Майнове оподаткування в Україні

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1. Сутність та функції майнового оподаткування……………………..6
2. Принципи побудови майнового оподаткування в Україні………..13

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ.

2.1.Загальнодержавні майнові податки та збори………………………..21

2.2.Місцеві майнові податки та збори…………………………………...30

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ…………………………………………………...36

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….45

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….48

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність курсової роботи полягає у тому,що майнові податки є одними з найпоширеніших видів оподаткування у світі. Однією з причин цього є те, що ухилитися від податку на нерухоме майно (земля і нерухомі споруди, наприклад, будинки) досить складно. Найпоширеніша база майнових податків — земля й будинки, в деяких країнах місцева влада включає до податкової бази також рухоме майно (транспортні засоби, товарно-матеріальні запаси компанії, обладнання й устаткування). Податки можуть спиратися на потенційну вартість або вартість продажу землі або/та споруд, рухомого майна чи матеріальних капітальних активів. Майно може оцінюватися на основі вартості реального основного капіталу або річної вартості, або в інший спосіб. Як правило, школи, лікарні, а також культові споруди виводяться з-під оподаткування. Дуже зручно покладати відповідальність за сплату податків на власників майна. Незаселене житло оподатковується тільки у Франції та Великій Британії. Загалом податок стягується пропорційно до ринкової вартості майна, тобто ціни майна в разі його продажу. Це означає, що майнові податки не обмежуються лише фактично придбаним і проданим упродовж певного проміжку часу майном, а справляються на основі ціни на майно в разі його продажу. Цей тип бази оподаткування називається базою майнового податку на основі вартості реального основного капіталу.

Основні питання та проблеми майнового оподаткування розглянули у своїх працях такі автори як: А.А. Варламов, В.П. Вишневсбкий, В.І. Власов, М,Я Демяненко, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, В.Б. Моссаковський, Ц.Г. Огонь, П.Т. Саблук, А.М. Третяк, В.Д. Чекіна та ін.. З іноземних авторів, що приділили увагу питанням майнового оподаткування, можна виділити: М. Едел, І.Есклар, Б. Гамільтон, Д. Еппл, А. Зеленітц і М. Вісшер, В. Фішел.

За мету дослідження курсової роботи ставився аналіз системи майнового оподаткування та етапи його впровадження в Україні.

Для досягнення визначеної мети ставилися такі завдання:

– розкрити сутність та зміст  поняття «майнове оподаткування» способом аналізу шляхів його походження;

– надати оцінку ефективності запровадження даного виду оподаткування в України;

- розглянути поетапно процес становлення і трансформації майнового оподаткування в Україні;

- визначити основні проблеми майнового оподаткування в Україні та запропонувати шляхи їх подолання.

Предметом дослідження є майнове оподаткування як окремий вид податку, розгляд його видів у світі та в Україні.

Основою курсового дослідження  є методичні підходи до розкриття сутності та призначення майнових податків. Під час дослідження використовувались загальні методи: синтез, аналіз, індуктивний і дедуктивний методи.

 Робота складається  зі вступу, трьох основних розділів, висновків та списку використаних джерел. У вступі розкривається сутність, доцільність виконання курсової роботи з огляду на процес становлення майнового оподаткування та функціонування його в Україні.

Перший розділ присвячений визначенню сутності майнового оподаткування та виокремлення головних функцій даних податків. У другому розділі пропонується розглянути основні напрямки впровадження майнового оподаткування шляхом детального розгляду та аналізу Податкового кодексу України. Третій розділ присвячений проблемам та недолікам майнового оподаткування в Україні а також шляхам їх подолання. Висновки узагальнюють всі розділи курсової роботи, результати аналізу та формують загальний підсумок роботи.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ  ЗАСАДИ МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1. Сутність та функції майнового оподаткування

 

Податок на майно, на відмінну від інших податків, має місце  у всіх розвинутих країнах світу. Його сутність можна розглядати як організовану систему грошових відносин між державою (в уособленні податкової служби) та фізичними й юридичними особами, які виступають власниками будь-якого майна із приводу примусового вилучення частки доходу від володіння цим майном з метою наповнення бюджету країни. 

До основних функцій майнового  оподаткування можна віднести такі як:

• наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції - її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді. Ця функція є аналогічною загальній функції податків – фіскальній;
• надання пільг з оподаткування окремим суб’єктам , враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше. В розрізі податку на майно можна виділити надання пільг окремим групам людей: пенсіонерам, інвалідам, жертвам Чорнобильської катастрофи, ін.. ;
• створення орієнтири для розвитку або згортання діяльності. Ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування;
• стимулювання шляхом встановлення диференційованої системи податкових ставок громадян країни до придбання такої кількості майна, яке вони зможуть використати з максимальнім прибутком та користю.

