Майнове оподаткування в Україні

ДЕРЖАВНА  ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇЇНИ

ЖИТОМИРСЬКА ФІЛІЯ 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Майнове  оподаткування в  Україні» 
 
 
 

                                                                   Виконала:

студентка гр. ФБДЗ-41

                                                                     Липко В.С.

                                                                     Перевірив:

                                                                          Лозовик В. О. 
 
 

Житомир-2011

ЗМІСТ

ВСТУП.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1.1 Загальне значення майнового податку

РОЗДІЛ 2. МАЙНОВІ ПОДАТКИ В УКРАЇНІ

2.1 Податок на майно підприємств

2.2 Оподаткування нерухомого майна

2.3 Податок на  землю 

2.4. Податок з власників транспортних засобів

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ  МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

Сучасне майнове оподаткування є складовою  частиною і невід’ємним елементом  податкової системи нашої держави. Але цей напрямок в оподаткуванні  на сьогодні – один з найменш  розроблених, незважаючи на ту увагу, що приділяється йому з боку політиків  та науковців. Майнове оподаткування  застосовується в Україні дещо невпевнено і об’єктивно розглядається як канал  зростання надходжень до доходної частини  місцевих бюджетів України, тому і потребує негайного реформування.

Вдосконалення механізму майнового оподаткування  неможливе без визначення його елементів  та теоретичного обґрунтування їх ключових рис, адже практика їх використання без  належного законодавчого і наукового  тлумачення стає на заваді ефективності розвитку податкових відносин. Дослідивши механізм майнового оподаткування, ми дійшли висновку, що його елементами є елементи податку.

Елементи  податку – це родові ознаки, що відображають соціально-економічну сутність податку [1]. Дане визначення, на наш погляд, має  певні недоліки, адже за допомогою  елементів оподаткування не тільки відображається економічна сутність податку, а в першу чергу визначаються принципи функціонування податку.

Український дослідник Ю. І. Турянський у своїй  роботі наводить таке визначення: «Елементи  податку – це певні норми законодавства, правила, процедури, категорії, поняття, сукупність яких визначає умови утримання  та адміністрування того чи іншого податку» [2, с. 244]. Зазначене тлумачення визначає норми законодавства як одну з характеристик елементів  податку, проте всі інші характеристики (процедури, категорії, поняття), надані в даному визначені, також набувають  статусу правових норм при їх законодавчому  закріплені. До того ж, як окрему характеристику елементів оподаткування надається правила, але, як відомо,  норми законодавства – це і є правила поведінки, що законодавчо закріплені.

Вітчизняні  науковці А.Г. Загородній та Г.Л. Вознюк надають наступне тлумачення: «Елементи  податку – це складові податку, визначені  принципами побудови та організації  системи оподаткування». Однією з  позитивних рис даного визначення є  те, що тут зазначається необхідність узгодження складових податку з  принципами податкової системи. В той  же час, авторами не враховано, що саме ці складові і є принципами, на яких функціонують податки [3, с. 63].

Економісти  Е.Б.  Шувалова та А.Е. Шувалов визначають елементи податку як принципи побудови та організації податків. В даному визначені відсутня правова складова. Як відомо, законодавче закріплення – це головна складова встановлення та функціонування податку [4, с. 29].

 На думку російських юристів М.А. Нєвскої та К.В. Сибікєєва елементи податку – « это принципы, правила, категории и термины, которые закрепляются в нормативных актах и применяются для осуществления налогообложения »[5], а російський економіст О.Ю. Рималов вважає, що елементи податку – це  «установленные в законодательном порядке принципы организации и действия налоговой системы»[6]. На наш погляд, запропоновані визначені є найбільш вдалими. Однак, автори ототожнюють поняття «податкова система» та «оподаткування» з поняттям «податки». Терміни «податкова система»  та «оподаткування» є загальними і застосовуються при розгляді загальних процесів та явищ у відповідній сфері, і не дозволяють відобразити структуру конкретного податку та його специфіки. 
 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1. Загальне значення майнового податку.

       До майнових податків, які справляються  в Україні та які тільки  передбачається ввести, належать: податок  на майно підприємств, податок  на нерухоме майно громадян, податок  із власників транспортних засобів  та інших самохідних машин  і механізмів. Із цих трьох  податків поки що стягується  лише останній, два інших готуються  до введення. Як свідчить назва  цих податків, об’єктом оподаткування  тут є майно. Що перебуває  у власності юридичних осіб  та громадян, при цьому перший  податок справлятиметься виключно  з юридичних осіб, другий –  з фізичних осіб (громадян), третій  стягується і з юридичних і  фізичних осіб.

       Джерелами сплати цих податків є особистий дохід громадян або доход (прибуток) підприємств. Податки цієї групи поповнюють дохідну базу бюджетів усіх рівнів. Так, податок із власників транспортних засобів надходить до бюджетів Республіки Крим, областей та міст Києва та Севастополя. Податок на нерухоме майно громадян має надходити виключно до бюджетів місцевого самоврядування. Податок на майно підприємств розподіляється між державним бюджетом, бюджетами Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у порядку, що визначається в Законі України про державний бюджет України на відповідний рік.

