незалежна, демократична, соціальна правова держава. Таким чином, на конституційному рівні закріплено верховенство права, закону.

         Загальновідомо, що одне з важливих місць у системі  життєдіяльності людини, суспільства, держави належить селам, селищам і містам в яких практично сконцентровані всі ланки влади, ресурси (населення, земля, надра) і комунікації. Сьогодні ми можемо констатувати, що вперше за останні кілька сотень років в Україні реалізуються на практиці ідеї місцевої влади - влади місцевого самоврядування, які були чинними в нашій державі 500 років тому. Магдебурзьке право - це історичний документ, що заклав перші підвалини демократичного самоврядування в Києві та інших містах України, визначив права й обов'язки територіальної громади.

         Магдебурзьке право - це сьогоднішнє закріплення в  нашому законодавстві (Конституції  України, Законах України) принципу самоврядування - наявності певного  права в територіальних громад.

         Таким чином, відкривається реальна перспектива вдосконалення і розвитку самоврядування в селах, селищах, містах, столиці нашої держави на новому історичному етапі.

         У Конституції України 1996 р. вперше за новітніх часів на конституційному  рівні проголошено, що «В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування» (ст. 7 Конституції України) і закріплено поняття місцевого самоврядування, яке визначається як право «територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Україні» (ст. 140 Конституції України).

         Об'єктом дослідження  даної роботи є Місцеве самоврядування в Україні що є самостійною  галуззю права, яке представляє собою сукупність правових норм, що регулюють правові відносини в системі місцевого самоврядування.

         Місцеве самоврядування в Україні - це комплексна галузь українського права, що представляє собою сукупність правових норм, які закріплюють і  регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі організації місцевого самоврядування і вирішення територіальною громадою безпосередньо через органи місцевого самоврядування питань місцевого значення, а також у процесі реалізації окремих державних повноважень, якими можуть наділятися органи місцевого-самоврядування.

         Нова модель влади  вже не могла базуватися на політико-організаційному  принципі «вертикалі влади», реалізація якого фактично відсторонює людину від участі в управлінні державними та громадськими справами. Світовий та європейський досвід переконливо свідчить, що в демократичному суспільстві територіальна організація влади може будуватися лише на основі обов'язкового використання місцевого самоврядування - специфічної форми публічної влади територіальних громад, в рамках якої забезпечується реалізація їх права здійснювати управління в межах відповідних територіальних одиниць, самостійно вирішувати всі питання місцевого значення. Місцеве самоврядування сьогодні виступає важливим фактором демократизації суспільного життя, децентралізації управління та необхідною передумовою становлення громадянського суспільства, наближення влади до її джерела - народу. І навпаки, місцеве самоврядування може ефективно функціонувати лише за умови наявності розвинутих елементів громадянського суспільства.

         Надійною правовою основою місцевого самоврядування стала Конституція України 1996 р., де самоврядування визнане одним  із елементів конституційного ладу держави. Прийняття Конституції  відкрило простір для становлення  реального місцевого самоврядування в Україні.

         Правові засади місцевого  самоврядування також закріплені в  нині чинному Законі України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні».

         Метою даної роботи є розкриття повноваження та функції місцевого самоврядування, між різними елементами системи місцевого самоврядування, між муніципальним, приватним і громадським секторами, між органами і посадовими особами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, об'єднаннями підприємців, ініціативними групами членів територіальної громади, що формуються з метою залучення громадян до безпосередньої участі у здійсненні функцій місцевого самоврядування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І ПОНЯТТЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ. 

1.1 Аспекти виникнення  місцевого самоврядування.

    Процес становлення сучасних правових форм місцевого самоврядування починається з кінця XVIII ст., коли внаслідок перемоги буржуазно-демократичних революцій в правових системах США та ряду західноєвропейських держав отримала визнання та закріплення теорія природних прав, що базується на ідеї свободи як вищої соціальної цінності, автономії людини та інститутів громадянського суспільства, в тому числі і територіальної громади, по відношенню до держави. Саме в цей час відбувається зародження двох основних сучасних систем місцевого самоврядування: англосаксонської (англо-американської) та континентальної (французької).