Найпоширеніші майнові податки, де об’єктом оподаткування є вартість нерухомого майна - землі, житлових будинків, гаражів, худоби, машин, обладнання, акцій, державних облігацій. Ще майнові податки в більшості наукових джерел називають податками на власність. Майно, що оподатковується, має свою оцінку. Методи оцінки майна встановлюються місцевими органами влади. У більшості країн світу місцеві органи влади мають визначені законом широкі права щодо встановлення ставок місцевих податків, надання пільг [16].

Так наприклад у США  майновий податок, що стягується місцевою владою, запроваджується на основі законів штатів. У законодавстві  визначаються види власності, які підлягають (або ні) оподаткуванню, правіша та порядок оцінки вартості майна з  метою оподаткування. У фінансовій літературі США склалася негативна  точка зору щодо розподілу майна  на оподатковуване та не оподатковуване за законами самих штатів. На думку  американських економістів, штати  в ряді випадків без достатніх  на те підстав звільняють деякі види власності від податків і тим  самим підривають фіскальну базу місцевих органів самоврядування.

Об'єкти оподаткування майновим податком: вартість нерухомого майна  — землі, житлових будинків, гаражів, господарських фермерських споруд, худоби, машин; обладнання, предметів  домашнього вжитку, вартість рухомого майна («невідчутних активів») — акцій, державних облігацій, облігацій корпорацій та інших цінних паперів. Майновий податок сплачують власники майна, тому в фінансовій літературі його називають також податком на власність. Визначення вартості майна з метою оподаткування провадиться за ціною, за якою власність можна було б продати в даному році. Методи оцінки майна встановлюються законодавством штатів, тому вони різні. В деяких штатах оцінка вартості майна здійснюється на рівні певного процента від продажної ціни. В інших штатах майно класифікують, а потім оцінюють вартість кожного його виду з метою оподаткування. Наприклад, землі з покладами мінеральних копалин можуть оподатковуватися, виходячи із 100-процентної ринкової вартості, міська нерухомість (житлові будинки) — з 60, сільська нерухомість — з 40 %. Обчислювання податкової бази, тобто визначення кожної одиниці вартості майна, що підлягає оподаткуванню, провадиться податковими органами. Платник податків має право, перевірити проведену оцінку свого майна Податкові органи визначають коефіцієнти оцінки шляхом ділення оціночної вартості на ринкову вартість даного виду майна Наприклад, власність з оціночною вартістю 4000 дол. і ринковою 10000 дає коефіцієнт оцінки 40. Платник, одержавши повідомлення про оцінку свого майна, може обчислити відповідний коефіцієнт і порівняти його із середнім коефіцієнтом, визначеним для даного району. Якщо порівняння не на користь платника податків, то він може звернутися в Управління по перегляду оцінок майна [20].

Місцеві органи можуть винести  рішення про розпродаж майна, одержані кошти потім спрямовуються  на сплату податку, штрафів, процентів, а також вартості позову органів  місцевого самоврядування.

Податкові пільги вводяться  на основі законодавства штатів, тому вони досить різноманітні. Найпоширенішими  серед них є такі. Не оподатковується  власність:

• у формі предметів домашнього вжитку, бо її важко виявити й оцінити, крім того, багато хто з громадян заперечує проти втручання в їхнє особисте життя;
• у формі цінних паперів (у багатьох штатах), бо їх легко приховати від оцінювача;
• що перебуває у володінні органів управління (історично це розглядалось як порушення суверенітету федерації чи штатів: їхня власність не може підлягати оподаткуванню іншим органом управління). Фахівці зазначають, що вартість власності, котра належить органам державного управління різних рівнів, постійно зростає, й тому місцеві органи влади, особливо в містах, втрачають величезні суми податку;
• що належить релігійним і благодійним організаціям та фондам. Підставою є той факт, що ці установи забезпечують жителів послугами, які місцеві органи влади не можуть надати або надають у недостатньому обсязі;
• у вигляді виробничих і торговельних будівель та споруд (або податок зменшується шляхом заниження оцінки майна). Підставою є підтримка підприємницької ініціативи й активності у даному місці (районі), стимулювання розвитку нових виробництв (особливо в містах із великим рівнем безробіття). Існує своєрідна конкуренція між місцевими органами влади щодо залучення нових капітальних вкладень і розвитку підприємницької діяльності;
• у формі житлових будинків (вибірково). Звільняються від податку будинки, що належать ветеранам війн, людям похилого віку з низьким рівнем доходу. Історично ці пільги походять від звільнення від податків гамстедів (садиб), які роздавалися поселенцям безкоштовно або на пільгових умовах.