       При введені одночасно і прибуткового, і майнового оподаткування необхідно,  по-перше, застосовувати помірковані  ставки для обох податків. По-друге,  можливе виключення із оподаткованого  доходу сум майнових податків. Такий підхід має врівноважити  податковий тягар для всіх  членів суспільства. Звісно, в  умовах, коли особиста і приватна  власність проголошувались мало  не протизаконними, і податки  на майно були відповідно дискримінаційно  спрямовані. Однак у нинішніх  умовах постала необхідність створити повноцінного власника, багатство якого – основа багатства суспільства. Тому майнові податки мають застосовуватись як доповнення до прибуткового оподаткування і тільки як інструмент повнішого стягнення податків, а не як фінансовий важіль, спрямований проти формування власника і власності.

        На відміну від прибуткового  при майновому оподаткуванні  можливості приховування об’єкта  оподаткування й ухилення від  повної сплати податку незначні (якщо, звичайно, об’єкти власності  суттєві – будівлі, транспортні  засоби, а не дріб’язок). Крім  грошової оцінки, об’єкт оподаткування  може мати фізичний вимір, що  спрощує його облік і нарахування  податку. Для стягнення цих  податків не обов’язкова наявність  високопрофесійного податкового  апарату, тому ця форма податків  широко застосовується при місцевому  оподаткуванні.

       Недоліком майнових податків  є обмежена регулююча функція.  Якщо вона і діє, то тільки  як фінансовий тиск проти власника, бо для того, щоб не платити  такі податки, треба не бути  власником. 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. МАЙНОВІ ПОДАТКИ  В УКРАЇНІ 

2.1 Податок на майно  підприємств

Платниками  передбачуваного податку на майно  підприємств є виключно юридичні особи, що розташовані на території  України та здійснюють підприємницьку діяльність в Україні, а саме:

• юридичні особи, створені згідно із законодавством України, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, а також банки та інші кредитні установи (крім Національного банку України);
• філії, відділення та інші відособлені підрозділи вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, що мають окремий баланс і рахунок в установах банків;
• міжнародні неурядові організації й міжнародні об'єднання, що здійснюють підприємницьку діяльність в Україні;
• постійні представництва та інші відособлені підрозділи іноземних юридичних осіб, що розташовані на території України,

Об'єктом  оподаткування є майно підприємства у вартісному виразі, яке перебуває  на балансі цього підприємства і  являє собою сукупність основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного  будівництва, устаткування, виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, малоцінних і швидкозношуваних предметів, незавершеного ви­робництва, готової  продукції і товарів.

Для цілей  оподаткування визначається середньорічна  вартість зазначеного майна підприємства шляхом ділення на 4 суми, одержаної  від складання половини вартості майна за станом на 1 січня звітного року і на 1 січня наступного року, а також повної суми вартості майна  на 1 квітня, 1 липня та 1 жовтня звітного року.

Вартість  основних засобів, нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів  визначається за залишковою вартістю, товарів – за купівельною вартістю, незавершеного будівництва – за фактичними витратами, іншого майна – за фактичною собівартістю.

Вартість  майна підприємства, обчислена для  оподаткування, зменшується на балансову (нормативну) вартість:

• об’єктів житлово – комунальної та соціально – культурної сфер;
• об’єктів, що використовуються для охорони природи й пожежної безпеки, а також охорони й захисту лісу;
• продуктопроводів, шляхів сполучення (включаючи автомобільні дороги) і таке інше;
• супутників зв’язку;
• основних виробничих фондів, законсервованих в установленому порядку і т. д.

Ставки  податку на майно підприємств (в  одному із запропонованих варіантів) – 1% річних оподатковуваної бази та 6% для незавершеного будівництва.

Щодо  цього податку планується встановити ряд пільг. Наприклад, не оподатковується  майно:

• бюджетних установ і організацій, державних органів;
• релігійних організацій та об’єднань, яке безпосередньо використовується для здійснення культових обрядів;
• спеціальних протезно – ортопедичних підприємств і т. д.

Податок на майно підприємств має обчислюватися  й сплачуватися до бюджету щоквартально, у 5 – денний термін від дня, встановленого  для подання бухгалтерського  звіту за квартал, а за річним розрахунком  – у 10 – денний термін.

Обчислення  податку передбачається проводити  наростаючим підсумком із початку  року, виходячи із фактичної середньої  вартості майна за перший квартал у розмірі ¼ , за перше півріччя – ½, за 9 місяців – ¾ установленої ставки податку без сплати авансових платежів.

Платники  податку та їх посадові особи несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасну сплату податку до бюджету відповідно до чинного законодавства. Контроль за надходженням податку має  здійснюватися державними податковими  інспекціями. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2 Оподаткування нерухомого  майна.

Платники  податку. До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належать власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, а також юридичні особи – організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками даного податку можуть бути власники об’єктів житлової нерухомості нерезиденти – громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни.