Майнове оподаткування в Україні

Відповідно до статті 22 індексація нормативної грошової оцінки земель здійснюється за наступними правилами:

• Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки проводиться центральним  органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
• Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за поданою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики інформацією про середньорічний індекс інфляції за попередній рік, щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = Кіп х ( [І - 10]:100),

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого  проводиться індексація;

Кіп – добуток коефіцієнтів індексації за попередні роки.

• Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Детальніше розглянути ставки податку та коефіцієнти індексації грошової оцінки земель по роках можна  в додатку 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. місцеві майнові  податки та збори

 

 До вже діючих податків можна віднести податок з нерухомого майна відмінного від земельних ділянок.

В статті 1 податкового кодексу України нам пропонується переглянути словник термінів де нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки – характеризуються об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Будівлі – складені з  несучих та огороджувальних або  сполучених (несуче-огороджувальних) конструкції, які утворюють наземні або  підземні приміщення, призначені для  проживання або перебування людей, а також об'єкти власності, функціонально  пов'язані з такими приміщеннями, які за типом поділяються на:

1) жилий будинок –  будівля капітального типу, споруджена  з дотриманням вимог, встановлених  законом, іншими нормативно правовими  актами, і призначена для постійного  у ній проживання.

 жилі будинки поділяються  на жилі будинки квартирного  типу різної поверховості та  жилі будинки садибного типу:

 жилий будинок садибного  типу – жилий будинок, розташований  на окремій земельній ділянці,  який складається із жилих  та допоміжних (нежилих) приміщень; 

2) прибудова до жилого  будинку – частина будинку,  розташована поза контуром його  капітальних зовнішніх стін і  яка має з основною частиною  будинку одну (або більше) спільну  капітальну стіну;

3) квартира – ізольоване  приміщення в жилому будинку,  призначене та придатне для  постійного у ньому проживання;

4) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – квартира, в якій мешкають двоє чи  більше квартиронаймачів;

5) дачний (садовий) будинок  - будинок призначений для відпочинку  або проживання.

6) інші будівлі.

Платниками цього податку  виступають  власники будівель –  фізичні особи та суб’єкти господарювання. Відповідно якщо об’єкт оподаткування  перебуває в спільній частковій  власності кількох осіб, платником  податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Якщо об’єкт оподаткування  перебуває у спільній сумісній власності  фізичних осіб, платником податку  є одна з них, визначена за згодою цих осіб. При цьому кожен власник  зазначеного майна несе відповідальність за виконання обов'язків, пов'язаних із сплатою податку.

Об’єкт оподаткування розглядається як будівля, яка є власністю платника податку.

До об’єктів оподаткування  даного податку не належать будівлі, які перебувають у власності  установ і організацій іноземних  держав, які користуються дипломатичним  імунітетом та привілеями згідно з  міжнародними договорами України.

Визначення бази оподаткування:

• Базою оподаткування є загальна площа об’єкту оподаткування (у разі наявності декількох об’єктів загальна - площа кожного окремого об’єкту), яка визначається на підставі даних, що надаються органами, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно;
• База оподаткування об’єктів оподаткування, що перебувають у власності суб’єкта господарювання обчислюється ним самостійно, окремо по кожному об’єкту оподаткування;
• База оподаткування об’єктів оподаткування, що перебувають у власності фізичних осіб обчислюється органом державної податкової служби, окремо по кожному об’єкту оподаткування;

Ставки податку в розрахунку на рік становить 1 відсоток суми місячного  прожиткового мінімуму, діючого для  працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, за 1 кв. м загальної  площі об’єкту оподаткування.  Ставка податку для будівель, що є основними фондами платника податку – юридичної особи  становить 50 відсотків від ставки визначеної у пункті 6.1 цієї статті.

У розділі стосовно податкових пільг зазначено, що від сплати податку  звільняються власники будівель –  фізичні особи, які виховують  трьох і більше дітей; платник  податку має право на пільги у  вигляді зменшення бази оподаткування  по кожному з видів будівель в  таких розмірах:

1) 200 м2 загальної площі  будівлі (крім садового (дачного)  будинку та індивідуального гаражу);

2) 100 м2 загальної площі  садового (дачного) будинку;

3) 100 м2 загальної площі  індивідуального гаражу та інші  господарські будівлі.

Податковим періодом для  платників податку є податковий рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Відповідно до статті 9 порядок  обчислення податку відбувається за такою схемою:

Нарахування платникам податку - фізичним особам, проводиться органами державної податкової служби. Розрахунок податку із повідомленням про  суму податку, що підлягає сплаті та платіжні реквізити, надсилаються органами державної  податкової служби платникам податку  за місцем їх проживання (місцем реєстрації) не пізніше 15 липня поточного року. Форма розрахунку встановлюється центральним  податковим органом у порядку  визначеному законом.

