Поняття та система місцевого самоврядування

  2.Норми, в яких регламентується діяльність місцевого самоврядування із забезпечення прав і свобод людини і громадянина, 
зокрема:

• право громадян знайомитися в органах місцевого самоврядування з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (стаття 32);
• право громадян брати участь у місцевих референдумах, вільно 
  обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування (стаття 38);
• право громадян на рівний доступ до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38);
• право громадян проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, 
  про які завчасно сповіщаються органи місцевого самоврядування (стаття 39);
• право громадян на індивідуальні чи колективні звернення (петиції) до органів місцевого самоврядування (стаття 40);
• право громадян користуватися для задоволення своїх потреб 
  об'єктами права комунальної власності (стаття 41);
• право громадян на соціальний захист, яке гарантується створенням мережі комунальних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46);
• право громадян, які потребують соціального захисту, на отримання від органів місцевого самоврядування житла безоплатно або за доступну для них плату (стаття 47);
• право громадян на безоплатне отримання медичної допомоги в комунальних закладах охорони здоров'я (стаття 49);
• право громадян на освіту, яке забезпечується доступністю і безоплатністю освіти в комунальних навчальних закладах (стаття 53);
• право громадян на відшкодування за рахунок місцевого бюджету матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повно 
  важень (стаття 56).

  3. Норми, що закріплюють правові, організаційні, матеріальні та 
фінансові основи місцевого самоврядування, вони, зокрема, стосуються:

• порядку призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (стаття 85);
• підзвітності і підконтрольності місцевих державних адміністрацій радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами (стаття 118);
• обов'язку місцевих державних адміністрацій забезпечувати взаємодію з органами місцевого самоврядування та реалізацію повноважень, делегованих відповідними радами (стаття 119);
• складу представницьких органів місцевого самоврядування та 
  принципів їх формування (стаття 141);
• матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування 
  (стаття 142);
• державної підтримки місцевого самоврядування (стаття 142);
• предметів відання та повноважень місцевого самоврядування 
  (стаття 143);
• можливості делегування органам місцевого самоврядування 
  окремих повноважень органів виконавчої влади (стаття 143);
• права органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймати рішення, які є обов'язковими на відповідній території (стаття 144);
• необхідності законодавчого врегулювання питань організації 
  місцевого самоврядування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування (стаття 146).

  4. Норми, в яких закріплені правові гарантії місцевого самоврядування. Вони стосуються:

• заборони займатися підприємницькою діяльністю для посадових і службових осіб органів місцевого самоврядування (стаття 42);
• підстав і порядку зупинення рішень органів місцевого самоврядування та звернення до суду з метою їх оскарження (стаття 144);
• судового захисту прав місцевого самоврядування (стаття 145).

  Поряд з Конституцією України систему  нормативно-правових актів, що регламентують  організацію і функціонування місцевого  самоврядування в Україні, становлять закони України, відповідні акти Президента України і Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування та акти, прийняті на місцевих референдумах.

  Ця  система нормативно-правових актів  будується на принципах жорсткої ієрархії, що передбачає:

  по-перше, верховенство норм Конституції України - норми всіх інших актів не можуть суперечити конституційним нормам, вони мають бути спрямовані на деталізацію і конкретизацію положень конституційних норм;

  по-друге, вищу юридичну силу норм законів України, в першу чергу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», щодо підзаконних актів - указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, рішень органів місцевого самоврядування;

  по-третє, відповідність актів місцевого самоврядування - актів місцевих референдумів та актів органів місцевого самоврядування положенням всіх нормативно-правових актів органів державної влади, що прийняті в межах їх компетенції.

  Серед законів України, що містять норми, які регламентують питання організації  та функціонування місцевого самоврядування, особливе місце займає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., який, по суті, є «базовим» законом з цих питань. Саме на підставі цього Закону були розроблені законопроекти та прийняті закони, в яких регламентуються окремі питання функціонування місцевого самоврядування, наприклад: з «Про комунальну власність», «Про вибори місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про органи самоорганізації населення», «Про муніципальну міліцію», «Про місцеві референдуми» тощо. Необхідність прийняття зазначених законів прямо передбачена в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» або випливає з його положень.

  Винятково важливе значення для формування правової основи місцевого самоврядування в Україні мала Європейська хартія місцевого самоврядування.

   Європейська хартія  місцевого самоврядування сьогодні є основним міжнародно-правовим документом для країн - членів Ради Європи. В ній викладені стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, які є обов'язкові для держав-членів Ради Європи.

  Європейська хартія місцевого самоврядування була прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 р., що стало результатом багатьох ініціатив та багаторічної праці різних європейських структур, а також свідченням важливого значення місцевого самоврядування як необхідного атрибуту демократичного суспільства. Захист та зміцнення місцевої демократії, місцевої економіки та місцевих фінансів за допомогою особливого документа, який мав би обов'язкову для країн Європи силу це давня мета органів місцевого самоврядування європейських країн та територіальних громад, інтереси яких ці органи представляють.

  Метою Європейської хартії місцевого самоврядування є встановлення загальноєвропейських стандартів щодо визначення і захисту прав територіальних громад і органів місцевого самоврядування, що забезпечує їх активну участь у вирішенні питань місцевого значення.

  Європейська хартія місцевого самоврядування зобов'язала  держави, які її підписали, застосовувати основні правові норми, що гарантують правову, адміністративну і фінансову автономність територіальних громад та їх органів. Тим самим, вона стала важливим кроком на шляху до утвердження життєздатності на всіх територіальних рівнях управління принципів, які Рада Європи проголосила і відстоює з моменту свого створення з метою захисту прав людини, формування демократичної суспільної свідомості в європейських країнах.

  Від імені України Європейську хартію місцевого самоврядування було підписано 6 листопада 1996 р. в м. Страсбурзі, а Верховна Рада України ратифікувала її 15 липня 1997 року. Відповідно до статті 9 Конституції України Європейська хартія місцевого самоврядування після її ратифікації стала частиною національного законодавства України. В силу цього положення Хартії на території України мають обов'язкову юридичну силу, як і положення будь-якого іншого чинного законодавчого акта України.

  Правова автономність місцевого самоврядування пов'язана як з необхідністю закріплення функцій та повноважень місцевого самоврядування законодавчим шляхом, окремо від повноважень органів виконавчої влади, так і з правом територіальної громади, органів місцевого самоврядування видавати власні нормативно-правові акти місцевого самоврядування (муніципальні акти). Право приймати такі акти прямо передбачене Конституцією України, стаття 144 якої визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

  Здійснення  цього права є своєрідним засобом  саморегуляції територіальної громади, системи місцевого самоврядування. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 26) до нормотворчих повноважень представницьких органів місцевого самоврядування, зокрема, відносить:

• затвердження статуту територіальної громади;
• прийняття регламенту ради;
• встановлення чисельного складу ради та її органів;
• наділення органів самоорганізації населення власними повноваженнями;
• затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку території;
• регулювання земельних відносин на відповідній території;
• затвердження місцевого бюджету;
• утворення позабюджетних фондів та затвердження положень про них;
• встановлення місцевих податків та зборів;
• затвердження правил з благоустрою території;
• затвердження символіки тощо.

  Цей Закон (стаття 7) також закріплює  право територіальної громади приймати обов'язкові для виконання рішення  на місцевих референдумах.

  Таким чином, акти місцевого самоврядування, поряд з Конституцією і законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, нормативними указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України, виступають важливим і необхідним елементом правової основи місцевого самоврядування. Вони утворюють самостійну підсистему підзаконних нормативних актів в Україні, а її самостійність обумовлена тим, що органи місцевого самоврядування, згідно зі статтею 5 Конституції України не входять до системи органів державної влади.

   За  допомогою актів місцевого самоврядування встановлюються норми права, які є обов'язковими для населення, органів, установ та організацій, що здійснюють діяльність у межах відповідної території. Предметом цих актів можуть бути окремі питання статусу органів та посадових осіб місцевого самоврядування, організації їх діяльності, управління комунальною власністю, участі громадян, їх об'єднань у реалізації повноважень місцевого самоврядування. 

     ІІ  Повноваження та функції  місцевого самоврядування 

         2.1 Повноваження місцевого  самоврядування - це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

         У загальному вигляді  найважливіші питання, віднесені до відання місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ст. 143 якої передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та - культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

         Деталізуються та конкретизуються  повноваження місцевого самоврядування в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», в галузевому законодавстві  та в інших правових актах. Одночасно  необхідно зазначити, що переважна більшість повноважень місцевого самоврядування здійснюється через представницькі органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. В силу цього, в законах та інших правових актах повноваження місцевого самоврядування як правило визначаються шляхом закріплення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування. При цьому Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно з принципом розподілу повноважень окремо визначає компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування - сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови.

         За своєю структурою повноваження місцевого самоврядування включають:

         а) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане  з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню;

         б) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.

         Територіальні громади, як первинні суб'єкти місцевого самоврядування, правомочні безпосередньо розглядати та вирішувати будь-яке питання, - віднесене до самоврядних повноважень.

         Згідно ст. 140 Конституції  України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через  органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, тобто через певний структурно-організаційний механізм, який іменується системою місцевого самоврядування.