  Англосаксонська система веде свій початок з місцевих громад та парафій, а також з міст середньовічної Англії, управління якими поступово «вмонтовувалося» в державну вертикаль управління країною. Починаючи з XI ст., самоврядним англосаксонським громадам давалася широка автономія як у виконанні приписів королівської влади, так і у творенні власних норм права. Становлення англосакської муніципальної системи в основному було завершене реформою 1888 р., в ході якої були визначені територіальні основи місцевого-самоврядування, його організаційна та фінансова самостійність, структура органів місцевого самоврядування та їх повноваження. Характерними рисами англосаксонської системи є:

1. значна  автономія органів місцевого  самоврядування щодо держави  - вони формально виступають як такі, що діють автономно в межах наданих їм повноважень, а пряме підпорядкування органів різного-територіального рівня відсутнє;

2. відсутність на місцях повноважних представників центральної 
влади, які б опікали органи місцевого самоврядування. Контроль за 
діяльністю органів місцевого самоврядування здійснюється переважно

непрямим  шляхом - через центральні міністерства. Цій моделі притаманний також жорсткий судовий контроль;

3. виборність  ряду посадових осіб місцевого  самоврядування територіальною громадою.

4. функціонування органів місцевого самоврядування в межах 
цієї компетенції, закріпленої в законі, і заборона їх виходу за межі своєї компетенції. Тобто, повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з позитивним принципом правового регулювання (органи місцевого самоврядування можуть робити лише те, що прямо передбачено законом).

Правова форма та основні елементи континентальної системи склалися ще в період еволюції Римської держави. Так, у процесі формування єдиної централізованої держави та переходу від античної республіки до монархії неримське населення вело постійну боротьбу за рівні з громадянами Риму політичні і громадянські права. Особливо гострим було питання щодо політичного рівноправ’я, вирішення якого значно б розширювало можливості населення інших громад  (неримських громадян) для участі як у громадському житті, так і в торговельно-економічному обороті на основі римського приватного права. Оскільки італійські та інші громади і провінції забезпечували Рим всім необхідним для його існування як центру держави, вони також вимагали від нього повного обсягу політичних і громадянських прав і свобод.

  Новітні підходи до розкриття змісту терміна «місцеве самоврядування», як правило, опираються на нормативне визначення, що міститься в Європейській хартії місцевого самоврядування:

  1. Місцеве самоврядування означає  право і спроможність місцевих властей, в межах закону, здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

  2. Це право здійснюється радами  або зборами, члени яких вільно  обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення ніяким чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом ».

  З цього визначення випливає, що об'єктом місцевого самоврядування виступає частка публічних (суспільних) справ, яку становлять питання місцевого значення, тобто такі питання, що мають локально-територіальний характер і виникають у процесі функціонування територіальної громади, задоволення потреб її членів. Ці питання мають комплексний характер, оскільки пов'язані з реалізацією інтересів членів територіальної громади в усіх сферах місцевого життя: економіка, освіта, культура, громадський порядок тощо. Водночас чітко визначити коло питань місцевого значення, відмежувати їх від питань загальнодержавного чи регіонального значення надзвичайно важко.

   Європейська хартія не містить яких-небудь критеріїв  такого розмежування, надаючи тим самим повну свободу з цього питання національному законодавству.

  Визначення  місцевого самоврядування, що міститься  в Європейській хартії, є досить прагматичним, свідченням чому є таке:

1. Хартія не обмежується декларуванням права місцевих властей 
   самостійно приймати рішення з питань місцевого значення, в ній акцентується увага на їх реальній спроможності це робити. Поняття 
   спроможності є важливим у тому сенсі, що право управляти місцевими справами обов'язково повинно супроводжуватися реальними засобами (а саме: фінансовими, матеріальними, кадровими та іншими 
   ресурсами), які мають у своєму розпорядженні місцеві власті. Такий 
   підхід надзвичайно важливий, оскільки дозволяє з'ясувати, коли місцеве самоврядування реально функціонує, а коли воно залишається 
   лише декларованим - його правова модель не втілюється на практиці.
2. Згідно з Хартією на перше місце в механізмі здійснення місцевого самоврядування поставлені «ради або збори», тобто представницькі 
   органи місцевого самоврядування, а вже потім власне територіальна 
   громада, яка використовує з цією метою «збори громадян, референдуми або будь-які інші форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом». Такий підхід Хартії до визначення ролі органів місцевого самоврядування, по-перше, свідчить, що вона базується насамперед на концептуальних положеннях державницької теорії місцевого 
   самоврядування, по-друге, дозволяє деяким вченим заявляти про «факультативний» характер участі територіальної громади (через форми 
   прямої демократії), громадян у здійсненні місцевого самоврядування. 
   На наш погляд, з такою оцінкою ролі територіальної громади погодитися не можна в принципі, оскільки представницькі органи місцевого 
   самоврядування формуються громадою шляхом місцевих виборів (що 
   також є однією з форм прямої демократії) і, в силу цього, діють за дорученням та в інтересах територіальної громади, що свідчить про її 
   значення як первинного суб'єкта місцевого самоврядування.