Місцева система оподаткування і принципи її формування

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

Платниками збору є  суб'єкти господарювання (юридичні особи  та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому  законом порядку торгові патенти  та провадять такі види підприємницької  діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання  платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів  України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері  розваг (крім проведення державних  грошових лотерей).

Не є платниками збору  за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних  послуг такі суб'єкти господарювання:

а) аптеки, що перебувають  у державній та комунальній власності;

б) розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої  кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;

в) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

г) фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених  в особистому підсобному господарстві продукції рослинництва та тваринництва;

д) суб'єкти господарювання, утворені громадськими організаціями  інвалідів;

е) суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких  видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно  пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова  і кукурудзяна; молоко і молочна  продукція, крім молока і вершків  згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування, безалкогольні  напої, морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця, яйця; риба; ягоди і  фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджоло-інвентар і засоби захисту  бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню;

є) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також  учнів і студентів у навчальних закладах.

З придбанням пільгового торгового  патенту провадиться торговельна  діяльність виключно з використанням  таких товарів вітчизняного виробництва:поштові  марки, листівки, вітальні листівки і  конверти непогашені;товари народних промислів;готові лікарські засоби;вугілля, вугільні вироби, торф паливний і дрова  для продажу населенню;проїзні  квитки;зошити.

З придбанням пільгового торгового  патенту провадиться також торговельна  діяльність виключно з використанням  періодичних видань друкованих засобів  масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами - резидентами України.

Ставка збору за провадження  торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної  заробітної плати, установленої законом  на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному  з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту  товарів, пункту з надання платних  послуг та виду платних послуг.

Так, ставка збору за провадження  торговельної діяльності (крім провадження  торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з  надання платних послуг встановлюється в таких межах:

а) на території міста  Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

б) на території міста  Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної  заробітної плати;

в) на території інших  населених пунктів - до 0,1 розміру  мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за провадження  торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної  заробітної плати щорічно.

Ставка збору за провадження  торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту  за один день становить 0,02 розміру мінімальної  заробітної плати.

Для провадження перелічених  вище видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання  торгового патенту.

Торговий патент видається  особисто фізичній особі - підприємцю або особі, уповноваженій юридичною  особою, під підпис у триденний  термін з дня подання заявки. Датою  придбання торгового патенту  є зазначена в ньому дата. Бланк  торгового патенту є документом суворого обліку. У разі втрати або  зіпсування торгового патенту платнику збору видається дублікат торгового  патенту.

У разі проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових  заходів, пов'язаних з демонстрацією  та продажем товарів, суб'єкт господарювання придбає короткотерміновий торговий патент.

Строки сплати збору становлять:

а)за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніше, як за один календарний день до початку провадження такої діяльності;

б)за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця, не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

в) за здійснення діяльності у сфері розваг - щоквартально, не пізніше 15 числа місяця, який передує  звітному кварталу.

Торговий патент повинен  бути відкритий та доступний для  огляду.

Торговий патент діє на території, на яку поширюється повноваження органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, або за місцезнаходженням  відокремленого підрозділу.

Передача торгового патенту  іншому суб'єкту господарювання або  іншому відокремленому підрозділу такого суб'єкта не дозволяється.

Торговий патент, виданий  для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України.

Строк дії торгового та пільгового патенту, крім короткотермінового торгового патенту та торгового  патенту на здійснення діяльності у  сфері розваг, становить 60 календарних  місяців. Строк дії короткотермінового торгового патенту становить  від одного до п'ятнадцяти календарних  днів. Строк дії торгового патенту  на здійснення діяльності у сфері  розваг становить вісім календарних  кварталів.

У разі невнесення суб'єктом  господарювання збору у встановлений законом строк, дія такого патенту  анулюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося  таке порушення.

Туристичний збір

Туристичний збір є місцевим збором, кошти від якого зараховуються  до місцевого бюджету.

Платниками збору є  громадяни України, іноземці, а також  особи без громадянства, що прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у  тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

б) особи, які прибули у  відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів  першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків  аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії  та пансіонати.

Ставка збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка вартості усього періоду (ночівлі) громадянина  у курортній місцевості.

До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних  паспортів, дозволів на в'їзд (вивіз), обов'язкове страхування, витрати на усний та письмовий переводи, інші документально  оформлені витрати, пов'язані з  правилами в'їзду.

Згідно з рішеннями  сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися  такими податковими агентами:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для  приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими  організаціями, які направляють  неорганізованих осіб на поселення  у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або  фізичними особами - підприємцями, які  уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти  збір на умовах договору, укладеного з  відповідною радою.

Базовий податковий (звітний) період для цього збору дорівнює календарному кварталу.

Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору  окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточно сума збору, обчислена  відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням  фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені  для квартального податкового періоду.

 

 

1.3 Зарубіжний досвід місцевого  оподаткування

На сьогоднішній день в  Україні надзвичайно гостро постала  проблема фінансового забезпечення регіонального та місцевого самоврядування. Місцеві податки та збори, що є  основою дохідної бази місцевих бюджетів, поки що не виконують  функції щодо надання їм фінансової автономії. Але  зарубіжний досвід європейських та інших  країн свідчить про те, що удосконалення потребує сама система місцевих податків, її структура та механізм дії.

Місцеві податки і збори  необхідні для того, щоб місцеві  органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких у населення  асоціюється з обсягом сплачених  податків. Кошти, зібрані на місцях використовуються більш ефективно  й заощадливо, аніж виділені центральним  урядом.

У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки та є основою  дохідної частини місцевих бюджетів більшості західних держав [8, 57].

Надходження до державного та зведеного бюджету України

Показники	2008 р.	2009р.	2010р.	2011р.	Зміни (+ ;-)
Доходи до державного бюджету  України,у тому числі:	231686,3	209700,3	240615,2	314616,9	+82930,6
податкове надходження	167883,4	148915,6	166872,5	261605	+93721,6
неподаткові надходження	52817,6	50676,8	65067,7	49087,8	–3729,8
надходження з інших джерел	10985,3	10107,9	8675	3924,1	–7061,2
Доходи зведеного бюджету  України,у тому числі:	297844,6	272967	314506,3	398553,6	+100709
податкове надходження	227164	208073,2	234447,7	334591,9	+107427,9
неподаткові надходження	60495,2	58435,8	73837	60003,7	–491,5
надходження з інших джерел	10185,4	6458	6221,6	3958	–6227,4
Надходження від місцевих податків	16613,7	17989,9	19870,9	28072,2	+11458,5
Частина місцевих податків у зведеному бюджеті країни	5,58	6,59	6,32	7,04	+1,47

 

За останні чотири  роки спостерігається зміна структури  бюджетних надходжень і суттєве їх збільшення від податків і зборів (на 93721,6 млн. грн до державного бюджету України порівняно з 2008 р.,  або ж на 10,7%; на 107427,9 до зведеного бюджету України, що становить 7,7%), оскільки надходження від інших джерел (рентна плата, доходи від приватизації державного майна, від операцій з капіталом) суттєво зменшились. Можна зробити висновок,  що  збільшенню  податкових  надходжень  сприяло набуття чинності з 1 січня 2011 р. Податкового  кодексу України, тому як з 2008 по 2010 р.  рівень  податкових  надходжень  у загальній  структурі  бюджетів країни залишався стабільним, тоді як у 2011 р. спостерігається зростання надходжень до Державного  бюджету  на  13,8% (тобто на 94732,5 млн. грн), до зведеного на 9,4%, що становить 100144,2 млн. грн. 

Незважаючи на тенденції  до централізації, у країнах ЄС широко впроваджується система місцевого  оподаткування з високим ступенем юридичної самостійності щодо введення місцевих податків і зборів, а також  встановлення порядку їх нарахування  та стягнення.