Застосовуються і понижені ставки податку на майно. З цією метою  визначаються види послуг, що надаються  місцевими органами управління (пожежна  охорона, поліція, комунальні послуги  та ін.), яких деякі власники майна  не одержують. З цієї підстави вони оподатковуються частково за зниженими  ставками.

У Великобританії механізм оподаткування майна інший. Згідно з державним законодавством усі  місцеві органи влади стягують єдиний майновий податок на нерухоме майно  та землю, будинки, торговельні, промислові будівлі та ін. Не оподатковуються  місцевим майновим податком землі, що використовуються в сільському господарстві, та відповідні споруди, а також церкви. Оподатковувана вартість майна обчислюється як розрахунковий показник, рівний, як правило, середньорічній сумі орендної плати, що вноситься наймачем. При  управлінні внутрішніх доходів утворена спеціальна комісія для оцінки майна. Ця комісія періодично проводить  переоцінку вартості (востаннє вона була здійснена в 1973 р.). Платник податків має право оскаржити рішення  оцінної комісії в незалежному  суді та земельному суді. Податкова  ставка обчислюється так само, як і  в США. Спочатку визначається сума можливих податкових надходжень, яка потім  ділиться на суму податкової бази, тобто  оподатковуваної вартості майна  Розмір ставок широко диференційований по видах майна Щодо податку встановлено  ряд пільг. Із метою заохочування інвестиційної діяльності для розширення зайнятості майновий податок із нових  промислових і комерційних будівель та іншої власності не станеться  протягом перших 10 років. Інваліди, люди похилого віку, а також особи з  низькими доходами користуються податковими  пільгами.

Платниками податку є  в основному не власники майна, а  орендарі та квартиронаймачі. Фактично це — непрямий податок.

З іншого боку, в деяких країнах  база оподаткування визначається як річна орендна вартість майна, тобто  сума доходу, одержаного від майна  за певний проміжок часу [15].

Крім майнового податку, що є типово місцевим, органи місцевого  самоврядування унітарних держав (Бельгії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Австрії, Греції, Люксембургу, Португалії, Іспанії, Японії тощо), а також федеративних (ФРН, Канади, США, Швейцарії та ін.) стягують місцевий особистий прибутковий  податок. Слід зазначити, що в деяких країнах абсолютний і відносний  розмір місцевого прибуткового податку  перевищує рівень державного прибуткового податку. Наприклад, у Швейцарії  частка місцевого прибуткового податку  в загальній сумі податкових надходжень становить 26% проти 8 % державного, Швеції — відповідно 28 та 11% Фінляндії — 24 та 19%. Системи місцевого оподаткування  в цих країнах ґрунтуються  на прибутковому податку. Водночас у  Канаді, США, Бельгії, Японії частка державного прибуткового податку в загальній  сумі податкових зборів вища, ніж місцевого; у США вона становить 28%, платних  та місцевих —6%, у Бельгії — 29 і 3% відповідно.

Поземельний податок поділяється  на два класи — А і Б. Базою  оподаткування є податкова оцінка (вартість) земельної ділянки, що визначається відповідно до Закону про оцінку майна  та стягнення з нього податків. Податкова оцінка об'єктів оподаткування  за класами А і Б проводиться  окремо. Оцінці за класом А підлягають сільськогосподарські угіддя, житлові  будинки, господарські будівлі. Податкова  оцінка складається з двох частин: вартості житлових приміщень; вартості земельної власності (як господарського об'єкта). Оцінка майна ґрунтується  на гаданій сумі доходу в даному році. Житлові будинки оцінюються, зважаючи на орендну плату, яку власник  міг би отримати, якби він здав її в найми. Таким чином, вартість житла  виступає як форма капіталізованої, орендної плати. Земля як господарський  об'єкт оцінюється на основі можливої суми чистого доходу за рік, який можна одержати з даної площі землі при раціональному веденні господарства в нормальних умовах. На практиці для оцінки земельних угідь використовується кадастр — показники доходності земельних ділянок, обчислені на 1 га використовуваної площі з урахуванням природних та кліматичних факторів, якості ґрунту, розташування, інфраструктури тощо. Таким чином, вартість землі (як господарського об'єкта) являє собою форму капіталізованого чистого доходу (тобто грошова сума, яка під час уміщення її в банк принесе річний доход від земельної ділянки).