 Платники податку - суб’єкти господарювання самостійно  обчислюють суму податку станом  на 1 січня звітного періоду і  подають до 1 лютого цього ж  звітного року органу державної  податкової служби за місцезнаходженням  об’єкту оподаткування розрахунок  за формою, встановленою центральним  податковим органом, з розбивкою  річної суми рівними частками  щоквартально. По новоствореному  об’єкту нерухомого майна розрахунок  подається протягом місяця з  дня виникнення права на такий  об’єкт.

Органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зобов'язані  щоквартально, у 15-денний строк після  закінчення кварталу, надавати державним  податковим органам за місцем розташування відповідного нерухомого майна відомості, необхідні для розрахунку податку, станом на 1 число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. характеризує порядок обчислення сум податку у разі зміни власника об’єкту оподаткування.

У разі переходу права власності  на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього  року до початку того місяця, в якому  він втратив право власності  на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи  з місяця, в якому у останнього виникло право власності.

У разі переходу права власності  на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року орган державною податкової служби надсилає розрахунок податку  новому власнику не пізніше 10 робочих  днів з дня отримання інформації про перехід права власності.

Права на нерухоме майно, які  підлягають державній реєстрації, виникають  з моменту такої реєстрації.

Порядок сплати податку такий: Податок сплачується за місцем знаходження  об’єкту оподаткування і зараховується  до відповідного бюджету згідно положень Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов'язання за звітний  рік з податку на нерухоме майно  сплачується:

• фізичними особами – може бути сплачено протягом року щомісячно рівними частками, але не пізніше 14 листопада;
• суб’єктами господарювання – щоквартально до 30 числа, наступного за звітним кварталом.

До обов’язків платників  податку відносять:

а) здійснювати у встановленому  порядку державну реєстрацію прав на нерухоме майно, стосовно якого набуто право власності;

 б) оформлювати в  установленому порядку зміни,  зумовлені переплануванням, переобладнанням  і добудовою.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Вказаним Кодексом було введено нові податки та збори, які підлягають сплаті суб‘єктами господарювання. Зокрема, статтею 266 Податкового кодексу України передбачено сплату збору за місця для паркування транспортних засобів. Платниками збору, згідно вказаної статті, є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із  забезпечення  паркування транспортних  засобів  на  майданчиках  для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Встановлено, що об'єктом оподаткування за цим збором є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" [12].

Базою оподаткування є  площа земельної ділянки, відведена  для паркування, а також площа  комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Порядок обчислення, сплати та строки сплати збору встановлюється за наступними нормативами:

 Сума збору, яка  підлягає сплаті за податковий (звітний) квартал і відображається  в податковій декларації, розраховується  за формулою:

P = S * C * D,

 де Р – сума збору; 

S - площа земельної ділянки,  відведена для паркування, а також  площа земельної ділянки під  комунальними гаражами, стоянками,  паркінгами (будівлями, спорудами,  їх частинами), які побудовані  за рахунок коштів місцевого  бюджету, за винятком площі  земельної ділянки, яка відведена  для паркування легкових автомобілів  відповідно до статті 30 Закону  України «Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні».

 С - ставка збору,  яка встановлюється у розмірі  0,03 та 0,05 відсотка мінімальної заробітної  плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

D - сумарна кількість  днів за податковий (звітний) квартал,  впродовж яких проводиться діяльність  із забезпечення паркування транспортних  засобів [19]. Крім того, п.п. 2.2.266 Кодексу передбачено, що базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Аналогічне положення  щодо кола об'єктів оподаткування  також передбачено п.п. 2.1, 2.2. Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів в м. Києві, що є Додатком № 13 до рішення Київської міської ради № 573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» [18].

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ МАЙНОВГО ОПОДАТКУВАННЯ  В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ.

 

На сучасному етапі, коли податковий облік виокремився  самостійну підсистему бухгалтерського обліку, нагальним є дослідження перспективи  майнового оподаткування в частині  земельних ресурсів. Майнові податки  мають специфічний характер і  відображаються не тільки в податковому, але й в управлінському та фінансовому  обліку. Оподаткування є наріжним каменем впливу на весь відтворюваний  процес. На відмінну від податків на заробітню плату, на додану вартість та інших, які пропорційно впливають на витрати виробництва, майновий податок можна розглянути як умовно-постійний (у рамках певного тимчасового інтервалу). Необхідність справляння майнового оподаткування безперечна. С цією метою необхідно уточнити об’єкти оподаткування та визначити методи та принципи вартісної оцінки бази оподаткування.